№ 118168910, 13.02.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 лютого 2024 року 15:14Справа № 280/7384/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Власюка В.О.,

позивача ОСОБА_1

та представників:

позивача Пономаренка О.О.

відповідача 1 Висотенко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України

2. Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11.09.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі відповідач 1 або Мінреінтеграції), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України від 18.04.2023, оформлене протоколом засідання даної комісії, в частині непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_1 ;

зобов`язати Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України в місячний термін з дати набрання рішенням суду законної сили повторно розглянути на засіданні Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України подані ОСОБА_1 заяву від 30 травня 2021 року і документи щодо визнання ОСОБА_1 особою, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, з урахуванням висновків суду.

Крім того, просить витребувати у відповідача належним чином засвідчену копію рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України від 18.04.2023, оформленого протоколом засідання даної комісії, про непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_1 та викликати та допитати в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника директора з організаційно-правових та кадрових питань КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» ТМР та знаходячись 04.04.2022 на робочому місці, був затриманий представниками збройних сил РФ та доставлений до ізолятору тимчасового тримання. Під час затримання позивач отримав чисельні тілесні ушкодження. Згодом, позивач зміг виїхати на підконтрольну Україні територію. Позивача оглянув лікар КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» (Пологівське міжрайонне відділення судово-медичної експертизи з Токмацьким підрозділом), висновком якого від 11.04.2022 № 03-Т підтверджується отримання легких тілесних ушкоджень. Також, за фактом позбавлення особистої свободи та отримання тілесних ушкоджень позивач звертався із відповідними заявами до ГУНП в Запорізькій області та УСБУ у Запорізькій області. На підставі вищезазначеного ОСОБА_1 звернувся до відповідача 1 із заявою про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Однак, отримав відповідь про прийняття рішення про непідтвердження зазначеного факту. Позивач із таким рішенням не погоджується та вказує, що у заяві ним наведені вичерпні факти, а також надані всі наявні докази, проте комісія не надала їм належну правову оцінку. З урахуванням викладеного просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 18.09.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.09.2023 відкрито провадження у справі № 280/7384/23; призначено підготовче засідання на 17.10.2023; клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено.

12.10.2023 від представника позивача надійшла заява (вх. № 44992) про виклик свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 17.10.2023 відкладено підготовче засідання у справі до 14.11.2023.

Відповідач 1 позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 09.11.2023 № 49729) послався на те, що прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України є виключно дискреційними повноваженнями Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. За таких обставин Мінреінтеграції у розумінні КАС України не може бути відповідачем у даних правовідносинах, оскільки не наділене повноваженнями щодо предмету розгляду позовних вимог. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 14.11.2023 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі відповідач 2; Комісія); розгляд адміністративної справи розпочато спочатку; витребувано у Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України докази, а саме засвідчену належним чином копію рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України від 18.04.2023, оформленого протоколом засідання даної комісії, про непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_1 .

Протокольною ухвалою суду від 14.11.2023 відкладено підготовче засідання до 12.12.2023.

12.12.2023 до суду надійшли витребувані документи (вх. № 32)

Того ж дня від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 55145), відповідно до якого рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, відмову у визнанні особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України є виключно дискреційним повноваженням Комісії. Фундаментальною основою прийняття тих чи інших рішень є втілення правового реалізму у конкретному випадку, з урахуванням матеріалів, що були направлені до Комісії. В даному випадку, члени Комісії приймали відповідне рішення на власний розсуд за особистим переконанням, керуючись законодавством та з урахуванням опрацьованих документів, що були надані ОСОБА_1 . Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 12.12.2023 відкладено підготовче засідання до 09.01.2024.

У підготовчому засіданні 09.01.2024 оголошено перерву до 24.01.2024.

Протокольною ухвалою суду від 24.01.2024 задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків; закрито підготовче провадження та ухвалено призначити розгляд справи по суті на 08.02.2024.

02.02.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 5547), в якій він заперечує проти доводів Комісії.

В судовому засіданні 08.02.2024 допитані в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; судом оголошено перерву до 13.02.2024.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

У судовому засіданні 13.02.2024 на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності з`ясував наступне.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, із зареєстрованим місцем проживання: м. Токмак Запорізької області, фактичне місце проживання м. Запоріжжя, що підтверджується копією довідки від 07.06.2022 № 2304-7501019393.

Позивач звернувся до Мінреінтеграції із заявою від 30.01.2023 про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. У заяві зазначено, зокрема, що перебуваючи на посаді заступника директора з організаційно-правових та кадрових питань Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради, яке розташоване за адресою: м. Токмак, вул. Центральна, 55-Ж та знаходячись на робочому місці 04.04.2022 об 11 год 20 хв. позивач був затриманий представниками збройних сил РФ зі зброєю та був позбавлений особистої свободи. На місці затримання наділи кайданки та доставили до приміщення ізолятору тимчасового тримання відділку поліції м. Токмака за адресою: АДРЕСА_1 .Під час затримання вимагали надати інформацію про місцезнаходження військових ЗСУ, які перебували на лікуванні (поранені) та тих, що переховувались у лікарні. Не отримавши інформації в приміщенні ІТТ та відділку поліції, представники збройних сил РФ застосовували насильство, небезпечне для життя та здоров 'я. Під час знаходження в ІТТ протягом двох діб не давали їсти, пити та не виводили з камери на свіже повітря. На третю добу дали попити води та вивели на подвір 'я ІТТ. 06.04.2022 о 19 год 20 хв. відпустили додому та заборонили виїзд за межі міста. Після чергової ротацій військових РФ позивач виїхав з міста на підконтрольну територію України.

В якості додатків до заяви зазначено: копія паспорта громадянина України; відомості, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи особистої свободи; витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань; інше.

18.04.2023 Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України прийнято рішення, оформлене протоколом засідання даної комісії, яким вирішено не встановлювати факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України ОСОБА_1 .

Незгода з даним рішенням зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Основи соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також членів їхніх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» від 26.01.2022 № 2010-IX (далі Закон № 2010-IX).

Частинами першою, другою статті 3 Закону № 2010-IX установлено, що прийняття рішень з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюється Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Комісія).

Комісія утворюється при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України.

Комісія здійснює діяльність відповідно до Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону № 2010-IX завданнями Комісії є:

1) розгляд заяв та матеріалів (довідки, інформація, інші документи), визначених статтею 4 цього Закону, щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, визнання членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;

2) прийняття рішень про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;

3) аналіз практики застосування законодавства з питань соціального та правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

В силу частини шостої статті 3 Закону № 2010-IX Комісія для виконання покладених на неї завдань має право:

1) залучати до роботи Комісії представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань, наукових та інших установ, а також окремих фахівців за їхньою згодою;

2) одержувати безоплатно від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на Комісію завдань, у строк не більше 15 календарних днів, а якщо це стосується надання великого обсягу інформації, документів та матеріалів - не більше 30 календарних днів з дня надходження відповідного звернення Комісії до відповідного органу, посадової особи;

3) розглядати інші питання в межах повноважень, визначених законом та Положенням про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Частиною шостою статті 4 Закону № 2010-IX передбачено, що під час розгляду заяв Комісією беруться до уваги:

1) інформація, відомості та/або дані, надані особою (заявником), її законним представником, іншою близькою особою, адвокатом чи іншим представником заявника за договором;

2) документи (довідки) щодо достовірності відомостей (інформації), наведених особою та/або стосовно особи, надані центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами на запит Комісії;

3) рішення з відповідних питань міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною;

4) інша інформація, надана чи оприлюднена міжнародними, правозахисними та іншими організаціями.

У разі потреби Комісія заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи та/або відомості, та/або свідків, законного представника особи, іншої близької особи, адвоката чи іншого представника заявника, які надали Комісії свідчення, інформацію, відомості.

Аналогічні приписи містить Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 № 1281.

Дослідивши зміст оскаржуваного у цій справі рішення (в частині, що стосується позивача), суд встановив, що Комісією вирішено не встановлювати факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України ОСОБА_1 . При цьому, з даного питання слухали членів Комісії, які поінформували про відсутність інформації; проголосували: за 0, проти 0, утрималися 13.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Суд акцентує увагу на тому, що суб`єкт владних повноважень повинен належним чином мотивувати своє рішення. Це дає можливість зацікавленому суб`єкту, чиїх прав, свобод та інтересів воно стосується, оскаржити таке рішення до суду й визначити підстави позову, обґрунтувати свої вимоги. Недотримання суб`єктом владних повноважень вимог стосовно обґрунтованості прийнятого ним адміністративного акту свідчить про недотримання визначених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв, серед яких закріплено вимоги до владних суб`єктів діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Окрім цього у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 160/18668/21 зазначено, що стосовно вимог до адміністративного акта суб`єкта владних повноважень у судовій практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим). Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації №R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13.02.1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей висновок згодом було застосовано Верховним Судом й у постанові від 11.09.2023 у справі №420/14943/21, у якій Суд звертав увагу й на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Отже, Верховний Суд визначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Разом із тим, оскаржуване у цій справі рішення взагалі не містить будь-яких мотивів його прийняття. Комісією не надано оцінку документам, які подавалися ОСОБА_1 разом із заявою від 30.01.2023, а також повідомленим позивачем фактам. Доказів того, що Комісія скористалася своїм правом на отримання документів та матеріалів, необхідних для виконання покладених на Комісію завдань, заслуховувала пояснення особи, стосовно якої подані документи та/або відомості, та/або свідків, суду не надано. Так, відповідач 2 обмежився лише посиланням на відсутність інформації.

При цьому, допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали показання про відомі їм обставини, які стосуються затримання ОСОБА_1 . Так, зокрема, свідки підтвердили, що ОСОБА_1 попри його волі утримували представники окупаційної влади. При цьому, свідки пов`язують зазначені події із тим, що позивач надавав допомогу у переховуванні українських військових від влади РФ.

Також, судом установлено, що Департаментом охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації направлявся лист керівникам департаменту охорони здоров`я ЗМР, відділів охорони здоров`я Бердянської та Мелітопольської міських рад від 30.03.2022 № 1475/03-звс, в якому Департамент просив у разі виявлення фактів щодо працівників закладів охорони здоров`я, захоплених як заручників внаслідок збройної агресії проти України, невідкладно надавати зазначену інформацію на електронну адресу. На виконання даного листа КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» ТМР листом від 05.04.2022 № 04/0527 повідомила про затримання ОСОБА_1 04.04.2022 із його робочого кабінету.

Матеріали справи містять також висновок КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» (Пологівське міжрайонне відділення судово-медичної експертизи з Токмацьким підрозділом) від 11.04.2022 № 03-Т, яким підтверджується факт отримання позивачем легких тілесних ушкоджень.

Також, постановою слідчого УСБУ в Запорізькій області від 10.06.2022 позивача залучено до кримінального провадження від 22.03.2022 № 12022080000000236 як потерпілого. Дане кримінальне провадження внесено до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (Порушення законів та звичаїв війни).

Зважаючи на встановлені обставини, а також беручи до уваги вищевикладені мотиви, суд констатує, що відповідач 2, на якого процесуальним законом покладено обов`язок доказування у такій категорії справ, не довів правомірності прийнятого ним та оскарженого ОСОБА_1 рішення.

Звідси, рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України від 18.04.2023, оформлене протоколом засідання даної комісії, в частині непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_1 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

В свою чергу, зобов`язання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України повторно розглянути на засіданні комісії подані ОСОБА_1 заяву від 30.01.2023 і документи щодо визнання ОСОБА_1 особою, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, з урахуванням висновків суду забезпечить ефективне відновлення прав позивача.

Слід зазначити, що заява позивача датовано 30.01.2023, а не 30.05.2021, як помилково зазначено у позовній заяві; однак, суд розцінює це як описку у прохальній частині позову і зазначає правильну дату складання заяви.

Також, враховуючи приписи Закону № 2010-IX, суд зобов`язує вчинити вищезазначені дії саме Комісію, а не Мінреінтеграції, оскільки саме Комісія уповноважена приймати відповідні рішення із спірного питання, у зв`язку із чим, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд виходить за межі позовних вимоги. Відтак, позовні вимоги, звернені до відповідача 1, задоволенню не підлягають.

Покликання відповідача 2 на те, що прийняття рішення відноситься до його дискреційних повноважень, суд відхиляє, оскільки в даному випадку суд не зобов`язує прийняти якесь конкретне рішення відносно позивача, а зобов`язує повторно розглянути його заяву із застосуванням принципу обґрунтованості.

Слід зазначити, що вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії саме в місячний термін задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 9 КАС України установлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України від 18.04.2023, оформлене протоколом засідання даної комісії, в частині непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (03186, м. Київ, б-р Чоколовський, 13) повторно розглянути на засіданні комісії подані ОСОБА_1 заяву від 30.01.2023 і документи щодо визнання ОСОБА_1 особою, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, з урахуванням висновків суду.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 03.04.2024.

Суддя Ю.П. Бойченко