Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/6101/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 за його рапортом від 03.02.2024 року у зв`язку з наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю III групи на підставі абз. 6, п. п. «г», п. 2, ч. 4, ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю III групи на підставі абз. 6, п. п. «г», ч. 4, ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, з червня 2022 р. проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . В лютому 2024 р. позивачем подано рапорт командиру про звільнення з військової служби на підставі абз. 6 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII, а саме за сімейними обставинами у зв`язку наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю, так як дружина позивача має інвалідність ІІІ групи з 2011 р. Однак листом від 09.02.2024 № 458 в/ч НОМЕР_1 відмовлено у задоволенні рапорту з огляду на те, що зазначена правова підстав дозволяє звільнення у разі, якщо дружина (або чоловік) має інвалідність І або ІІ групи, тоді як дружина позивача має інвалідність ІІІ групи. Позивач не погоджується із таким тлумаченням правової норми та наголошує, що така умов для звільнення військовослужбовця з військової служби, як наявність саме І чи ІІ групи інвалідності, на що посилається відповідач, передбачена цим же абзацом абз. 6 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII, проте стосується батьків військовослужбовця чи батьків дружини (чоловіка)
Ухвалою судді від 28.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відзив на адміністративний позов від відповідача до суду не надійшов, у зв`язку із чим справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.06.2023 прийнятий на військову службу на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
24.08.2023 ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_2 , актовий запис № 1024, згідно свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 .
У свою чергу, ОСОБА_2 з 31.12.2011 встановлено ІІІ групу інвалідності, згідно з довідкою до акту огляду МСЕК № 927493.
03.02.2024 позивачем було подано рапорт командиру десантно-штурмової роти, молодшому лейтенанту військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , в якому позивач просив клопотати перед вищим керівництвом про його звільнення з військової служби на підставі абз. 6, п. п. «г», п. 2, ч. 4, ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Листом в/ч НОМЕР_3 від 09.02.2024 № 457 позивачу відмовлено в задоволенні його рапорту.
Зі змісту відповіді в/ч НОМЕР_3 від 09.02.2024 № 457 вбачається, що приписами ч. 4 статті 26 Закону № 2232-XII не передбачено такої підстави для звільнення військовослужбовців - наявність третьої групи інвалідності у дружини (чоловіка) як під час дії особливого періоду так і під час воєнного. Всі підстави для звільнення, які передбачені ч. 4 ст. 26 цього Закону стану. стосовно інвалідності у відповідних категорій осіб, які в свою чергу перебувають у відповідних відносинах з військовослужбовцями, ставляться в залежність від наявності саме I чи II групи інвалідності.
Так, із довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії №927493 серія ААА від 06.12.2011 вбачається, що дружина ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має III (третю) групу інвалідності, що в свою чергу унеможливлює прийняти законне рішення щодо звільнення матроса ОСОБА_1 , з Лав Збройних Сил України.
Не погодившись із відмовою в задоволенні його рапорту та вважаючи наявними підстави для звільнення з військової служби, позивач звернувся за судовим захистом із даним адміністративним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.
Указами Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 та № 69/2022 введено в Україні воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію. Наразі воєнний стан на території України триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).
Підстави звільнення з військової служби, зокрема, під час дії воєнного стану, передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
Аналіз абз.5 пп. «г» п.2 ч.4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами за таких підстав:
- в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності (при цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість в силу того, що один із подружжя є інвалідом, без конкретизації якої саме групи є інвалідність);
- та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Термін «особа з інвалідністю» визначений статтею 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» як особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Статтею 3 цього ж закону визначено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Пунктом 26 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабміну України від 03.12.2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», визначено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Таким чином, особою з інвалідністю є особа, якій встановлена I, II чи III група інвалідності.
Отже, основним критерієм для звільнення з військової служби є сам факт інвалідності у дружини або чоловіка, а не конкретна група інвалідності, або наявність/відсутність опікунів, піклувальників, шлюбних відносин, тощо.
Відповідно, військовослужбовець, дружина якого має інвалідність, має право на звільнення з лав ЗСУ на підставі абз.5 пп. «г» п.2 ч.4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», незалежно від групи інвалідності та наявності чи відсутності необхідності здійснення за нею постійного догляду.
Тобто, сам факт наявності дружини з числа осіб з інвалідністю вже є достатньою підставою для звільнення з військової служби.
Враховуючи, що факт встановлення дружині позивача ІІІ групи інвалідності підтверджено належними доказами і сторонами не оспорюється, суд погоджується з доводами позовної заяви щодо наявності у позивача права на звільнення з військової служби на підставі абз.5 пп. «г» п.2 ч.4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Відповідь на рапорт військової частини про те, що дружина позивача не є особою з інвалідністю I чи II групи, а тому відсутні підстави для звільнення з військової служби, суд оцінює критично, оскільки, як зазначалось вище, абзац 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено окрему підставу для звільнення за сімейними обставинами в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності.
Відповідно до п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі - Положення про проходження військової служби) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби, думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю, районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Оскільки позивач у визначений законодавством спосіб реалізував своє право на звільнення з військової служби, подавши відповідний рапорт, то з урахуванням наведених вище висновків суду щодо права позивача на звільнення з військової служби на підставі абз.5 пп. «г» п.2 ч.4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», такий рапорт підлягав задоволенню.
Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача, в даному випаду, є зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі абз. 6 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову, то сплачена останнім сума судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягає поверненню з Державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 за його рапортом від 03.02.2024 року у зв`язку з наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю III групи на підставі абз. 6, п. п. «г», п. 2, ч. 4, ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю III групи на підставі абз. 6, п. п. «г», ч. 4, ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65001, вул. Садова, 1-А, м. Одеса; ЄДРПОУ 37607526) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк
Судове рішення № 118142210, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 03.04.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 420/6101/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: