Рішення № 118168570, 04.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 рокуСправа №160/20922/23

Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Головного управління Національної гвардії України (вул.Народного Ополчення, 9-а, м.Київ, 03151, код ЄДРПОУ 08803498) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

установив:

18 серпня 2023 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії Державної міграційної служби України від 17.07.2023 р. № 116-23 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов`язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від ОСОБА_2 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він звернувся до відповідача із заявою про надання статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, проте відповідачем було прийнято рішення про відмову. Позивач вважає такі дії протиправними у зв`язку з тим, що відповідач не поцікавився актуальною ситуацією у країні походження позивача на підставі його заяви стосовно небезпеки перебування та побоювання систематичного порушення прав людини, що є порушенням Керівництва з процедур та критеріїв визначення статусу біженців (відповідно до Конвенції 1951 р. та Протоколу 1967 р., які стосуються статусу біженців) (1992) та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №1 від 25.06.2009 р. "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов?язаних із перебуванням іноземця чи особи без громадянства в Україні", а отже може мати наслідком виникнення у позивача обов?язку повернення до країни походження де, з огляду на викладене у позовній заяві, існують обставини, які унеможливлюють його безпечне проживання. Також не було взято до уваги Відповідачем і того факту, що позивач є батьком дитини, яка має в жовтні народитися, що підтверджується копією обмінної карти вагітної цивільної дружини позивача. Також у заяві про отримання статусу біженця або соби, яка потребує додатквого захисту позивачем було зазначено підстави на яких такі вимоги грунтуються, а саме високий ризик загибелі від постійних терактів, переслідування через релігійні переконання та віросповідування, расові переслідування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 р. вказана позовна заява була залишена без руху та встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме: уточненої редакції позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи, в якій уточнити суб`єктний склад сторін у цій адміністративній справі та/або уточнити позовні вимоги, зазначивши вимоги до конкретного з відповідачів та надати належним чином завірені копії додатків, доданих до позовної заяви для суду та відповідачів.

На виконання ухвали суду від 12.09.2023 р., позивачем 28.09.2023 р. усунуто означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

17 жовтня 2023 року від Міграційної служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони просили відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на підставі комплексного та системного аналізу заяви, документів перевірки фактів повідомлених позивачем під час співбесід, інформації, складено рішення відповідно до якого позивачу відмовлено у визнанні біженцем або особою яка потребує додаткового захисту. Зазначає що рішення прийнято на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.

Позивач у справі ОСОБА_3 є громадянином Федеративної республіки Нігерія, що підтверджується копією паспорту.

В Україну позивач прибув 16.01.2020 за студентською візою типу «Д» на запрошення університету ім.. Альфреда Нобеля, м. Дніпро. У зв?язку з навчанням був документований посвідкою на тимчасове проживания в Україні № НОМЕР_4 , видану 27.01.2020 терміном дії до 01.10.2020.

03.08.2022 позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

22.08.2022 наказом №161 ГУ ДМС у Дніпропетровській області позивачу було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Позивач скористався правом на оскарження відповідного рішення до суду у 2022

році, де просив:

-визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №161 від 22 серпня 2022 року про відмову ОСОБА_2 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

-зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийняти рішення щодо ОСОБА_2 про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року, позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 161 від 22 серпня 2022 року про відмову ОСОБА_2 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

- зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (паспорт громадянина Нігерії НОМЕР_5 , виданий 23.07.2019 Головним управлінням Абуджі, Нігерія) про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 03 серпня 2022 року, із урахуванням висновків, наведених у рішенні суду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровської області залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2022р. у справі №160/13144/22 залишено без змін.

Відповідно до наказу Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області від 17 квітня 2023 року №49, наказано:

1.Скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 22 серпня 2022 року №161 про відмову ОСОБА_2 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

2. Повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із урахуванням висновків суду, у порядку зазначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», за нормою, встановленою Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, потребує затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2011 року №649. 3 урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Відповідно до наказу Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області від 20 квітня 2023 року №51, наказано:

1. На підставі письмового висновку від 20 квітня 2023 року прийняти до оформлення документи для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

2. Забезпечити виконання усіх заходів, передбачених чинним законодавством з питань оформлення документів, необхідних для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до висновку щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 20 квітня 2023 року, прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

27 квітня 2023 року Головним управлінням ДМС України в Дніпропетровській області було проведено співбесіду із позивачем, що підтверджується протоколом Справи №2022 DP 0005.

Відповідно до цього протоколу представником ДМС були поставлені позивачу наступні запитання:

Питання: Чи потрібен Вам для проведення співбесіди перекладач?

Відповідь: Так

Питання: Якою мовою Вам зручно проводити співбесіду?(перекладати з якої

мови на яку)

Відповідь: англійською з перекладом на українську

Питання: Чи влаштовує Вас перекладач? Чи розумієте Ви його?

Відповідь: Так, влаштовує. Розумію

Питання: Чи готові ви до співбесіди? Чи маєте Ви скарги на стан здоров`я?

Відповідь: Так, готовий. Ні

Питання: Чи не заперечуєте Ви, щоб саме я проводила співбесіду? Ви добре

Відповідь: Ні..

Скарги на стан здоров`я від заявника не надійшли. Співбесіда проводиться з залученням перекладача ОСОБА_5 , зі сторони заявника з англійської на українську мови, та навпаки. За згодою заявника робляться уточнення спеціалістом відділу з перекладом з англійської на українську мову.

Питання: Назвіть будь ласка свій сімейний стан?

Відповідь: Неодружений

Питання: До якої етнічної групи ви відноситесь?

Відповідь: Ігбо

Питання: Чи переслідували саме Вас через те, що ви відноситесь до етнічної групи ігбо?

Відповідь: Ні

Питання: Де проживає в Нігерії Ваша родина мати та сестри?

Відповідь: Всі проживають у місці Абуджа

Питання: Яку релігію Ви сповідуєте?

Відповідь: Я християнин-католик.

Питання: Чи переслідували саме Вас через Вашу релігію?

Bionoeido: Hi

Питання: Ви відвідували церкви в Нігерії? Які це були церкви? Якщо так як

часто?

Відповідь: Так. Я не пам`ятаю. Один раз на рік, на свято Новий рік.

Питання: Ви працювали в Нігерії? Якщо так, ким?

Відповідь: Я працював в банку «Еко-банк», менеджер по продажу.

Питання: Назвіть причину, через яку Ви залишили Нігерію?

Відповідь: Навчання

Питання: Чи відома Вам, що зараз відбувається в Нігерії, та в місці Абуджа?

Відповідь: Так, відомо. В Нігерії були вибори і саме зараз обрано нового президента

Питання: Ви знасте хто став президентом в Нігерії?

Відповідь: Так відомо Мухамадду Бухарі

Питання: Чи підтримуєте Ви його політик?

Відповідь: Я не підтримую та не належу до будь якої партії в Нігері, ні не підтримую. Хоча щось підтримую, але не все.

Питання: Чи були Ви членом якоїсь політичної, релігійної, військової організації до того я приїхали в Україну?

Відповідь: Ні

Питання: Ви належали до організацій взагалі у Нігерії?

Відповідь: Так належав, але це соціальний рух а не офіційна партія політична чи релігійна. Я належав до руху Червоний Хрест та Міжнародна Амністія.

Питання: Яка мета організації Червоний Хрест та Міжнародна Амністія?

Відповідь: Це для людей які підвергалися поліцейському свавіллю взагалі.

Питання: Чи були у Вас документи, які підтверджували Вашу участь у цих організаціях? Де зараз цей квиток чи можете ви нам його надати? До якого року він був, чи дійсний він зараз?

Відповідь: Так я мав членський квиток. Я його в Україну не брав. Цей документ вже не працює. Фото немає.

Питання: Як часто ви зустрічалися з членами організації?

Відповідь: Може 2 рази на місяць

Питання: Яким чином, коли, де, хто прийняв до організації?

Відповідь: Ми зустрічалися писати деякі статті про людей, про свободу слова. заклики. В їхньому офісі за адресою: Wuse zone, м. Абуджа. Це були волонтери як і я

Питання: Опишіть свою діяльність та обов`язки в організації?

Відповідь: Ми тільки збиралися виходили на мітинги проти поліції, проти того що поліція без приводу арештовує людей. Ніякої позиції у організації я не займав

Питання: В якому місці Нігерії Ви були присутні на мітингах? Як часто ви

були на них?

Відповідь: м. Абуджа, більше чим 10-15 разів коли я був в ній організації.

Питання: Звідки Ви дізнавалися про мітинги?

де вони будуть проходити в який час?

Відповідь: Я знав про це кожного разу, тому що у 2014 році у нашому офісі стався вибух, все було на моїх очах поліція нікого не заарештувала і ми вийшли на мітине з протестом. А ще у нас була група в Вотсап

Питання: Відвідували мітинги в інших містах Нігерії?

Відповідь: Ні

Питання: Розкажіть про випадок з вибухом?

Відповідь: Я був в офісі, я там мав свій персональний бізнес. Після цього вибуху я пішов у ці організації, вибух стався через терористів але державна охорона нікого не заарештувала і нічого не зробила. Це сталося в «Емо плаза», торговий центр. Я можу Вам показати та надати фото цього випадку з вибухом.

Хто зробив це фото? це мої фото. Мій друг загинув в цей день.

Як звуть Вашого друга, він теж був членом організації як і ви?

Ні це просто друг, але я не пам`ятаю його ім`я.

Ви можете ці фото скинути на почту?

Так зараз скину.

Питання: В яких містах Нігерії ви допомагали людям, після аварії?

Відповідь: Тільки в Абуджа.

Питання: Якщо мета організації Червоний хрест полягає в наданні допомогн людям, чому Ви вважає, що саме Вас будуть переслідувати представники саме САРС?

Відповідь: Тому що САРС не хочуть щоб про це хтось знав, пам`ятав та на поминав про ці випадки

Питання: Уточніть будь ласка ви були членом організації Червоний Хрест, чи

були волонтером?

Відповідь: Я був волонтером.

У Вас був документ волонтера чи члена організації?

Я починав як члет організації, а потім я був волонтером, я за це не отримував гроші це

безкоштовно.

Посвідчення в мене не було, була просто запис на аркуші що я член пісї організації, але в мене її немає.

Питання: Під час звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ви стверджували, що всі члени вашої організації потерпали від нападів та переслідувань з боку представників SARS у Нігерії, про яких членів організації йде мова?

Відповідь: Це з організації Міжнародна Амністія, ця організація САРС яка переслідує всіх тому що не хоче щоб люди мали свободу слова, і коли хтось щось висловлює вони протистояли цьому.

Я згадую одну ситуацію, я продавав телефони в офісі, поліція прийшла спитала за ліцензію, вона в нас була, потім поліція почала вимагати гроші, що ми маємо заплатити 200 тисяч нейрон, просто так без приводу, та ще в нас забрали телефони. Я зателефонував до членів організації Міжнародна Амністія і ми вийшли на мітина нас було близько 10 осіб це сталося в Емо плазі,в торговому центрі. Гаслом мітингу було «зупиніть поліцейське свавілля». Мітинг закінчився нічим. Прийшли люди САРС, арештували мене та ще 2-3 чоловік. Вони сказали платити їм гроші, але я не заплатив. Під арештом я був 3 оні.

Питання: Скільки разів Вас арештовували?

Відповідь: Я був арештований ще декілька разів але надовго я не затримувшеся. навіть не доходив до відділу, я їм платив гроші і мене відпускали.

Всі дії поліції під час мітингу відбувались лише заради грошей, їм не важливо кримінал чи ні, аби платили гроші.

Питання: Що Ви знаєте про САРС? Хто ці люди?

Відповідь: Я не знаю нічого про цих людей. Деякі з них група поліції, але є і цивільні, звичайні люди.

Питання: Вам особисто погрожували представники САРС? Якшо так, то де, коли, як?

Відповідь: Так, вони мене били, погрожували мені. Я зазнав свавілля погрози моєму життю. Їм все одно в організації ти чи ні мені попадало просто так.

Як сталася ситуація із побиттям?

Відповідь: Я працював вони прийшли заарештували 1 чи 2 людей я зателефонував членам Амністії, коли прийшли члени організації Міжнародна Амністія вони розмовляли 3 членами САРС, представники Міжнародної Амністії відмовились платити гроші за мене, після чого мене забрали в поліцію та побили. Це нормально взагалі що мене б?ють у відділенні поліції?

Питання: Ви боїтесь повертатися в Нігерію через представників САРС?

Відповідь: Так

Питання: Чи є у вас документи, які пов?язані із вашим арештом?

Відповідь: Ні. Це нелегальний арешт, я ніяк не можу цього довести.

Питання: Чи були ви засуджені у суді?

Відповідь: Ні

Питання: На сьогоднішній день Вам поступають погрози від представників САРС або будь яких інших груп, організацій?

Відповідь: Я не маю ніяких зв?язків зараз з ними, саме с САРС я не мав ніякого зв`язку. Зараз погрози не поступають.

Питання: У когось із членів вашої родини існує конфлікт з людьми організації САРС?

Відповідь: Ні

Питання: Крім САРС ви маєте побоювання з боку інших угрупувань?

Відповідь: Ні, не маю,

Питання: Відповідно до інформації відкритих інформаційних джерел, дійсно на території Нігерії існував спеціальний підрозділ проти розбійних нападів САРС, в кінці 2020 року генеральним інспектором поліції САРС було розпушено, ви про це знали ?

Відповідь: В новинах можуть писати одне, ніхто це не зупиняє, це тільки по офіційним даним.

Питання: У зв`язку з тим, що у 2020 році САРС розпущено ви можете повернутися до Нігерії?

Відповідь: Я не можу повернутися,

Чому? Я не хочу ризикувати своїм життям.

Чому ви так вважаєте? Зараз та ж сама влада нічого не змінилося.

Питання: Під час звернення із заявою Ви стверджували, що державні органи самоврядування всіляко притискають будь-які вираження думок та всі мітинги. про які лержавні органи Ви говорите? В чому проявляється тиск?

Відповідь: Це агенти з Поліції. Тиск в арешті, немас права вибору, не має суду:

Питання: У вас є посвідчення журналіста?

Відповідь: Ні

Питання: Під час звернения із заявою ви надали роздруківки, що це за роздруківка? З якою ціллю ви нам її надали?

Відповідь: Я вам надав щоб ви розуміли що я дійсно був членом цієї організації, дуже багато людей з Нігерії є членами цієї організації.

Питання: Чому саме ця інформація важлива для розгляду вашої справи арк.спр.72-77? Як вона пов`язана із вашою участю у зазначених Вами організаціях?

Відповідь: Це я надав для того щоб ви розуміли що ці терористи існують і у 2022 році вони напали в церкву. Це взагалі інші люди, вони можуть вбивати, нападати на церкви на поліцію, це «Боко харам».

Що ви знаєте про Боко-харам? Нічого хорошого я про них не знаю.

Яке відношення Боко-харам має до вас? Нічого мене з ним не поєднус. Вами багато роблять терактів, фото теракту які я вам надіслав, зробили люди Боко-Харам. Персональні проблеми я маю тільки с САРС.

Я вважаю що саме арешти та побиття людьми САРС саме привели до цього,

що я втік.

Питання: Чи вважаєте, що коли ви проживали у Нігерії вас не переслідували, через участь мітингу через ваші статті, або Щось інше?

Питання: Що Вам відомо про останні події в Нігерії в цілому, та зокрема в районі вашого проживання? Звідки Ви дізнаєтесь про новини в Нігерії?

Відповідь: Я вже казав про вибори, та про персону яка виграла вибори, новий президент с наркоторговцем. Суд забрав його колись та судив за це...Я все знаю, що відбувається в моїй країни від сім`ї від знайомих з новин.

Питання: За яких обставин Ви могли б повернутись до Нігерії?

Відповідь: Тільки якщо до моєї сім?ї але не зараз.

Питання: На сьогоднішній день в Україні йде війна і тому вона не є безпечною країною для проживання та не може гарантувати Вам відповідний захист. Чи плануєте Ви виїзд з України у зв?язку із війною?

Відповідь: Ні не зараз,

Питання: Чим в майбутньому ви планусте займатися в Україні?

Відповідь: Зараз я не чим не займаюсь, в мене немає документів, в майбутньому я хочу навчатися а для цього мені потрібні мої документи.

Питання : На які кошти ви проживаєте в Україні?

Відповідь: Я маю бізнес але де він я не хочу казати.

Питання : Щоб ви хотіли додати до співбесіди?

Відповідь: Ні, ви задали всі питання.

15 червня 2023 року Головним управлінням ДМС у Дніпропетровсьій області по справі №2022 DP, прийнято висновок про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

За результатами розгляду матеріалів особової справи № 20220Р0005 громадянина Федеративної Республіки ОСОБА_6 (прізвище ОСОБА_7 (ім`я), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 03.03.2022 звернувся до Г оловного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ГУ ДМС у Дніпропетровській області) із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ( ОСОБА_2 , заявник, шукач захисту), на підставі комплексного та системного аналіз;, заяви; документів, наявних в особовій справі; перевірки фактів, повідомлених заявником під час співбесід; інформації по країні походження встановлено таке:

1. Біографічні дані та короткий виклад обставин заявника

У відповідних заяві та анкеті, а також, під час співбесіди 10.08.2022 заявник стверджує, що він є громадянином Нігерії, уродженцем м. Абуда, Нігерія, невійськовозобов?язаний, за віросповіданням-християнин-католик, за етнічною приналежністю - ігбо, рідна мова - англійська, вільно володіє ігбо, не одружений. ОСОБА_2 має вищу освіту, навчався з 1995 по 2001 в початков й школі «L.E.A. Gark- Abuja», з 2001 по 2007 заявник навчався за спеціальністю маркетинг у старшій школі «rederal goverment collage» у м. Абуджа, область Гарки, Нігерія, з 2008 по 2010 навчався в університеті «Federal university of Jos-nagaria» м.Джонс, Нігерія.

Зі слів заявника, його мама та сестра Алекве Іфеома проживають у м.Куджа, Нігерія, друга сестра Алекве Удока Асомте, проживає у м.Логос Нігерія. Усі його рідні є нігерійцями за національністю, за релігійними переконаннями-християни-католики, рідна мова англійська. На момент зврнення із заявою, шукач захисту вказав адресу проживання АДРЕСА_3 .

Заявник стверджує, що прибув до України 16.01.2020 КГХП Бориспіль, за студентською візою типу «Д», на запрошення університету ім. Альфреда Нобеля, м. Дніпро. У зв`язку з навчанням був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_4 , видану 27.01.2020 терміном дії до 01.10.2020.

Як стверджує ОСОБА_2 увесь час він мешкав у м. Дніпрі, у лютому 2022 року їздив до Києва з метою вирішення проблем з подальшим навчанням, де втратив паспорт. Зі слів заявника, наразі він не працює, гроші йому надсилає рідна сестра Іфеома, яка працює вчителькою в Нігерії.

29.07.2022 Новокодацьким відділом у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області заявника притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.203 КУпАП та прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, із зобов`язанням залишити територію України у термін до 27.08.2022, у зв`язку з відсутністю законних підстав для проживання на території України.

Але, заявник територію України не залишив, оскільки, як він стверджує, в Нігерії існує небезпека для його життя і здоров`я, так як внаслідок участі в акціях протесту за свободу слова всі члени його організації потерпали від нападів та переслідувань з боку представників SARS у Нігерії.

03.08.2022 громадянин Нігерії ОСОБА_2 звернувся до ГУ ДМС у Дніпропетровській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (Закон), його заяву прийнято до розгляду та видано довідку пре звернення за захистом в Україні №003607 строком дії до 03.09.2022, з подальшими продовженнями.

22.08.2022 наказом №161 ГУ ДМС у Дніпропетровській області громадянину Нігерії ОСОБА_2 відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Заявник скористався правом, та оскаржував вищевказане рішення у різних судах.

З метою виконаннярішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 року в адміністративній справі №160/13144/22, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного судувід 13.04.2023, в адміністративній справі №160/13144/22, зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву громадянина Нігерії ОСОБА_2 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

17.04.2023 наказом №49 ГУ ДМС у Дніпропетровській області скасовано наказ №161 ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 22.08.2022 та повторно розглянуто заяву громадянина ОСОБА_3 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

20.04.2023 наказом №51 ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

2. Побоювання повернення до країни походження за словами заявника:

У заяві-анкеті від 03.08.2022 заявник стверджує, що в країні його походження існує небезпека для- його життя та здоров`я, так як внаслідок участі в акціях протесту за свободу слова всі члени організації в якій він був., потерпали від нападів та переслідувань з боку представників SARS у Нігерії. В 2017 році, акція протесту призвела до декількох смертей. Державні органи самоврядування всіляко притискають будь-які вираження думок та всі мітинги і зараз повертатись туди є ризикованим для нього.

3. Аналіз правдоподібності тверджень заявника:

Відповідно до Керівних положень УВКБ ООН «Про обоє язки та стандарти доказу в заявах біженців» від 16 грудня 1998 року, пункт 5 і 6 «Факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного. Докази можуть бути як усні так , документальні. Обов`язок надання доказів на користь повідомлених фактів вважається «обоє язком доказування». У відповідності до загальних правових принципів доказового права цей обов`язок покладається на особу, яка виказує твердження. Таким чином, у заяві про надання статусу біженця заявник повинен довести достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких грунтується його заява. Обов`язок доказу реалізовується заявником у формі надання правдивих фактів, що стосуються його заяви, щоб на підставі цих фактів могло бути прийняте відповідне рішення.

Таким чином, для встановлення достовірності необхідно детально проаналізувати такі елементи заяви (твердження заявника):

1)Чи дійсно заявник є громадянином Нігерії?

2)Чи дійсно заявник є членом організації «Amnesty international» та «Міжнародний Рух Червоного Хреста»?

3)Чи існує небезпека життя та здоров`я заявника з боку представників SARS, у разі його повернення до Нігерії?

Чи дійсно заявник є громадянином Нігерії?

На підтвердження даного факту заявник надав наступні документи:

- копія паспорту НОМЕР_5 , виданий 23.07.2019 Головним управлінням Абуджа, Нігерія, строком дії до 23.07.2024;

- копія посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 , видана 27.01.2020, орган видачі 1203, терміном дії до 01.10.2020, підстава видачі 04/13.

Під час співбесід шукач захисту надає достатньо деталей про свою країну походження та останнє місце проживання. У заяві немає елементів, які б викликали сумніви у твердженнях заявника щодо його особи і походження, а надані заявником документи це підтверджують.

Враховуючи вищезазначене, є підстави вважати, що твердження заявника про належність до громадянства Федеративної Республіки Нігерія, є достовірними.

2) Чи дійсно заявник є членом організації «Amnesty internationaІ» та «Асоціація Червоного Хреста»

ОСОБА_2 стверджує, що у Нігерії він належав до соціальної групи «Amnesty international» (Міжнародна свобода слова), ця група підтримує інтереси людей, які не мають свободи слова, яких переслідує поліція та «Міжнародний Рух Червоного Хреста», організація яка підтримує людей , які потрапили в аварію, або мають проблеми зі здоров`ям.

Звернемось до відкритих інформаційних джерел, в яких підтверджується факт існування представництв «Amnesty International» та «Міжнародного Рух/. Червоного Хреста» на території Нігерії. Слід зазначити, що представництва обох організацій знаходяться у м. Абуджа, Нігерія.

Джерело: Amnesty Internatioanl, Хто ми, https://mvw.amnesty.ors/en/who-we-are/, остання дата доступу 15.08.2022.

Джерело: Nigerian Red cross, https://redcrossnigeria.org/index/index.php/en/about-us, остання дата доступу 15.08.2022.

Зі слів заявника, в Нігерії він мав офіс, який знаходився у приміщенні торгового центру «Ема плаза», через терористів, в приміщенні торгового центу у 2014 році стався вибух, під час якого загинуло багато людей, але державна охорона нікого не заарештувала.

Саме тоді, як стверджує заявник, він побачив представників «Асоціації Червоного Хреста» та вирішив приєднатися до них. Так само він дізнався і про «Amnesty international», вони пропагандували свою діяльність та свободу слова.

В організації «Асоціація Червоний Хрест», як стверджує заявник він займався безкоштовно волонтерством, допомагав постраждалим, які потрапили у дорожньо-транспортну аварію, він забирав людей та відвозив їх до лікарні пам`ятає про 4 таких випадки, це не було основною його роботою. Заявник ке знає ні лідерів зазначених організацій, ні їхніх учасників та повідомляє, що не брав активну участь у вищевказаних організаціях.

Відповідно до інформації відкритих інформаційних джерел Міжнародним Федерація Товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця (МФТЧХ і ЧП: є найбільшою у світі гуманітарною мережею, до якої входять 192 національні товариства Червоного Хреста та червоного Півмісяця та близько 14 мільйонів волонтерів. У будь-якій країні може бути тільке одне національне товариство Червоного Хреста або Червоного Півмісяця. Воно повинно бути відкритим для всіх і здійснювати свою гуманітарну діяльність на всій території країни та за її межами.

Міжнародний рух Червоного Хреста не дискримінує за національністю, расою, релігійними переконаннями, класовими чи політичними поглядами. Вік прагне полегшити страждання людей, керуючись виключно їхніми потребами, і надавати пріоритет найневідкладнішим випадкам лиха.

Принципи Міжнародного Руху Червоного Хреста,https ://redcross. kh. ua/kto-myi-

takie/pnnczipi-mzhnarodnogo-ruxu-chervonogo-xresta.html.

Шукач захисту стверджує, що перебуваючи як волонтер ходив на мітинги, влаштовані «Amnesty international», за весь період приблизно 10-15 разів, на яких нічого не робив, лише був присутній. Також, декілька разів на місяць волонтери збиралися в офісі «Amnesty international», де писали статті про свободу слова, це не було завданням організації, листи він писав особисто від себе, це були заклики для мітингу.

На підтвердження своїх слів, заявник надав лист на англійській мові без перекладу на українську, як пояснив сам заявник, це лист з подякою який надходить всім волонтерам та членам організації «Amnesty international», заявник зазначив, що документів які б підтвердили його участь у організаціях у нього немає.

Відповідно до інформації відкритих інформаційних джерел, Amnesty International складається з добровольців, проте в організації працює невелике число фахівців, праця яких оплачується. У країнах, де присутність Amnesty International найбільш помітна, члени організовуються в секції. Секції координують основну роботу організації, в якій, як правило, бере участь дуже багато членів (деякі з них об`єднуються в групи). У 2005 році в світі налічувалося 52 секції.

Інтереси згаданих вище організацій представляє Міжнародний рада, яку очолює голова. Міжнародний виконавчий комітет (МВК) під керівництвом голови складається з восьми членів і завідувача казною МВК. Склад МВК обирається Міжнародною радою, інтереси якої він представляє. Засідання комітету проходять два рази на рік. Роль Міжнародного виконавчого комітету полягає в тому, щоб приймати рішення від імені Amnesty International, реалізовувати стратегічні плани, вироблені Міжнародною радою, та стежити за дотриманням статуту організації.

Організація фінансується в основному за рахунок внесків і пожертвувань з різних країн. Організація не приймає фінансової допомоги від уряду і урядових організацій.

hitps:///uk.wikinedia.org/wiki/Amnestv International.

Інтернет джерела підтверджують твердження заявника щодо існування організацій «Amnesty international» та «Асоціація Червоного Хреста» на території Нігерії, ці організації відкриті для всіх, кожен бажаючий може приєднатися як волонтер або як доброволець до цих організацій.

Отже, вищевикладене свідчить, що знання заявника щодо діяльності організацій «Amnesty International» та «Асоціація Червоного Хреста» не перевищує таких знань більшості людей, та є досить поверхневими як для учасника організацій.

Таким чином, твердження заявника що він був волонтером, а не членом організацій «Amnesty international» та «Асоціація Червоного Хреста», можна вважати правдоподібною.

Чи існує небезпека життя та здоров`я заявника з боку представників SARS у разі його повернення до Нігерії?

Заявник виявляє побоювання за своє життя та здоров`я при поверненні у Нігерію, внаслідок участі в акціях протесту за свободу слова. Всі члени його організації потерпали від нападів та переслідувань з боку представників SARS. У 2017 році акція протесту призвела до декількох смертей.

Інформація з відкритих інформаційних джерел, підтверджує існування на території Нігерії свого часу Спеціального загону поліції по боротьбі з розбійними нападами - SARS.

В останні роки в Нігерії проходила компанія під гаслом End SARS («Покласти край SARS»). У жовтні 2020 року молоді нігерійці мобілізувалися по всій країні проти нелюдського поводження з ними підрозділом нігерійської поліції SARS.

Багато протестувальників End SARS та інші, хто прагне змін, знайшли розраду в русі Obidient, що зробило Лейбористську партію потужною третьою силою в політиці Нігерії.

Приблизно за вісім місяців до виборів Пітер Обі, колишній губернатор штату Анамбра і відомий симпатик руху End SARS, оголосив, що балотуватиметься в якості кандидата в президенти від Лейбористської партії. Партія спрямована на просування та захист соціал-демократичних принципів та ідеалів для досягнення соціальної справедливості, прогресу та єдності.

08.10.2020 в Нігерії люди вийшли на вулиці великих міст і селищ у 21 штаті країни, вимагаючи покласти край жорстокості поліції, позасудовим стратам і вимаганням з боку спеціального загону по боротьбі з грабежами SARS. У відповідь на загальнонаціональні протести генеральний інспектор поліції 11.10.2020 розпустив спеціальний загін по боротьбі з грабежами SARS і закликав негайно перевести всіх співробітників SARS в інші підрозділи.

Розпуск SARS є відповіддю на прагнення нігерійського народу відповідальності за порушення прав людини. Влада зробила певні дії для забезпечення правосуддя і притягнення до відповідальності за зловживання з боку поліції.

Слід зазначити, що заявник стверджує, що у разі його повернення на батьківщину йому буде загрожувати небезпека, в країні нічого не змінилось, хоча SARS було розпущено, але влада таж сама.

Під час співбесіди 27.04.2023 ОСОБА_2 зазначив, що слідкує за новинами, та знає що новим президентом Нігерії у 2023 році став Мухаммаду Бухарі.

Для аналізу тверджень заявника звернемося до відкритих інформаційних джерел: відповідно до інформації Недержавного аналітичного центру «Української студії стратегічних досліджень» у 2020 ріці, коли заявник залишив Нігерію, на її території були присутні локальні конфлікти.

А за інформацією «Freedom house», в країні відбулися вибори, після кількох днів оскарження результатів виборів оголосили нового президента, ним став кандидат від правлячої партії Бола Тінубу.

На цій посаді він боротиметься із заворушеннями ісламістів не північному сході, збройними атаками, убивствами та викраденнями людей, конфліктом між скотарями і фермерами, нестачею коштів, палива 7« електроенергії, а також із багаторічною корупцією, https://babel.ua/news/91085- novim-prezidentom-nigeriji-stav-bola-tinubu-shcho-pro-nogo-vidomo.

Очевидно, що заявник не володіє інформацією щодо подій як: відбуваються в країні його громадянської приналежності.

Як стверджує шукач захисту, під час участі в протестах від «Amnesty International», поліція заарештовувала усіх присутніх. Після одного з таких мітингів, заявник зазначив, що його було заарештовано з усіма учасниками мітингу, тиждень він провів у поліції, після внесення родичами більш ніж 20 тисяч найра його відпустили. Слід зазначити, що заявник надає суперечливі твердження під час співбесіди 27.04.2023, заявник стверджував, ще був арештований декілька разів але не надовго, що він навіть не доходив до відділу поліції, він платив гроші і його відпускали.

Очевидно, що заявник володіє інформацією щодо фактів наявності порушень з боку представників поліції у Нігерії, тому намагається використовувати загальновідому інформацію про події, для посилення обґрунтованості своєї заяви. Заявник розуміє, що дана інформація дуже важлива і може мати впливове значення при прийнятті міграційною службою України рішення про надання йому захисту.

З огляду на наведене, ГУ ДМС у Дніпропетровській області є усі підстави стверджувати, що заявник не надав переконливих доказів, не навів достатньо аргументації своїх побоювань, які б ґрунтувалися на реальних фактах, тобто суб`єктивна складова його заяви (побоювання) не відповідає її об`єктивній складовій (наявності фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними щодо небезпеки життя та здоров`я через представників SARS, оскільки представники SARS були розпущенні ще у 2020 році.

А відповідно аналізу інформаційних джерел, мітинги, про які повідомляє заявник, відбувались у жовтні 2020 року, в той час коли заявник вже залишив країну, таким чином твердження заявника щодо участі в мітингах проти SARS, викликають сумніви, і не можуть вважатись достовірними.

4. Аналіз відповідності до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осбі, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» надає наступне визначення терміну біженець у пункті І частини першої статті 1: біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства;, належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Протоколу щодо статусу біженців 1967 року для цілей цього Протоколу термін "біженець, за винятком випадків, щодо застосування пункту 3 цієї статті, означає будь-яку особу, яка підпадає під визначення статті 1 Конвенції з вилученням слів "в результаті подій, які сталися до 1 січня 1951 року та слів " внаслідок таких подій" у статті 1 А (2).

Єдиним критерієм для набуття міжнародного захисту особою є наявність у неї обґрунтованих побоювань у разі повернення до країни громадянської належності стати жертвою переслідувань за однією чи кількома ознаками, наведеними у Конвенції про статус біженців 1951 року та у пункті 1 частини першої статті 1 Закону (умова визнання біженцем) або зазнати серйозної шкоди, пов`язаної з умовами, зазначеними у статті 3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кваліфікаційній Директиві ЄС 2011/95/EU та пункту 13 частини першої статті 1 Закону (умова визнання особою, яка потребує додаткового захисту). При тому, завдана особі шкода повинна бути досить серйозною - сягати рівня небезпеки самого існування особи або втрати нею свободи виключно з причин належності до певної раси, релігії, національності, соціальної групи та політичних переконань, як тс визначено пунктом 51 Керівництва УВКБ ООН, або з причин, зазначених Кваліфікаційній Директиві ЄС 2011/95/EU.

Відповідно до пунктів 11 Керівних положень УВКБ ООН «Про обов`язхи та стандарти доказу в заявах біженців» від 16 грудня 1998 року, при оцінці загальної достовірності клопотання співробітнику, який приймає рішення, слід брати до уваги такі фактори, як обгрунтованість викладених фактів, зв`язність і логічна послідовність історії заявника, що підтверджують докази, подані заявником на підтримку його тверджень, відповідність загальнодоступним відомостям або загальновідомим фактам, а також відомій інформації про ситуацію в країні походження. Достовірною є послідовна і переконлива заява, яка не суперечить загальновідомим фактам, і яка в цілому може викликати довіру.

Обов`язок доказу покладається на заявника, який повинен надавати правдиві обґрунтування фактів, викладених у заяві, і щоб на підставі цих фактів могло бути прийняте належне рішення. Це означає, що заявник повинен переконати посадову особу органу міграційної служби в правдивості своїх фактичних тверджень. Проте хоча обов`язок надати докази покладається на заявника, задача встановлення та опрацювання відповідних фактів вирішується спільно із уповноваженою особою.

ОСОБА_2 не повідомляє, а під час розгляду його заяви не встановлено наявності переслідувань щодо нього на території країни громадянської належності за ознаками раси, національності, громадянства (підданства), віросповідання належності до певної соціальної групи та за ознакою його політичних переконань.

На основі заяви-анкети про визнання біженцем або особою, яка потребує і додаткового захисту від 03.08.2022, протоколів співбесід від 10.08.2022 та 27.04.2023, інформації по країні походження (Нігерії), а також матеріалів наданих заявником встановлено, що згідно з пунктом 10 Керівних положень УВКБ ООН «Про обов`язки та стандарти доказу в заявах біженців» від 16 грудня 1998 року, при визначенні загальної правдоподібності заяви взято до уваги такі фактори, як коректність фактів, які стверджує заявник, загал ьі відповідність і логічність історії заявника, підтверджуючі докази, наведе н: заявником на підтримку своїх тверджень, відповідність загальновідомих факті в і відомої ситуації в країні походження. ОСОБА_2 надав заяву, яка є логічно послідовною, частково достовірною, частково суперечить загальновідомий фактам.

Заявник виявив побоювання:

«заявник стверджує, що в країні його походження існує небезпека для його життя та здоров`я, так як внаслідок участі в акціях протесту за свободу слова всі члени організації в якій він був потерпали від нападів та переслідувань з боку представників SARS у Нігерії. В 2017 році, акція протесту призвела де декількох смертей. Державні органи самоврядування всіляко притискають будь-які вираження думок та всі мітинги і зараз повертатись туди є ризикованим для нього, (заява-анкета про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 03.08.2022 № 05-22)

ОСОБА_3 стверджує, що на території Нігерії існує небезпека для нього з боку представників SARS.

Факти, повідомлені заявником у ході розгляду його заяви, містять неточності та протиріччя, тому не можуть слугувати підтвердженням наявності потенційного ризику для заявника зазнати переслідувань за конвенційними ознаками у разі його повернення до країни громадянської належності.

Відповідно до матеріалів справи, доказів особистої участі та участі членів його сім`ї у політичних, релігійних, військових або громадських організаціях, заявник не надав.

Відповідно до пункту 164 глави V Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця УВКБ ООН, особи, які вимушені покинути країну походження із-за внутрішніх і міжнародних конфліктів, зазвичай не кваліфікуються як біженці по змісту Конвенції 1951 року та Протоколу 1967 року. Однак, вони користуються захистом, передбаченою іншими міжнародними документами, такими як Женевські Конвенції 1949 року про захист жертв війни та Додатковий протокол 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних конфліктів.

Враховуючи вищевикладене, у громадянина Нігерії ОСОБА_2 відсутні умови для надання статусу біженця, передбачені Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні» (Закон) пунктом 1 частини 1 статті 1, а саме обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни та не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань.

Отже, необхідно проаналізувати наявність підстав для надання додаткового захисту громадянину Нігерії ОСОБА_2 відповідно до пункту 13 статті 1 Закону.

5. Аналіз відповідності заяви до пункту 13 частини першої статті 1

Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року, але потребує захисти, оскільки така особа змушена була прибути в Україні або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Згідно із пунктом 35 Директиви № 2011/95/ЕС, ризики, яким піддається все населення країни або частина її населення самі по собі звичай не створюють індивідуальної загрози, яку можна було б кваліфікувати як серйозну шкоду у розумінні статті 15 цієї директиви (що є умовою надання додаткового захисту).

Відповідно до положень статті 15 Кваліфікаційної Директиви ЄС 2011/95/EU, серйозна шкода (кваліфікаційна умова додаткового захисту) включає в себе:

- смертну кару або приведення її у виконання;

- тортури, нелюдське або принизливе поводження чи покарання для заявника в країні походження;

- серйозна і індивідуальна загроза життю цивільних осіб через загальнопоширене насильство в ситуації міжнародних або внутрішніх збройних конфліктів.

Вказане, в свою чергу, співвідноситься з умовами, які містяться у пункті 13 частини першої статті 1 Закону.

Стаття 3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що «нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню».

Формування статті 3 Європейської Конвенції та статті 15 Директиви Ради Європарламенту та Ради ЄС 2011/95/EU співпадають з підставами для надання додаткового захисту у відповідності до пункту 13 частини першої статті 1 Закону.

Отже, якщо повернення до країни походження вважається таким, ще може порушувати статтю 3 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, то особа, якій загрожує повернення до країни походження, може вважатися такою, що потребує додаткового захисту.

Із узагальненої практики, яка формується у справах ЄСПЛ (М.О. проти Швейцарії», «Зармаєв проти Бельгії», слідує, що сама по собі наявність поганих умов не є достатньою для констатування порушення статті 3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - особа повинна довести, що для неї така загроза виникла у зв`язку з індивідуальними обставинами (М.О. v Switzerland, 47282/16, Council of Europe; European Court of Human Rights, 20 June 2017, available at: (https ://ww. refvorld. org./cases, ECHR, 596c64c64. html ).

Відповідно до рішення Комітету ООН проти катувань у справі «Мініані проти Канади» (CAT/C/43/D/331/2007), яке згадується у щорічному звіті «Хьман Райтч Вотч» за 2019 рік. Існування постійної практики брутальних або масових порушень прав людини в тій чи іншій країні не є достатньою підставою для встановлення того, чи буде даній особі загрожувати небезпека після її повернення до цієї країни. Повинні мати місце додаткові фактори, які б свідчили про те, що цій особі буде особисто загрожувати небезпека (Мінані с.Канада, САТ/С/43D/331/2007. Комітет ООН проти катувань (САТ) (https.-//www.refvorld. ors./cases/CAT.4b4759412. html).

Відповідно до вимог ст.3, 14 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст.3 Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижує гідність, видів поводження та покарання 1984 року, ст. 28 Конституції України, частини другої ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», з матеріалів справи заявника не встановлена загроза застосування до нього смертної кари, виконання вироку про смертну кару, тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання в разі повернення до країни громадянської належності.

Відповідно до інформації з відкритих інформаційних джерел, на території Нігерії має місце погіршення безпеки та загрози з боку багатьох озброєних груп, які призводить до загальнопоширеного насильства, а отже, слід проаналізувати наявність серйозної та індивідуальної загрози життю заявника з разі повернення до країни походження.

Слід зазначити, що 16.01.2020 ОСОБА_2 безперешкодно залишив територію Нігерії та приїхав до України з метою навчання в університет ім.Альфреда Нобеля, м. Дніпро. У зв`язку з чим, був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_4 , видану 27.01.2020, орган видачі 1203, строком дії до 01.10.2020.

За словами заявника, він закінчив підготовчі курси з української мові, але не зміг продовжити своє навчання у вищому навчальному закладі через проблеми з агентством. Два роки заявник проживав в Україні нелегально, не маючи жодних законних підстав для перебування на території України..

З матеріалів справи відомо, що за тривалий час перебування в Україні заявник не виявив бажання звернутися до міграційної служби як шукач захист) 03.08.2022, ОСОБА_2 звернувся до ЕУ ДМС у Дніпропетровській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Слід зазначити, що заявник надає неправдиві відомості, а саме під час звернення із заявою ОСОБА_2 зазначив, що паспортний документ № НОМЕР_5 втрачений, про що надав довідку з поліції.

24.05.2023 за вх. №10926/1/1201-23 від Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі надійшов запит, щодо перевірки законності перебування на території України громадянина Нігерії ОСОБА_2 , для державної реєстрації шлюбу 08.06.2023, надавши оригінал паспорту НОМЕР_5 .

Отже, заявник свідомо надав неправдиву інформацію до міграційної служби.

У зв`язку з цим, зауважуємо, що правовідносини, пов`язані з в`їздом іноземців на територію України для вирішення особистих питань (пошуком кращих економічних та соціальних умов життя) є сферою правового регулювання законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про імміграцію» з відповідним набуттям правових статусів порядку, визначеному цими Законами.

Тому, можливо вважати, що заявник є мігрантом, а не біженцем. Згідно з п.62 Керівництва з процедур та критеріїв визначення статусу біженців мігрант - це особа, яка добровільно залишає свою країну, щоб оселитися в іншому місці. Він може бути рухомим бажанням змін чи пригод, сімейними чи іншими причинами особистого характеру.

З огляду на зазначене, вбачається, що заявник різними можливими шляхами, зокрема набуттям захисту, намагається легалізувати своє становище на території України.

ОСОБА_2 стверджує, що зараз не планує їхати до Нігерії. Заявник в майбутньому планує навчатися, а для цього йому потрібні документи.

Після ретельного аналізу справи заявника та інформаційних джерел стосовно його країни та міста походження були співвіднесені всі факти з яких вбачаємо, що заявник на батьківщині до адміністративної або кримінальної відповідальності не притягувався, державними органами не переслідувався.

Виходячи з обставин справи ОСОБА_2 , не має підстав вважати, ще після повернення до країни громадянської належності йому буде завдано серйозної шкоди відповідно до елементів визначення поняття серйозна шкода.

Відповідно до інформації інтернет-джерел, Нігерія підписала і ратифікувала Конвенцію Організації Об`єднаних Націй проти тортур та інших форм жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводженню чи покарання.

У грудні 2017 року, після багаторічних обговорень, Закон проти тортур 2017 года був затверджений Національною Асамблеєю Нігерії і ратифікований Президентом Бухарі. Крім того, згідно до Конституції Нігерії заборонено застосування в країні тортур або будь-якого нелюдського та такого, ще принижує гідність поводження.

У лютому 2023 року Нігерія взяла на високому політичному рівні зобов`язання співпрацювати з FATF і GIABA (Міжнародна група з протидії відмиванню брудних грошей (ФАТФ) для посилення ефективності свого режиму у сфері ПВК/ФТ. З моменту прийняття MER у серпні 2021 року Нігерія досягла прогресу в деяких із рекомендованих MER дій щодо вдосконалення своєї системи, зокрема шляхом удосконалення законодавчої бази щодо ПВК/ФТ, оновлення оцінки відповідних ризиків ПВК/ФТ/ФРЗМЗ та посилення впровадження цільових фінансових санкцій.

Як стверджує заявник на сьогоднішній день ні йому, ні членам його сім`ї погроз особистого характеру не надходило.

Отже, загроза життю, безпеці чи свободі заявника в країні походження через побоювання застосування щодо нього, смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, з цих приводів відсутня.

У даному випадку не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між можливою загальною небезпекою та індивідуальною загрозою для життя чи здоров`я заявника.

Беручи до уваги вищевикладені факти у сукупності можна дійти обґрунтованого висновку, що заявник у випадку повернення до Нігерії не зазнає серйозної шкоди, визначеної статтею 15 Кваліфікаційної Директиви ЄС 2011/95/ЕU.

Враховуючи вищевикладене, є серйозні підстави вважати, що з обставинах справи заявника відсутні умови для визнання його особою, яка потребує додаткового захисту, передбачені пунктом 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

6. Застосування пунктів виключення.

За інформацією Управління Служби безпеки України Дніпропетровській області (лист від 22.05.2023 №55/2-3582 нт.вих.), проведено перевірку громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інформація, яка б свідчила про неможливість визнання вказаного іноземця біженцем або собою, яка потребує додаткового захисту, відсутня.

За обліками Генерального секретаріату Інтерполу громадянин Нігерії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в міжнародному розшуку ко перебуває, (лист від 25.04.2023 № 10/23/ТЗ/014/287/733).

Також необхідно врахувати інформацію Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМС Дніпропетровській області, а саме: 19.05.2023 за вх. №1201.17.2/23157-23 надійшла службова записка для врахування в роботі, що 09.05.2023 співробітниками патрульної служби винесено відносно громадянина Нігерії ОСОБА_2 постанову про адміністративне порушення (копія постанови додається), також вищезазначений громадянин неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху та порушення громадського порядку.

Слід зазначити, що ОСОБА_2 отримав направлення на медичне обстеження, яке передбачене Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», але в установлений термін, довідки щодо його проходження не надав.

Таким чином, в обставинах справи заявника відсутні заборони щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, визначені абзацами 2-4 частини першої статті 6 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні».

7.Загальний висновок по справі.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з тим, що умови, передбачені пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» в обставинах справи заявника відсутні, а саме: відсутні обгрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань у заявника відсутні, а також, заявник не надав обґрунтованих доказів щодо загрози його життю, беіпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо нього смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, передбачені пунктом 13 частини першої статті 1 Закону, вважаю за доцільне відмовити громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Державною міграційною службою України було прийнято рішення від 17 липня 2023 року №116-23 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Наведене рішення є предметом даного спору.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначено Законом України від 08.07.2011 року №3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон №3671-VI).

Пунктами 1, 4, 13 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що:

- біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;

- додатковий захист - це форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, які загрожують їх життю, безпеці чи свободі;

- особа, яка потребує додаткового захисту - це особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Частиною п`ятою статті 5 Закону №3671-VI передбачено, що особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

Відповідно до частини шостої статті 5 Закону №3671-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Умови, за яких особа не визнається біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, наведені у статті 6 Закону №3671-VI, за змістом якої не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.

Згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом 1967 року поняття "біженець" включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця. Такими підставами є:

1) знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання;

2) наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;

3) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов`язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів;

4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.

Отже, при вирішенні питання щодо визнання або відмови у визнані біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту, мають враховуватися усі чотири підстави, наведені вище.

Відповідно до статті 4 Директиви Ради Європейського Союзу "Про мінімальні стандарти для кваліфікації і статусу громадян третьої країни та осіб без громадянства як біженців чи як осіб, які потребують міжнародного захисту з інших причин", а також змісту цього захисту (29 квітня 2004 року) в разі, якщо аспекти тверджень заявника не підтверджуються документальними або іншими доказами, ці аспекти не вимагають підтвердження, якщо виконуються наступні умови: заявник зробив реальну спробу обґрунтувати заяву; всі важливі факти, наявні в його/її розпорядженні, були надані, і було надано задовільне пояснення щодо відсутності інших важливих фактів; твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними та не суперечать наявній конкретній та загальній інформації у його справі; заявник подав свою заяву про міжнародний захист якомога раніше, якщо заявник не зможе привести поважну причину відсутності подачі цієї заяви; встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.

Згідно з частиною шостою статті 8 Закону №3671-VI рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Згідно з пунктом 195 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року та Протоколом щодо статусу біженців 1967 року), у кожному окремому випадку всі необхідні факти повинні бути надані в першу чергу самим заявником, і тільки після цього особа, уповноважена здійснювати процедуру надання статусу біженця (перевіряючий), повинна оцінити всі твердження і достовірність переконань заявника.

Пункт 37 Керівництва визначає, що для надання статусу біженця, в першу чергу, важлива оцінка клопотання шукача, а не судження про ситуацію, яка склалася у країні походження.

Частиною першою статті 12 Закону №3671-VI передбачено, що рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

Варто зазначити, що відповідно до Положень Керівництва з процедур та критеріїв визначення статусу біженців Управління Верхового комісара ООН у справах біженців (1992 рік) (далі - УВКБ ООН), особа повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками (пункти 45, 66).

Згідно Позиції Управління Верховного комісара Організації Об`єднаних Націй (далі - УВКБ ООН) у справах біженців "Про обов`язки та стандарти доказів у заявах біженців" (1998 року) факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного. Докази можуть бути як усні, так і документальні. Загальними правовими принципами доказового права обов`язок доказу покладається на особу, яка висловлює це твердження. Таким чином, у заяві про надання статусу біженця позивач повинен довести достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких ґрунтується його заява. Обов`язок доведення реалізовується заявником у формі надання правдивих фактів, що стосується його заяви, щоб на підставі цих фактів могло бути прийняте відповідне рішення. Проте у зв`язку із особливостями ситуації біженців, посадова особа розділяє обов`язок встановлювати чи оцінювати всі факти , які стосуються справи. Це досягається у найбільшій мірі тим, що посадова особа володіє об`єктивною інформацією щодо відповідної країни походження, щодо питань загальновідомого характеру, направляє заявника в процесі наданням ним відповідної інформації та адекватно перевіряє допустимі факти, які можуть бути обґрунтовані.

Отже, у заяві про надання статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту заявник повинен довести достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких ґрунтується його заява. Заявник повинен переконати посадову особу органу міграційної служби в правдивості своїх фактичних тверджень.

Поряд з цим, побоювання стати жертвою переслідувань є визначальним у переліку критеріїв щодо визначення біженця. Цей критерій складається із суб`єктивної та об`єктивної сторін. Суб`єктивна сторона полягає у наявності в особи зазначеного побоювання. Побоювання є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї. Саме під впливом цієї суб`єктивної оцінки особа вирішила покинути країну і стала біженцем. При цьому, об`єктивна сторона пов`язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними. Оцінка таким побоюванням обов`язково повинна була надаватися з урахуванням аналізу інформації про країну походження особи, яка шукає притулку. Факти обґрунтованості побоювань переслідування можуть отримуватись від біженця, та незалежно від нього - з різних достовірних джерел інформації, наприклад, з публікацій у засобах масової інформації, з повідомлень національних чи міжнародних неурядових правозахисних організацій, зі звітів Міністерства закордонних справ України тощо.

Як встановлено з листа співбесіди позивач стверджує, що в країні його походження існує небезпека для його життя та здоров?я. так як внаслідок участі в акціях протесту за свободу слова, всі члени організації в якій він був, потерпали від нападів та переслідувань з боку представників SARS у Нігерії. В 2017 році. акція протесту призвела до декількох смертей. Державні органи самоврядування всіляко притискають будь-які вираження думок та всі мітинги і зараз повертатись туди є ризикованим для нього.

За наданими позивачем доказами судом не встановлено, а позивачем не підтверджено фактів ймовірних побоювань стосовно існування загрози для його особистого життя та безпеки у випадку повернення на його батьківщину.

Позивачем до позову надано наступні документи:

- Копія повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та докази отримання такого повідомлення;

- Копія довідки про звернення за захистом №003607;

- Копія індивідуальної карти вагітної жінки;

- Копія свідоцтва про право на зайнятт адвкатською діяльністю

- Адвокатський ордер від 15.08.2023 року;

- Копія позовної заяви з додатками для сторін.

Отже, з даних документів неможливо встановити жодних доказів та не наведено жодних конкретних доводів чи важливих фактів, які б підтверджували його побоювання у переслідуваннях і наявності загрози його життю чи здоров`ю після повернення його у країну громадського походження

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Проте, позивачем у ході розгляду даної справи не було надано жодних доказів та не наведено жодних конкретних доводів чи важливих фактів, які б підтверджували його побоювання у переслідуваннях і наявності загрози його життю чи здоров`ю після повернення його у країну громадського походження Нігерію, що свідчить про необґрунтованість поданої позивачем заяви про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що і було встановлено відповідачем згідно оспорюваного наказу.

Також, позивач і не заявляв про те, що він був жертвою переслідувань за будь-якою конвенційною ознакою в період перебування у його країні походження.

Отже, в даному випадку, позивач не зміг довести існування фактів загроз життю, безпеці чи свободі в країні своєї громадської належності.

Доводи позивача щодо існування фактів загроз життю від організай «Міжнародна Амністія» та «САРС», не підтверджено матеріалами справи та були також ретельно перевірені згідно з висновком від 15.06.2023 р. про відмову у визнані біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Доводи позивача про те, що він є батьком дитини, згідно із законодавством не є підставою для визначення статусу біженця, тому суд не може прийняти ці аргументи в якості підстав для визнання неправомірним ним рішення про відмову у визнані біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

За викладених обставин, висновки відповідача про відмову позивачеві у оформленні документів для вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту за заявою, яка є очевидно не обґрунтованою, які зазначені відповідачем у оспорюваному наказі, відповідають вимогам пунктів 1,13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу щодо статусу біженців 1967 року для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також і судовій практиці Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин та перевіривши за критеріями, визначеними ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність прийняття оспорюваного наказу, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оспорюваного наказу діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв`язку із чим у адміністративного суду відсутні будь-які обґрунтовані правові підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене та те, що судом не встановлено протиправності дій посадових осіб відповідача при прийнятті оспорюваного наказу (основної позовної вимоги), що свідчить про відсутність підстав для визнання судом протиправним та скасування оспорюваного наказу, то і позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (похідні позовні вимоги) задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги вищевикладене, у задоволенні даного адміністративного позову позивачеві слід відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.

Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ) до Державної міграційної служби України (вул.Володимирська, 9, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470), третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул.В.Липинського, 7, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя А.В. Савченко