Рішення № 11812857, 10.06.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2010 р.                                                                                Справа № 5/59

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест 3000", юридична адреса: 61157, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 167; почтова адреса: 61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша,18-Г

до Приватного підприємства "Швейпром", 39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 79-А, кв. 8

про стягнення 11644,71 грн.

                                                                       Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився          

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 11644,71 грн. заборгованості, з яких: 8978,00 грн. - борг за договором поставки № 229 від 19.11.2009 року, 2100,85 грн. - штраф, 143,89 грн. - річні та 421,97 грн. - інфляційні нарахування.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (повідомлення в матеріалах справи).

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах достатньо, і господарський суд повідомив належним чином сторони про час, дату і місце проведення судового засідання, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 69 ГПК України господарський спір має бути вирішено у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

19.11.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвест 3000" (позивач) та Приватним підприємством "Швейпром" (відповідач) був укладений договір поставки № 229, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язався поставляти партіями у власність покупця (відповідача) текстильну продукцію в асортименті, а покупець зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її згідно з умовами договору. Конкретні умови щодо ціни, асортименту та кількості кожної партії визначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.3 договору умовами оплати кожної конкретної партії оговорюється індивідуально та фіксується у видаткових накладних.

Позивач поставив відповідачу продукцію на суму 34978,00 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № Укр-2544 від 23.11.2009 року через Єльчанова Юрія Володимировича (довіреність № 92 від 23.11.2009 р.);

- видатковою накладною № Укр-2656 від 04.12.2010 року через Єльчанова Юрія Володимировича (довіреність № 94 від 02.12.2009 р.).

Відповідач за отриману продукцію частково розрахувався на суму 26000,00 грн., про що свідчать виписки з банківського реєстру (в матеріалах справи).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 8978,00 грн.

08.02.2010 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 14 з вимогою про сплату суми заборгованості, яку останнім залишено без відповіді.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов’язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів погашення заборгованості в розмірі 8978,00 грн. відповідач суду не надав.

Таким чином, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 8978,00 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.1 договору в силу ст. 625 ЦК України покупець сплачує індекс інфляції та 5 % річних.

Згідно розрахунку позивача, сума 5 % річних за період з 04.12.2009 року по 30.03.2010року складає 143,89 грн., а сума інфляційних нарахувань за період з 04.12.2009 року по 30.03.2010року - 421,97 грн.

Оскільки строком оплати за договором є 04.12.2009 року, суд здійснив перерахунок індексу інфляції, який склав 421,97 грн. за період з 05.12.2009 року по 30.03.2010 року та суми 5 % річних, який склав 142,66 грн. за цей же період.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за період з 04.12.2009 року по 30.03.2010 року, що складає, згідно розрахунку позивача, 2100,85 грн.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, нарахована позивачем до стягнення сума штрафу, як триваюча санкція, є за своєю правовою природою пенею (у розумінні ст. 549 ЦК України).

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов’язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6.1 договору у разі порушення строків оплати по договору покупець сплачує штраф у розмірі 0,2 % від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що строком погашення заборгованості за договором є 04.12.2009 року, судом було здійснено власний перерахунок суми пені, яка склала 584,92 грн. за період з 05.12.2009 року по 30.03.2010 року.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Швейпром" (39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 79-А, кв. 8, р/р 26001050843980 Філія "ПРРУ" АТ "Банк Фінанси та Кредит", МФО 331564, код ЄДРПОУ 23814633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест 3000" (юридична адреса: 61157, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 167; почтова адреса: 61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18-Г, р/р 26003000092069 у ПуАТ "СЕБ Банк" м. Київ, МФО 300175, код ЄДРПОУ 35971841) - 8978,00 грн. основного боргу, 584,92 грн. пені, 142,66 грн. річних, 421,97 грн. інфляційних витрат, 101,28 грн. державного мита та 205,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішення законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя                     Гетя Н.Г.