Ухвала суду № 118141892, 04.04.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

04 квітня 2024 рокусправа №380/5912/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Стецишин П.Д.,

з участю представника позивача Цимбали І.З.,

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Львові заяву відповідача про закриття провадження у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Спектр» до Приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Спектр» до Приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича, предметом оскарження якої є постанова відповідача про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 08.03.2024 у ВП № 73766844.

Ухвалою від 22.03.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі з призначенням підготовчого засідання на 28.03.2024, яке у зв`язку із неявкою відповідача та відсутністю клопотання про розгляд справи за його відсутності відкладено до 04.04.2024.

Відповідачем 26.03.2024 (вх.№23230) подано заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 24.03.2023 у справі № 640/12384/21, обґрунтовує заяву тим, що постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження не входить у перелік постанов, визначених частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», тому в силу вимог частини першої цієї ж статті може бути оскаржена сторонами виконавчого провадження, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Позивачем 02.04.2024 подано заяву на зміну (уточнення) предмета позову (вх.№25007) та заперечення на заяву відповідача про закриття провадження у справі(вх.№25004).

Суд, розглянувши заяву та заслухавши думку представника позивача, дійшов таких висновків.

Підстави закриття провадження у справі визначено частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідно до пункту 1 якої суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Визначене Конвенцією поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Суди повинні керуватися принципом визначеності і не допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета судами різних юрисдикцій.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.

Частиною другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Предметом оскарження у даній справі є постанова приватного виконавця про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 08.03.2024 у ВП № 73766844.

Відповідач, обґрунтовуючи заяву про закриття провадження у справі, посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.03.2023 у справі № 640/12384/21, предметом оскарження у якій також була постанова приватного виконавця про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.

Оскільки правовідносини у цій справі та у справі № 640/12384/21 є аналогічними, постанова Верховного Суду від 24.03.2023 у такій справі є релевантною до застосування при розгляді цієї справи.

Верховний Суд у справі № 640/12384/21 на підставі аналізу Закону № 1404-VІІІ, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (в редакції чинній на час правовідносин), дійшов висновку, що постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження та постанова про стягнення витрат виконавчого провадження є різними документами виконавця у виконавчому провадженні.

Оскільки постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження не входить у перелік постанов, визначених частиною другою статті 74 Закону, відповідно вона в силу частини 1 цієї ж норми Закону може бути оскаржена сторонами, виконавчого провадження, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження 73766844, у якому видана спірна постанова, відкрито на підставі виконавчого листа № 460/991/21, виданого 27.12.2023 Пустомитівським районним судом Львівської області у цивільній справі.

Таким чином, предметом оскарження у цій справі є рішення приватного виконавця (постанова про визначення розміру додаткових витрат), ухвалене у виконавчому провадженні, відкритому щодо виконавчого документа, виданого у цивільному судочинстві.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Вказане унеможливлює розгляд цього спору у порядку адміністративного судочинства.

Така ж правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03. 2018 у справі № 660/612/16-ц, від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, від 05.06.2019 у справі № 911/100/18.

Доводи та заперечення позивача не спростовують факту самостійно визначеного ним предмету позову, яким є постанова приватного виконавця про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.

Ураховуючи викладене, суд виснує про обґрунтованість заяви відповідача, тому така підлягає до задоволення, а провадження у справі закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Керуючись ст.ст. 183, 238, 239, 241, 243, 248, 287, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Заяву відповідача про закриття провадження у справі, - задовольнити повністю.

Закрити провадження у справі №380/5912/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Спектр» до Приватного виконавця Білецького Ігоря Мироновича про визнання протиправною та скасування постанови.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суддя О. П. Хома