Рішення № 118147947, 12.03.2024, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8139/23

(2/199/449/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

12.03.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Свержевської В.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке було видане 29.10.2022 року.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16.05.2012 року ОСОБА_4 була призначена піклувальником ОСОБА_2 до моменту настання її повноліття.

На час смерті ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

15.03.2017 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 15.03.2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучер А.А., за реєстровим №874, відповідно до якого усе належне їй майно заповіла позивачці.

Після її смерті відкрилась спадщина, що складається із: квартири АДРЕСА_2 ; грошових коштів, що знаходяться в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПриватБанк».

18.09.2023 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Л.Л. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Утім, постановою приватного нотаріуса від 28.09.2023 року позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, посилаючись на те, що ОСОБА_2 відповідно до ст.1270 ЦК України пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє і в теперішній час.

Після початку повномасштабної війни 24.02.2022 року, у зв`язку із погіршенням здоров`я, та внаслідок ракетних обстрілів міст України, позивачка виїхала до безпечного місця разом зі своїм чоловіком. ОСОБА_4 відмовилася виїхати із позивачкою та залишилася проживати у місті Дніпрі.

Позивачка зазначає про те, що не була повідомлена про існування заповіту, тому звернулася до нотаріуса після повернення до міста Дніпра.

Таким чином існували об`єктивні, непереборні істотні труднощі, які перешкоджали позивачці в установлений законодавством України строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд визначити ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , один місяць із дня набрання рішенням законної сили.

Представник позивачки ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, у якій заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила розглядати справу за її відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Л.Л. у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила провести розгляд справи у її відсутності.

Дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали спадкової справи №26/2023 після смерті ОСОБА_5 , суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню із наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 29.10.2022 року, актовий запис №2765 (а.с.12).

На час смерті ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №14/5-11478 від 11.09.2023 року, виданою Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР (а.с.55).

15.03.2017 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 15.03.2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучер А.А., за реєстровим №874, відповідно до якого усе належне їй майно заповіла ОСОБА_7 (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, що складається із: квартири АДРЕСА_2 ; грошових коштів, що знаходяться в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПриватБанк».

18.09.2023 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Л.Л. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.47).

Утім, постановою приватного нотаріуса від 28.09.2023 року позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, посилаючись на те, що ОСОБА_2 відповідно до ст.1270 ЦК України пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини (а.с.22).

Положеннями статті 1217 Цивільного кодексу Україна встановлено, що спадкування зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та бов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

Згідно з нормами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст.1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частиною 1 ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Однак, позивачка у встановлений законом строк не подала заяву про прийняття спадщини.

Нормами ч.5 ст.1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст.1296 ЦК, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Згідно з п.24 Постанови №7 Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", встановлено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд враховує норми європейського законодавства по правам людини, в якому зазначено, що згідно зі стандартом, розробленим у практиці ЄСПЛ на підставі висновків у його рішеннях, для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до третього критерію, уніфікований підхід ЄСПЛ до оцінки вимог, закріплених у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ґрунтується також на критерії "справедливої рівноваги (балансу)" між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право власності, та інтересами особи, яка так чи інше страждає від такого втручання (рішення від 23.09.82 року справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції"). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар" (рішення у справі "Трегубенко проти України").

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022), затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, та змінами внесеними указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який послідуючими Указами Президента України неодноразово подовжувався та триває і на даний час.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" (в редакції, чинній з 06.03.2022) установлено, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється.

Відповідно до змісту вищезазначеної норми права в редакції, чинній з 29.06.2022 року згідно з постановою КМУ від 24.06.2022 №719) перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК).

ОСОБА_2 від спадщини після смерті ОСОБА_5 не відмовилася, однак пропустила строк визначений законодавством для прийняття спадщини.

Крім цього, позивачка ОСОБА_2 із серпня 2022 року перебувала на лікуванні, що підтверджується консультативним висновком лікаря-психіатра від 03.10.2023 року, в якому зазначено діагноз «помірний депресивний епізод з соматичними симптомами, панічні атаки та уникаюча поведінка» (а.с.20-21), у зв`язку з чим не мала можливості подати заяву про прийняття спадщини у визначений законом шестимісячний строк.

Враховуючи усі дані обставини у їх сукупності, суд вважає визнати поважними причини несвоєчасного звернення позивачки до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом 6-ти місячний строк та вважає визначити ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , один місяць із дня набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок сторони, яка їх понесла.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 264-266 ЦПК України, ст. 1272 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, - задовольнити.

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , один місяць із дня набрання рішенням законної сили.

Судові витрати покласти на сторону, яка їх понесла.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, місцезнаходження: м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 46а, к.4.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г. Якименко