Рішення № 118159966, 05.04.2024, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/1616/24

Провадження №2-а/442/22/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Павлів З.С.

з участю секретаря судових засідань Голяк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дрогобич адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серія ЕНА №1391945 від 07.02.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі і закрити провадження у справі.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що постановою серії ЕНА №1391*945 від 07.02.2024 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за начебто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме за те, що він начебто здійснив зупинку на проїжджій частині в другому ряду, чим порушив п.15.4. ПДР. Із відповідною постановою він не погоджується, оскільки будь-якого порушення правил дорожнього руху не допускав. В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором не було оцінено жодного доказу, оскільки будь яких доказів вчинення ним адміністративного правопорушення не було, про що свідчить й відсутність відомостей у графі 7 оскаржуваної постанови. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Ухвалою суду від 28.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 06.03.2024.

06.03.2024 розгляд справи відкладено на 19.03.2024.

07.03.2024 на адресу суду надійшов відзив від представника Департаменту патрульної поліції на позовну заяву, в якому відповідач заперечує позов та обґрунтовує законність оскаржуваної постанови. Зазначає, що поліцейським в межах своїх повноважень зафіксовано вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, відібрано в останнього пояснення, зокрема ОСОБА_1 пояснив, що здійснив зупинку в непередбаченому місці, оскільки «далеко ходити», роз`яснив йому його права, виніс постанову та під підпис вручив таку порушнику. Дане зафіксовано поліцейським на відео, яке долучено до матеріалів справи.

19.03.2024 розгляд справи відкладено на 05.04.2024.

05.04.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому покликається на те, що порушення не вчиняв, оскільки він підсів на місце водія, для того, щоб мати змогу перепаркуватись. Просить постанову скасувати у зв`язку з не доведенням відповідачем його вини.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просить позов задоволити.

Представник Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився. У поданому відзиві просив прийняти відзив та врахувати викладені у відзиві доводи при розгляді справи.

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до наступного.

Згідно ч.1ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

У ч.1 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Матеріалами справи встановлено, що постановою інспектора й взводу 1 роти УГП Управління патрульної поліції в Закарпатській області Маркович О.В. серії ЕНА №1391945 від 07.02.2024 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., а саме за те, що 07.02.2024 о 10.00 год. в м.Ужгород на вуд.О.Фединця ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу марки Mercedes Benz В 611 р.н.з. НОМЕР_1 на проїжджій частині в другому ряду, чим порушив п.15.4 ПДР України.

З представленого відповідачем відеозапису, вбачається, що ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля марки Mercedes Benz В 611 р.н.з. НОМЕР_1 та пояснив поліцейським, що здійснив зупинку вимушено, для розвантаження товару.

У ч.1 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно п.15.4. Правил дорожнього руху транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.

Відповідно до ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна /умисна або необережна/ дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Поряд з цим, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001р., «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 р. неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги представлені відповідачем докази: фото із розташування заборонних знаків, а також відеозапису, на якому зафіксовано факт вчинення правопорушення, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 6,10,19,90,241-246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили судовим рішенням за наслідками апеляційного провадження

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.

Повний текст рішення оскладено 05.04.2024.

Суддя Павлів З.С.