Рішення № 118142141, 03.04.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5309/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії з 01.12.2019 р. максимальним розміром 35545,16 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2023 р. без обмеження її максимальним розміром у розмірі 44021,48 грн., виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення та здійснити виплати з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату різниці в пенсії за минулий час з 01.03.2023 р. по день проведення такого перерахунку.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 р. по справі № 420/2849/23 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 р. та визначено розмір 35545,16 грн. У зв`язку із наведеним, відповідачем не здійснює виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/27793/23, а також доплати і по іншим надбавкам, а саме: індексацію базового ОСНП за 2022, 2023 роки. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними й такими, що суперечать Конституції України і призводять до порушення прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою від 21.02.2024 р. у справі відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачі п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

12.03.2024 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, оскільки згідно із ст.2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668) максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався. Оскільки рішенням Одеського Окружного адміністративного суду від 29.03.2023 по справі № 420/2849/23 було установлено з 01.12.2019 р. провести перерахунок пенсії позивача без обмеження максимального розміру, тому розмір пенсії визначений на зазначену дату та становить 35545,16 грн. Також вказує на пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду без поважних на те підстав.

14.03.2023 р. позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів та аргументів, викладених у відзиві.

З урахуванням п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно даних КП "ДСС" рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 р., яке набрало законної сили 07.08.2020 р., у справі № 420/1176/20, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині непроведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2016 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2016 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 виплату донарахованих сум пенсії після її перерахунку у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення, у тому числі донарахованих сум за минулий час з урахуванням проведеної сплати з 01 травня 2018 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 р., яке набрало законної сили 01.05.2023 р., у справі № 420/2849/23, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % до 70 % грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром, при проведенні перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області" № 33/36-2927 від 11.08.2021 р.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення та без застосування обмеження пенсії максимальним розміром на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області" № 33/36-2927 від 11.08.2021 р., з урахуванням вже проведених виплат.

На виконання вищевказаного рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 р. та визначено розмір пенсії 35545,16 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 р., яке набрало законної сили 26.12.2023 р., у справі № 420/27793/23, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 з 01.07.2021 р. доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. № 713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити з 01.07.2021 р. ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. № 713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб".

На виконання вищевказаного рішення відповідачем 12.01.2024 р. проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2023 р. у розмірі 90 % грошового забезпечення з урахуванням доплат: індексація базового ОСНП за 2022 рік - 4976,32 грн., індексація базового ОСНП за 2023 рік - 1500 грн., щомісячна доплата згідно постанови КМУ № 713 - 2000 грн. Загальний розмір пенсії визначено 44021,48 грн., при цьому до виплати - 35545,16 грн.

З метою з`ясування обставин перерахунку власної пенсії, 18.01.2024 р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з відповідною заявою.

Листом від 22.01.2024 р. № 2616-2027/С-02/8-1500/23 відповідач повідомив, що оскільки ГУ ПФУ в Одеській області на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 р. № 420/2849/23позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 р. без обмеження максимального розміру, тому розмір пенсії визначений на зазначену дату та становить 35545,16 грн.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закону № 2262-ХІІ).

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист (абз.3 преамбули до Закону № 2262-ХІІ).

Право на пенсійне забезпечення на умовах Закону № 2262-ХІІ мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугою строків служби (ст.1 Закону № 2262-ХІ).

Положення ст.43 Закону № 2262-ХІІ свого часу були доповнені згідно з пп.4 п.29 розд.II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" новою частиною наступного змісту: "Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зазначене положення в цілому було визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.

В подальшому, відповідно до п.8 ч.6 розд.ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VІ, частину п`яту ст.43 Закону № 2262-ХІІ було викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність2.

Згідно з ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 р. № 911-VIII, чинній з 01.01.2016 р. по 20.12.2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII зі змінами, а саме: ч.7 ст.43 вказаного Закону, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, починаючи з 20.12.2016 р. ч.7 ст.43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вважається такою, що відсутня в зазначеному Законі.

Згідно Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Тобто, протягом 2017 року ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 р. у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 р. у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 р. у справі № 522/3049/17.

Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 р. по справі № 420/2849/23 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 р. та визначено розмір 35545,16 грн., а на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 р. у справі № 420/27793/23 проведено перерахунок пенсії та призначено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн., що не заперечується відповідачем. Разом з тим, відповідач необґрунтовано та протиправно обмежив виплати пенсії позивача з 01.03.2023 р. на рівні 35545,16 грн.

Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (постанова Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 640/9677/20).

При вирішенні справи суд вважає неприйнятними посилання відповідача на те, що на виконання рішення суду у справі № 420/2849/23 розмір пенсії позивача був зафіксований у сталому розмірі.

По-перше, цим судовим рішення пенсійний орган зобов`язано перерахувати та виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.12.2019 р., а не нарахувати та виплачувати позивачу пенсію у визначеному судом розмірі.

По-друге, вказане рішення суду не звільняє відповідача від обов`язку самостійно здійснювати перерахунок пенсії позивача за наявності для цього законних підстав та виплачувати її у новому розмірі у зв`язку з проведенням такого перерахунку.

Суд наголошує на тому, що право позивача на обчислення його пенсії без застосування обмеження максимальним розміром вже захищене судовим рішенням, а тому з аналогічних підстав пенсія позивача не може бути обмежена максимальним розміром.

Крім того, суд звертає увагу, що і на момент ухвалення рішення у справі № 420/2849/23, і на момент ухвалення рішення у справі № 420/27793/23 у чинному законодавстві України не відбулося таких змін, які б надавали відповідачу додаткові правові підстави для обмеження розміру пенсії позивача.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Отже, виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов`язком відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач допустив протиправні дії щодо невиплати позивачу пенсії на виконання рішення у справі № 420/27793/23, без обмеження пенсії максимальним розміром.

Суд зазначає, що правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання. Остаточне рішення суду є обов`язковим до виконання до моменту зміни умов, за яких його ухвалено.

Тому зміна нормативно-правового регулювання окремого питання дійсно може мати наслідком втрати актуальності судового рішення, у якому суд розглянув питання застосування норми права, що у подальшому зазнала змін.

Водночас за обставин цієї справи відповідні зміни у законодавстві, зокрема положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ та ст.2 Закону № 3668-VI не змінились.

Верховний Суд вже висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Водночас згідно з ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

При цьому, на думку суду, обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно з Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України.

У постанові від 16.12.2021 р. у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом Пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Наведені висновки Верховного Суду також мали б бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача з 01.12.2019 р. та з 01.03.2023 р.

Суд звертає увагу, що Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам ч.2 ст.19 Конституції України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 р. на виконання рішення у справі № 420/27793/23.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача суд враховує, що відповідач з 01.03.2023 р. здійснив нарахування позивачу щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. № 713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб", однак обмежив розмір пенсії до виплати сумою, що була нарахована під час виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 р. у справі № 420/2849/23.

Отже, похідна позовна вимога підлягає до задоволення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату позивачу з 01.03.2023 р. пенсію позивача, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

Суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в цій частині у визначений вище спосіб, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачу виплачується пенсія в основному розмірі 90 % грошового забезпечення.

Щодо вимог позивача про здійснення виплати різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.03.2023 р. по день проведення перерахунку, суд зазначає наступне.

Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на нарахування та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.

Відповідно питання щодо виплати різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.03.2023 р. по день проведення перерахунку є похідними і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.

Суд зауважує, що спору щодо виплати різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.03.2023 р. по день проведення перерахунку на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало, а тому такі вимоги є передчасними.

Доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду є безпідставними, оскільки обмеження пенсійних виплат здійснено під час перерахунку пенсії позивача на виконання рішення у справі № 420/27793/23, який проведено 12.01.2024 р., про що позивач дізнався з листа від 22.01.2024 р. № 2616-2027/С-02/8-1500/23. При цьому, до суду позивач звернуся 19.02.2024 р., тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог лише у зв`язку з неправильним визначенням способу захисту порушеного права позивача, що не впливає на розмір судового збору, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 01.03.2023 р. максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 01.03.2023 р., виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко