Рішення № 118152019, 04.04.2024, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/201/24

Номер провадження 2/573/118/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2024 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі головуючої судді СВИРГУНЕНКО Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позиції сторін

1. Короткий зміст позовної заяви

06 лютого 2024 року адвокат Даценко А.М., діючи в інтересах позивача ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «ЄАПБ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява обґрунтована наступним чином.

У грудні 2023 року у застосунку «Дія» ОСОБА_2 отримала постанови приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенка Ю.О. від 13 січня 2022 року про відкриття виконавчого провадження №68142457, стягнення з боржника основної винагороди, арешт коштів боржника та стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

Відповідно до зазначених постанов, на виконанні у приватного виконавця знаходиться виконавче провадження ВП №68142457, відкрите на підставі виконавчого напису №40037, виданого 18 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» боргу в сумі 93 320 грн 31 коп. Наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2023 року №560/5 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю №8404 від 21 січня 2011 року на ім`я ОСОБА_3 скасоване, відомості відносно останнього в Реєстрі нотаріусів відсутні.

Представник позивача вказує, що жодних кредитних договорів з відповідачем ОСОБА_2 не підписувала. Оскільки при вчиненні виконавчого напису приватному нотаріусу не були надані первинні документи щодо видачі кредиту та його погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), він не мав підстав вважати, що заборгованість позивача перед відповідачем та сума відсотків, що зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог фінансової компанії до боржника. Нотаріально посвідчений кредитний договір між ОСОБА_2 та відповідачем у матеріалах виконавчого провадження відсутній.

З наведених підстав представник позивача вважає, що виконавчий напис №40037 від 18 листопада 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., є протиправним та просить визнати його таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

2. Короткий зміст відзиву на позовну заяву

15 лютого 2024 року від представника відповідача ТОВ ФК «ЄАПБ» Кожушка В.О., який діє на підставі довіреності від 07 грудня 2023 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 з наступних підстав.

11 січня 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №5202373374. 30 липня 2020 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення прав вимоги №20200730, відповідно до якого правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «ФК «ЦФР» є ТОВ «ФК «ЄАПБ», у тому числі і за кредитним договором №5202373374 від 11 січня 2018 року. Таким чином, твердження позивача про відсутність фінансових зобов`язань перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» є хибними, надуманими та необґрунтованими, оскільки заміна кредитора у зобов`язанні прямо передбачена законодавством, не впливає на характер, обсяг і порядок виконання позивачем своїх обов`язків, не погіршує становище позивача, не зачіпає її інтересів та здійснюється без її на те згоди.

Відповідачем виконано вимоги, передбачені пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», та подано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бригіді В.О. вичерпний перелік документів, необхідних для вчинення виконавчого напису, а саме: оригінал кредитного договору та розрахунок заборгованості за кредитним договором. За таких обставин виконавчий напис №40037 від 18 листопада 2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості в розмірі 93320 грн 31 коп. не може бути визнаний такими, що не підлягає виконанню, оскільки зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість можна вважати безспірною.

Разом з цим ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн є неспівмірними зі складністю справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, у зв`язку з чим підстави для їх стягнення відсутні.

Також представник відповідача вказує, що оскільки в позовній заяві відсутні відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін по справі, позовна заява не відповідає вимогам пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України та повинна бути повернута заявнику без розгляду (а. с. 26-31).

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи, та інші процесуальні дії

Ухвалою від 07 лютого 2024 року відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. У п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву (а. с. 22).

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження, на підстав наявних доказів, відповідно до положень частини другої статті 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

Відповідно до виконавчого напису №40037, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. 18 листопада 2021 року, звернуто стягнення з ОСОБА_2 , яка є боржником за кредитним договором №5202373374 від 11 січня 2018 року, укладеним з ТОВ «ФК «ЦФР», право вимоги за яким перейшло ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору відступлення права вимоги №20200730 від 30 липня 2020 року.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 30 липня 2020 року по 04 листопада 2021 року.

Сума заборгованості становить 92 970 грн 31 коп., з них: 21 030 грн 15 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 2 грн 31 коп. заборгованість за річними відсотками, 53 289 грн 55 коп заборгованість за платою за управління кредитом/за щомісячними відсотками, 18648 грн 30 коп. заборгованість за пенею.

Також на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» стягнуто плату за вчинення цього виконавчого напису в розмірі 350 грн.

Розмір загальної заборгованості, яка підлягає стягненню з позивача за спірним виконавчим написом становить 93 320 грн 31 коп. (а. с. 6).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Савенка Ю.О. від 13 січня 2022 року відкрито виконавче провадження №68142457 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документу (а. с. 7).

Згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2023 року свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 21 січня 2011 року за №8404 на ім`я ОСОБА_3 анульовано (а. с. 8).

Ухвалою суду від 31 січня 2024 року у справі №573/154/24 забезпечено даний позов ОСОБА_2 Зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП №68142457, яке здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Савенком Ю.О. на підставі виконавчого напису №40037 від 18 листопада 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» 93320 грн 31 коп. до завершення судом розгляду справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а. с. 9-11).

ІV. Застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 88 означеного Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні положення передбачені пунктами 3.1, 3.2 глави 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999.

Відповідно до пункту 2-2 вказаного Переліку, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно роз`ясненнями, викладеними в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» №2 від 31 січня 1992 року, при вирішенні справ, пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 34, 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою Ради Міністрів України від 12 жовтня 1976 року №483 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор (з наступними змінами) і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк. При цьому, необхідно враховувати, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Таким чином, слід встановити, чи банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Таким чином, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, перевірці підлягає не лише додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі перевірці підлягають також і доводи боржника в повному обсязі, установлення та зазначення чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду №6-887цс-17 від 05 липня 2017 року та №201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення Переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року №23, а резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у цій же справі - в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року №92.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року відмовлено.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акту чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі №826/20084/14.

У пункті 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17, визначено, що оскільки у судовому порядку постанову №662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що оскаржуваний виконавчий напис №40037 від 18 листопада 2021 року вчинено щодо стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №5202373374 від 11 січня 2018 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_2 , право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору про відступлення права вимоги №20200730 від 30 липня 2020 року. При цьому, суду не надано доказів того, що вказаний кредитний договір є такими, що посвідчений нотаріально.

Таким чином, у суду відсутні підстави для висновку, що вчиняючи 18 листопада 2021 року виконавчий напис, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. правомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови №662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» №23 від 21 березня 2017 року, оскільки не доведено, що він вчинив виконавчий напис про стягнення заборгованості, яка утворилась за кредитним договором, який є нотаріально посвідченим.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постановах Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17 та Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17.

Зміст оспорюваного виконавчого напису №40037 від 18 листопада 2021 року свідчить про те, що його предметом є заборгованість з основного боргу (тіла кредиту), нарахованих відсотків, яка утворилась за кредитним договором №5202373374 від 11 січня 2018 року, укладеним між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_2 , за період з 30 липня 2020 року по 04 листопада 2021 року, у розмірі 92970 грн 31 коп. При цьому, жодних об`єктивних даних на підтвердження підстав нарахування та визначення розміру заборгованості за вказаним кредитним договором суду не надано та під час судового розгляду справи не встановлено, як власне і того факту, що такий договір був посвідчений нотаріально.

Відповідно, встановлені судом обставини та досліджені докази у своїй сукупності не дають підстав стверджувати про те, що заборгованість, яка стягнута з ОСОБА_2 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. від 18 листопада 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №40037, має характер безспірної, що є однією з основних умов для її стягнення в такому порядку.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів, - вже не чинні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №305/2082/14-ц (провадження №14-557цс19) зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі №357/12818/17 (провадження №44380св18).

Матеріали конкретної справи не містять відомостей про направлення відповідачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» на адресу ОСОБА_2 як боржника повідомлення про заборгованість за кредитним договором та, відповідно, даних про отримання позивачем відповідного повідомлення.

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів. Перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса. Другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №201/4198/17, від 27 серпня 2020 року у справі №554/6777/17.

В ході судового розгляду цієї справи відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження безпідставності позовних вимог, в тому числі не надано доказів того, ТОВ «ФК ЄАПБ» є правонаступником ТОВ «ФК «ЦФР», з яким позивачем по справі ОСОБА_2 укладений кредитний договір №5202373374 від 11 січня 2018 року й заборгованість за яким була предметом стягнення на підставі виконавчого напису, доказів чинності вказаного кредитного договору й набуття відповідачем права вимоги саме у обсязі сум, які є предметом виконавчого напису, що оскаржується у вказаному провадженні, направлення повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень боржнику, а також доказів надання приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бригиді В.О. всіх документів, передбачених чинним законодавством для видачі виконавчого напису, в тому числі таких документів, що об`єктивно підтверджують безспірність заборгованості позивача.

Позивач не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Враховуючи встановлені по справі обставини, аналізуючи наявні у справі докази та вищенаведені вимоги закону, суд вважає, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд відхиляє заперечення відповідача про повернення позовної заяви з підстав не зазначення представником позивача відомостей про наявність чи відсутність у сторін електронного кабінету у підсистемі Електронний суд, оскільки це є підставою для залишення позовної заяви без руху до відкриття провадження, а не її повернення.

V. Розподіл судових витрат

З матеріалів справи встановлено, що 26 січня 2024 року між ОСОБА_2 та адвокатом Даценком А.М. укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання клієнту правової допомоги щодо представництва, захисту прав та інтересів у судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування; представлення інтересів клієнта та здійснення його захист в правоохоронних та контролюючих органах.

Згідно з розділом 4 вказаного договору, вартість послуг адвоката незалежно від кількості витраченого часу (годин) становить: 2 000 грн - складання заяви про забезпечення позову (зупинення виконавчого провадження тощо); 2 000 грн - складання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Клієнт сплачує кошти, зазначені в пункті 4.1 даного договору за фактом складання процесуальних документів.

Оплата послуг здійснюється в готівковому/безготівковому порядку. Доказом оплати послуг є розписка адвоката про отримання коштів/квитанція про перерахування коштів.

Клієнт оплачує адвокату витрати адвоката, необхідні для виконання його обов`язків за цим договором, понесені в інтересах клієнта (обов`язкові платежі, витрати на відрядження, тощо).

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 137 ЦПК України регламентовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану з справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 вказано, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суду надано квитанції №6E3Q-2AF6-9UFE від 04 лютого 2024 року та №QSF8-Y8UT-T5EE від 28 січня 2024 року про сплату судового збору за подання до суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову у розмірі по 605 грн 60 коп. за кожну заяву (а. с. 18-19), договір про надання правової допомоги від 26 січня 2024 року (а. с. 12-13), розписка про отримання від ОСОБА_2 коштів у сумі 6000 грн за складання 3-х заяв про забезпечення позову (а. с. 14), розписка про отримання коштів від ОСОБА_2 в сумі 6000 грн за складання 3-х позовних заяв про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а. с. 15), ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВМ №1045743 від 28 січня 2024 року (а. с. 16).

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих заявнику послуг, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що заявлена представником позивача сума послуг з надання правничої допомоги в розмірі 4 000 грн є обґрунтованою.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з положеннями статті 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають документально підтверджені судові витрати у виді судового збору, сплаченого за подання до суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову у розмірі 605 грн 60 коп. та 605 грн 60 коп. відповідно та витрат на правову допомогу в розмірі 4 000 грн, а всього 5 211 грн 20 коп.

Щодо забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом, суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Оскільки відповідне клопотання до суду не надходило, заходи забезпечення позову продовжують діяти відповідно до вказаної норми цивільного процесуального закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 4, 76-78, 82, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ, ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким,що непідлягає виконаннювиконавчий напис№40037,вчинений 18листопада 2021року приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу БРИГІДОЮВолодимиром Олександровичемпро стягненняз ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованості в розмірі 93 320 (дев`яносто три тисячі триста двадцять) гривень 31 копійка.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ на користь ОСОБА_1 5 211 (п`ять тисяч двісті одинадцять) гривень 20 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя