Рішення № 11811575, 08.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2010 р.Справа № 12/100-10-9/181-10-3482 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський цукровий завод";

До відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Альянс";

про стягнення 1652244,07 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 25.06.2010 р. за вх. №1462 Товариство з обмеженою відповідальністю „Старокостянтинівський цукровий завод” звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Альянс” 1652244,07 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.07.2010 р. у справі № 12/100-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Старокостянтинівський цукровий завод” до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Альянс” про стягнення 1652244,07 грн. було передано за підсудністю до господарського суду Одеської області.

11.08.2010р. справу було прийнято до провадження суддею Меденцевим П.А.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з’явився, незважаючи на те, що про дату, місце та час судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Відповідно до умов договору комісії №1/1-11/07-К від 01.11.2007 року, ТОВ "Старокостянтинівський цукровий завод" поставив відповідачеві цукор-пісок буряковий в кількості 2 000,000 тонн, на загальну суму 6 000 000,00 грн., згідно накладних: №0002949, №0002947, №0002951, №0002950 від 03.11.2007 року, та Акту N1 прийому передачі товару на комісію від 01.11.2007 року.

Згідно умов договору (п.2.3) відповідач зобов'язався провести з позивачем розрахунки за відпущений цукор у строк, не пізніше 60-ти днів з дати отримання кожної партії товару. Повний розрахунок за отриманий цукор, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Альянс”, повинен був провести не пізніше 01.01.2008р. –1 980 тонн, та 03.01.2008р. - 20 тонн. Однак, повного розрахунку за отриманий цукор, як і повернення товару, взятого на комісію за період з 01.01.2008 року по даний час не відбулося, хоча відповідач надав позивачу Акт виконаних робіт та звіт комісіонера, що цукор ним реалізовано, а отже отримано кошти за його реалізацію. З отриманих відповідачем коштів йому належить 2 000,00 грн. комісійної винагороди. Решта коштів, отриманих від реалізації товару, належить ТОВ «Старокостянтинівський цукровий завад».

Станом на 01.01.2008 року,          борг Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Альянс” перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Старокостянтинівський цукровий завод” складав 3 735 455,00 грн. За період з січня 2008 року, відповідач сплачував вартість цукру частинами, таким чином, станом на сьогоднішній день його борг перед ТОВ "Старокостянтинівський цукровий завод" становить 940 389,70 грн., в які не включена комісійна винагорода.

Пункт 4.1. договору №1/11/07-К від 01.11.2007 року передбачає, що у разі неналежного виконання сторонами умов договору, вони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.          

За період з 01.01.2008 року по 31.05.2010 року, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Альянс”, за рахунок нарахування індексації, внаслідок інфляційних процесів, збільшилася на 609 065,00 грн., а 3% річних за весь період користування коштами становить 102 789,37 грн.

Таким чином, станом на 31.05.2010 року, заборгованість відповідача становить 940 389,70 + 102 789,37 + 609 065,00 = 1 652 244,07 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача за добровільним врегулюванням питання щодо погашення заборгованості. Однак, всі звернення, в т. ч. надсилання претензій, залишилися поза увагою Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Альянс”. Після неодноразового нагадування, телефонних дзвінків керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю „Старокостянтинівський цукровий завод” до керівництва відповідача, на рахунок підприємства позивача перераховувалися незначні суми коштів, що підтверджується банківськими виписками.

29.07.2010р. позивач у судовому засіданні надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в частині нарахування 3% річних та індексації. Сума 3% річних за весь період прострочення (з 01.01.2008р. по 10.06.2010р.) складає 102319,14 грн., сума індексації за період з 01.01.2008р. по 31.05.2010р. –550325,63 грн., загальна сума дорівнює 1593034,47 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Ст. 1013 ЦК України встановлює, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах.

Відповідно до ч.1 ст.1014 ЦК України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що щтрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, оплаті послуг адвоката віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Альянс” (65000, Одеська область, Центральний район, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2 А, офіс 203, р/р 26002050052000 в ВФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 302010, код 30744123, свідоцтво 01830569, ІПН №307441202289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Старокостянтинівський цукровий завод” (31152, с. Веснянка, Старокостянтинівський район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 33159037, р/р 260052403852 в ХФ КБ „Приватбанк” м. Хмельницький, св. ПДВ №100034095, ІПН №331590322155) основний борг в сумі 940389,70 грн., 3% річних в сумі 102319,14 грн., індексація в сумі 550325,63 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 15 930 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             Меденцев П.А.