Рішення № 11813187, 29.06.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail nbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2010                     Справа № 10/81

за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву, вул. Пушкінська, 28, м. Київ, 01601

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабусині рецепти", вул. Раскової, 61, м. Миргород, Полтавська обл., 37600

про : (1) зобов'язання повернути до державного резерву матеріальні цінності, а саме : м'ясо яловичини заморожене у напівтушках 1 категорії - 7 000 тон., консерви м'ясні "М'ясо тушковане Яловичина" розфасовка 525 грам - 6 194 240 фізичних банок;

(2) стягнення 331 884 490,77 грн.

Суддя О.В.Ківшик

Представники:

від позивача: Глузманова М.П., довіреність № 3176/0/4-10 від 21.05.2010 р.;

від відповідача: не з'явилися;

від прокуратури: Лисенко Н.М., посвідчення № 136 від 28.01.2003 р..

Суть спору : розглядається позовна заява Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ про:

(1) зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабусині рецепти", м. Миргород повернути до державного резерву матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання відповідачем на виконання укладених між сторонами Договорів № Юр-2зб/364-2009 від 28.07.2009 р. та № Юр-2зб/365-2009 від 28.07.2009 р. про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, а саме : м'ясо яловичини заморожене у напівтушках 1 категорії - 7 000 тон., консерви м'ясні "М'ясо тушковане Яловичина" розфасовка 525 грам - 6 194 240 фізичних банок;

(2) стягнення з відповідача 331 884 490,77 грн. штрафних санкцій за порушення взятих на себе зобов'язань щодо відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву за вказаними договорами, з яких : 325 307 049, 60 грн. 100 % штрафу за незабезпечення збереження матеріальних цінностей та 6 577 441, 17 грн. пеня.

Заявою № 05/1-701вих10 від 21.06.2010 р. (вх. № 06760д від 22.06.2010 р.) Прокуратура Полтавської області повідомила суд про вступ у справу в порядку ст. 29 ГПК України для захисту інтересів Держави в особі позивача –Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Судом дану заяву прийнято як таку, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, оскільки :

(1) ухвала суду про порушення провадження у даній справі від 06.05.2010 р. та ухвала суду про відкладення розгляду даної справи від 03.06.2010 р., які були направлені за наявними в матеріалах справи поштовими реквізитами відповідача (місце його реєстрації), повернулись до суду з огляду закінчення терміну зберігання на поштовому відділенні;

(2) реєстрація зміни місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабусині рецепти", м. Миргород не здійснювалася (див. витяг з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 01.06.2010 р. № 12/1-7/2063 від 17.06.2010 р.);

(3) до компетенції господарських судів не входить установлення фактичного місцезнаходження учасників процесу.

Крім того, відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та заслухавши представника позивача та прокуратури, суд

в с т а н о в и в:

28.07.2009 р. між комітетом України з державного матеріального резерву, м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бабусині рецепти", м. Миргород було укладено договори про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву № Юр-2зб/364-2009 та № Юр-2зб/365-2009 (далі –Договори відповідального зберігання).

У пунктах 1.1 Договорів відповідального зберігання сторони узгодили, що позивач зобов'язувався передати на відповідальне зберігання м'ясо яловичини І категорії, без надання права користування ним, у кількості та за вартістю згідно з актами форми № Р-16, а відповідач зобов'язувався зберігати передані матеріальні цінності.

До Договорів відповідального зберігання сторони уклали додаткові угоди від 28.07.2009 р. (а.с. 10 та 14) відповідно до яких було доповнено п. 1.1 договорів, а саме : сторони визначили місце зберігання переданих матеріальних цінностей.

Факт передачі матеріальних цінностей з державного резерву на відповідальне зберігання відповідачапідтверджено наявними у матеріалах справи копіями приймальних актів форми Р-16 (а.с. 15-30), а саме :

- № 1 та № 2 від 28.07.2009 р., № 3 та № 4 від 06.08.2009 р., № 8 від 19.08.2009 р., №№ 13, 14, 15, 16 від 21.09.2009 р. (м'ясо яловичини заморожене у напівтушках 1 категорії в кількості 7 000 тонн);

- № 5 від 10.08.2009 р., № 7 від 17.08.2009 р. та №№ 9, 10, 11, 12 від 31.08.2009 р. (консерви м'ясні "М'ясо тушковане Яловичина", розфасовка 525 грам, в кількості 6 194 288 банок).

Згідно Постанови Верховної Ради України від 20.02.1996 р. № 57/96 "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)" Держкомрезерву України та його територіальним органам надано право самостійно здійснювати перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться.

Представниками Контрольно - ревізійного відділу Східного регіону Контрольно - ревізійного департаменту Державного комітету України з державного матеріального резерву проведена контрольна позапланова перевірка наявності, якісного стану, обліку та звітності матеріальних цінностей державного резерву, які знаходиться на відповідальному зберіганні відповідача, за результатами якої складено акт № 0.70/12-49 від 23.03.2010 р..

В акті перевірки встановлено факт не забезпечення відповідачем збереження переданих йому матеріальних цінностей державного резерву, а саме : самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву (м'ясо яловичини заморожене у напівтушках 1 категорії - 7 000 тон., консерви м'ясні "М'ясо тушковане Яловичина" розфасовка 525 грам - 6 194 240 фізичних банок).

Відповідно до п. 21 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого постановою КМУ № 1129 від 08.10.1997 р., ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держкомрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон’юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції, а в разі проведення конкурсу - за цінами конкурсу на кожну партію конкретної продукції.

Згідно із ціновою довідкою Управління ціноутворення та правового забезпечення проведення процедур придбання та реалізації матеріальних цінностей № 0.81/358 від 29.03.2010 р. ціна на м'ясо яловичини заморожене у напівтушках 1 категорії станом на 23.03.2010 р. склала 32 500,00 грн. за тону та ціна на консерви м'ясні "М'ясо тушковане Яловичина", розфасовка 525 грам склала 15,79 грн. за банку.

Виходячи з цьоговартість держрезерву, стосовно якого встановлено факт незабезпечення збереження,становить 325 307 049,60 грн..

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання відповідачем на виконання укладених між сторонами Договорів № Юр-2зб/364-2009 від 28.07.2009 р. та № Юр-2зб/365-2009 від 28.07.2009 р. про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, а саме : м'ясо яловичини заморожене у напівтушках 1 категорії - 7 000 тон., консерви м'ясні "М'ясо тушковане Яловичина" розфасовка 525 грам - 6 194 240 фізичних банок та стягнення з відповідача 331 884 490,77 грн. штрафних санкцій за порушення взятих на себе зобов'язань щодо відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву за вказаними договорами, з яких : 325 307 049, 60 грн. 100 % штрафу за незабезпечення збереження матеріальних цінностей та 6 577 441, 17 грн. пеня.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2006 р. № 810, позивач організовує виконання затверджених Кабінетом Міністрів України завдань щодо формування, зберігання, розміщення, відпуску, використання, поповнення та освіження запасів державного резерву, дотримання нормативних умов та їх кількісного та якісного стану, виконує інші функції, пов'язані з виконанням покладених на нього завдань.

Згідно ст. 1 Закону України № 51/97-ВР від 24.01.1997 р. "Про державний матеріальний резерв" (із змінами та доповненнями) державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву у розумінні, визначеному ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей (прийнятих на зберігання) у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву. При цьому зберігач має забезпечувати якісне зберігання закладених до держрезерву товарно-матеріальних цінностей та звітувати перед Держкомрезервом України в установленому законодавством порядку.

Згідно із ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Як зазначено у ст. 953 Цивільного кодексу України, зберігач зобов’язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ.

Згідно з п. 4 ст. 11 вказаного закону відповідальні зберігачі зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву власними силами. Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України (ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв").

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконані свої зобов'язання по Договорам відповідального зберігання, а саме : не забезпечено збереження матеріальних цінностей державного резерву, що є порушенням Закону України "Про державний матеріальний резерв" та ст.ст. 936, 942, 949 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день до повного їх повернення.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6.1 Договорів відповідального зберігання передбачено, що в разі неналежного виконання своїх зобов'язань за цими договорами сторони несуть відповідальність згідно з законодавством, зокрема, із Законом України "Про державний матеріальний резерв" та іншими актами законодавства.

Пунктом 16 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" розмір пені, передбачений пунктами 7, 8, 9, 10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи з подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 325 307 049,60 грн. та пені за період з 23.03.2010 р. по 27.04.2010 р. в розмірі 6 577 441,17 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі (перевірку пені судом було здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. ст. 552, 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки завдані порушенням зобов’язання, не звільняється від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося вище, за приписами ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. "а" ч. 2 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" (із змінами і доповненнями) із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито сплачується в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно з ст. 471 ГПК України визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України. Порядком оплати витрат з інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 (в редакції Постанови КМУ від 05 серпня 2009 р. № 825 "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ") розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при розгляді господарських справ становить 236,00 грн..

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабусині рецепти" (вул. Раскової, 61, м. Миргород, Полтавська обл., 37600), код ЄДРПОУ 32038240 :

- в дохід Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Державного комітету України з державного матеріального резерву (одержувач коштів : ГУ ДКУ код ЄДРПОУ 26077968, рахунок 31117106700011, банк одержувача : ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код КЕКД 21081100) - 325 307 049,60 грн. штрафу, 6 577 441,17 грн. пені;

- в дохід бюджету на р/р 31118095700002, код ЗКПО 34698804, банк : ГУДК у Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019, код бюджетної класифікації 22090200 - 25 500,00 грн. державного мита;

- в дохід бюджету на р/р 31217264700002, код ЄДРПОУ 34698804, банк: ГУДК у Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019, код бюджетної класифікації 22050003 : 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Бабусині рецепти" (вул. Раскової, 61, м. Миргород, Полтавська обл., 37600), код ЄДРПОУ 32038240 - повернути до державного резерву матеріальні цінності, а саме : м'ясо яловичини заморожене у напівтушках 1 категорії - 7 000 тон, консерви м'ясні "М'ясо тушковане Яловичина" розфасовка 525 грам - 6 194 240 фізичних банок.

Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині та прокуратурі Полтавської області (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7).

СУДДЯ КІВШИК О.В.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.