Ухвала суду № 118168588, 05.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 квітня 2024 рокуСправа №160/3699/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 у справі №160/3699/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №160/3699/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про:

- визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-280648-55/У від 22.02.2021.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 05.10.2023 у справі №160/3699/23 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнив частково; визнав протиправною та скасував вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.02.2021 №Ф-280648-55/У в частині визначення ОСОБА_1 до сплати єдиного внеску у сумі 30044 (тридцять тисяч сорок чотири) грн 74 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовив; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 853 (вісімсот п`ятдесят три) грн 59 коп.

26.03.2024 до суду від позивача надійшла заява, із обгрунтувань якої суд установив, що ця заява стосується вимог щодо ухвалення додаткового рішення у справі, в якій він просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-280648-55/У від 22.02.2021 повністю.

У заяві позивач указує, що він не погоджується із частковим задоволенням скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки). Згідно зі ст. 44 про права та обов`язки учасників справи пункту 4 щодо подання письмових зауважень з приводу їх не правильності чи не повноти, позивач не погоджується, оскільки у викладених обставинах згідно витягу з інформаційно - аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», де значиться, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кам`янське, Україна, на території України станом на 30.01.2023 у розшуку не перебуває та є особою, яку 30.11.2017 Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області засуджено за ч.2 ст. 15,ч.3 ст.307, ч.3 ст. 307, ст. 69, ч. 2 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі, залік з 29.08.2015 до 13.06.2016. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.02.2020 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, залік з 28.08.2015 до 30.06.2016. було вказано, що доказів сплати єдиного соціального внеску з 01.01.2017 по 30.11.2017 до матеріалів справи не надано, як і не наведено підстав, які б звільняли позивача від його сплати. Позивач зазначає, що звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області для отримання ухвали від 30.11.2017 у справі №208/5519/17, в якій зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянин України, засуджений вироком Калузького районного суду Калузької області російської федерації від 14.06.2016 із зарахуванням у строк призначеного покарання строк тримання під вартою в період з 28.08.2015 по 13.06.2016 включно. Ця ухвала набрала законної сили 08.12.2017. суд відбувся за заявою позивача щодо екстрадиції з російської федерації до України щодо клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку російської федерації у відповідність із законодавством України.

Ухвалою суду від 28 березня 2024 року прийнято заяву ОСОБА_1 щодо ухвалення додаткового рішення у справі №160/3699/23 до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні); надано відповідачу строк до 03.04.2024 включно для надання письмових пояснень на заяву про ухвалення додаткового рішення.

03.04.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем подана заява, в якій він просить суд відмовити задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо ухвалення додаткового рішення у справі №160/3699/23. В обґрунтування своєї позиції відповідач указує про те, що вимоги цієї заяви позивача аналогічні із вимогами позовної заяви, які було розглянуто та за результатами розгляду прийнято рішення ДОАС від 05.10.2023, яке було залишене без змін постановою ТААС від 25.01.2024 у справі №160/3699/23. Тобто, у своїй заяві позивач фактично зазначає, що не згоден із рішенням судів першої та другої інстанцій, проте замість апеляційного / касаційного оскарження просить винести додаткове рішення, що є порушенням норм процесуального права. У зв`язку з цим, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не бачить належних підстав для винесення додаткового судового рішення у цій справі.

Дослідивши матеріали справи, заяву позивача та доводи сторін, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заява про ухвалення додаткового судового рішення також розглядається в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Зазначений перелік підстав для прийняття додаткового рішення є вичерпним.

Тобто, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для формулювання правового висновку щодо застосування статті 252 КАС України, відповідно до якого додаткове рішення у справі після його ухвалення стає невід`ємною частиною основного рішення по суті позовних вимог, отже, незалежно від результату вирішення ним передбачених частиною першою статті 252 КАС України вимог або питань, процесуальна форма його викладення та порядок його оскарження є таким, що і для основного рішення у справі. Зазначені у частині першій статті 252 КАС України питання не можуть вирішуватись по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Така ухвала постановляється виключно у випадку відсутності передбачених законом підстав для ухвалення додаткового судового рішення.

Так, розглянувши справу №160/3699/23, суд у рішенні від 05.10.2023 дійшов висновку про таке.

До матеріалів справи надано копію витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості».

Витяг виданий про те, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 30.01.2023 у розшуку не перебуває та є особою, яку 30.11.2017 Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області засуджено за ч.2 ст.15, ч.3 ст.307, ч.3 ст.307, ст.69, ч.2 ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі, залік з 28.08.2015 до 13.06.2016. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.02.2020 на підставі ч.5 ст.72 КК України, залік з 28.08.2015 до 30.06.2016. Звільнено 25.10.2021 по відбуттю строку покарання.

Отже, позивач у період з 30.11.2017 по 25.10.2021, який включає період нарахування відповідачем єдиного соціального внеску, перебував у місцях позбавлення волі, тому не мав об`єктивної можливості здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати від неї дохід.

Верховний Суд у своїй практиці (постанови від 03.03.2020 у справі №440/1512/19, від 17.03.2020 у справі №809/710/17, від 03.04.2020 у справі №580/908/19, від 08.05.2020 у справі №560/1391/19) висловлював позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Суд зазначив, що особи, засуджені до позбавлення волі, є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна установа в цих трудових відносинах виступає роботодавцем, відтак саме вона зобов`язана нарахувати, утримати та сплатити суми єдиного внеску із заробітної плати таких осіб.

Зважаючи на це, позивач не може розглядатись як платник єдиного внеску в розумінні п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464, незалежно від факту реєстрації фізичною особою-підприємцем.

Поряд з цим, доказів сплати єдиного соціального внеску з 01.01.2017 по 30.11.2017 до матеріалів справи не надано, як і не наведено підстав, які б звільняли позивача від його сплати.

Суд зазначає, що розмір єдиного внеску в розрахунку за місяць у 2017 році становив 704,00 грн (3200,00 грн (мінімальна заробітна плата) х 22% (розмір єдиного внеску) = 704,00 грн).

Отже, за період січень-листопад 2017 року, сума єдиного соціального внеску, яка мала бути сплачена позивачем, складає 7744,00 грн (707,00 грн х 11 (січень-листопад 2017 року = 7744,00 грн).

Таким чином, позовні вимоги щодо скасування вимоги №Ф-280648-55/У про сплату боргу (недоїмки) у сумі 7744,00 грн задоволенню не підлягають.

В іншій частині суми нарахованого єдиного соціального внеску, а саме 30044,74 грн (37788,74 грн 7744,00 грн) вимога №Ф-280648-55/У про сплату боргу (недоїмки) не може вважатися правомірною і підлягає скасуванню.

Так, резолютивна частина рішення містить висновок про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.02.2021 №Ф-280648-55/У в частині визначення ОСОБА_1 до сплати єдиного внеску у сумі 30044 (тридцять тисяч сорок чотири) грн 74 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

25 січня 2024 року Третім апеляційним адміністративним судом була винесена постанова у справі №160/3699/23, якою апеляційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишена без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року у справі №160/3699/23 залишено без змін.

З огляду на викладене, суд зазначає, що під час розгляду справи №160/3699/23 були досліджені всі доводи позивача та надані до матеріалів справи документи, на підставі яких суд розглянув усі позовні вимоги, які були заявлені позивачем. У тому числі, були досліджені і доводи, які наводить позивач у заяві, поданій до суду 26.03.2024.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача щодо ухвалення додаткового рішення у справі.

Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.293 КАС України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 252, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо ухвалення додаткового рішення у справі №160/3699/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили 05.04.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Кучугурна