Рішення № 11815643, 18.10.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2010 Справа № 8/3-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія ЛТД", м. Херсон,

до приватного підприємства "Строймаркет-КН", м. Херсон,

про стягнення 69750грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сідєльнікова Є.І., представник, дов. № 14 від 20.08.2010р.,

від відповідача: на засідання суду не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармонія ЛТД" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з приватного підприємства "Строймаркет-КН" (відповідач) заборгованість в сумі 48750грн. та 21000грн. штрафних санкцій, відповідно до умов договору купівлі-продажу №16/12-К від 16.12.2008 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є - м. Херсон, вул. Комсомольська, б.13, кв.10. За вказаною адресою судом направлені з рекомендованими повідомленнями ухвала суду від 20.08.2010 р. про порушення провадження та призначення справи до розгляду та ухвали від 07.09.2010 р. та від 07.10.2010 р. про відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов’язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Ухвалами господарського суду від 07.09.2010р. та 07.10.2010р. розгляд справи відкладався в зв’язку із неявкою представника відповідача, ненаданням представниками сторін витребуваних судом документів, необхідністю представлення нових доказів. Судом залишене без задоволення клопотання позивача про застосування заходів забезпечення позову. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд:

в с т а н о в и в:

Між сторонами укладений господарський договір купівлі-продажу № 16/12-К від 16.12.2008 року (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язується поставити та передати у власність арматуру 12 та арматуру 14, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити його вартість в сумі 48750грн.

Відповідно до п.3.1. Договору сума, зазначена в п.1.1. договору, вноситься в якості 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок продавця протягом 5 днів з моменту підписання вищезазначеного договору на підставі виставленого рахунку, при цьому продавець зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар у строк до 07 лютого 2009 року.

Згідно розділу 2 Договору поставка здійснюється в строк до 07 лютого 2009 року, перехід права власності покупця на товар відбувається в момент прийняття товару на складі покупця з одночасним оформленням накладних.

Розділом 5 Договору встановлена відповідальність, зокрема, продавця (відповідача у справі) за недотримання передбачених Договором строків поставки.

Позивач свої зобов'язання відповідно до п.3.1 Договору виконав належним чином, перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 48750грн. згідно із рахунком-фактурою №СФ-16/12 від 16.12.2008р., виставленим відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням №249 від 17.12.2008 року та довідкою банку №82/234 від 06.10.2010 року про списання грошових коштів з рахунку позивача на рахунок відповідача. Натомість, відповідач свої зобов’язання за договором (п.2.1.) не виконав - поставку оплаченої продукції в обсягах та строк, зазначені в договорі (п.1.1) не здійснив.

20.03.2009 року за вих. №4 позивачем виставлена претензія, згідно якої в зв’язку із невиконанням відповідачем зобов’язання з поставки оплаченого товару, позивач відмовляється від товару та вимагає повернути суму передоплати у розмірі 48750грн., а також за порушення строків поставки сплатити штраф в сумі 21000 грн., що передбачено умовами розділу 5 Договору. Претензія позивача, отримана відповідачем 20.03.2009 р., залишена без відповіді.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 48750грн. основного боргу та 21000грн. штрафу за договором купівлі-продажу арматури №16/12-К від 16.12.2008 року стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За визначенням ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 662 ЦК України передбачений обов’язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. А статтею 663 ЦК України встановлено, що передача товару покупцеві здійснюється у строк, передбачений в договорі. Моментом виконання обов’язку продавця по передачі товару відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК України є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар. Статтею 691 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. За вимогами ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем, покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором, ч.2 зазначеної статті надає покупцю право повернення суми попередньої оплати при умові, що продавець не передав товар у встановлений строк.

Відповідачем зобов'язання щодо поставки оплаченої арматури 12 та арматури 14 на суму 48750грн. у строки, встановлені договором, не виконано. Таким чином, позивач скориставшись своїм правом на повернення суми передоплати, звернувся з вимогою до відповідача, у якого, відповідно, виник обов’язок повернути позивачу 48750 грн. - суму передоплати за товар.

Аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 48750грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 21000грн. штрафу за недопоставлений товар.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Ч.4 ст.231 ГК України передбачено право сторін за умови якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, встановлювати договором розмір штрафних санкцій у певній, визначеній грошовій сумі.

Пунктом 5.3. Договору сторони узгодили, що при порушення продавцем (відповідачем у справі) строків поставки товару, він зобов'язаний сплатити позивачу штрафні санкції у розмірі 500 грн. за кожен день недопоставки товару. Відповідно до п.2.1. Договору поставка здійснюється в строк до 07.02.2009 року.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну поставку оплаченого товару, але не погоджується із періодом нарахування штрафних санкцій.

Позивачем заявлено до стягнення 21000 грн. штрафу, нарахованого за період з 07.02.2009 року (строк поставки товару) по 20.03.2009 року (строк отримання претензії відповідачем про відмову позивача від товару з вимогою повернути суму передоплати).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення 48750грн. основного боргу та 20500грн. штрафу. В частині стягнення 500грн. штрафу суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Строймаркет-КН", ідентифікаційний код - 35568297, адреса: кв. 10, буд. 13, вул. Комсомольська, м. Херсон, р/рахунок - № 2600787713 в ХОД АППБ "Райффайзен Банк Аваль" в м. Херсоні, МФО - 380805 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія ЛТД", ідентифікаційний код - 33015239, адреса: кв. 8, буд. 3, пров. Портовий, м. Херсон, р/рахунок - № 26005301001806 в ХФ АКБ "Форум" в м. Херсоні, МФО - 342252, 48750грн. основного боргу, 20500грн. штрафу, 692грн. 50коп. витрат по сплаті державного мита та 234грн. 31коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 500грн. штрафу.

4. Видати довідку на повернення позивачу з державного бюджету України 00грн. 50коп. зайво сплаченого державного мита.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Т.А. Остапенко

Повне рішення складено 19.10.2010р.