Рішення № 118141885, 03.04.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2024 рокусправа № 380/29937/23Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцез находження: 03150, м.Київ, вул.Антоновича, 51, ЄДРПОУ 39816845) , в якому просить суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову Відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №11111017366 від 29.11.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з підстав, передбачених абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 17 000 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що веде підприємницьку діяльність та здійснював перевезення організованої групи пасажирів у кількості 25 осіб та їх багажу відповідно до Договору від 13.10.2023, укладеного з ОСОБА_2 . Згідно з п. 2.4 (розклад руху) цього Договору, відправлення з проміжної зупинки «Тернопіль» повинно було відбутись о 16 год 00 хв та прибути до м. Броди о 18 год 15 хв. Умовами Договору також передбачено, що 13.10.2023 перевезення здійснюватиме транспортний засіб марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 . Водієм зазначеного транспортного засобу був ОСОБА_1 , що здійснював перевезення на підставі посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого центром 4643. Проте, 13.10.2023 о 15год 50 хв під час перебування на перерві між періодами керування у м.Тернополі на залізничному вокзалі та стояння автобуса до позивача підійшов працівник поліції і почав здійснювати огляд його документів та транспортного засобу, про що було складено Акт №024355 про проведення перевірки та виявлення під час перевірки порушень, відповідальність за які передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: надання послуг перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» а саме: протоколу про перевірку адаптації тахографа до транспортного засобу. 29.11.2023 відповідачем скалдена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ017366, якою позивача, як власника транспортного засобу, притягнуто до відповідальності за абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», та накладено стягнення у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00грн. Позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав накладати на нього вказаний адміністративно-господарський штраф, оскільки у водія в наявності були усі документи, які вимагаються законом. Для відновлення свого порушеного права позивач звернувся до суду. Із наведених підстав, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою від 26.12.2023 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт прийнята оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення ст.ст.39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Підставою прийняття оскаржуваної постанови є відсутність у водія транспортного засобу протоколу перевірки та адаптації тахографа. Відповідач також вказує на правильність кваліфікації дій позивача відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, на те, що в розумінні вимог законодавства саме позивач в цьому випадку є перевізником, на якого накладаються адміністративно господарські санкції за неоформлення документів, визначених статтею 48 даного Закону. З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву у якому вказує, що водій ОСОБА_1 , на момент проведення рейдової перевірки мав при собі діючу індивідуальну контрольну картку водія, копію якої було долучено до позовної заяви. Натомість, в акті посадовими особами Укртрансбезпеки вказано, що позивач порушив Наказ №385, в частині відсутності у водія протоколу перевірки адаптації тахографа. При цьому, законодавець прямо визначає обов`язок водія мати один з передбачених Інструкцією №385 альтернативних документів: або картку водія (яка була наявна) або роздруківку даних роботи тахографа. Доводи про те, що у зв`язку із тим, що транспортний засіб був обладнаний тахографом (несправним), то наявність індивідуальної контрольної картки водія не замінює необхідності мати у наявності протокол перевірки адаптації тахографа, не можуть покладатись у основу оскаржуваної постанови, адже позивач повідомив при рейдерській перевірці про технічну неможливість ремонту тахографа через відсутність у станціях обслуговування відповідних комплектуючих, а також взамін надав індивідуальну контрольну картку водія, зі змісту якої вбачається, що водій належним чином фіксував години роботи з метою дотримання вимог Інструкції №385. До того ж, копія індивідуальної контрольної картки водія містить усі необхідні до дослідження дані щодо перевезення, які підтверджують режим праці та відпочинку водія, проте, даному доказу відповідачем належної правової оцінки не надано. Враховуючи все вищевикладене, вважає, що законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати один з передбачених Інструкцією №385 альтернативних документів: або картку водія (яка була наявна) або роздруківку даних роботи тахографа. Матеріали справи містять копію індивідуальної контрольної картки водія, який здійснював перевезення 13 жовтня 2023 року. Тобто висновок відповідача про відсутність на момент перевірки у водія одного з документів, визначених п. 3.3 Інструкції № 385 не знайшов свого належного підтвердження під час розгляду цієї справи. Щодо викладених у відзиві на позовну заяву доводів представника відповідача про те, що водій на момент перевірки не використовував картку водія, то такі обставини не знайшли свого відображення в акті перевірки, яким констатовано тільки відсутність роздруківки адаптації з цифрового тахографа, а не відсутність у водія індивідуальної контрольної картки чи її невикористання. Тобто, вважає, що відповідачем не доведено того факту, що позивачем не використовувалась індивідуальна контрольна картка водія, а тому ставити в провину таке порушення в межах спірних правовідносин не має жодних підстав.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких наведено аргументи та мотиви відхилення пояснень наведених представником позивача у відповіді на відзив.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд встановив таке.

ОСОБА_1 зареєстрований як Фізична особа-підприємець 22.05.2003 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичниї особи-підприємця.

Позивачу на праві приватної власності належить ТЗ марки MERCEDES-BENZ модель 814, типу загальний автобус, 1998року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

13.10.2023 посадовими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку №012893 від 09.10.2023, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Під час такої перевірки о 15год 50 хв. 13.10.2023 проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ з реєстраційним номером НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами перевірки 13.10.2023 складено акт № 024355 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В акті перевірки зазначено, що під час перевезення пасажирів по нерегулярному маршруту «Броди-Золочів-Тернопіль-Броди» у водія на момент первірки відсутній протоколу перевірки та адаптації тахографа, передбачений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Акт перевірки підписаний водієм ОСОБА_1 без зауважень.

Позивачу надсилалось запрошення (повідомлення) №81971/31/24-23 від 23.10.2023 на розгляд справи про порушення транспортного законодавства.

29.11.2023 відбувся розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Д.Чиженко складено постанову №ПШ017366 про застосування адміністративного-господарського штрафу, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00грн. за порушення ст.ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся із цим позовом до суду про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Предметом спірних правовідносин є правомірність застосування до позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства, зокрема у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (надалі - Закон № 2344-III).

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону).

Частиною 8 статті 53 Закону №2344-ІІІ, передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» обумовлено. що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль па автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством:

З наведеного слідує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів фактично не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності в тому числі інших документів, передбачених законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17.

Абзацом 2 частини 2 статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Отже статтею 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

У відповідності до п. «а» ч. 1ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно з Конвенцією Міжнародної організації праці 1979 № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення № 340).

Відповідно до пунктів 1.2-1.3 Положення № 340, це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 6.1 Положення № 340 визначено, що автобуси, які використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з поїзною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 6.3 Положення №340 визначено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Приписами підпункту 1 пункту 5 Положення № 340, чітко визначено забезпечити Державній службі України з безпеки на транспорті здійснення перевірок дотримання режимів праці та 7 відпочинку водіїв, встановлених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим цим наказом.

Згідно з пунктом 7.1. Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті. (далі - Інструкція № 385).

Як зазначено у пункті 3.3. Інструкції № 385, водій транспортного засобу:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

-своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР або картку водія, роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

У відповідності до пунктів 3.5, 3.6 розділу III Інструкції № 385 перевізники:

-зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

- аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

-забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими гахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

-правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

-наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

-дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа.

З урахуванням вище викладеного положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія, чи графіка змінності водіїв - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Зазначені висновки суд містяться у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

У постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 у справі № 805/1737/16-а, суд зокрема зазначив:

«У зв`язку з наведеним, колегія суддів має зазначити, що водій під час здійснення вантажних перевезень повинен був мати при собі індивідуальну контрольну книжку та пред`явити її уповноваженим особам, які здійснювали перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. Натомість, відсутність індивідуальної контрольної книжки у водія під час здійснення перевезень виключає можливість державного контролю за дотриманням режимів праці та відпочинку водіїв під час здійснення перевезень, встановлених Положенням від 07.06.2010 № 340».

В постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 у справі № 815/422/18, суд зазначив таке:

«Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», яке затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 №811/18106, передбачено наявність у водія індивідуальної контрольної книжки та тахографа і відсутність їх є підставою для накладання штрафу, відповідно до cт. 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Ураховуючи зазначене водій транспортного засобу мав пред`явити особам, які здійснюють контроль на автомобільному транспорті відповідні документи.

Під час рейдової перевірки встановлено відсутність у водія транспортного засобу, протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, наявність яких перевіряється разом іншими обов`язковими документами після зупинки транспортного засобу. Відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, під час перевірки не заперечував сам водій транспортного засобу ОСОБА_1 , а навпаки підтвердив, що він відсутній так як зламався та ремонту не підлягає. Тобто, позивачем не доведено відсутність правопорушення.

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду а саме:

у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 в справі № 460/35092/22, суд вказав зокрема таке:

«З акту проведення перевірки вбачається, що під час перевірки транспортного засобу порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону №2344, зокрема: не оформлення протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Разом з тим, з вказаним актом позивач ознайомлений, що свідчить його особистий підпис. При цьому, запису про наявність індивідуальної контрольної книжки водія та її неврахування посадовими особами Укртрансбезпеки під час перевірки водієм у вказаному акті не зроблено.

Позивач надав до суду, для підтвердження своїх доводів, індивідуальну контрольну картку водія. Проте, таку не пред`явлено перевіряючим особам під час перевірки, не надано до заперечень на акт перевірки.

У свою чергу, доводи позивача щодо наявності під час перевірки у водія індивідуальної контрольної книжки не підтверджені жодними доказами.

Таким чином, колегія суддів зазначає про відсутність у водія індивідуальної контрольної книжки водія під час перевірки, оскільки в акті перевірки не зазначено. що така книжка надавалась для перевірки і водій, ознайомлюючись з актом, цього факту не заперечив та пояснень з цього приводу не дав».

У постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 у справі № 460/35091/22 суд зазначив:

«Отже, з огляду на вимоги вищевказаних правових норм, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що під час перевірки водій зобов`язаний надати особам, які проводять перевірку, протокол перевірки та адаптації тахографу.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність у водія індивідуальної контрольної книжки водія під час перевірки, оскільки, у акті перевірки не зазначено, що така книжка надавалась для перевірки і водій, ознайомлюючись з актом, цього факту не заперечив та пояснень з цього приводу не дав».

В постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2023 у справі № 460/38249/22, суд зокрема, зазначив:

«З матеріалів справи видно, що під час рейдової перевірки виявлено відсутність на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку індивідуальна контрольна книжка водія була належним документом для обліку робочого часу та часу відпочинку водія, в силу п.6.3 Положення №340. Суд зазначив, що транспортний засіб не був обладнаний тахографом, а тому водієм відповідно до п.6.3 Положення №340 велася індивідуальна контрольна книжка водія, яка є належним доказом обліку робочого часу та відпочинку. Відтак, посилання відповідача на те, що перевізник не забезпечив водія транспортного засобу протоколом перевірки та адаптації тахографа, є безпідставним, так як чинним законодавством допустимо вести індивідуальні контрольні книжки,v разі не обладнання транспортного засобу тахографом.

Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, дo яких суд прийшов з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Разом з тим, в акті №336440 від 11.09.2022 водієм особисто зроблене застереження щодо не подання документів, оскільки тахограф відсутній. При цьому, запису про наявність індивідуальної контрольної книжки водія та її неврахування посадовими особами Укртрансбезпеки під час перевірки водієм у вказаному акті не зроблено.

Позивач для підтвердження своїх доводів надав суду індивідуальну контрольну картку водія, проте таку не було пред`явлено перевіряючим особам під час перевірки, не було надано до заперечень на акт перевірки.

В свою чергу, доводи позивача про наявність під час перевірки у водія індивідуальної контрольної книжки не підтверджені жодними доказами.

Таким чином, колегія суддів зазначає про відсутність у водія індивідуальної контрольної книжки водія під час перевірки, оскільки в акті перевірки не зазначено, що така книжка надавалась для перевірки і водій, ознайомлюючись з актом, цього факту не заперечив та пояснень з цього приводу не дав.

Отже, матеріалами справи підтверджено здійснення транспортним засобом позивача нерегулярних пасажирських перевезень без оформлення необхідних документів».

У постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2023 в справі № 500/105/23 суд зауважив:

«Відтак, за відсутності документів, зокрема, особистої картки водія, протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи».

Щодо розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у відповідності до вимог Порядку 1567, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

У відповідності до пункту 26 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567, акт проведення перевірки №024355 від 13.10.2023 скеровано до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області для його розгляду за місцем знаходження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту № 024355 призначено на 29.11.2023, про що позивачу направлений рекомендованим лист з повідомлення.

Ураховуючи зазначене Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області дотримано процедуру розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по відношенню до позивача.

Водночас абзацом 2 статті 27 Порядку № 1567 визначено, що за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно - господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Згідно з пункту 27 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі):

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Ураховуючи зафіксовані порушення законодавства, 13.10.2023 щодо позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 винесено постанову №ПШ017366 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн, відповідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст.ст.39 та 48 цього Закону, а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Отже матеріалами справи підтверджується, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог ст.ст. 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» стала відсутність під час перевезення пасажирів у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. У цьому випадку наявний склад порушення, за вчинення якого позивача притягнуто до відповідальності.

Порушуючи вимоги пунктів 6.1, 6.3 Положення № 340, водій здійснював керування транспортних засобом не обладнаним діючим та повіреним тахографом, без протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Обов`язок автомобільного перевізника в силу приписів Закону України «Про автомобільний транспорт» полягає у забезпеченні водія який виконує вантажне перевезення необхідними документами.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду міститься у постанові від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17, де суд зокрема зазначив:

«... Суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, прийшов до висновку, що індивідуальну картку водія повинні мати водії, транспортний засіб яких не обладнаний тахографом. А оскільки обладнання тахографом передбачено виключно для маршрутів протяжністю понад 50 км, то в п. 6.3 є правозастосовуваним лише для маршрутів протяжністю понад 50 км.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції дійшов висновку, що ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі таких, протяжність маршруту яких становить понад 50 км.

Касатор вказав, що в ж одному випадку не можна застосовувати у наведених обставинах до позивача штрафні санкції за відсутність па момент перевірки у водіїв індивідуальної контрольної книжки водія, оскільки така є виключно робочим документом для обліку робочого часу та часу відпочинку водія, яка не входить до переліку реєстраційних, дозвільних та маршрутних документів водія автотранспортного підприємства. В даному випадку автобуси ПАТ «Черкасиавтотранс», які були перевірені уповноваженими особами відповідача використовуються виключно на міських та приміських автобусних маршрутах міста Черкаси № 26 та № 120 протяжністю до 50 км, що виключає обов`язок облаштування діючого та повіреного тахографа, чи ведення індивідуальної контрольної книжки водія.

Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне:

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі таких, протяжність маршруту яких становить понад 50 км

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії, які здійснюють перевезення на маршруті протяжністю понад 50 км, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що оскільки відповідачем в ході перевірки встановлено факт здійснення водієм перевезень на ТЗ, який належить позивачу, без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія, то оскаржувані постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт є правомірними та не підлягають скасуванню».

Щодо доводів позивача, що вимоги пункту 6.3 Положення № 340 (що водій ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія), застосовуються і до транспортних засобів обладнаних тахографами, які є технічно не справними, тому водій має право надати для перевірки індивідуальну контрольну книжку водія, то суд зазначає таке.

Пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв визначено, що автобуси, які використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км., вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 6.3 Положення № 340 визначено, що Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Обов`язок суб`єкта господарювання щодо обладнання автобуса який використовуються для нерегулярних пасажирських перевезень, на автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, діючим та повіреним тахографом, що визначений Положенням № 340, кореспондується з обов`язком визначеним Інструкцією № 385 мати відповідні документи.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що транспортний засіб позивача обладнаний тахографом, отже відповідно до вимог чинного законодавства України позивач зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а в разі його несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Щодо посилань позивача на те, що Інструкція № 385 передбачає наявність таких альтернативних документів: або картку (яка була наявна) або роздруківку даних роботи тахографа (під якою розуміє роздруківку адаптації роботи цифрового тахографа), то суд зазачає таке.

Згідно із абзацом 4 пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства 8 транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 946/18241 (далі - Інструкція №385), водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, серед іншого, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР ( 994 016 ), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.02.2020 по справі 820/4624/17. Аналогічний підхід із застосування норм матеріального права викладено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року справа №823/1199/17.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу - це документ який видається ПСТ (пункт сервісу тахографів) за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу, цей документ видається за формою визначеною в Додатку 1 Інструкції № 385. (саме такий документ був відсутній у позивача під час здійснення пасажирських перевезень).

Карта водія (особиста картка) - це пластикова картка з вбудованим в неї чіпом (мікропроцесором), який зберігає всю необхідну інформацію. Особиста карта водія потрібна, щоб користуватися цифровим тахографом, що встановлений у транспортному засобі, який виконує перевезення вантажів з метою фіксування інформації про режим праці та відпочинку водія. За відсутності у слоті тахографа особистої картки водія, інформація про режим праці та відпочинку водія не буде фіксуватися і роздруківки режиму праці та відпочинку водія теж не буде, а отже і порушуватимуться чинні вимоги законодавства у сфері автомобільного транспорту.

Роздруківка даних роботи тахографа -це роздрук на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія з його особистої картки водія у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Зразок протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, та роздруківки даних роботи водія з цифрового тахографа та особистої картки водія (чіп картки) надаємо до заперечення на відповідь на відзив, для уникнення маніпуляцій з боку позивача, щодо вигляду даних документів, та підміни одного документа іншим. Позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу за відсутності протоколу перевірку та адаптації тахографа до транспортного засобу. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу це не роздруківка з цифрового тахографа як того вказує позивач.

З урахуванням встановлених обставин справи суд зазначає, що позивач належними та допустимими доказами не спростував встановленого в ході перевірки порушення, а тому відповідачем правомірно застосовано до нього штраф згідно з оскаржуваною постановою.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення і докази, надані стороною позивача, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

Отже, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛунь З.І.