Рішення № 11812332, 15.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2010 р.Справа № 15/130-10-3656 Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача - Томашевський Р.М.,

від відповідача - Бєлік А.Г., Безухов П.П., Пшеничнюк Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Теплосервіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укратлантік” про стягнення 1226705,96 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданнях суду 15.09.2010 р., 22.09.2010 р., 04.10.2010 р., 11.10.2010 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Закрите акціонерне товариство „Теплосервіс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укратлантік” 1226705,96 грн., посилаючись на наступне.

12 вересня 2008 року ЗАТ „Теплосервіс” та ТОВ „Укратлантік” уклали між собою договори купівлі-продажу нерухомого майна, активів, земельної ділянки, на підставі яких закрите акціонерне товариство „Теплосервіс” продало ТОВ „Укратлантік” єдиний майновий комплекс, який знаходиться за адресою: 65055, м. Одеса, вул. Агрономічна, б. 225.

Зокрема, ЗАТ „Теплосервіс” здійснило відчуження майнових активів на користь ТОВ „Укратлантік” по договору купівлі-продажу активів від 12.09.2008 року, посвідченому Лазоренко Л.Є., приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу.

По зазначеному договору купівлі-продажу ЗАТ „Теплосервіс” продало ТОВ „Укратлантік” активи, які відображені в додатку №1 до договору, вартість яких склала 16012590 грн. і була сплачена відповідачем у повному обсязі.

Однак, окрім активів, відображених у додатку № 1 до договору-купівлі-продажу, відповідачем були фактично прийняті також інші майнові активи, зокрема: машини та обладнання, комп’ютери, телефони, кондиціонери, меблі, інструменти, прилади, інвентар, інші основні засоби та необоротні матеріали, права на знаки для товарів.

Зазначені майнові активи відображені у актах приймання-передачі від 20.09.2008 року, підписаних директором ЗАТ „Теплосервіс” Бондаренко С.В. та директором ТОВ „Укратлантік” Себастьяном ЛеГариком та скріплених печатками підприємств. Актами приймання-передачі підтверджується фактична передача майнових активів товариству з обмеженою відповідальністю „Укратлантік” і фактичне укладання між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу зазначеного в актах майна.

Так, за твердженнями позивача, ТОВ „Укратлантік” майно, відображене в актах приймання-передачі від 20.09.2008 року фактично отримало, а оплату за це майно не здійснило.

Як вказує позивач, за першими двома актами приймання-передачі ТОВ „Укратлантік” отримало майнові активи на суму 444 279,44 грн. та 503719,34 грн. відповідно, однак за вказані активи відповідач не сплатив грошові кошти.

Також відповідач отримав майнові активи по акту приймання-передачі на загальну суму 14 322398,60 грн. Вартість більшої частини з цього обладнання ТОВ „Укратлантік” оплатило при укладанні з позивачем зазначеного вище договору купівлі-продажу майнових активів. Відповідачем були оплачені ті активи, які увійшли до додатку № 1 до договору купівлі-продажу.

Крім того, позивач посилається на те, що по третьому акту приймання-передачі відповідач не сплатив за наступне обладнання:

-          резервуар стиснутого повітря об’ємом 25 куб.м балансовою вартістю 23163,32 грн. (інвентарний № 137);

-          комплекс ТП та електропостачання балансовою вартістю 244715,03 грн. (інвентарний № 507);

-          зварювальний апарат точечної зварки LBS-90 в комплекті, балансова вартість - 8799,92 грн. (інвентарний № 225);

-100 апарат для хімічної чистки 1.100-107 з насадками, балансова вартість - 2028,91 грн.(інвентарний № 639).

Відтак, позивач зазначає, що всього ТОВ „Укратлантік” не доплатило ЗАТ „Теплосервіс” по третьому акту приймання-передачі від 20.09.2008 року 278707,18 грн.

Таким чином, на підставі актів приймання-передачі від 20.09.2008 року ТОВ „Укратлантік” отримало від ЗАТ „Теплосервіс” і не сплатило майнових активів на загальну суму 1226705,96 грн.

При цьому позивач вказує, що між сторонами по справі фактично був укладений договір поставки активів, відображених у актах приймання-передачі, однак свого обов'язку по оплаті отриманого обладнання ТОВ „Укратлантік” не виконало.

Оскільки в актах приймання-передачі не встановлений точний строк виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті товару, ЗАТ „Теплосервіс” пред'явило ТОВ „Укратлантік” вимогу про виконання зобов'язання 07 липня 2010 року, однак вимога відповідачем не була задоволена та зобов'язання не виконане, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.08.2010 р. порушено провадження у справі № 15/130-10-3656 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

14.09.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Укратлантік” була подана до суду заява про застосування арбітражного застереження, в якій заявник просив суд припинити провадження по справі у зв’язку з непідсудністю даної справи господарському суду з огляду на наступне.

Між позивачем та відповідачем були укладені два договори, що регулюють продаж рухомих активів. Вказані договори були укладені в рамках попереднього договору купівлі - продажу активів від 07.07.2008 р.

В положеннях попереднього договору міститься арбітражне застереження про розгляд усіх спорів, що виникають із будь-якого договору єдиної трансакції у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України. Так, згідно п. 12.8 попереднього договору, якщо будь-яка суперечка, що виникла з цього договору або у зв'язку з ним, або договором про передачу прав інтелектуальної власності, договором про купівлю-продаж земельної ділянки 2, договором про купівлю-продаж земельної ділянки 1, договором про купівлю-продаж; приміщень та договором про купівлю-продаж активів, включаючи будь-яке питання стосовно існування, дійсності або припинення дії зазначених документів, не може бути вирішена у ході добросовісних переговорів, тоді вона повинна бути передана для розгляду і винесення по ній остаточного рішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Сторони погоджуються, що Арбітражний регламент буде застосовуватися до будь-якого арбітражного розгляду. Для цілей Арбітражу призначається три арбітри, призначені відповідно до вказаного Арбітражного регламенту. Місцем Арбітражу є місто Київ, Україна. Українська мова є мовою Арбітражу.

Так, виходячи зі змісту арбітражного застереження, відповідач вважає, що компетенцію розглядати спори між позивачем та відповідачем має винятково МКАС ТПП України.

До того ж, відповідач вказує, що даний спір між позивачем та відповідачем може бути предметом розгляду в арбітражі відповідно до вимог чинного законодавства України.

Так, ст. 12 ГПК передбачає, що будь-який спір, підвідомчий господарським судам, може бути передано на вирішення арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 12 (корпоративні правовідносини: господарське товариство - учасник).

На думку відповідача, аналіз позовних вимог позивача та характеру спору, що виник між позивачем та відповідачем свідчить про те, що позовні вимоги та спір не пов'язані ні із визнання актів недійсними, ні з господарськими договорами, які пов'язані із задоволенням державних потреб, ні з корпоративними відносинами. Оскільки на такий спір не поширюється заборона на передачу його на вирішення до арбітражу, то він має бути визнаний арбітрабільним, тобто таким, що може розглядатися у арбітражному суді.

Крім цього, МКАС ТПП України (арбітраж) може приймати до розгляду спори між підприємством із іноземними інвестиціями, які створені на території України, та українськими підприємствами, що передбачено положеннями ст. 2 Закону "Про МКА", які також відтворені у Регламенті МКАС ТПП України. Зокрема ч. 2 статті 1 Закону "Про МКА" передбачено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.

Враховуючи те, що відповідач є юридичною особою, 100% статутного капіталу якої належить іноземному інвестору - французькій компанії АТ "АТЛАНТІК СФДТ", а внесення іноземних інвестицій до статутного капіталу ТОВ "Укратлантік" підтверджується статутом ТОВ "Укратлантік", який був зареєстрований державним реєстратором, відповідач вважає, що спір між відповідачем та позивачем повинен розглядатись у МКАС ТПП України.

Позивач проти заяви відповідача про застосування арбітражного застереження заперечує, про що зазначено у письмових запереченнях на заяву про застосування арбітражного застереження,

Судом заяву відповідача про застосування арбітражного застереження було розглянуто у судовому засіданні суду та за результатами розгляду вказаної заяви судом було ухвалено відмовити у задоволенні такої заяви відповідача, виходячи з наступного.

Посилаючись на п. 12.8 укладеного між сторонами попереднього договору купівлі-продажу від 07.07.2008 року, відповідач вважає, що у спірних правовідносинах мають бути застосовані умови попереднього договору.

Між тим згідно п. 2 вказаного попереднього договору купівлі-продажу від 07.07.2008 року предметом даного договору є зобов'язання сторін укласти договір про передачу прав інтелектуальної власності, договір про купівлю-продаж земельної ділянки 2, договір купівлі-продажу земельної ділянки 1, договір купівлі-продажу приміщення та договір купівлі-продажу активів до 30 вересня 2008 року на умовах, передбачених цим попереднім договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

12 вересня 2008 року між ЗАТ „Теплосервіс” та ТОВ „Укратлантік” були укладені всі договори купівлі-продажу, передбачені пунктом 2 попереднього договору на умовах, передбачених попереднім договором.

Таким чином, суд вважає, що ЗАТ „Теплосервіс” і ТОВ „Укратлантік” свої зобов'язання, передбачені попереднім договором купівлі-продажу, в тому числі і щодо передачі спорів до МКАС при ТПП, виконали у повному обсязі, а відтак правовідносини сторін за попереднім договором купівлі-продажу припинились 12 вересня 2008 року.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В свою чергу після укладання основних договорів 12 вересня 2008 року у сторін виникли нові зобов'язання, передбачені основними договорами.

Так, в пункті 12.2. договору купівлі-продажу активів сторони досягли нової згоди щодо порядку вирішення спорів. Зокрема, сторони зазначили, що цей договір та будь-які спори, що виникають у зв'язку з його предметом, регулюється і тлумачиться відповідно до законодавства України; сторони безумовно погоджуються, що суди України мають виключну юрисдикцію для врегулювання будь-якого спору або претензії, що виникає у зв'язку з цим договором.

Такий самий порядок вирішення спору між сторонами був передбачений і в інших договорах, а саме: п. 8.7 договору купівлі-продажу приміщення; п. 8.7 договору купівлі-продажу земельної ділянки 2; п. 8.7 договору купівлі-продажу земельної ділянки 1.

При цьому слід зазначити, що відповідно до статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Також одним з принципів цивільних відносин є свобода договору. Отже, відповідач, укладаючи з позивачем договори купівлі-продажу від 12.09.2008 р. погодився на умови цих договорів, тому ці умови є обов’язковими для сторін.

Більш того, в п. 1.2.10 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.09.2008 р. зазначено, що до цього договору застосовуються умови попереднього договору. Положення цього договору, які в будь-якій формі змінюють, скасовують або уточнюють положення попереднього договору, є такими, що вносять зміни до попереднього договору.

Так, сторони по справі, виконавши у повному обсязі зобов'язання, передбачені попереднім договором купівлі-продажу, уклали основні договори, в яких змінили порядок вирішення спорів і домовились, що вони мають розглядатись судами України.

Згідно до вимог ст. 125 Конституції України система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” судову систему України складають суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України встановлюється Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України".

З наведених вище норм законодавства вбачається, що в судову систему України МКАС при ТПП не входить, а входять лише суди загальної юрисдикції, які діляться за принципами територіальності і спеціалізації. Оскільки в п. 12.2 договору купівлі-продажу активів передбачено, що всі спори розглядаються судами України, до яких МКАС при ТПП не входить, суд вважає, що згідно положень ст. 12 ГПК України даний спір відноситься до компетенції господарських судів і має розглядатись господарським судом Одеської області за місцезнаходженням відповідача.

Посилання відповідача у своїй заяві на вказівки Вищого господарського суду України, надані в Роз’яснення Президії ВГСУ від 31.05.2002 р. № 04-5/608 „Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій”, не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки вказані Роз’яснення застосовуються у тому випадку, якщо юридична особа є нерезидентом, тоді як відповідач є резидентом України, тобто юридична особа, яка створена та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території (п. 1.15 ст. 1 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 132-141 т. 1).

Позивач проти доводів відповідача, наведених у відзиві на позов, заперечує, про що надав письмові заперечення на відзив на позовну заяву (а.с. 17-19 т. 3).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

07 липня 2008 р. між Закритим акціонерним товариством „Теплосервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укратлантік” був укладений попередній договір купівлі-продажу активів (а.с. 6-58 т. 2), згідно якого сторони зобов’язуються укласти договір про передачу прав інтелектуальної власності, договір про купівлю-продаж земельної ділянки 2, договір купівлі-продажу земельної ділянки 1, договір купівлі-продажу приміщення та договір купівлі-продажу активів на умовах, передбачених у цьому договорі. Відповідно до цих договорів позивач зобов’язується продати та/або передати відповідачу права інтелектуальної власності, земельну ділянку 3, земельну ділянку 1, приміщення та активи, а відповідач зобов’язується купити та одержати від позивача права інтелектуальної власності, земельну ділянку 2, земельну ділянку 1, приміщення та активи. Вищезазначені договори сторони зобов’язуються укласти не пізніше 30 вересня 2008 р.

Як з’ясовано судом, 12 вересня 2008 року Закрите акціонерне товариство „Теплосервіс” уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю „Укратлантік” договір купівлі-продажу нерухомого майна (а.с. 31- 48 т.1), згідно якого позивач зобов’язується передати у власність (продати) приміщення відповідачу, а відповідач зобов’язується прийняти у власність (купити) приміщення та сплатити купівельну ціну, передбачену ст. 3 цього договору. Приміщення розташоване за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Агрономічна, 225, та складається з двох частин:

-          літ. „А”, будівля по випуску електроводонагрівачів площею 3745,2 кв.м;

-          літ. „Б”, будівля прохідної площею 31,9 кв.м.

Загальна площа приміщення складає 3777,1 кв.м.

Також 12 вересня 2008 року Закрите акціонерне товариство „Теплосервіс” та Товариство з обмеженою відповідальністю „Укратлантік” уклали договір купівлі-продажу активів (а.с. 49- 67 т. 1), згідно якого позивач передає у власність (продає), а відповідач приймає у власність (купує) активи, що належать продавцю за ціною на умовах, викладених у цьому договорі. Активи (їх перелік, ціна, асортимент), які є предметом купівлі-продажу за цим договором наведені у додатку № 1 до цього договору (а.с. 68-86 т. 1)

До того ж між Закритим акціонерним товариством „Теплосервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укратлантік” 12.09.2008 р. був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки (а.с. 88-106 т. 1), за яким позивач зобов’язується передати у власність (продати) земельну ділянку відповідачу, а відповідач зобов’язується прийняти у власність (купити) земельну ділянку приміщення та сплатити купівельну ціну, передбачену ст. 3 цього договору. Земельна ділянка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Агрономічна, 225, її площа складає 1,7804 га (кадастровий номер 5121085200:02:005:0006). Цільове призначення земельної ділянки – будівництво та експлуатація підприємства по випуску товарів народного споживання –побутових електроводонагрівачів.

Три вищезазначені договори були посвідчені 12.09.2008 р. приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л.Є.

Як вказує позивач, на виконання договору купівлі-продажу активів ЗАТ „Теплосервіс” продало ТОВ „Укратлантік” активи, які відображені в додатку № 1 до договору, вартість яких склала 16012590 грн. і була сплачена відповідачем у повному обсязі.

Однак, як з’ясовано судом, крім активів, відображених у додатку № 1 до договору-купівлі-продажу, відповідачем були фактично прийняті також інші майнові активи, зокрема: машини та обладнання, комп’ютери, телефони, кондиціонери, меблі, інструменти, прилади, інвентар, інші основні засоби та необоротні матеріали, права на знаки для товарів.

Зазначені майнові активи відображені у актах приймання-передачі від 20.09.2008 року (а.с. 10-30 т. 1), складених сторонами та підписаних директором ЗАТ „Теплосервіс” Бондаренко С.В. і директором ТОВ „Укратлантік” Себастьяном ЛеГариком, підписи яких скріплені печатками підприємств.

Так, вказаними актами приймання-передачі підтверджується фактична передача майнових активів товариству з обмеженою відповідальністю „Укратлантік”, що в свою чергу свідчить про фактичне здійснення поставки позивачем відповідачу зазначеного в актах майна.

Проте, після отримання відповідачем майна, відображеного у вказаних актах приймання-передачі від 20.09.2008 року, оплата за це майно ним не була здійснена.

Так, з наявних в матеріалах справи копії вказаних актів вбачається, що за першими двома актами приймання-передачі (а.с. 10-17 т. 1) ТОВ „Укратлантік” отримало майнові активи на суму 444 279,44 грн. та 503719,34 грн. відповідно.

По третьому акту приймання-передачі (а.с. 18-30 т. 1) відповідач отримав майнові активи на загальну суму 14322398,60 грн., вартість більшої частини яких, за твердженнями позивача, відповідач оплатив при укладанні з позивачем зазначеного вище договору купівлі-продажу майнових активів від 12.09.2008 р. Зокрема, відповідачем були оплачені ті активи, що відображені у додатку № 1 до договору купівлі-продажу. Проте, як встановлено судом, відповідачем не були сплачені кошти за наступне обладнання:

-          резервуар стиснутого повітря об’ємом 25 куб.м балансовою вартістю 23163,32 грн. (інвентарний № 137);

-          комплекс ТП та електропостачання балансовою вартістю 244715,03 грн. (інвентарний № 507);

-          зварювальний апарат точечної зварки LBS-90 в комплекті, балансова вартість - 8799,92 грн. (інвентарний № 225);

-100 апарат для хімічної чистки 1.100-107 з насадками, балансова вартість - 2028,91 грн.(інвентарний № 639).

Відтак, як випливає з матеріалів справи та стверджує позивач, відповідач не оплатив на користь позивача по третьому акту приймання-передачі від 20.09.2008 року 278707,18 грн.

Таким чином, загальна сума, що не була сплачена відповідачем за отримані майнові активи на підставі актів приймання-передачі від 20.09.2008 року, складає 1226705,96 грн. (444279,44 грн. + 503719,34 грн. + 278707,18 грн.)

Разом з тим відповідач не спростовує факт отримання від позивача майнових активів на спірну суму заборгованості, однак посилається на те, що договірний обов'язок підготувати точний і правдивий перелік активів, які належать позивачу, був покладений на позивача. При цьому відповідач посилається на п. 8.1 попереднього договору (положення якого застосовуються до придбання активів згідно п. 12.4), що передбачає обов'язок позивача підготовити та надати відповідачу перелік усіх активів, що належали позивачу.

Однак, посилання відповідача на положення попереднього договору, які, на думку відповідача, підлягають застосуванню у даних спірних правовідносинах, до уваги суду не приймаються з огляду на те, що попередній договір припинив свою дію внаслідок виконання сторонами за цим договором своїх зобов’язань щодо укладення договору про передачу прав інтелектуальної власності, договору про купівлю-продаж земельної ділянки 2, договору купівлі-продажу земельної ділянки 1, договору купівлі-продажу приміщення та договору купівлі-продажу активів.

Також відповідач зазначає, що до моменту фактичної передачі активів не мав можливості перевірити правильність та правдивість переліку активів (додаток 3 до попереднього договору), оскільки контроль над їх обліком (бухгалтерськими книгами, документами) залишався у позивача.

Слід зазначити, що на позивача був покладений обов'язок скласти повний список активів, які будуть продані по основному договору купівлі-продажу, однак цей обов’язок був виконаний позивачем та вказаний список був складений ним. Зокрема, всі активи, що продавались, були перелічені та відображені в додатку №1 до основного договору купівлі-продажу від 12.09.2008 року. Інших активів по цьому договору не продавалось. Активи, що відображені в актах приймання-передачі, відрізняються від того майна, що продавалось по попередньому та основному договорах, та є іншим майном.

Посилання представника відповідача на балансову довідку № 152 в якості обґрунтування своїх заперечень на позов суд вважає безпідставними, оскільки єдиним документом, який підтверджує перелік майнових активів, проданих позивачем, є додаток № 1 до основного договору купівлі-продажу, в якому зазначене все майно, придбане відповідачем у позивача. А майно, отримане відповідачем по актам приймання-передачі від 20.09.2008 р. та вартість якого позивач просить стягнути з відповідача, є іншим, що підтверджується його відсутністю в додатку № 1 до основного договору. Вказані акти були підписані вже після укладання основного договору купівлі-продажу. І це майно було додатково придбане ТОВ „Укратлантік” у ЗАТ „Теплосервіс”. Тому посилання представника відповідача на те, що це майно мало бути вказано в основному договорі, є необґрунтованими.

Доводи відповідача про те, що це майно не підлягає сплаті, оскільки входить до майна, зазначеного в договорі купівлі-продажу, спростовуються відсутністю в додатку № 1 до нього майна, вказаного в актах приймання-передачі.

Як вже зазначалось, згідно актів приймання-передачі майна ЗАТ „Теплосервіс” від 20.09.2008 р. позивач передав майно, а відповідач прийняв його, проте не здійснив оплату за таке майно на вимогу позивача (вимога від 07 липня 2010 року).

Як випливає за вказаного та підтверджується фактичними обставинами і матеріалами справи, фактично між сторонами виникли правовідносини з поставки майнових активів.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до вимог ч. 1, ч. 3, ч. 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Ч. 1 ст.628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із зазначених актів приймання-передачі чітко вбачається зміст договору, укладеного між позивачем та відповідачем (поставка обладнання) та зобов’язання кожної сторони (позивача - передати майно, а відповідача - оплатити його). Ці умови є обов'язковими для сторін і мають бути виконані обома сторонами.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до вимог ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договір поставки майнових активів є укладеним між сторонами, оскільки ними досягнуто згоди стосовно усіх істотних умов договору, зокрема, визначений предмет (майнові активи), ціна.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що сторони не погоди основні умови правочину, такі як ціна, строк та предмет договору, суд зазначає наступне. З актів приймання-передачі чітко вбачається предмет договору - майнові активи. Не використання в даному випадку терміну поставка або купівля-продаж не спростовує того факту, що відповідачем отримане це майно, та у нього виникло зобов’язання по сплаті його вартості за ціною, вказаною в актах. Ствердження відповідача про те, що це є технічними документами основного договору купівлі-продажу, спростовується тим фактом, що це майно не відображене в додатку № 1. Той факт, що ціна співпадає з балансовою вартістю, не свідчить про неузгодження її сторонами, а навпаки сторони в актах визначили ціну даного майна, що дорівнює його балансовій вартості, та підтвердили це своїми підписами уповноважених представників сторін, скріплені печатками підприємств.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Ч. 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Оскільки законом не встановлена особлива форма договору поставки майнових активів, суд погоджується з доводами позивача про фактичне укладення сторонами вказаного договору у формі актів приймання-передачі.

Так, вищевказаний договір поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підставою виникнення у відповідача зобов’язання щодо здійснення оплати за отримані активи є акти приймання-передачі від 20.09.2008 року, з яких випливає обов’язок відповідача оплатити отримане майно, а позивач в свою чергу в силу приписів ст. 509 ЦК України має право вимагати від ТОВ „Укратлантік” виконання зобов’язань по оплаті отриманого майна.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Звичайно до покупця в договорі купівлі-продажу ставиться вимога про оплату придбаного товару, тому відповідач повинен оплатити позивачу отримане обладнання.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з актів приймання-передачі майна, ЗАТ „Теплосервіс” передало майно, а ТОВ „Укратлантік” прийняло його і зобов’язалось оплатити за нього певну грошову суму.

Ч. 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Даний обов'язок позивачем виконаний у повному обсязі.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки в актах приймання-передачі не встановлений точний строк виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті товару, відповідно відповідач повинен виконати такий обов’язок у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги. Так, позивач пред'явив ТОВ відповідачу вимогу про виконання зобов'язання 07 липня 2010 року, однак відповідачем зобов’язання не було виконане.

Разом з тим невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем отриманого майна) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача спірної суми заборгованості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ЗАТ „Теплосервіс” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Закритого акціонерного товариства „Теплосервіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укратлантік” про стягнення 1226705,96 грн. задовольнити.

2. Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укратлантік” (65000, м. Одеса, вул. М. Грушевського, 39-Е; код ЄДРПОУ 35008375; р/р 26002660022631 в Одеській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 328016) на користь Закритого акціонерного товариства „Теплосервіс” (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 13; код ЄДРПОУ 32622644; р/р 2600201300135 в Одеській філії ТОВ „Укрпромбанк”, МФО 388432) суму несплачених грошових коштів в розмірі 1226705/один мільйон двісті двадцять шість сімсот п’ять/грн. 96 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 12267/дванадцять тисяч двісті шістдесят сім/грн. 06 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Повний текст складено та підписано 18.10.2010 р.

Суддя