Рішення № 118128259, 04.04.2024, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 521/25406/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року смт.Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Степанової Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу №521/25406/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Овідіопольского районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі Позивач) до ОСОБА_3 (надалі Відповідач) про стягшнення коштів на підставі договору позику, підтвердженому борговою розпискою у сумі 2100 (дві тисячі сто) доларів США, що складало на момент подання позову за офіційним курсом НБУ 75684 (сімдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні. Позивач стверджував, що Відповідач не виконує свої зобов`язання, описані у борговій розписці, а саме про повернення боргу до 01.11.2023 року.

Окрім цього, до початку першого судового засідання позивачем було подано Заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до умов договору позики, зазначених у боргові розписці. Позивач вимагає збільшити позовні вимоги на 2000 (дві тисячі) доларів США, що складало на момент подання заяви за офіційним курсом НБУ 77240 (сімдесят сім тисяч двісті сорок) гривень. Данна вимога підтверджується похідними зобов`язаннями вказаними у борговій розписці, а саме, у разі прострочення виконання зобов`язання, за кожні 10 (десять) днів прострочення, починаючи із 11.11.2023 року, Відповідач зобов`язується сплачувати 200 (двісті) доларів США.

27.12.2023 року ухвалою судді справу прийнято до свого провадження на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання позивач не з`явився, від його представника надійшла заява в якій підтримує позов в повному обсязі та не заперечує проти винесення по справі заочного рішення.

Відповідач до суду не з`являється, про час і місце слухання справи сповіщався судом неодноразово відповідно до вимог закону за місцем реєстрації. Відзив на позов не надав, причини неявки суду не повідомив.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи за згодою позивача, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України

Суд вивчив матеріали справи і встановив, що 16.10.2023 року позивач та відповідач уклали договір позики. Тоді ж Відповідачем було складено та підписано Розписку по існування боргового зобов`язання, за умовами якого позивач передав, а відповідач отримав в борг грошові кошти в сумі 2100 (дві тисячі сто) доларів США. Відповідач зобов`язався у термін до 01.11.2023 року повернути зазначену грошову суму за місцем знаходження «Позикодавця». Відповідач свої зобов`язання за цим договором не виконав і не повернув позивачу позику у строк, визначений договором, досудові вимоги відповідач залишив без уваги, тому позивач звернувся до суду з цим позовом. Положення щодо прострочення виконання зобов`язання є такими, які відповідають вимогам закону.

На підтвердження позовних вимог сторона позивача посилалась на розписку від 16.10.2023 року, рукописний текст в якій про отримання грошових коштів виконано відповідачем.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

16.10.2023 року Позивачем та Відповідачем укладено договір позики. При укладанні договору сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов: суми позики і строку повернення позики. Договори сторони оформили у письмовій формі у вигляді розписки. На укладання договору сторони мали вільне волевиявлення і необхідний обсяг цивільної дієздатності. Договір підлягає виконанню обома сторонами.

ОСОБА_1 - позикодавець свої зобов`язання за договором виконав, коли передав 16.10.2023 року ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2100 (дві тисячі сто) доларів США. Виконання позичальником зобов`язань за договором підтверджується текстом розписки. Обов`язок позичальника повернути позику передбачено умовами договору (розписки) і положеннями ст.1049 ЦК України.

На час розгляду справи будь які докази виконання відповідачем зобов`язання відсутні.

Крім того у зв`язку з простроченням повернення боргу за розпискою відповідач не сплачував і кошти за таке прострочення, які мав би сплачувати за кожні десять днів у розмірі 200 доларів США. В зв`язку з чим підлягають до стягненні і кошти в розмірі 2000 доларів США в якості прострочення виконання боргового зобов`язання.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України,за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Нотаріальна форма договору позики не вимагається незалежно від суми договору, однак за згодою сторін договору, договір позики може бути укладений в нотаріальній формі. У даному випадку договір позики сторони оформили в письмовій формі, але не посвідчували у нотаріуса. Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України,позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 ч.1 ст. 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Більш того, наявність у позивача оригіналу боргової розписки згідно з положенням частини третьої статті 545 цього Кодексу свідчить про неповернення боргу Відповідачем, тому у позивача є беззаперечні підстави для стягнення з відповідача неповернутої суми позики за вказаним договором.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд України у постановах від 24 лютого 2016 року в справі №6-50цс16 та постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13.

Відповідно до ч.3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою з моменту фактичного передання речей, визначених родовими ознаками, позикодавцеві (із рук в руки) або з моменту зарахування грошових коштів, що позичалися, на банківський рахунок позикодавця.

Верховний Суд України, який у своїй Постанові від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики зазначив, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

З огляду на викладене вимоги позивача є обґрунтованими і доведеними.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1073,60грн. та у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 259,263-265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 - борг у розмірі 4100 (чотири тисячі сто) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати понесені за сплату судового збору у загальному розмірі 2284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, строк на подання заяви про його перегляд може бути поновлено, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити рішення суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуючий: Є.М. Панасенко