Рішення № 11812147, 12.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2010 р.Справа № 25/114-10-3363 За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод”

до відповідача: Державного підприємства „Одеська залізниця”

про стягнення 461, 55 грн.

Суддя Малярчук І.А.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: Непомящий П.В., довіреність № 224 від 17.02.2010р.

В судовому засіданні 12.10.2010р. приймали участь представники сторін:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” на користь Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” вартості втраченої продукції у розмірі 461, 55 грн.

Відкрите акціонерне товариство „Авдіївський коксохімічний завод” звернулось до суду з позовом до Державного підприємства „Одеська залізниця” про стягнення 461,55 грн. вартості нестачі вантажу.

В обгрунтування заявленного позову позивач зазначає, що за контрактом № 422/09 від 25.06.09р. Відкритим акціонерним товариством „Авдіївський коксохімічний завод” була направлена на адресу фірми „Bremer International Limited” коксова дрібниця. З прибуттям вагону № 65946626 на станцію Нижньодніпровськ-Придніпровської залізниці було виявлено нестачу вантажу у розмірі 2 т. З урахуванням вищенаведеного, позивач просить суд покласти відповідальність за нестачу вантажу на перевізника ДП „Одеська залізниця”, вартість якої розрахована ним в сумі 461, 55 грн.

20.09.2010р. на адресу господарського суду Одеської області надійшли уточнення позовних вимог за вх. № 24768, відповідно до яких позивач уточнив розмір позовних вимог, та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за вх. № 24771, яке судом задоволено.

Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з ДП „Одеська залізниця на користь ВАТ „Авдіївський коксохімічний завод” вартість втраченої продукції у розмірі 461, 55 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнає, однак відзив на позов не надіслав, вини залізниці у виникненні нестачі не вбачає, у зв’язку з чим просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторони, суд встановив наступне:

25.06.09р. між ВАТ „Авдіївський коксохімічний завод” (Продавець) та Фірмою „Bremer International Limited” (Покупець) був укладений контракт № 422/09 згідно п. 1.1 якого Продавець зобов’язується продати, а Покупець прийняти та оплатити коксову дрібницю 0-10 мм, марка МК 2, надалі Продукція.

Відповідно до п. 3.1 Контракту поставка продукції здійснюється залізничним транспортом (лючні напіввагони УЗ) на умовах СРТ станція Ізмаїл –експорт Одеської залізниці, згідно Інкотермс 2000.

04.05.2010р. зі станції Авдіївка Донецької залізниці за залізничною накладною № 52480388 було відправлено на адресу Ізмаїльського морського торговельного порту для Фірми „Bremer International Limited” навалом у напіввагоні № 65946626 коксову дрібницю марки МК-2 0-10 мм вагою 58700 кг.

          З прибуттям напіввагону № 65946626 на проміжну станцію Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці було зроблено комісійне переваження вагону № 65946626, в результаті якого виявлено нестачу вантажу, яка зафіксована в акті загальної форми № 1675/Г від 06.05.2010р., комерційному акті АА 036670/122 від 07 травня 2010 року. Так, даний акт містить визначення про те, що навантаження вантажу здійснено на рівні бортів та марковано вапном. Над 1-2 люками наявні поглиблення вантажу довжиною 1,5 м, шириною 1,5 м, глибиною 0,6 м. Маркування на місті заглиблення відсутнє. Двері та люки з обох сторін закриті. Протікання вантажу не має. Вагон в технічному відношенні був справний.

Із змісту залізничної накладної № 52480388 вбачається, що завантаження вагону № 65946626 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вугілля перед відправленням вагону без участі представника залізниці.

Як стверджує позивач вагон № 65946626 прибув на станцію Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці з нестачею вантажу у кількості 2 тон, що і було встановлено комерційним актом, розмір якої позивач визначив згідно Контракту № 422/09 від 25.06.09р., де вартість 1 тони коксової дрібниці складає 54 доларів США, рахунку-фактури № 7002112 від 11.05.2010р., в якому ціну продукції зазначено –558,7760 грн., тому вартість нестачі вантажу ним розрахована з врахуванням норми природної втрати (2%) в сумі 461,55 грн.

Так, з посиланням на факти виникнення нестачі, встановлені в комерційному акті, на думку позивача, її спричинено з вини ДП „Одеська залізниця”, у зв’язку з чим і просить суд стягнути з останнього вартість втраченого вантажу.

Оцінюючи усі вищенаведені документи в сукупності та в контексті з’ясування фактичних обставин справи, суд, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог з огляду на наступне.

          Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

          Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

          Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

          Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі –продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

З пояснень позивача вбачається, що відправником було завантажено, розміщено і закріплено вантаж згідно з параграфами розділу зб. № 17, розд. 4, п. 4.1, 4.3, 4.4; розд. 7, 7.3; розд. 8.8, 8.2, 8.3 Технічних умов правильно, однак в процесі його перевезення ДП „Одеська залізниця” не вжило заходів щодо його зберігання, що призвело до нестачі вантажу у розмірі 2 т, на яку вказують обставини, відображені у комерційному акті, а саме заглиблення на поверхні вантажу, тобто мала місце крадіжка в процесі перевезення вантажу, оскільки інші докази втрати вантажу в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд покладає відповідальність за нестачу вантажу на ДП „Одеська залізниця”, обов’язком якої є забезпечення схоронності вантажу під час перевезення.

В підтвердження кількості і вартості відправленого вантажу позивач надав суду рахунок-фактуру № 7002112 від 11.05.2010р., підписаний заступником головного бухгалтера та начальником відділу збуту ВАТ „Авдієвський коксохімічний завод”, у якому визначена вартість коксової дрібниці, марки МК-2 0-10 мм, у розмірі 558,7760 грн. за 1 тонну продукції.

Коксову дрібницю було завантажено у на піввагони № 65946626 у вологому стані, про що є відмітка у залізничній накладній.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Природна втрата маси вантажу при транспортуванні згідно Правил видачі вантажів складає: 58700 кг (загальна вага вантажу у вагоні) х 2% = 1174 кг. 2000 кг (маса втраченого вантажу) –1174 кг = 826 кг. Отже, нестача вантажу з врахуванням норми природної втрати маси вантажу складає: –826 кг.

Звідси, вартість нестачі вантажу становить: 826 кг (нестача вантажу) х 558,7760 грн.(вартість однієї тонни коксової дрібниці) = 461,55 грн.(вартість нестачі вантажу).

За таких обставин, суд повністю задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з ДП „Одеська залізниця” вартості недостачі вантажу в сумі 461,55 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд, задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, у зв’язку з чим з ДП „Одеська залізниця” на користь ВАТ „Авдієвський коксохімічний завод” підлягає стягненню вартість нестачі вантажу в сумі 461, 55 грн.

Судові витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, відшкодовуються позивачу за рахунок ДП „Одеська залізниця”.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути з ДП „Одеська залізниця” (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19 код ЄДРПОУ 01071315) на користь Відкритого акціонерного товариства "Авдієвський коксохімічний завод" (86065, Донецька область, м. Авдіївка, Проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) 461 (чотириста шістдесят одна) грн. 55 коп. вартості нестачі, 102 (сто дві) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Суддя

Повний текст рішення складено 18.10.2010р.