Рішення № 118125805, 27.02.2024, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/317/2024

130/3541/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2024 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Верніка В.М.

за участі: секретаря Лавріненко Ю.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Жмеринка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в інтересах ТОВ "ФК "ЄАПБ" 12.12.2023 року (згідно дати поштового відправлення) подав до Жмеринського міськрайонного суду даний позов із вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ" заборгованість за кредитним договором №526225921 від 21.12.2019 року в сумі 25112,50 грн та понесені судові витрати. Представником позивача викладена наступна позиція. 21.12.2019 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №526225921. 28.11.2018 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. 31.12.2020 року Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції. Відповідно до Реєстру боржників №72 від 01.04.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №526225921. 20.10.2022 року між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено Договір факторингу №20102022, згідно якого ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 21.10.2022 року до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 року, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 25112,50 грн, з яких: 8750 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 16362,50 грн сума заборгованості за відсотками. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ "ФК "ЄАПБ", ані на рахунки попереднього кредитора, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом (а.с.1-3).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 08.01.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 27.02.2024 року, зокрема відповідача ОСОБА_1 у спосіб розміщення оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України".

21.02.2024 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив даний позов задовільнити частково, а саме у сумі 13212,50 грн, що складається з тіла кредиту в розмірі 13212,50 грн та суми нарахованих процентів в розмірі 4462,50 грн, у решті позовних вимог відмовити. Вказав, що відповідно до умов Договору №526225921 від 21.12.2019 року, укладеного між ним та ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", а саме п.1.1. за цим правочином Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 8750 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору; п.1.2. Строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів; п.1.3. Кредит надається строком на 30 днів; п.1.4. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору; п.1.6. Розрахунок сукупної вартості Кредиту та Термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору. Виходячи з аналізу умов Договору та Додатку до нього, вважає, що він мав сплатити чітко визначену суму за користування коштами та саму суму тіла кредиту, адже це чітко обумовлено у самому договорі. Звідки позивач нарахував 16362,50 грн заборгованості за відсотками незрозуміло, адже до позову не додано жодного підтверджуючого документу про їх нарахування та обґрунтування у самому позові.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 вказав, що даний позов визнає частково в сумі 13212,50 грн, посилаючись на обставини, викладені у поданому ним відзиві. Пояснив, що розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною кредитного договору. Загальна сума, яку в межах заявлених позовних вимог він визнає, визначена у вказаному графіку розрахунків, тому заперечень щодо її стягнення він не має. Зазначив, що ним не здійснювалась ніяка грошова оплата за зобов`язаннями даного кредитного договору.

Представник позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ" за його належним викликом до суду не з`явився, однак заздалегідь у прохальній частині позовної заяви просив справу розглянути у відсутність представника позивача, не заперечуючи щодо розгляду справи в спрощеному позовному провадженні. Надалі будь-яких клопотань не представив, що втім не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення відповідача, вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши представлені докази, судом встановлено такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що 21.12.2019 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та відповідачем у справі ОСОБА_1 укладено кредитний договір №526225921. Відповідно до предмету вказаного договору, ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит без конкретної споживчої мети на суму 8750 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 30 днів, за користування кредитом відповідач сплачує товариству 620,50 % річних, що становить 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування ним. Розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (а.с.6-7).

Згідно копії Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною зазначеного кредитного договору №526225921 (а.с.7 на звороті) сторони кредитного договору погодили, що сукупна вартість кредиту складає 151,00% від суми кредиту (у процентному вираженні або 13212,50 грн (у грошовому вираженні) та включає в себе: 1) проценти за користування кредитом у розмірі 51,00% від суми кредиту (у процентному вираженні) або 4462,50 грн (у грошовому виразі); 2) суму кредиту у розмірі 8750 грн (у грошовому вираженні), та термін здійснення платежу 20.01.2020 року.

З копії платіжного доручення від 21.12.2019 року (а.с.8) вбачається, що ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" здійснило переказ коштів згідно кредитного договору №526225921 від 21.12.2019 року на користь відповідача у справі ОСОБА_1 в сумі 8750 грн.

Відповідно до копії додаткової угоди №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" (а.с.9-11) ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" відступило ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" взяло на себе зобов`язання їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно копії договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 року, укладеного між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" (а.с.12-13), ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" передало (відступило) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" прийняло належні ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" права вимоги до боржників, які вказані у Реєстрах прав вимоги.

Згідно витягу з реєстру прав вимоги №1 до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 (а.с.14) загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №526225921 становить 25112,50 грн, з яких: 8750 грн заборгованість за основною сумою боргу, 16362,50 грн сума заборгованості за відсотками.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ "ФК "ЄАПБ", за боржником ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором №526225921 від 21.12.2019 року за період з 21.10.2022 року до 30.11.2023 року в загальній сумі 25112,50 грн (а.с.15).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З кредитного договору №526225921 від 21.12.2019 року вбачається, що даний договір про надання фінансового кредиту укладений в електронній формі.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч.8 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно положеннями ст.1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до вимог ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу (ст.526 ЦК України).

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно положень ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Так, з пояснень відповідача ОСОБА_1 судом встановлено, що останнім визнано обставини правонаступництва позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ" щодо прав вимоги кредитора за договором кредиту від 21.12.2019 року №526225921, який первісно укладався між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 .

Разом з тим, в межах представлених учасниками справи доказів, у матеріалах справи відсутні документальні відомості щодо безпосереднього обсягу прав вимоги за вказаним кредитним договором стосовно боржника ОСОБА_1 , яке перейшло від ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" на підставі вказаної вище додаткової угоди від 31.12.2020 року №26 до договору факторингу від 28.11.2018 року №28/1118-01, яка становить нову редакцію такого правочину. При цьому п.1.5. даного договору факторингу передбачає Реєстр прав вимог, який означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим договором, форма якого наведена у додатку №1 до цього договору, втім ані цього додатку, ані витягу з нього щодо боржника ОСОБА_1 суду не представлено.

Зокрема до позову не додано реєстру боржників від 01.04.2020 року №72 до договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", посилання на який у позові вказано підставою переходу до останнього права грошової вимоги до відповідача за креитним договором №526225921. При цьому щодо цього реєстру відсутня індивідуальна вказівка про його додання, а надто його не вказано у переліку додатків до позовної заяви.

За таких обставин судом визначається недоведення стороною позивача належними та допустими доказами, обставин того, що вказане підставою оспорюваних позовних вимог щодо переходу спочатку від ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" згідно додаткової угоди від 31.12.2020 року №26 до договору факторингу від 28.11.2018 року №28/1118-01, а надалі від ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" до позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ" на підставі договору факторингу від 20.10.2022 року №20102022 право вимоги до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором від 21.12.2019 року №526225921 в частині заборгованості по відсоткам саме в сумі 16362,50 грн, визначення власне якої згідно витягу з реєстру прав вимоги №1 до договору факторингу від 20.10.2022 року №20102022 не є безумовною за відсутності підтвердження відповідного обсягу правоздатності фактора за цим правочином на момент його укладення.

При цьому судом враховується, що часткове визнання відповідачем позову лише в частині відшкодування заборгованості за сумою кредиту в розмірі 8750 грн та нарахованих процентів в сумі 4462,50 грн відповідно до графіку розрахунків за договором кредиту від 21.12.2019 року №526225921, й останнє значення оспорювана в розмірі 16362,50 грн заборгованість за відсотками перевищує кратно, не позбавляє позивача обов`язку доведення цієї обставини.

Суд також визнає наналежним доказом розрахунок позивача щодо оспорюваної заборгованості, так як він не містить відомостей щодо її формування в період після визначеного кредитним договором від 21.12.2019 року №526225921 кінцевого терміну платежу, тобто після 20.01.2020 року, довільно вказуючи сталі значення щодо змінених кредиторів сум заборгованості за основною сумою боргу та за відсотками, а також їх об`єднане грошове значення, починаючи з 21.10.2022 року.

Суд визнає необгрунтованими посилання відповідача ОСОБА_1 суто на визначений кредитним договором від 21.12.2019 року №526225921 його обов`язок сплати кредитодавцю визначеної суми за користування коштами та суми тіла кредиту, осківльки положеннями п.4.2,4.4 цього правочину визначено погодження сторін, що у випадку користування позивальником кредитом понад встановлений п.1.3 договору строк, або додатковими угордами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п.1.4 цього договоу процентна ставка менше ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п.1.4-1.5 скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 відсотків за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повернення кредиту.

Проценти, нараховані, зокрема згідно п.4.2 Договору після закінчення строку кредиту, визначеного у п.1.3 цього договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.

Натомість, у відповідності до правових висновків у постиановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року в справі №444/9519/12, від 04.02.2020 року в справі №912/1120/16 відповідно припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання; за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні, проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Також згідно правового висновку щодо виключної правової проблеми, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року в справі №910/4518/16, уточнено, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Оскільки стороною позивача не розмежовано власні позовні вимоги в частині стягнення оспорюваних відсотків щодо їх пропорційного обрахунку згідно ст.1048 ЦК України або ст.625 ЦК України, індивідуально лише за однією з яких у спірних правовідносинах їх нарахування заздалегідь не є можливим відповідно до наведених правових висновків касаційного суду та встановлених обставин надання відповідачеві кредиту на певний строк, термін якого сплив вочевидь до правонаступництва позивача, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №526225921 від 21.12.2019 року в загальній сумі 13212,50 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8750 грн та заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 4462,50 грн згідно погодженого сторонами графіку розрахунків у додатку до вказаного правочину, й позов в частині чого добровільно визнано відповідачем.

Позовні вимоги в частині стягнення решти оспорюваних відсотків в сумі 11900 грн підлягають залишенню без задоволення у зв`язку з їх необгрунтованістю та недоведенням належними і допустимими доказами.

Про застосування до спірних правовідносин позовної давності ніким з учасників справи не заявлено.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача згідно ч.1 ст.141 ЦПК України необхідно стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати, понесені ним при подачі позовної заяви до суду в розмірі 2684 грн (а.с.4), виходячи з обмеженої законом мінімальної ставки судового збору стосовно вимог майнового характеру для юридичної особи, яка не підлягає іншому зменшенню, незалежно від розміру фактично задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.3, 15, 16, 204, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 610, 611, 625-628, 638, 1046, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.4, 5, 10, 13, 19, 23, 27, 76, 82, 89, 141, 223, 259, 263, 264, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN НОМЕР_2 в АТ "ТАСКОМБАНК") заборгованість за кредитним договором від 21.12.2019 року №526225921 в сумі 13212 (тринадцять тисяч двісті дванадцять) гривень 50 копійок, а також судові витрати із сплати судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками в розмірі 11900 гривень відмовити.

Рішення суду набуває законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, Вінницькому апеляційному суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.

Повне судове рішення складено 08.03.2024 року.

Суддя Вернік В.М.