Вирок № 118135558, 04.04.2024, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4437/23 1-кп/335/328/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Запоріжжі, кримінальне провадження, відомості по якому внесені до ЄРДР за №12023082060000350 від 07.03.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, який є громадянином України, має повну середню освіту, офіційно не одружений, офіційно не працевлаштований, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 23.05.2007 вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 317, ч.1 ст. 309 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки; 20.05.2009 звільнений умовно-достроково на невідбутий термін 8 місяців;

- 15.03.2010 вироком Вільнянського районного суду Запорізької області за ч.2 ст.309, із застосуванням ст.69 КК України, до позбавлення волі строком на 1 рік; на підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання, призначене вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.05.2007, та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 1 рік 6 місяців;

- 14.06.2012 вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки; на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 3 роки;

- 16.08.2016 вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст.70 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до вказаного покарання частково приєднано покарання, призначене вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.06.2012, та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців; звільнений 07.11.2016 по відбуттю строку покарання;

- 26.12.2017 вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки; на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 3 роки;

- 15.03.2018 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим з урахуванням вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2017, остаточно призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 3 роки;

- 09.11.2023 вироком Запорізького апеляційного суду, яким скасовано вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.05.2020, за ч. 2 ст. 15 ч.2 ст.185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки; на підставі ст. 71 КК України до вказаного покарання частково приєднано покарання, призначене вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2018 та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки 1 місяць, вирок не набрав законної сили;

- 26.01.2024 вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя за ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ст. ст. 71, 72 до призначеного покарання часткового приєднано невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.05.2020, та призначено покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі;

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , приблизно у середині лютого 2023 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням встановити не вдалось за можливе, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, зайшов до підвального приміщення, яке знаходиться у під`їзді АДРЕСА_2 та перебуваючи у ньому, реалізуючи свій злочинний умисел, за допомогою інструментів, які були при ньому, викрав витратомір, який входить до складу теплового лічильника Pollu Stat EX 15.06 DN 15, та знаходиться на балансі Комунального підприємства «Наше Місто», вартість якого, згідно висновку експерта від 28.03.2023 №101, становить 4083 гривень 89 копійок.

Після чого, ОСОБА_4 , утримуючи при собі викрадене майно, зник з місця скоєння кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив Комунальному підприємству «Наше Місто» матеріальний збиток на загальну суму 4083 гривень 89 копійок та вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, яке кваліфікується, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Крім того, приблизно у середині лютого 2023 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням встановити не вдалося за можливе, ОСОБА_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, зайшов до підвального приміщення, яке знаходиться у під`їзді АДРЕСА_3 та перебуваючи у ньому, реалізуючи свій злочинний умисел, за допомогою інструментів, які були при ньому, викрав витратомір, який входить до складу теплового лічильника SHARKY Pt 500 DN-40, який знаходиться на балансі ОСББ «Зелений Двір», вартість якого, відповідно до висновку експерта від 28.03.2023 №100, становить 10 270 гривень 13 копійок.

Після чого, ОСОБА_4 , утримуючи при собі викрадене майно, зник з місця скоєння кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив ОСББ «Зелений Двір» матеріальний збиток на загальну суму 10270 гривень 13 копійок та вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, яке кваліфікується, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за інкримінованими кримінальними правопорушеннями, визнав себе винним у вчиненні крадіжки витратомірів з підвальних приміщень, точна адреса яких вказана в обвинувальному акті.

Зазначив, що у лютому 2023 року він зайшов у підвальне приміщення, яке знаходить у останньому під`їзді у будинку АДРЕСА_4 , та викрав частину лічильника. Під`їзд був відкритий, він відкрутив рожковим ключем лічильник, перекривши перед цим кран. Вказаний лічильник він здав на металолом за 400 грн., його вага була приблизно 2-3 кг.

Крім того, аналогічним способом він викрав лічильник з будинку АДРЕСА_4 .

Кошти, які він отримав за викрадені витратоміри він витратив на власні потреби.

Пояснив, що рожковий ключ він купив на базарі, та він був при ньому завжди, після викрадення витратомірів він викинув ключ.

У вчиненому щиро розкаюється, шкодує про свій поступок, просив суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням висновків експертів щодо вартості викраденого майна, даних про особу обвинуваченого, процесуальних документів, необхідних для ухвалення вироку.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, за кваліфікуючою ознакою вчинення злочину в умовах воєнного стану, обставини вчинення кримінальних правопорушень та суми завданого матеріального збитку.

Також, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який є раніше неодноразово судимою за вчинення кримінальних правопорушень особою, наразі відбуває покарання за попереднім вироком суду, має зареєстроване місце проживання, за сімейним станом ОСОБА_4 офіційно не одружений, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, з 2007 року неодноразово оглядався лікарем-наркологом, востаннє 04.11.2022, діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання опіоїдів, канабіоїдів, алкоголю, психостимуляторів, синдром залежності.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає визнання обвинуваченим своєї вини та активне сприяння ним у розкритті злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до положень ст. 65 КК України, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням фактичних обставин справи, відомостей про особу обвинуваченого, а також його негативного ставлення до скоєного, за наявності обставин, які пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 остаточного покарання суд керується положеннями ч. 4 ст. 70 КК України, відповідно до якої, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що востаннє ОСОБА_4 засуджено вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ст. ст. 71, 72 КК України до призначеного покарання часткового приєднано покарання, невідбуте за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.05.2020, та остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

З наведеного слідує, що кримінальні правопорушення, за які засуджується ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні, вчинено обвинуваченим до постановлення вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2024, а відтак йому необхідно призначити покарання за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України, призначивши обвинуваченому остаточне покарання, за сукупністю злочинів, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання призначеного вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2024, до покарання, що призначено вироком у даному кримінальному провадженні.

На переконання суду, лише покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням, тобто з ізоляцією обвинуваченого від суспільства, є справедливим, співмірним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень ст. ст. 69, 75, 76 КК України судом не встановлено.

Крім того, суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування остаточного покарання за цим вироком період його перебування під вартою з 05.02.2019 по 02.12.2021, оскільки даний запобіжний захід обирався відносно обвинуваченого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , і вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.05.2020, який частково було скасовано вироком Запорізького апеляційного суду від 09.11.2023, враховано Ленінським районним судом м. Запоріжжя при ухваленні вироку від 26.01.2024 та призначенні цим судом остаточного покарання відносно засудженого.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 було затримано 06.01.2024 на виконання вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.05.2020 та вироку Запорізького апеляційного суду від 09.11.2023, і саме з цього часу він відбуває покарання за цими вироками, наразі у ДУ «Солонянська виправна колонія (№21).

З огляду на вказані обставини, а також на те, що Ленінським районним судом м. Запоріжжя при ухваленні вироку від 26.01.2024 призначено остаточне покарання на підставі ст. ст. 71, 72 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.05.2020 до покарання призначеного Ленінським районним судом м. Запоріжжя, і у даному кримінальному провадженні судом призначається остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України з урахуванням вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2024, то суд вважає за необхідне визначити, що строк відбування покарання за цим вироком слід рахувати з 06.01.2024, тобто з часу затримання ОСОБА_4 на виконання вироків суду, які були враховані при призначенні засудженому остаточного покарання за цим вироком.

Потерпілим КП «Запоріжремсервіс» ЗМР, яке є правонаступником КП «Наше місто», відповідно до рішення ЗМР №66 від 07.12.2022 та №7 від 26.12.2022, на стадії досудового розслідування кримінального провадження заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в якому КП «Запоріжремсервіс» ЗМР просило стягнути з ОСОБА_4 на їх користь у якості відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, 4083,89 грн.

У ході судового розгляду кримінального провадження від представника КП «Запоріжремсервіс» ЗМР ОСОБА_6 надійшла заява у якій він підтримав цивільний позов.

Згідно із ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має прав пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, що кореспондується з нормами ст. 1177 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У судовому засіданні ОСОБА_4 заявлені до нього позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.

Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди заявлено потерпілим виходячи із розміру матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням, які встановлені висновком судово товарознавчої експертизи.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню, а відтак цивільний позов КП «Запоріжремсервіс» ЗМР слід задовольнити на загальну суму 4083,89 грн.

Цивільний позов ОСББ «Зелений двір» у кримінальному провадженні не заявляло.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи, що по даному кримінальному провадженню хоча і були проведені експертизи з приводу оцінки вартості викраденого майна, проте, держава не понесла будь-яких витрат на проведення цих експертиз, а відтак підстав для стягнення з ОСОБА_4 витрат на проведення експертиз суд не вбачає.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не обирався і відповідних клопотань від прокурора не надходило.

Питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 349, 366-371, 373-376, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 України, та призначити йому покарання за цією статтею у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання призначеного вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2024, до покарання, що призначено вироком у даному кримінальному провадженні, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання за цим вироком, строк його перебування під вартою з 05 лютого 2019 року по 02 грудня 2021 року.

Строк відбування ОСОБА_4 покарання за цим вироком рахувати з 06 січня 2024 року.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 23-а, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4083 (чотири тисячі вісімдесят три) гривні 89 копійок.

Речові докази:

-DVD-R диск з відеозаписами з приміщення супермаркет «Сільпо», що розташований за адресою: АДРЕСА_5 , на якому зберігається відеозапис з камер відео спостереження, який долучено до матеріалів кримінального провадження залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На підставі п. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Повний текст вироку після його проголошення вручається учасникам кримінального провадження, які присутні у судовому засіданні, та не пізніше наступного дня надсилається учаснику судового провадження, який в судове засідання на проголошення вироку не прибув.

Суддя ОСОБА_1