Вирок № 118118171, 26.03.2024, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/2212/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

провівши увідкритому судовомузасіданні взалі судуу м.Львовісудовий розгляду кримінальномупровадженні №12024141390000148 з розгляду обвинувального акта про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Карла Маркса (на даний час с.Троїцьке) Бердянського району Запорізької області, українця, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, офіційно непрацевлаштованого, військовозобов`язаного, місце проживання якого зареєстроване та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє 20.05.2021 року вироком Берегівського районного суду Закарпатської області, який змінений ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 13.09.2023 року, за ч.3ст.185,ч.2ст.185,ст.126-1,ч.4ст.70КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі, звільненого 02.02.2024 року з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом ПрезидентаУкраїни «Провведення воєнногостану вУкраїні» №64/2022від 24.02.2022року та строк дії якого продовжено на підставі Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №734/2023 від 06.11.2023 року з 05.30 год. 16.11.2023 року строком на 90 діб, 02.02.2024 року, близько 18.00 год., перебуваючи по АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись,що зайого діяминіхто неспостерігає,через відчиненухвіртку зайшовна територіюприлеглу докафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 »,яке розташованеза вказаноюадресою,після чого,побачивши,що заднівхідні дверіу вказанеприміщення незамкнені,зайшов впідсобне приміщенняданого кафе,звідки,скориставшись відсутністюстороннього нагляду,викрав тканиннусумку сірогокольору «House»,вартістю 400грн.,яка належитьпотерпілій ОСОБА_5 ,в якійзнаходився заряднийпристрій дотелефону «iPhone»,білого кольору,вартістю 183,20грн.,бездротові навушники«Airpods»,2021року випуску,в чохлібілого кольору,вартістю 7120,80грн.,дротові навушники«Apple»,вартістю 800грн.,флеш-носійчорного кольору,вартістю 130грн.,ключі,які вартостіне становлять,косметичні засобита шпильки,загальною вартістю200грн.,гаманець темно-коричневогокольору ізшкірозамінника,вартістю 100грн.,в якомубула банківськакарта польськогобанку «Іко»,яка вартостіне становить,банківська картаОщадбанку НОМЕР_1 ,яка вартостіне становить, банківська карта Приватбанку НОМЕР_2 , яка вартості не становить, паспорт громадянина України на ім`я потерпілої у вигляді ID картки, який вартості не становить, студентський квиток на ім`я потерпілої, який вартості не становить, дисконтні картки, які вартості не становлять та фотографія кота, яка вартості не становить, гроші в сумі 200 грн. однією купюрою, після чого з викраденою сумкою вийшов з приміщення кафе та в подальшому розпорядився викраденим майном на свій розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 9134 грн.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4ст.185ККУкраїни, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, зокрема щодо часу, місця, способу вчинення крадіжки, переліку та вартості викраденого. При цьому, від давання показань відмовився. Зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому, має намір захищати Батьківщину у лавах ЗСУ, тому просить суд його суворо не карати та не позбавляти волі.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному зпроникненням уприміщення,в умовах воєнного стану, доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч.4 ст.185 КК України.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом?якшують і обтяжують покарання.

Положеннями ст.50,65КК України визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Отже, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також даним та особливостям особистості винного.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом насамперед питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст.12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.

Беручи до уваги те, що у ст.12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення в санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд у ході призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету і засади його призначення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов?язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Пропорційність дискреційних повноважень суду забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі.

Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст.66, 67КК України), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України, тощо; індивідуалізація покарання Ї конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 квітня 2022 року (провадження № 51-536кмо20).

Обставинами, що пом?якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, характеризується умисною формою вини та корисливим мотивом; конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, зокрема час і місце його вчинення, значну вартість викраденого, сума якого склала 9134 грн., та період вчинення, а саме під час запровадженого в країні воєнного стану. При цьому, суд зауважує, що законодавець свідомо посилив кримінальну відповідальність за вчинення кримінальних правопорушень під час дії воєнного чи надзвичайного стану, оскільки ціллю було втримання можливого росту злочинності під час війни, коли люди залишили свої домівки, поїхали із заощадженнями і цінностями в інші області держави чи взагалі в інші держави, ускладнилася в зв`язку з цим робота підприємств, в тому числі і підприємств торгівлі. Обсяг роботи правоохоронних органів із початком повномасштабного вторгнення рф в Україну також суттєво зріс.

Також судвраховує встановленідані щодоособи винного,який неодноразовосудимий завчинення корисливихкримінальних правопорушень(т.1,а.с.74-76),розлучений,офіційно непрацевлаштований,на облікущодо узалежненьта впсихоневрологічному диспансеріне перебуває(т.1,а.с.82,84,87), негативних характеризуючих даних з «Личаківської виправної колонії (№30) відносно нього не встановлено (т.1, а.с.88-91).

Крім цього суд бере до уваги позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , який повідомив, що має намір служити у Збройних Силах України, на підтвердження чого надав повістку №778 від 01.03.2024 року про його виклик на 28.03.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також враховує ту обставину, що обвинуваченим частково відшкодовано заподіяну потерпілій шкоду.

При цьому, слід зазначити, що невідшкодування потерпілій шкоди з боку ОСОБА_4 на момент розгляду кримінального провадження не є визначальною або вирішальною обставиною для визначення розміру призначеного ОСОБА_4 покарання. Вказана обставина враховується в сукупності з іншими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами та обставинами. До того ж питання щодо відшкодування конкретної завданої кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_5 шкоди може буде вирішено в порядку цивільного судочинства.

Виходячи знаведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 слід обрати покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.4 ст.185 КК України. На переконання суду, таке покарання відповідатиме вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, справедливим та таким, що відповідає ст.65 КК України. З огляду на положення ст.50 КК України це покарання узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність і принципами співмірності та індивідуалізації, відповідає основній його меті як заходу примусу.

Разом з тим, суд, приймаючи до уваги наведені обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого,мобілізацію його до ЗСУ, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 ст.75КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших кримінальних правопорушень. На переконання суду застосування відносно ОСОБА_4 звільнення від відбування покарання з випробуванням не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини та легітимна мета покарання.

Суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені п.1, 2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України.

На підставі ч.9 ст.100КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Враховуючи,що уданому кримінальномупровадженні ухвалоюслідчого суддіЗалізничного районногосуду м.Львовавід 08.02.2024року булонакладено арештна речовідокази:кросівки синьогокольору зпідошвою світло-сірогокольору,розміру 40,з емблемою«KNUP»,кофту трикотажнучорного кольоруз капюшоном,з написом«ScotsPegment»,куртку балоновутемно-синьогокольору знашивкою налівому рукаві«Scorp»та нашивкоюспереду справа«GeographicalNorwayKNJKT»,шапку в`язанучорного кольору,навушники бездротові«Airpods»в чохлібілого кольоруіз нашаруваннямфарби голубогокольору тазарядний пристрійбілого кольоруіз роз`ємом«lightning»(т.1,а.с.70-71), а згідно з ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати, вирішивши одночасно долю вказаних речових доказів, і повернути такі ОСОБА_4 , як власнику.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З огляду на зазначене, із обвинуваченого ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 8330,08 грн., а саме за проведення Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром трасологічної експертизи №СЕ-19/114-24/4955-ТР від 11.03.2024 року (т.1, а.с.111), Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/114-24/4834-Д від 04.03.2024 року (т.1, а.с.125), оскільки проведення вказаних експертиз було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний західу виглядіособистого зобов?язання,обраний обвинуваченому ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 08.02.2024 року, слід залишити до вступу вироку в законну силу.

Керуючись ст.100, 368-371, 373-375 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п?ять років.

На підставіст.75КК Українизвільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю три роки.

Зобов`язати ОСОБА_4 , відповідно до ст.76 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов?язання - залишити до вступу вироку в законну силу.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави 8330,08 грн. процесуальних витрат на залучення експертів.

Скасувати накладенийухвалою слідчогосудді Залізничногорайонного судум.Львовавід 08.02.2024року арештна майноі вирішитидолю речовихдоказів,-кросівки синьогокольору зпідошвою світло-сірогокольору,розміру 40,з емблемою«KNUP»,кофту трикотажнучорного кольоруз капюшоном,з написом«ScotsPegment»,куртку балоновутемно-синьогокольору знашивкою налівому рукаві«Scorp»та нашивкоюспереду справа«GeographicalNorwayKNJKT»,шапку в`язанучорного кольору,навушники бездротові«Airpods»в чохлібілого кольоруіз нашаруваннямфарби голубогокольору тазарядний пристрійбілого кольоруіз роз`ємом«lightning», повернути ОСОБА_4 , як власнику.

Речові докази компакт диск «DVD-R», об`ємом 4,7 GB, на якому знаходяться відеозаписи з камер відеоспостереження за 02.02.2024 року з кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на АДРЕСА_2 ; компакт диск «DVD-R», об`ємом 4,7 GB, на якому знаходяться відеозаписи з камер відеоспостереження за 02.02.2024 року з системи «Безпечне місто», - залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: ОСОБА_1