Рішення № 11812995, 17.06.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 р.                                                                                Справа № 5/80

За позовом Колективної промислово-будівельної фірми "Приватбуд", 39610, м. Кременчук, Полтавської області, вул.Свіштовська, буд. 9

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс Лайн", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, 40, кв. 19

про стягнення 13484,17 грн.

                                                                       Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Байдуж Ю.С.

від відповідача: не з'явився          

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 13484,17 грн. заборгованості, з яких: 8857,08 грн. - борг за договором поставки № 01/02-1 від 01.02.2008 року, 442,85 грн. - штраф за невиконання зобов'язання, 442,85 грн. - штраф за односторонню необгрунтовану відмову від виконання зобов'язання, 1842,27 грн. - 16 % річних, 345,42 грн. - 3 % річних та 1553,70 грн. - інфляційні нарахування.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав, в судове засідання не з'явився, ухвала, направлена на його адресу, вказану в позовній заяві, повернулася до суду з відміткою про закінчення терміну зберігання.

Враховуючи, що адреса зазначена в позові співпадає з адресою вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на яку було направлено ухвалу відповідачу, останній вважається повідомленим належним чином.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах достатньо, і господарський суд повідомив належним чином відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив:

01.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпробетонгруп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текс Лайн" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 01/02-1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язався прийняти товар, що вказаний у спеціфікації або видаткових документах і сплатити за них грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпробетонгруп" поставлено відповідачу бетон та цементний розчин на загальну суму 7867,08 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-1508 від 28.11.2008 року та № РН-1622 від 30.12.2008 року.

Вказаний товар було отримано відповідачем на підставі довіреностей ЯПИ № 033558 від 25.11.2008 року та № 033597 від 29.12.2008 року через Іващенко Марину Григорівну.

Відповідно до п. 3.5 договору остаточний розрахунок за надані товар, послуги здійснюється до п'ятого числа наступного місяця за місяцем відвантаження товару згідно видаткових накладних.

Відповідач за отриманий товар в порушення умов договору вчасно не розрахувався.

19.02.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпробетонгруп" на адресу відповідача була направлена претензія № 3 про сплату боргу.

У відповіді на претензію відповідач просить Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетонгруп" надати докази, які підтверджують фактичну суму претензії.

01.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпробетонгруп" (цедент) та Колективною промислово-будівельною фірмою "Приватбуд" (позивач, цесіонарій) був укладений договір відступлення права вимоги (цесії) № 9/1, відповідно до умов якого цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором № 01/02-1 від 01.02.2008 року на загальну суму 8857,08 грн., що складається з: суми 6004,32 грн. згідно видаткової накладної № РН-1508 від 28.11.2008 року, суми 1862,76 грн. згідно видаткової накладної № РН-1622 від 30.12.2008 року та суми 990,00 грн. згідно акту виконаних робіт № ОУ-1508 від 28.11.2008 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 7 договору цесії цедент зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом півроку з дня набрання чинності цим договором.

11.02.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетонгруп" направило відповідачу повідомлення про відступлення кредиторської вимоги, що відбулося на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) № 9/1 від 01.09.2009 року.

24.03.2010 року Колективною промислово-будівельною фірмою "Приватбуд" на адресу відповідача було направлено претензію № 3 про сплату грошових зобов'язань за поставлений товар.

Відповідач претензію позивача залишив без відповіді, розрахунок не провів.

Позивач, крім суми боргу за видатковими накладними, просить суд стягнути з відповідача 990,00 грн. за доставку транспортними засобами Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробетонгруп" товару згідно акту виконаних робіт № ОУ-1508 від 28.11.2008 року.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 990,00 грн. згідно акту виконаних робіт № ОУ-1508 від 28.11.2008 року задоволенню не підлягають, оскільки представник позивача повідомив, що акт виконаних робіт відсутній, про що свідчить підпис в протоколі судового засідання 01.06.2010 року.

У зв'язку з викладеним у суду відсутні докази, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетонгруп" здійснювало доставку товару власними транспортними засобами.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов’язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 7867,08 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, сума 3 % річних за період з 05.12.2008 року по 25.04.2010 року складає 345,42 грн., а сума інфляційних нарахувань за період з грудня 2008 року по квітень 2010 року - 1553,70 грн.

Також відповідно до п. 7.6 договору поставки позивач просить суд стягнути 16 % річних, що складають 1842,27 грн. за період з 05.01.2009 року по 26.04.2010 року.

Відповідно до п. 7.6 договору поставки якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 16 % річних.

Відповідно ст. 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За даних обставин суд приходить до висновку, що обгрунтування позивачем заявлених до стягнення 16 % річних в сумі 1842,27 грн. нормами ст. 536 ЦК України є безпідставним, оскільки відповідач користувався товаром, а не грошовими коштами позивача.

Отже, встановлені договором 16 % річних слід застосовувати у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, оскільки ст. 536 ЦК України встановлює правову природу процентів, які застосовуються в розумінні боргу, а не як відповідальність в контексті ст. 625 ЦК України.

Згідно перерахунку, здійсненого судом, до стягнення підлягає 1641,53 грн. 16 % річних за період з 05.01.2009 року по 26.04.2010 року та 1549,81 грн. інфляційних нарахувань за період з грудня 2008 року по квітень 2010 року.

В частині стягнення 3 % річних суд відмовляє з огляду на те, що договором передбачена санкція за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 16 % річних.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносяться господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Окрім того, позивач відповідно до п. 7.2 та п. 7.3 договору поставки просить суд стягнути з відповідача штрафи у розмірі 5 % від суми простроченого зобов'язання за невиконання обов'язків за договором та за односторонню не обгрунтовану відмову від виконання обов'язків за договором, що складає, згідно розрахунку позивача, 442,85 грн. та 442,85 грн. відповідно.

Згідно ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За даних обставин суд дійшов висновку, що позивач намагається за одне й те ж саме порушення двічі застосувати один і той же вид відповідальності - штраф, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості.

Оскільки сума заборгованості, що підлягає до стягнення, складає 7867,08 грн., судом здійснено власний перерахунок суми штрафу, що становить 393,35 грн.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс Лайн" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, 40, кв. 19, р/р 26006055233434 в КФ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 31622643) на користь Колективної промислово-будівельної фірми "Приватбуд" (39610, м. Кременчук, Полтавської області, вул. Свіштовська, буд. 9, р/р 26005038904202 в АКІБ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 05514844) - 7867,08 грн. основного боргу, 393,35 грн. штрафу, 1641,53 грн. річних, 1549,81 грн. інфляційних витрат, 114,52 грн. державного мита та 200,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя                     Гетя Н.Г.