Рішення № 118118232, 03.04.2024, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1650/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2024 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Палюх Н.М.

за участю секретаря Демидюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

29.02.2024 ОСОБА_1 звернувся всуд зпозовом доУПП уЛьвівській областіпро визнанняпротиправною таскасування постановипро накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення від16.02.2024серії ЕНА№1451571.Свої позовнівимоги обґрунтовуєтим,що постановоюінспектора Управлінняпатрульної поліціїу Львівськійобласті ЛемішкаВ.І.серії ЕНА№1451571від 16.02.2024 про накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксованого нев автоматичномурежимі,його визнановинним увчиненні адміністративногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.122КУпАП,та накладеноадміністративне стягнення увигляді штрафуу розмірі340грн.Так,в оскаржуванійпостанові вказано,що він,керуючи транспортнимзасобом «ШевролеЛацетті» номернийзнак НОМЕР_1 16.02.2024о 10.50год напл.Двірцевій,1у м.Львові невиконав вимогудорожнього знаку3.34«Зупинку заборонено»та здійснивзупинку взоні діїзнаку,чим порушивп.8.4«в» ПДР,чим вчинивадміністративне правопорушення,передбачене ч.1ст.122КУпАП.Окрім цього,поштою 26.02.2024він отримавпостанову цьогож автора,цієї жсерії із тимже номером,проте ізіншим змістом,нібито,вчиненого нимправопорушення вцей самийчас зточністю досекунди.Цим другимваріантом постанови інспектораУправління патрульноїполіції уЛьвівській областіЛемішка В.І.серії ЕНА№1451571від 16.02.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. в цьому другому варіанті постанови вказано, що він, керуючи транспортним засобом «Шевроле Лацетті» номерний знак НОМЕР_1 16.02.2024 о 10.50 год на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком «5.11», чим порушив п. 17.1 ПДР на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів на цій смузі, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП. Дані постанови під одним номером, тої ж серії та дати, тобто два різних варіанти однієї постанови є незаконними, необґрунтованими і підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю. Зазначив, що він не порушував вказаних вимог ПДР, оскільки автомобіль, яким він керував виконує функції таксі, про що не міг не знати інспектор поліції. Окрім цього, два варіанти постанови є взаємовиключаючими, так як неможливо в один і той ж момент зупинитися і рухатися. Таким чином, в його діях відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, а тому просить позов задовольнити.

У судове засідання позивач не з`явився, однак представник позивача подав до суду заяву, в якій позов підтримав, просить такий задовольнити, а розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, відзиву не подав.

Відповідно до ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за правилами спрощеного провадження за наявних у справі доказів без участі сторін.

У зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно із нормою ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та встановивши належність, допустимість та достовірність доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з постановою по справі про адміністративне правопорушення від 16.02.2024 ЕНА №1451571 на позивача накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.122КУпАП у розмірі 340 грн. За вказаною постановою ОСОБА_1 о 10.50 год 16.02.2024 на пл.Двірцевій, 1 у м. Львові, керуючи транспортним засобом «Шевроле Лацетті» номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив вимоги п.8.4 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1ст.122 КУпАП.

Окрім цього, згідно з постановою по справі про адміністративне правопорушення від 16.02.2024 ЕНА №1451571 на позивача накладено адміністративне стягнення за ч.3 ст.122КУпАП у розмірі 680 грн. За вказаною постановою ОСОБА_1 о 10.50 год 16.02.2024 на пл.Двірцевій, 1 у м. Львові, керуючи транспортним засобом «Шевроле Лацетті» номерний знак НОМЕР_1 , здійснив заїзд та рух по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком «5.11», чим порушив п. 17.1 ПДР на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3ст.122 КУпАП.

Статтею 55 Конституції Українипередбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно дост.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поняття «суду», яке застосовується у Конвенції, не обмежується виключно органами судової влади, а поширюється й на інші державні органи, уповноважені вирішувати питання про притягнення особи до юридичної відповідальності. Так зокрема, орган влади, який не є судом держави, для виконання статті 6 § 1, може розглядатися як «суд» у змістовному значенні цього терміна (Sramek v. Austria (Срамек проти Австрії), § 36).

Зазначені постанови судом перевірялися на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 частини першої статті 23Закону Українивід 02липня 2015року №580-VIII«Про Національнуполіцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1-126) тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексуабо залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.

Статтею 246КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 14Закону України"Продорожній рух"від 30.06.1993№ 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КабінетуМіністрів Українивід 10.10.2001№ 1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідноп.8.4 «в» ПДРУкраїни, дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відповідно до п.33.3 «Заборонні знаки» ПДРУкраїни, дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Згідно з п. 17.1 ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком5.8або5.11забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.

Частиною 1 ст.122КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Частиною 3 ст.122КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Згідно зі ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно п.24постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями283,284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

На підтвердження своєї позиції позивач надав суду ліцензію серії АЕ №422199, яка надає йому право на внутрішнє перевезення пасажирів на таксі, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №01650-03881-23 з фотозображенням автомобіля, який обладнаний розпізнавальними знаками таксі, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо виробничо-комерційного підприємства «ВІКТУАР», керівником якого є ОСОБА_1 та який, здійснює діяльність, зокрема пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний).

Однак, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями283і284 КУпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1ст.247КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписамист. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.73КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до закріпленого вст.62 Конституції Українипринципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (РішенняЄСПЛ у справі Дактарас проти Литви від 24.11.2000 року).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, покладених в основу прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення, а також його правомірності, окрім цього графа постанови: «до постанови додаються …»інспектором не заповнена, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та вважає, що відповідачем не надано достатніх доказів, які вказували б на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.122КУпАП чи ч.3 ст. 122 КУпАП.

Суд також вважає, що відповідачем під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності було порушено вимогист. 245 КУпАП, а саме: не повно з`ясовано обставини справи та не доведено належними доказами правомірність притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.122КУпАП чи ч.3 ст. 122 КУпАП.

Відповідачем, у порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано жодного доказу у спростування вказаних тверджень позивача.

Окрім цього, враховуючи наявність двох постанов з однаковою серією та номером - ЕНА №1451571, однією датою винесення - 16.02.2024, однаковим місцем та часом вчинення правопорушення - 16.02.2024 о 10.50 год на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові, однією особою ОСОБА_1 та одним транспортним засобом - «Шевроле Лацетті» номерний знак НОМЕР_1 , з різницею у події та складі адміністративного правопорушення, позбавляє суд встановити дійсні обставини справи, а суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини.

За принципом презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Отже, суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.122КУпАП чи ч.3 ст. 122 КУпАП, не доведений.

Частиною 3 ст.286КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, викладені позивачем в обґрунтування позову знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню, постанова серії ЕНА №1451571 від 16.02.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення - скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на його користь понесені ним судові витрати.

Відповідно до пункту п`ятого частини першоїстатті 244 КАС Українипід час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із абзацом першим частини першоїстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала її посадова чи службова особа.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченомустаттею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту першого частини третьоїстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українирозмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин четвертої, п`ятоїстатті 134 КАС Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту другого частини третьоїстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українирозмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Телішевським І.Д. укладено договір № 26/02/2024 про надання правової допомоги від 26 лютого 2024 року (далі - Договір).

Відповідно до додатку №1 до договору № 26/02/2024 про надання правової допомоги від 26 лютого 2024 року замовник сплачує представнику винагороду у розмірі фіксованої суми в розмірі 2000, 00 грн за підготовку заяв по суті, клопотань, процесуальних заяв, збір доказів та 1000,00 грн за участь в одному судовому засіданні, незалежно від його тривалості.

Відповідно до акту приймання виконаних робіт від 03 квітня 2024 року виконавець виконав і передав, а замовник прийняв роботу, згідно з п. 2.1 Договору консультаційні та юридичні послуги (правову допомогу) щодо захисту прав та інтересів ОСОБА_1 як позивача у судових органах всіх інстанцій у адміністративній справі №462/1650/24: збір, підготовка та аналіз доказів, підготовка позовної заяви, підготовка процесуальних заяв. Вартість робіт 2000,00 грн.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятійстатті 134 КАС України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізустатті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до частин дев`ятоїстатті 139 КАС Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно дозаконудосудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IVсуди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача,має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено устатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінюєрівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат, понесених ним на правничу допомогу адвоката, у сумі 2000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі та враховуючи те, що Управління патрульної поліції в Львівській області не має статусу юридичної особи, не має відкритих рахунків в органах Казначейства та є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, який діє на правах самостійної юридичної особи, дотримуючись вимог статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп та витрати понесені позивачем на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 9, 73-74, 77, 139, 242, 244-246, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 16.02.2024 ЕНА №1451571, винесену інспектором взводу 2 роти 2 батальйону 3 Управління патрульної поліції у Львівській області Лемішком В.І. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та за ч.3 ст. 122 КУпАП, та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3).

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м. Львів, вул.Перфецького, 19.

Суддя: