Рішення № 11815989, 05.10.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2010 р.                                         Справа №01/1706

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., секретаря судового засідання Швидкої О.В., за участю представників сторін:

від позивача –Цебро Н.О. –представник за довіреністю,

від відповідача –представник не з’явився,

в приміщенні господарського суду Черкаської області у відкритому судовому засіданні розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Сумський кондитер”, м. Суми

до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Скарлет", м. Черкаси           

про стягнення 7125 грн. 35 коп., -

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Сумський кондитер” звернулося до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Скарлет” боргу за поставлений відповідно до умов договору №36 від 01 березня 2010 року товар в розмірі 6480 грн. 06 коп. та 645 грн. 29 коп. пені.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, доказів поважності причин неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

Судом встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду.

Неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву та нез’явлення його представника у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представника позивача, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

          Між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Сумський кондитер” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Скарлет” (покупець) було укладено договір поставки №36 від 01 березня 2010 року (далі –договір).

          Відповідно до умов договору постачальник зобов’язався здійснювати поставки, а покупець приймати та оплачувати кондитерські вироби та гірчицю (далі –товар). Асортимент товару визначається за згодою сторін, поставка –на підставі заявок покупця.

          Позивачем за товарно-транспортною накладною № РТ 00363 від 24 квітня 2010 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 10954 грн. 02 коп.

Передача товару проведена на умовах відстрочення платежу в термін 30 календарних днів з моменту поставки товару (п. 2.6 договору).

Відповідач частково оплатив товар.

28 липня 2010 року позивач на адресу відповідача направляв претензію з вимогою виконати зобов’язання за договором.

Борг за товар становить 6480 грн. 06 коп., який позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 7.2. договору сторони домовилися, що при порушенні покупцем строків розрахунків, він сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми поставленого товару за кожний день прострочки платежу.

          Позивачем помилково заявлена до стягнення пеня в розмірі 645 грн. 29 коп. за період з 01 квітня 2010 року по 24 серпня 2010 року, оскільки зобов’язання сплатити борг у відповідача виникло не з 01 квітня 2010 року, а з 25 травня 2010 року, тобто через 30 днів з дня отримання товару (24 квітня 2010 року).

          Судом самостійно обчислена пеня з урахуванням затверджених методик з дня, коли відповідач повинен був оплатити товар, яка склала 319 грн.21 коп.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

8980.0625.05.2010 - 01.06.2010810.2500 %0.056 %40.35

8480.0602.06.2010 - 07.06.2010610.2500 %0.056 %28.58

7980.0608.06.2010 - 09.06.201029.5000 %0.052 %8.31

7480.0610.06.201019.5000 %0.052 %3.89

6980.0611.06.2010 - 23.06.2010139.5000 %0.052 %47.23

6480.0624.06.2010 - 07.07.2010149.5000 %0.052 %47.22

6480.0608.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %99.60

6480.0610.08.2010 - 25.08.2010167.7500 %0.042 %44.03

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6480 грн. 06 коп. боргу за поставлений товар та 319 грн. 21 коп. пені обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно також стягнути 97 грн. 33 коп. витрат на оплату державного мита та 225 грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Скарлет”, вул. Портова, 8, м. Черкаси, р/р 2600500010562 в ЧФ ВАТ КБ “Хрещатик”, МФО 354002, код ЄДРПОУ 36701436 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Сумський кондитер”, пров. Косівщинський, 23, м. Суми, р/р 260091278 в СФ АБ “Укргазбанк”, МФО 337342, код ЄДРПОУ 36550961: 6480 грн. 06 коп. боргу за поставлений товар, 319 грн. 21 коп. пені, 97 грн. 33 коп. витрат на оплату державного мита та 225 грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В позові в частині стягнення зайво нарахованої пені на суму 326 грн. 08 коп. відмовити.

          Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя О.В. Чевгуз