Рішення № 11813013, 24.06.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail nbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2010                     Справа № 10/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Лайн", 36002, м. Полтава, вул. Фрунзе, 66

до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1

про : (1) визнання недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/86-рш від 17.11.2009 року по справі № 01-02-50/88-2009 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Товариств з обмеженою відповідальністю "Стар Лайн" та "Про Лайн";

(2) закриття провадження по справі № 01-02-50/88-2009 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Товариств з обмеженою відповідальністю "Стар Лайн" та "Про Лайн"

та за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Лайн", вул. Ярмаркова, 1Б, м. Кременчук, 39600

до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1

про визнання рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/86-рш від 17.11.2009 року по справі № 01-02-50/88-2009 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Товариств з обмеженою відповідальністю "Стар Лайн" та "Про Лайн" - недійсним

Суддя Ківшик О.В.

Представники до перерви :

від позивача: Хвостій В.І., довіреність № 1/1 від 04.01.2010 р.;

Литвинчук Р.О., довіреність № б/н від 01.01.2010 р.;

від відповідача: Бабич С.М., довіреність № 01/661 від 11.02.2010 р.;

Цісовська М.С., довіреність № 01/2305 від 08.06.210 р.;

від третьої особи: Литвинчук Р.О., довіреність № б/н від 01.01.2010 р.;

від прокуратури: Лисенко Н.М..

У судовому засіданні 08.06.2010 року оголошено перерву до 24.06.2010 року до 13 год. 30 хв. для підготовки повного тексту рішення згідно ст. 77, ст. 85 ГПК України.

Представники після перерви :

від позивача: Хвостій В.І., довіреність № 1/1 від 04.01.2010 р.;

Литвинчук Р.О., довіреність № б/н від 01.01.2010 р.;

від відповідача: Бабич С.М., довіреність № 01/661 від 11.02.2010 р.;

від третьої особи: Литвинчук Р.О., довіреність № б/н від 01.01.2010 р.;

від прокуратури: Лисенко Н.М..

Суть спору : розглядаються

(1) позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Лайн", м. Полтава про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/86-рш від 17.11.2009 року по справі № 01-02-50/88-2009 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Товариств з обмеженою відповідальністю "Стар Лайн" та "Про Лайн", за яким визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції дій останніх у вигляді зловживання монопольним становищем та накладено відповідні штрафи, а також про закриття провадження по справі № 01-02-50/88-2009 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Товариств з обмеженою відповідальністю "Стар Лайн" та "Про Лайн"

та (2) позовна заява третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Лайн", м. Кременчук про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/86-рш від 17.11.2009 року по справі № 01-02-50/88-2009 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Товариств з обмеженою відповідальністю "Стар Лайн" та "Про Лайн", за яким визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції дій останніх у вигляді зловживання монопольним становищем та накладено відповідні штрафи.

Позивач надав суду пояснення № 07/04/10 від 14.07.2010 р. (вх. № 05639д від 22.04.2010 р.), в яких уточнює предмет спору шляхом зазначення номеру спірного рішення : 01/86-рш, яке судом прийняте.

Третя особа із самостійними вимогами на предмет спору надала суду пояснення № 260/1 від 19.05.2010 р. (супровідний лист вх. № 06975д від 20.05.2010 р.), в яких уточнює предмет спору шляхом зазначення номеру спірного рішення : 01/86-рш, яке судом прийняте.

Відповідач позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Лайн" не визнає за мотивами відзиву № 01/414 від 02.02.2010 р. (вх. № 01352д від 02.02.2010 р.) та пояснення № 01/1177 від 16.03.2010 р. (вх. № 03527д від 16.03.2010 р.), посилаючись на правомірність спірного рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.11.2009 року № 01/86-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 01-02-50/88-2009.

Відповідач позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Лайн" не визнає за мотивами відзиву № 01/941 від 13.05.2010 р. (вх. № 06621д від 14.05.2010 р.), посилаючись на правомірність спірного рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.11.2009 року № 01/86-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 01-02-50/88-2009.

Заявою № 05/1-275вих10 від 16.03.2010 р. (вх. № 03716д від 18.03.2010 р.) Прокуратура Полтавської області повідомила суд про вступ у справу в порядку ст. 29 ГПК України з метою захисту інтересів держави в особі Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Судом дана заява прийнята.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, третьої особи та прокуратури, оцінивши надані докази,

в с т а н о в и в:

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

Підставою порушення адміністративною колегією територіального відділення справи № 01-02-50/88-2009 було проведення тервідділенням дослідження дотримання законодавства про захист економічної конкуренції на ринку послуг з гарантійного технічного обслуговування автомобілів (див. розпорядження від 10.09.2009 р. № 01/89-р про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, том справи 2, а.с. 71-73).

За результатами розгляду матеріалів справи № 01-02-50/88-2009 та відповідно до ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 48 та ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пункту 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 р. № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 р. за № 291/5482зі змінами та доповненнями, пункту 33 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.1998 р. за № 471/2911зі змінами та доповненнями, адміністративна колегія Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 02/13-рш від 24 лютого 2009 року (том справи 1, а.с. 21-29), яким:

1. визнано, що за підсумками діяльності за 2008 - 8 місяців 2009 року суб'єкт господарювання в складі ТОВ "Стар Лайн" та ТОВ "Про Лайн" займає монопольне (домінуюче) становище на ринку гарантійного технічного обслуговування автомобілів марки "ТОYОТА" в межах Полтавської області з часткою більше 35 відсотків;

2. визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції дії суб'єкта в складі ТОВ "Стар Лайн" та ТОВ "Про Лайн", які полягають у встановленні різних цін при наданні послуг з гарантійного технічного обслуговування автомобілів "ТОYОТА", що передбачено п. 2 ст. 50, п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку гарантійного технічного обслуговування автомобілів марки "ТОYОТА" шляхом застосування різних цін до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

3. визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції дії суб'єкта в складі ТОВ "Стар Лайн" та ТОВ "Про Лайн", які полягають в отриманні від споживачів коштів за надання послуг з гарантійного технічного обслуговування автомобілів "ТОYОТА", нарахована сума яких перевищує суму по фактичних трудовитратах за надання даної послуги, що передбачено п. 2 ст. 50, п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" як зловживання монопольним становищем шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

4. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого в другому цього рішення, накладено на ТОВ "Стар Лайн" штраф у розмірі 1 000,00 (одну тисячу) гривень;

5. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого в пункті третьому цього рішення, накладено на ТОВ "Стар Лайн" штраф у розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень;

6. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбаченого в пункті другому цього рішення, накладено на ТОВ "Про Лайн" штраф у розмірі 2 000,00 (дві тисячі) гривень;

7. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого в пункті третьому цього рішення, накладено на ТОВ "Про Лайн" штраф у розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач та третя особа із самостійними вимогами на предмет спору звернулися до суду з даними позовами.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

І. 19.11.2009 р. Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України ТОВ "Про Лайн" супровідним листом № 01/4772 (том справи 2, а.с. 101) було надіслано поштовим рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення спірне рішенням. Згідно повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення № 2850210 зазначене рішення вручене 23.11.2009 року представнику ТОВ "Стар Лайн" (том справи 2, а.с. 103). Зазначена обставина останнім визнається.

Позовна заява ТОВ "Стар Лайн" № 4 від 15.01.2010 р. (вх. № 150 від 18.01.2010 р.) відповідно відбитку маркувальної машини поштового відділення на конверті здана на пошту 15.01.2010 р., тобто в межах строку, встановленого ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

ІІ. Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо правомірності застосування адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України заходів майнової відповідальності до ТОВ "Стар Лайн" та ТОВ "Про Лайн" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до спірного рішення.

Територіальне відділення АМК при прийнятті спірного рішення кваліфікувало дії суб'єкта господарювання в складі ТОВ "Стар Лайн" та ТОВ "Про Лайн" за ознаками п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" як дії по встановленню таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку та по застосуванню різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин на ринку гарантійного технічного обслуговування автомобілів марки "ТОYОТА" в межах Полтавської області.

Враховуючи викладене, суд при вирішенні даного спору має з'ясувати обставини, які входять до предмету доказування в даній справі, а саме, по-перше, чи займає суб'єкт господарювання в складі ТОВ "Стар Лайн" та ТОВ "Про Лайн" за результатами своєї діяльності монопольне (домінуюче) становище на ринку відповідних послуг, по-друге, чи припускався вказаний суб'єкт господарювання, займаючи таке становище, дій щодо зловживання монопольним (домінуючим) становищем, по-третє, чи призвели такі дії до ущемлення інтересів споживачів.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у справах щодо скасування рішення органу антимонопольного комітету та аналогічних справах діє правило розмежування обов'язків по доказуванню. Юридична особа або підприємець не зобов'язані доказувати незаконність рішення. На позивачеві лежить обов'язок довести факт порушення прийнятим рішенням його законних прав та інтересів.

Обов'язок доказування законності прийнятого рішення покладається на орган, який таке рішення прийняв. Фактично слід зазначити на існування доказової презумпції незаконності спірного нормативного акта. Прийняте спірне рішення відповідача вважається незаконним, якщо інше не доказано органом або посадовою особою, яка його прийняла.

Відповідна позиція викладена у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.04.2007 № 01-8/229, згідно п. 10.3 якого обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Крім того судом береться до уваги те, що згідно п. 10.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2007 р. № 01-8/229 господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 р. № 49-р..

Згідно наведеного визначення у ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" :

- економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;

- суб'єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими;

- монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;

- ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Розроблена відповідно до ст. 12 зазначеного Закону та затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Згідно з пунктом 1.2 Методики об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкти господарювання; групи суб'єктів господарювання - декілька суб'єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.

Визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе дії, визначені п. 2.1 Методики, зокрема:

- встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;

- складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

- складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

- визначення товарних меж ринку;

- визначення територіальних (географічних) меж ринку;

- встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

- визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

- розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;

- складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

При цьому згідно із п. 5.1 Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого, а згідно із п. 6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Враховуючи вищенаведене суд відзначає наступне.

Приймаючи спірне рішення (див. арк. рішення 3-4, том справи 1, а.с. 23-24 та додаткові пояснення № 01/1942 від 13.05.2010 р., вх. № 06622д від 14.05.2010 р.), відповідач виходив з того, що об'єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є :

- суб'єкт господарювання - суб'єкт господарювання в складі ТОВ "Стар Лайн" та ТОВ "Про Лайн";

- товар, щодо якого визначалось монопольне (домінуюче) становище, - "послуги з технічного обслуговування автомобілів марки "ТОYОТА" в період їх гарантійного строку експлуатації";

- покупцями (споживачами) вказаного товару є фізичні особи та юридичні особи –власники автотранспортних засобів марки "ТОYОТА";

- товарні межі ринку - послуги з технічного обслуговування автомобілів марки "ТОYОТА" в період їх гарантійного строку експлуатації, які не є взаємозамінними для споживача;

- територіальні (географічні) межі - територія Полтавської області. Отримання зазначених послуг на СТО інших суб'єктів господарювання, які як і Товариства є дилерами вказаної марки автомобілів, економічно невигідне споживачам, оскільки потребує додаткових втрат часу, коштів, тощо;

-          часові межі ринку – 2008 –8 місяців 2009 року.

Встановивши вказані обставини, відповідач у спірному рішенні дійшов висновку про те, що за підсумками діяльності за 2008 - 8 місяців 2009 року суб'єкт господарювання в складі ТОВ "Стар Лайн" та ТОВ "Про Лайн" займає монопольне (домінуюче) становище на ринку гарантійного технічного обслуговування автомобілів марки "ТОYОТА" в межах Полтавської області з часткою більше 35 відсотків.

Суд не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

З'ясування відносин контролю між суб'єктами господарської діяльності має значення для контролю за концентрацією суб'єктів господарювання. У статті 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено поняття концентрації суб'єктів господарювання та мету державного контролю за концентрацією. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" названий Комітет відповідно до покладених на нього завдань контролює дотримання антимонопольного законодавства в процесі економічної концентрації.

За приписами ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" терміни, що вживаються в цьому Законі, мають таке значення, зокрема :

- суб'єкт господарювання : юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими;

- контроль - вирішальний вплив однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки : праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб'єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання. Пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання.

За приписами ст. 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. Згідно із п. 3 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство діє на основі статуту. Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут, який повинен містити відомості, зокрема, про склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів (ст. 82 Господарського кодексу України).

Як вбачається із спірного рішення та не заперечується відповідачем, під час дослідження, час і межі якого охоплюються період 2008 рік –8 місяців 2009 року - відповідачем було використано :

- Статут ТОВ "Стар Лайн", затверджений загальними зборами учасників, протокол № 11 від 26.05.2008 р., зареєстрований Державним реєстратором виконавчого комітету Полтавської міської ради 03.06.2008 р.;

-          Статут ТОВ "Про Лайн", затверджений загальними зборами учасників, протокол № 12 від 23.03.2009 р., зареєстрований Державним реєстратором виконавчого комітету Полтавської міської ради 01.04.2009 р.;

- Договір про призначення авторизованого дилера продукції "ТОYОТА" між ПІІ "Тойота-Україна" та ТОВ "Стар Лайн" від 31.12.2008 р.;

-          Договір про призначення авторизованого суб-дилера продукції "ТОYОТА" між ТОВ "Стар Лайн", ТОВ "Про Лайн" та ПІІ "Тойота-Україна" від 31.12.2008 р..

За приписами ст. 631 Цивільного Кодексу України договір набуває чинності з моменту укладення. Вказані договори не містять застереження щодо поширення їх умов на відносини, що виникли між сторонами до укладання таких.

Отже, при визначенні суб'єкта господарювання у складі позивача та третьої особи Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України використало статутні документи ТОВ "Стар Лайн" та ТОВ "Про Лайн" в редакції, яка ще не набула чинності на момент виникнення спірних правовідносин.

Під час проведення дослідження відповідачем було направлено позивачеві вимогу № 01/2635 від 23.07.2009 р. (том справи 1, а.с. 39), на яку позивач відреагував листом з додатками № 768 від 31.07.2009 р. (том справи 1, а.с. 40), з тексту якого вбачається, що здійснювати на території Полтавської області сервісного гарантійного обслуговування проданим ним автомобілів має право СТО офіційного дилера "ТОYОТА" - ТОВ "Стар Лайн" та ТОВ "Про Лайн".

Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів затверджено наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 р. № 721 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 р. за № 72/10352, із змінами та доповненнями), згідно п. 1 якого порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів визначає відносини між власниками дорожніх транспортних засобів та суб'єктами господарювання, в тому числі тими, що здійснюють роздрібну торгівлю ДТЗ, підприємствами-виробниками ДТЗ та виконавцями робіт із технічного обслуговування і гарантійного ремонту ДТЗ. У разі відсутності договірних відносин між Виробником, Продавцем, Виконавцем щодо гарантійного ремонту ДТЗ, гарантійний ремонт ДТЗ забезпечує Продавець.

Як вбачається зі спірного рішення, при визначенні розміру частки, що займає суб'єкт господарювання на ринку відповідних послуг, відповідач фактично обмежився зазначеним листом позивача, не провівши відповідного дослідження щодо наявності інших учасників ринку (в тому числі продавців автомобілів марки "ТОYОТА" без статусу офіційного дилера) та розрахунків, передбачених Методикою.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України, окрім іншого, збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень. Пунктом 23 Тимчасових правил розгляду заяв і справ про порушення антимонопольного законодавства, передбачено, що службовцями відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне повне і об’єктивне з’ясування дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін.

Під час розслідування справи № 01-02-50/88-2009 адміністративна колегія Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України для збору необхідної інформації щодо встановлення певних обставин обмежилась надсиланням відповідних запитів до позивача та третьої особи для надання певної інформації та документів в її обґрунтування, поясненнями, які були надані самими учасниками за попередніми результатами розслідування, дослідженням наданих вказаними особами документів.

Разом з тим, у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має досить широкі повноваження, серед яких зокрема є такі як : залучення працівників органів внутрішніх справ, митних та інших правоохоронних органів для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування, що дозволило б більш об’єктивно та повно дослідити обставини справи та перевірити обставини, на які посилались учасники в наданих відповідачеві поясненнях на запити.

За викладеного, висновок Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету за спірним рішенням щодо зайняття суб'єктом господарювання в складі ТОВ "Стар Лайн" та ТОВ "Про Лайн" за підсумками діяльності за 2008 - 8 місяців 2009 року монопольного (домінуючого) становища на ринку гарантійного технічного обслуговування автомобілів марки "ТОYОТА" в межах Полтавської області з часткою більше 35 відсотків є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зі змісту наведеної вище норми Закону України "Про захист економічної конкуренції" вбачається, що передумовою для визнання суб'єкта господарювання таким, що порушив конкурентне законодавство у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, є належним чином доведений факт зайняття таким суб'єктом монопольного (домінуючого) становища.

Виходячи з викладеного, відповідачем належними та допустимими засобами доказування не доведено суду факт зайняття суб'єктом господарювання у складі позивача та третьої особи монопольного (домінуючого) становища на ринку, а тому у територіального відділення АМК при прийнятті спірного рішення не було достатніх правових підстав для кваліфікації дій позивача за ознаками п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 13 та п. 2 ст. 50Закону України "Про захист економічної конкуренції", а відтак і для застосування до позивача штрафу на підставі статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є :

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

За викладеного, враховуючи доказову презумпцію незаконності спірного рішення, відповідачем не повно з'ясовані та не доведені обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими у спірному рішенні, що призвело до невідповідності висновків, викладених у спірному рішенні, обставинам справи. Відповідачем порушені норми законодавства, що регулюють процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України, неправильно застосовані матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення та невірної кваліфікації Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України дій позивача за наведеними вище нормами Закону України "Про захист економічної конкуренції".

При цьому суд дійшов до висновку щодо відсутності матеріально-правового інтересу позивача в частині вимог про визнання недійсним п. 2, п. 3 рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету щодо встановлення відповідних фактів відносно ТОВ "Про Лайн" та п. 6 п. 7 спірного рішення, а тому в цій частині у позові слід відмовити.

За викладеного, висновки за спірним рішенням не відповідають обставинам справи, заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним, позовні вимоги підтверджені як нормами права, так і поданими доказами, а тому підлягають задоволенню в частині висновків відносно ТОВ "Стар Лайн".

ІІІ. Стосовно позовних вимог ТОВ "Стар Лайн" щодо закриття провадження по справі № 01-02-50/88-2009 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Товариств з обмеженою відповідальністю "Стар Лайн" та "Про Лайн" суд дійшов висновку про відмову у позові.

Перелік підстав закриття розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції наведений у ст. 49 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Так, розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо:

- справа не підлягає розгляду в Антимонопольному комітеті України, його територіальному відділенні;

-          не встановлено відповідача або його місцезнаходження;

-          відповідача - юридичну особу ліквідовано;

-          вже розглянуто чи розглядається органами Антимонопольного комітету України справа з тих же підстав щодо того самого відповідача;

-          не доведено вчинення порушення;

-          є інші підстави, передбачені законом.

Способи захисту прав визначені у ст. 16 Цивільного кодексу України. За приписами ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду

Вказані норми передбачають оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України до суду, який має надати правову оцінку їх відповідності вимогам закону, але суд не наділений повноваженнями щодо вирішення питань, віднесених до компетенції вказаних органів.

Господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Враховуючи вищевикладене, предмет позову ТОВ "Стар Лайн" в частині закриття провадження по справі № 01-02-50/88-2009 стосується процесуальних дій відповідача щодо розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та не відповідає встановленим законом способам захисту прав.

За викладеного, позовні вимоги ТОВ "Стар Лайн" частково підтверджуються як поданими доказами, так і нормами права, обґрунтування відзиву на позов спростовуються вищенаведеним, а тому позов підлягає задоволенню частково.

ІV. Щодо позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору суд дійшов наступного висновку.

19.11.2009 р. Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Про Лайн" супровідним листом № 01/4772 (том справи 2, а.с. 101) було надіслано поштовим рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення спірне рішенням. Згідно повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення № 2850252 зазначене рішення вручене 24.11.2009 року представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Лайн" (том справи 2, а.с. 102). Зазначена обставина останнім визнається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене приписами Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Отже, приписами вказаної норми передбачено строк оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, який не може бути відновлено.

Таким чином, відповідний строк є присікальним.

Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Лайн" № 253 від 23.04.2010 р. (вх. № 1648 від 27.04.2010 р.) згідно відмітки канцелярії суду здана 27.04.2010 р., тобто з пропуском встановленого ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строку.

З огляду на викладене, пропуск Товариством з обмеженою відповідальністю "Про Лайн" у даній справі визначеного статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строку оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України є підставою для відмови в задоволенні позову останнього про визнання рішення органу Антимонопольного комітету України недійсним.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 22.10.2008 р. № 01-8/634 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства" та п. 34 Листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 р. № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України".

В силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В силу ст. 49 ГПК України понесені третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на неї.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 26, 32-34, 43, 49, п. 4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Лайн", м. Полтава задовольнити частково.

2. Визнати недійсним п. 2, п. 3 рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/86-рш від 17.11.2009 року по справі № 01-02-50/88-2009 в частині визнання порушення законодавства про захист економічної конкуренції Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Лайн", м. Полтава та п. 1, п. 4, п. 5 рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/86-рш від 17.11.2009 року по справі № 01-02-50/88-2009 - повністю.

3. Стягнути з Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1), код ЄДРПОУ 21076316 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Лайн" (36002, м. Полтава, вул. Фрунзе, 66), код ЄДРПОУ 32995880 - 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Лайн", м. Полтава відмовити.

5. У позові третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Лайн", м. Кременчук про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/86-рш від 17.11.2009 року по справі № 01-02-50/88-2009 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Товариств з обмеженою відповідальністю "Стар Лайн" та "Про Лайн" відмовити.

6. Рішення надіслати сторонам та третій особі за адресами, вказаними у його вступній частині, а також Прокуратурі Полтавської області (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000).

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.