Рішення № 11811814, 07.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2010 р.Справа № 2/105"д"-16/193-09-5381 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не зявився

Від відповідача:

- субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2: не зявився

- асоціації сільськогосподарських підприємств „Прогрес”: не зявився

Від третьої особи: ОСОБА_3 за довіреністю від 26.03.2010р.

Від прокурора: не зявився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом повного товариства „Керамік” до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, асоціації сільськогосподарських підприємств „Прогрес” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Камянський цегельний комбінат”, за участю Ізмаїльського міжрайонного прокурору Одеської області про визнання недійсним договору оренди майна, а також про визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Повне товариство „Керамік” (далі по тексту ПТ „Керамік”) 05.12.2003р. звернулося до господарського суду Житомирської області з позовними вимогами до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (далі по тексту ПП ОСОБА_2), асоціації сільськогосподарських підприємств „Прогрес” (далі по тексту АСП „Прогрес”) про визнання права власності на майно, вказане у договорах оренди майна № 12/03 та № 01/03, а саме: вантажний автомобіль КРАЗ 5444 номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_4; напівпричіп марки ОДАЗ 97632, номер шасі НОМЕР_5; вантажний автомобіль НОМЕР_2; автопричіп МАЗ номер шасі НОМЕР_6; два трактора „Білорусь” ЮМЗ АИЛ, трактор „Білорусь” МТЗ -82.1, автомобіль ГАЗ 3110-411 номер двигуна НОМЕР_3, кузов номер НОМЕР_7 шасі НОМЕР_8, приміщення цеху по виробництву тротуарної плітки, розташоване за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Камянка, вул.. Суворова, 1, установку з виробництва тротуарної плітки у складі: столу вібраційного, вібратору, шкафу управління вібростолом, теплогенератора, розчинозмішувача, компресора, теплогенератора, що знаходиться в приміщенні цеху по виробництву тротуарної плітки; офісну станцію „Panasonic” КХ ТА 308 RU, телефакс „Panasonic” КХ 1580, компютер „Pentium-166, компютер Celeron 500 ММХ, факс-модем ZYXEL OMNI 56K vi TA, лазерний принтер HP LJ 1100, автомат-різник СМК -127А, агрегат вакуумний АВЗ-90, дизель-генератор, магнітний сепаратор, насос НЦК 40/32, насос НКЦ 40/32, парогенератор в приміщенні цегляного заводу (цех сушки та обжигу), редуктор Ц2Н-500-31,55-22, насосну станцію, кран одно балочний підвісний, насос АВЗ-90 (б/д). Також позивачем висувалися вимоги про визнання недійсним договору оренди майна № 01/03 від 10.06.2003р., укладеного між відповідачами по справі. Свої вимоги позивач обґрунтовував невизнанням з боку відповідачів права власності позивача на вказане майно та укладенням спірного договору суборенди за відсутності згоди на його укладення з боку Орендодавця.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29.12.2003р. по справі № 2/105 „д” позов повного товариства „Керамік” було задоволено, у звязку з чим було визнано недійсним договір оренди майна №01/03 від 10.06.2003р. та за позивачем визнано право власності на вище перелічене рухоме майно, а також на приміщення цеху по виробництву тротуарної плітки, яке знаходиться за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кам'янка, вул. Суворова, 29.

В подальшому, за поданням Ізмаїльського міжрайонного прокурора рішення господарського суду Житомирської області від 29.12.2003р. по справі № 2/105 „д” було переглянуто за нововиявленими обставинами та 17.09.2009р. господарським судом Житомирської області постановлено нове рішення, яким вказане судове рішення - скасовано, а справу призначено до розгляду в засіданні суду. В подальшому, ухвалою від 13.10.2009р. господарським судом Житомирської області справу № 2/105 „д” за позовом повного товариства „Керамік” до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, асоціації сільськогосподарських підприємств „Прогрес” про визнання недійсним договору оренди майна, а також про визнання права власності на майно було передано за підсудністю до господарського суду Одеської області відповідно до ст. ст. 16, 17 ГПК України.

Ухвалою від 26.10.2009р. господарським судом Одеської області справу № 2/105 „д” за позовом повного товариства „Керамік” до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, асоціації сільськогосподарських підприємств „Прогрес” за участю Ізмаїльського міжрайонного прокурора Одеської області про визнання недійсним договору оренди майна, а також про визнання права власності на майно було прийнято до свого провадження та присвоєно номер 2/105 „д” 16 / 193 09 5381.

Слід зазначити, що 18.02.2010р. постановою Житомирського апеляційного господарського суду вказане вище рішення господарського суду Житомирської області від 17.09.2009 року було залишено без змін.

Ухвалою від 29.03.2010р. господарським судом Одеської області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено товариство з обмеженою відповідальністю „Камянський цегельний комбінат”.

Ухвалою суду від 08.04.2010р. провадження у даній справі було зупинено до розгляду Житомирським апеляційним господарським судом касаційної скарги повного товариства „Керамік” на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2010р. у даній справі.

30.06.2010р. постановою Вищого господарського суду України постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2010р. було залишено без змін, а матеріали справи були повернуті до господарського суду Одеської області. З огляду на викладене, ухвалою від 16.08.2010р. господарським провадження у даній справі було поновлено.

В подальшому, після поновлення провадження по справі, незважаючи на неодноразові вимоги суду, представник позивача у судові засідання по даній справі жодного разу не зявився.

В свою чергу, відповідачі, які були належним чином повідомлені по місце, дату та час розгляду даної справи, у судові засідання взагалі жодного разу не зявилися, своєї позиції по даній справі не висловили, у звязку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Камянський цегельний комбінат” проти задоволення позову заперечувало, посилаючись на належність йому на праві власності приміщення цеху по виробництву тротуарної плітки, розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Камянка, вул.. Суворова, 29.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

12.04.2003р. між ПТ „Керамік” (Орендодавець) та АСП „Прогрес” (Орендар) було укладено договір оренди майна № 12/03, відповідно до умов статті 1, п. 4.2 якого позивач передав, а Орендар прийняв у тимчасове (строком на 10 років з моменту прийняття майна) платне володіння та користування майно, зазначене у додатку № 1 до вказаного договору, а саме: вантажний автомобіль КРАЗ 5444 номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_4; напівпричіп марки ОДАЗ 97632, номер шасі НОМЕР_5; вантажний автомобіль НОМЕР_2; автопричіп МАЗ; два трактора „Білорусь” ЮМЗ АИЛ, трактор „Білорусь” МТЗ -82.1, автомобіль ГАЗ 3110-411 номер двигуна НОМЕР_3, кузов номер НОМЕР_7 шасі НОМЕР_8, приміщення цеху по виробництву тротуарної плітки, розташоване за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Камянка, вул.. Суворова, 1, установку з виробництва тротуарної плітки у складі: столу вібраційного, вібратору, шкафу управління вібростолом, теплогенератором, розчинозмішувача, компресора, теплогенератора, що знаходиться в приміщенні цеху по виробництву тротуарної плітки; офісну станцію „Panasonic” КХ ТА 308 RU, телефакс „Panasonic” КХ 1580, компютер „Pentium-166, компютер Celeron 500 ММХ, факс-модем ZYXEL OMNI 56K vi TA, лазерний принтер HP LJ 1100, автомат-різник СМК -127А, агрегат вакуумний АВЗ-90, дизель-генератор, магнітний сепаратор, насос НКЦ 40/32, насос НКЦ 40/32, парогенератор в приміщенні цегляного заводу (цех сушки та обжигу), редуктор Ц2Н-500-31,55-22, насосну станцію, кран одно балочний підвісний, насос АВЗ-90 (б/д).

Відповідно до п. 7.1 договору № 12/03 від 12.04.2003р. сторонами було обумовлено обовязок Орендаря не передавати у суборенду одержане по даному договору майно.

В подальшому, 10.06.2003р. перелічене вище майно, одержане АСП „Прогрес” на підставі договору оренди майна № 12/03 від 12.04.2003р., останнім було передано в оренду ПП ОСОБА_2 на підставі договору оренди майна № 01/03 від 10.06.2003р.

20.10.2003р. ПТ „Керамік” звернулося до ПП ОСОБА_2 з листом за вих.№ 613, яким вимагав розірвання вищевказаного договору оренди №01/03 від 10.06.2003р., посилаючись на неправомірність його укладення за відсутності згоди ПТ „Керамік”, як власника майна.

Крім того, листом за вих.№ 612 від 20.10.2003р. ПТ „Керамік” також звернулося до АСП „Прогрес” з вимогами про розірвання договору № 12/03 від 12.04.2003р. з підстав нецільового використання майна відповідачем, що полягало у передачі орендованого майна в суборенду за відсутності на це згоди Орендодавця. В свою чергу, АСП „Прогрес” погодилося із вимогою про розірвання договору оренди № 12/03 від 12.04.2003р., про що свідчить лист № 63/15 від 10.11.2003р.

ПП ОСОБА_2 же письмову вимогу про розірвання договору оренди № 01/03, укладеного ним з АСП „Прогрес” не визнав, вважаючи, що майно, яке було одержано ПП ОСОБА_2 відповідно до вказаної угоди, належить на праві власності АСП „Прогрес”.

Посилаючись на укладення спірної угоди всупереч вимогам ст. 267 ЦК України в редакції 1963 р. без згоди Орендодавця на передачу майна в суборенду, Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. N 2269-XII за відсутності істотних умов договору оренди, передбачених ст. 10 вказаного закону, ПТ „Керамік” наполягає на необхідності визнання недійсним договору оренди майна № 01/03 від 10.06.2003р., укладеного між відповідачами по справі. Крім того, зазначаючи, що ПП ОСОБА_2 фактично оспорюється право власності позивача на майно, вказане у договорі оренди № 01/03, позивачем також висуваються вимоги про визнання права власності на дане майно.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В свою чергу, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд, (п. 3 Розяснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними), повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили (п. 10 Розяснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними”).

Приймаючи до уваги обставини, покладені позивачем в обґрунтування вимог щодо визнання недійсним договору оренди №01/03 від 10.06.2003р., укладеного між ПП ОСОБА_2 та АСП „Прогрес”, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідачів на наступне.

Незважаючи на те, що у договорі № 01/03 від 10.06.2003р. не зазначено, що майно передається ПП ОСОБА_2 на умовах суборенди, фактичний зміст правовідносин, які склалися між сторонами по справі та, передусім, підстави одержання АСП „Прогрес” даного майна у володіння та користування, дозволяють суду дійти висновку, що договір оренди майна № 01/03 від 10.06.2003р. за своєю правовою природою є договором суборенди, а, відтак, при правовому аналізі даної угоди, слід виходити з відповідних положень законодавства, якими врегульовані особливості укладення такого різновиду угод.

Так, відповідно до ст. 257 ЦК України в редакції 1963 р., чинного на час укладення спірного договору, здавання наймачем найнятого майна в піднайом дозволяється лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено законом або договором. Аналогічні приписи містяться і в статті 774 чинного Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 16 січня 2003 рокуN 435-IV, якою визначено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, відповідно до п. 7.1 договору № 12/03 від 12.04.2003р. сторонами було обумовлено обовязок Орендаря не передавати у суборенду одержане по даному договору майно.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди майна № 01/03 від 10.06.2003р., за умовами якого АСП „Прогрес” майно, одержане на умовах оренди на підставі договору № 12/03 від 12.04.2003р., було передано в суборенду ПП ОСОБА_2 був укладений між відповідачами за відсутності згоди на це Орендодавця - ПТ „Керамік”. Даний факт під час розгляду даної справи відповідачами не спростовувався.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку щодо недотримання при укладанні вказаного договору оренди майна № 01/03 від 10.06.2003р. з боку АСП „Прогрес” та ПП ОСОБА_2 вимог ст. 257 ЦК України в редакції 1963 р. та умов договору № 12/03 від 12.04.2003р.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦК України в редакції 1963р. недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України в редакції Закону України від 16 січня 2003 року N 435-IV, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України в редакції Закону України від 16 січня 2003 рокуN 435-IV зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України в редакції Закону України від 16 січня 2003 року N 435-IV підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 даного Кодексу.

З огляду на вищенаведені положення чинного законодавства України, керуючись ст..ст. 48, 257 ЦК України в редакції 1963р., ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст.. 774 ЦК України в редакції Закону України від 16 січня 2003 року N 435-IV, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених ПТ „Керамік” позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди майна № 01/03 від 10.06.2003р., укладеного між АСП „Прогрес” та ПП ОСОБА_2 та наявності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП ОСОБА_2 майно на підставі договору оренди майна № 01/03 від 10.06.2003р. в натурі не передавалося, про що свідчить зміст листа /т.с. 1 а.с. 28/ останнього, направлений у відповідь на вимогу позивача від 20.10.2003р. Фактично умови оспорюваного договору його учасниками не реалізовувалися. Приймаючи до уваги викладене визнання недійсним договору оренди майна № 01/03, укладеного між АСП „Прогрес” та ПП ОСОБА_2 10.06.2003р., правових наслідків у вигляді реституції не спричиняє.

Приймаючи до уваги, що позивачем в межах даної справи також висуваються позовні вимоги про визнання за ним права власності на майно, вказане у договорах оренди майна № 12/03 та № 01/03, а також з огляду на наявні у матеріалах справи документи, суд вважає за доцільне надати правову оцінку, передусім, вимогам ПТ „Керамік” щодо визнання права власності на приміщення цеху по виробництву тротуарної плітки, розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Камянка, вул.. Суворова, 1.

В обґрунтування правомірності підстав набуття права власності на зазначене нерухоме майно, позивачем було надано суду копію акту приймання в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта № 1/6 від 30.06.2000р., складеного комісією, призначеною позивачем, та кошторису витрат на будівництво вказаного цеху.

В свою чергу, відповідно до п. 9 листа Вищого господарського суду України від 31.01.2001 р. N 01-8/98 „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку N 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 N 6/5). Проте, ані акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта № 1/6 від 30.06.2000р., ані кошторис витрат на будівництво вказаного цеху, складені позивачем в односторонньому порядку, не можуть бути віднесені до правовстановлюючих документів на вказане майно, на підставі яких можна було б достеменно встановити належить даного обєкту на праві власності позивачу. За таких обставин, подані позивачем акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта № 1/6 від 30.06.2000р. та кошторис витрат на будівництво вказаного цеху не мають доказової сили та не можуть бути безспірним доказом в підтвердження належності даного обєкту на праві власності позивачу.

Більш того, зі змісту листа за вих.№ 3178 від 21.09.2010р. комунального підприємства „Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації”, направленого на виконання ухвали господарського суду Одеської області від 06.09.2010р., вбачається, що жодні документи по обєкту нерухомості, розташованому по вул.. Суворова, 1 в с. Камянка, у вказаному бюро технічної інвентаризації, яким здійснюється державна реєстрація прав власності на нерухоме майно на відповідній території, взагалі відсутні.

В свою чергу, з наявних у матеріалах справи документів, у тому числі складених самим позивачем, приміщення цеху по виробництву тротуарної плітки має іншу адресу: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Камянка, вул.. Суворова, 29.

В свою чергу, як вбачається із інформаційної довідки комунального підприємства „Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації” /т.с. 4 а.с. а.с. 106-107/, за вказаною адресою знаходяться нежитлові будівлі цегельного заводу, що, з урахуванням відсутності за вказаною адресою будь-яких інших самостійних обєктів нерухомості, дозволяє суду дійти висновку, що спірне приміщення цеху по виробництву тротуарної плітки, яке розташоване на території заводу, входить до його складу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.11.2003р. у справі № 17-5-16-40/02-7275 за позовом виробничої фірми „Агропромконтракт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Камянської сільської ради, виконавчого комітету Камянської сільської ради, ПТ „Керамік”, АСГВ „Прогрес” про визнання права власності на цілісний майновий комплекс цегельного заводу, про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нежитлові будівлі цегельного заводу, які видані виконкомом Камянської сільської ради на імя ПТ „Керамік”, АСГВ „Прогрес”, про витребування з незаконного володіння ПТ „Керамік” цілісного майнового комплексу цегельного заводу, про зобовязання Камянської сільської ради та її виконавчого комітету видати свідоцтво про право власності позивачу на нежитлові будівлі цегельного заводу, про зобовязання ПТ „Керамік” не перешкоджати ВФ „Агропроконтракт” у формі ТОВ у здійсненні повноважень власника цілісного майнового комплексу цегельного заводу, а також за зустрічним позовом ПТ „Керамік” до ВФ „Агропроконтракт” у формі ТОВ про усунення перешкод у здійсненні права власності на цегельний завод, позов ВФ „Агропроконтракт” у формі ТОВ було задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову ПТ „Керамік” було відмовлено повністю. При цьому, даним судовим рішенням, зокрема, за ВФ „Агропроконтракт” у формі ТОВ було визнано право власності на цілісний майновий комплекс цегельного заводу, розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Камянка, вул.. Суворова, 29. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2003р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2004р. вищевказане судове рішення було залишено без змін.

Крім того, в провадженні господарського суду Одеської області перебувало декілька справ стосовно прав на цілісний майновий комплекс цегельного заводу, розташованого за адресою Одеська область, Ізмаїльський район, с. Камянка, вул. Суворова, 29, а саме: справа № 6 28 / 292 04 5873 за позовом ТОВ „Цегельний завод ім. М.Г. Миндру” до ВФ „Агропроконтракт” у формі ТОВ про визнання договору від 26.07.2004р. купівлі-продажу цілісного майнового комплексу цегельного заводу, розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Камянка, вул.. Суворова, 29, дійсним та справа № 6 22 / 325 - 06 - 7915 за позовом ТОВ „Цегельний завод ім. М.Г. Миндру” до ПТ „Керамік” про визнання права власності на вказаний завод, за результатами розгляду яких судом провадження у вказаних справах було припинено та фактично дані спори вирішені по суті вимог не були.

29.12.2006 р. постійно діючим третейським судом при Юридичній корпорації „Принцип” було прийнято рішення по справі № ПВ-12-163/2006 за позовом ТОВ „Цегельний завод ім. М.Г. Миндру” до ТОВ „Альянс-Енерго” про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 26.07.2004р. та визнання права власності на цілісний майновий комплекс цегельного заводу, розташованого за адресою Одеська область, Ізмаїльський район, с. Камянка, вул. Суворова, 29, відповідно до якого позов задоволено повністю, визнано дійсним договір купівлі-продажу від 26.07.2004 р., укладений між ТОВ „Цегельний завод ім. М.Г.Миндру” та ВФ „Агропроконтракт” у формі ТОВ, визнано право власності ТОВ „Цегельний завод ім. М.Г.Миндру” на нерухоме майно, що входить до складу цілісного майнового комплексу цегельного заводу, розташованого за адресою Одеська область, Ізмаїльський район, с. Камянка, вул. Суворова, 29, перелік якого наведений в резолютивній частині рішення та складається із 16 будівель та визнано за ТОВ „Цегельний завод ім. М.Г. Миндру” право власності на обладнання, що входить до цілісного майнового комплексу цегельного заводу, перелік якого також наведено в резолютивній частині рішення.

Відповідно до довідки комунального підприємства „Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації” /т.с. 4 а.с. а.с. 106-107/ на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації „Принцип” від 29.12.2006 р. № ПВ-12-163/2006 право власності на нежитлові будівлі цегельного заводу, розташованого за адресою Одеська область, Ізмаїльський район, с. Камянка, вул. Суворова, 29 за реєстраційним № 18467017 зареєстровано за ТОВ „Цегельний завод ім. М.Г. Миндру”.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Цегельний завод ім. М.Г. Миндру” за договором купівлі-продажу від 16.04.2007р. нежитлові будівлі цегельного заводу, розташованого за адресою Одеська область, Ізмаїльський район, с. Камянка, вул. Суворова, 29, продало ТОВ „Юг-Сервіс-06”. В свою чергу, ТОВ „Юг-Сервіс-06” згідно з договором купівлі-продажу від 24.04.2007р. було відчужено вказані обєкти товариству з обмеженою відповідальністю „Укртекстильмаш”, а останнє за договором купівлі-продажу від 10.05.2007р. продало нежитлові будівлі цегельного заводу ТОВ „Камянський цегельний комбінат”.

Таким чином, на теперішній час нежитлові будівлі цегельного заводу, розташованого за адресою Одеська область, Ізмаїльський район, с. Камянка, вул. Суворова, 29, належать на праві власності ТОВ „Камянський цегельний комбінат” на підставі приведеного по тексту рішення вище договору купівлі-продажу, посвідченого у нотаріальному порядку, що повністю відповідає приписам цивільного законодавства України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В свою чергу, товариством з обмеженою відповідальністю „Укртекстильмаш”, яким було здійснено відчуження спірних обєктів нерухомого майна на користь ТОВ „Камянський цегельний комбінат”, зазначені обєкти були отримані у спосіб, що не суперечить положенням цивільного законодавства України. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості щодо визнання договору купівлі-продажу, укладеного 16.04.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Цегельний завод ім. М.Г. Миндру” та ТОВ „Юг-Сервіс-06” та договору купівлі-продажу, укладеного 24.04.2007р. між ТОВ „Юг-Сервіс-06” та ТОВ „Укртекстильмаш”, а також договору купівлі-продажу від 10.05.2007р., укладеного між ТОВ „Укртекстильмаш” та ТОВ „Камянський цегельний комбінат”, у встановленому законом порядку недійсними, що дозволяє суду дійти висновку про наявність на час розгляду даної справи у ТОВ „Камянський цегельний комбінат” правовстановлюючих документів на обєкти нерухомого майна цегельного заводу, розташованого за адресою Одеська область, Ізмаїльський район, с. Камянка, вул. Суворова, 29, у тому числі і спірного приміщення цеху по виробництву тротуарної плітки, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у суду правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за ПТ „Керамік” права власності на даний обєкт нерухомого майна.

Щодо позовних вимог про визнання права власності ПТ „Керамік” на вантажний автомобіль КРАЗ 5444 номер двигуна НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_4; напівпричіп марки ОДАЗ 97632, номер шасі НОМЕР_5; вантажний автомобіль НОМЕР_2; автопричіп МАЗ номер шасі НОМЕР_6; два трактора „Білорусь” ЮМЗ АИЛ, трактор „Білорусь” МТЗ -82.1, автомобіль ГАЗ 3110-411 номер двигуна НОМЕР_3, кузов номер НОМЕР_7 шасі НОМЕР_8, установку з виробництва тротуарної плітки у складі: столу вібраційного, вібратору, шкафу управління вібростолом, теплогенератора, розчинозмішувача, компресора, теплогенератора, що знаходиться в приміщенні цеху по виробництву тротуарної плітки; офісну станцію „Panasonic” КХ ТА 308 RU, телефакс „Panasonic” КХ 1580, компютер „Pentium-166, компютер Celeron 500 ММХ, факс-модем ZYXEL OMNI 56K vi TA, лазерний принтер HP LJ 1100, автомат-різник СМК -127А, агрегат вакуумний АВЗ-90, дизель-генератор, магнітний сепаратор, насос НЦК 40/32, насос НКЦ 40/32, парогенератор в приміщенні цегляного заводу (цех сушки та обжигу), редуктор Ц2Н-500-31,55-22, насосну станцію, кран однобалочний підвісний, насос АВЗ-90 (б/д), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, на підтвердження правомірності набуття права власності на вказане майно позивачем було надано накладні, акти приймання-передачі, а також інші документи, що підтверджують придбання позивачем більшості вказаного майна. Проте, слід зазначити позивачем не було доведено належність йому на праві власності, зокрема, вантажного автомобілю НОМЕР_2. При цьому, судом не приймається до уваги, накладна № 10 від 06.07., на яку посилається позивач в обґрунтування позову в цій частині вимог, оскільки зі змісту вказаного документу неможливо встановити, який саме автомобіль передавався за вказаною накладною та на якій підставі. Крім того, позивачем не було доведено факт реєстрації права власності на вказаний автомобіль в органах ДАІ. ПТ „Керамік” не було надано відповідних доказів проведення державної реєстрації уповноваженим на те органом за позивачем і двох тракторів „Білорусь” ЮМЗ АИЛ та трактору „Білорусь” МТЗ -82.1.

Крім того, відповідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Проте, як вбачається з відзиву на позов АСП „Прогрес” /т.с. 1 а.с. 91/, останнім право власності ПТ „Керамік” на дане рухоме майно не оспорюється. При цьому, слід зауважити, що ПП ОСОБА_2 вказане майно в натурі не передавалося, про що свідчить зміст листа /т.с. 1 а.с. 28/ останнього, направлений у відповідь на вимогу позивача від 20.10.2003р. Під час розгляду даної справи господарським судом Одеської області відповідачі взагалі жодного разу не зявилися та жодних заперечень з приводу заявленого позову не висунули. ТОВ „Камянський цегельний комбінат” на дане майно також не претендує.

Оскільки право власності позивача на вищевказане майно відповідачі не оспорюють та не заперечують, ані відповідачі ані третя особа на вказане спірне майно не претендують, то дані позовні вимоги до відповідачів заявлені позивачем безпідставно.

Підсумовуючи наведене, суд вважає за правомірне позов ПТ „Керамік” задовольнити в частині вимог про визнання недійсним договору оренди майна № 01/03 від 10.06.2003р., укладеного між відповідачами. В задоволенні позову в іншій частині вимог слід відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 216, 328, 392, 774 ЦК України, ст. 207 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним договір оренди майна № 01/03, укладений 10.06.2003р. між субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 та асоціацією сільськогосподарських підприємств „Прогрес”.

3.В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4.Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_9/ на користь повного товариства „Керамік” /68643, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Камянка, вул. Суворова, 29, код ЄДРПОУ 23868623 / - держмито в сумі 21 грн. 25 коп. / двадцять одна грн. 25 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 29 грн. 50 коп. /двадцять девять грн.. 50 коп/. Наказ видати.

5.Стягнути з асоціації сільськогосподарських підприємств „Прогрес” / 68643, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Камянка, вул. Суворова, 1, код ЄДРПОУ 25026437/ на користь повного товариства „Керамік” /68643, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Камянка, вул. Суворова, 29, код ЄДРПОУ 23868623 / - держмито в сумі 21 грн. 25 коп. / двадцять одна грн. 25 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 29 грн. 50 коп. /двадцять девять грн.. 50 коп. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 12.10.2010р.

Суддя