Ухвала суду № 118134645, 29.03.2024, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа №549/419/23

Провадження №2/549/19/24

УХВАЛА

29 березня 2024 року Чорнухинський районний суду Полтавської області

у складі: головуючого судді Крєпкого С.І.

за участю: секретаря судового засідання Кривчун Я.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Ступніка С.В.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Ахрамовича Я.І.

розглянувши у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду селища Чорнухи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому прохає:

- визнати його батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-внести зміни до актового запису №2040 про народження ОСОБА_4 , зазначивши в графі «батько»: ОСОБА_1 , та змінити дитині по-батькові з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », виключити запис про ОСОБА_3 як батька дитини ОСОБА_4 .

Заяву обґрунтовано тим, що 13.09.2023 йому стало відомо, що саме він є батьком ОСОБА_7 .

Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 25.12.2023 відкрито провадження у справі, надано відповідачам строк для подання відзиву, третій особі для подання пояснень щодо позову.

01 березня 2024 року ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області відмовлено узадоволенні клопотанняпредставника відповідача ОСОБА_3 адвокатаАхрамовича Я.І. провиключення зіскладу співвідповідачів ОСОБА_2 таїї залученняв якостітретьої особибез самостійнихвимог настороні позивача,передачу справи№549/419/23за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва, визнанні зловживанням процесуальними правами.

Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 01 березня 2024 року встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив, заперечень.

29 березня 2024 року представником відповідача ОСОБА_3 адвокатомАхрамовичем Я.І. подано клопотання про застосування до позивача ОСОБА_1 наслідків зловживання процесуальними правами.

Клопотання обгрунтовано тим, що позивачем у справі штучно залучено матір дитини ОСОБА_2 у якості відповідача 2 з метою зміни підсудності справи. Штучність її залучення відповідачем 2 свідчить про відсутність спору щодо визнання батьківства між позивачем та відповідачем 2, оскільки остання визнавала, що біологічним батьком дитини є позивач, що підтверджується копією скриншоту з додатку Viber.

Крім того, ця обставина підтверджується тим, що ОСОБА_2 сприяла проведенню експертизи ДНК дитини і після її проведення самостійно надіслала екземпляр експертизи ОСОБА_8 , запевнивши його в переписці, що він не є біологічним батьком дитини, а біологічним батьком дитини є ОСОБА_1 .

Відповідно до чинного законодавства належним відповідачем у даному спорі є лише батько дитини ОСОБА_3 .. Водночас мати дитини ОСОБА_2 є неналежним співвідповідачем.

Відповідно до висновку Верховного Суду, зазначеного у постанові від 08 березня 2023 року у справі №205/5698/21, частина перша статті 129 СК України стосується ситуації, за якої оспорити батьківство може чоловік, який вважає себе батьком дитини, а батьком дитини записаний інший чоловік. Тобто позивачем є чоловік, який вважає себе батьком дитини, а відповідачем чоловік, який записаний батьком дитини.

Таким чином справа мала б розглядатись судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання належного відповідача у справі ОСОБА_3 , а саме Подільським районним судом міста Києва.

Проте у зв`язку зі штучним залученням позивачем у справу співвідповідача право ОСОБА_3 на розгляд справи у суді за його місцем проживання було порушене.

Посилаючись на викладене, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.27, 44 ЦПК України прохав застосувати до позивача наслідки зловживання процесуальними правами.

Представник відповідача ОСОБА_9 адвокат Ахрамович Я.І. клопотання підтримав.

Позивач та його представник проти задоволення клопотання заперечували.

Вважають співвідповідача ОСОБА_2 такою, що повинна також відповідати за позовом, незалежно від змісту переписки і її думки щодо позовних вимог. Відбувався реальний спір щодо встановлення батьківства у судовому порядку. Позивач вправі обрати відповідачів.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала. Пояснила, що завжди знала, що відповідач ОСОБА_3 не є батьком дитини, підтвердила направлення йому повідомлення з додатку Viber у вересні або грудні 2023 року, яке було додано до клопотання.

Суд, заслухавши учасників справи, вважає, що клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Ахрамовича Я.І. задоволенню не підлягає заважаючи на таке.

Відповідно до ст.44ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою (п.4 ч.1 ст.44 ЦПК України).

Зловживання процесуальними правами це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах (постанова ВС від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18 (провадження № 61-128св19)

Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права повинен здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права, тому процесуальним законодавством передбачено, що певні процесуальні дії можуть бути розцінені як зловживання процесуальними правами, якщо відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частини третя статті 44 України).

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

З огляду на викладене, факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі (постанова ВС від 23 листопада 2022 року у справі №759/2532/22-ц (провадження № 61-10225св22).

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесено на розсуд суду, що розглядає справу (постанова Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 761/14952/21 (провадження № 61-10578св22).

Відповідно до ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до висновків, які містяться в постанові Верховного Суду у справі №705/3876/18 від 07 жовтня 2020 року, відповідач це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

З огляду на викладене, беручи до уваги те, що визначення відповідачів є правом позивача, підстави вважати, що позивач ОСОБА_1 , який диспозитивно розпорядився своїми правами, завідомо безпідставно залучив ОСОБА_2 як відповідача з метою зміни підсудності справи, відсутні.

Обґрунтованість позову та наявність підстав для визнання відповідача неналежним вирішується судом під час розгляду справи по суті.

При цьому необхідно зазначити, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів (постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 922/4278/21).

Таким чином підстав для визнання зловживання процесуальними правами позивачем та вжиття заходів запобігання зловживанню процесуальними правами не вбачається.

Стосовно тверджень представника позивача щодо повторного подання клопотання, яке вже вирішено судом, необхідно зазначити, що подане 29.03.2024 представником відповідача клопотання подано за інших підстав та обставин ніж ті, які були вирішені судом ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області 01 березня 2024.

Виходячи знаведеного,керуючись ст.ст.259,260 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити узадоволенні клопотанняпредставника відповідача ОСОБА_3 адвокатаАхрамовича ЯнаІгоровича прозастосування до позивача ОСОБА_1 наслідків зловживання процесуальними правами.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили негайно після її проголошення.

Дата складення повного тексту ухвали 03.04.2024.

Суддя С.І.Крєпкий