Рішення № 11812182, 15.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2010 р.Справа № 22/125-10-3353 За позовом Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії" Нафтогаз України"; до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ОДЕСАГАЗ";

про стягнення 4631106,64грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Сусловський В.І. - представник за довіреністю № 109/10 від 31.12.2009р.;

Від відповідача: Ельчибекян І.М. –представник за довіреністю № 21/17-2 від 04.01.2010р.;

СУТЬ СПОРУ: позивач Дочірня компанія "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії" Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ОДЕСАГАЗ" про стягнення 4631106,64грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, надав відзив на позовну заяву, у відповідності до якого заявлений позивачем позов не визнає.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошувалась перерва з 24.09.10 р. до 28.09.10 р., з 28.09.2010р. до 06.10.2010р. та з 06.10.2010р. до 15.10.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін,

суд встановив наступне:

30.01.09 р. між ВАТ по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” - покупець та ДК „ГАЗ УКРАЇНИ” НАК „Нафтогаз України” - постачальник був укладений договір № 06/09-207 поставки природного газу, у відповідності до умов якого постачальник згідно з цим договором зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі передавши відповідачу в 2009р. природний газ, на загальну суму 4055746,30 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 28.02.2009р., 31.03.2009р., 30.04.2009р., 30.04.2009р., 31.05.2009р. та 30.06.2009р., але відповідачем свої зобов’язання за договором не виконані взагалі.

У відповідності до вимог п. 5.1 договору, яким передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється покупцем на підставі актів приймання-передачі газу до20 січня 2010р.

У зв’язку з чим сума основного боргу перед ДК „Газ України” становить 4055746,30 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

З урахуванням вищенаведеного, позивачем правомірно нараховані інфляційні збитки у розмірі 150119,68 грн. та 3% річних у розмірі 60807,51 грн. та пеня у розмірі 140273,27 (згідно наданого розрахунку).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зменшити штрафні санкції стосовно пені до 198806,60грн. При таких обставинах з відповідача підлягає стягненню сума 4055746,30 грн. - основного боргу, 113560,90грн. - індекс інфляції, 64186,24грн. - 3% річних, 198806,60грн. - пені, а заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки спростовуються наявними матеріалами справи та наданими доказами.

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ОДЕСАГАЗ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208, р/р 260091552 в ОФ АБ „Укргазбанк”) на користь Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, р/р 26008301970 в ВАТ „Ощадбанк”, м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) основний борг за поставлений природний газ - 4055746,30 грн., пеню –198806,60 грн., індекс інфляції –113560,90 грн., 3% річних –64186,24 грн., державне мито - 25500 грн., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу –236 грн.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя Торчинська Л.О.

Повне рішення складено 20.10.2010р.