Рішення № 11810895, 05.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2010 р.Справа № 2/54-10-3121 За позовом: Спільної українсько-польської фірми „Укрграф” у формі ТОВ (код 31966769)

до відповідача: Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі ТОВ (код 32093887 ).

про стягнення 142325, 85 грн.

Суддя                               Бахарєв Б.О.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Блажієвська А. В (довіреність);

Від відповідача: Липач Ю. В. (довіреність);

Суть спору: про стягнення 142325, 85 грн.

Спільна українсько-польська фірма „Укрграф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 142325, 85 грн. в зв’язку з неналежним виконання договірних зобовязань.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.07.2010 р. порушено провадження у справі за позовом Спільної українсько-польської фірми „Укрграф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю до відповідача Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 142325, 85 грн., та призначено розгляд справи в засіданні суду.

08.09.2010 р. Спільна українсько-польська фірма „Укрграф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до господарського суду Одеської області з уточненням до позову, та просить суд збільшити суму позовних вимог на 11922, 63 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.09.2010 р. продовжено строк вирішення спору до 28.09.2010 р.

Одеське виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю надало відзив на позов, відповідно до якого вимоги позивача в сумі 11922, 63 грн. не визнає.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.09.2010 р. продовжено строк вирішення спору до 13.10.2010 р.

Розглянувши матеріали справи, вислухав представників сторін та дослідивши надані сторонами докази суд встановив.

Між Спільною українсько-польською фірмою „Укрграф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (постачальник) та Одеським виробничим хіміко-фармацевтичним підприємством „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (замовник) укладено договір на виготовлення поліграфічної продукції № 52 від 29.03.2007 р., відповідно до умов якого Спільна українсько-польська фірма „Укрграф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю прийняв на себе зобов'язання виготовити та поставити Одеському виробничому хіміко-фармацевтичному підприємству „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю картону упаковку а Одеське виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю взяло на себе зобов'язання прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати оплату

Відповідно до п. 4.2 Договору № 52 від 29.03.2007 р., плата за продукцію здійснюється замовником на умовах встановлених в специфікаціях.

Пунктом 4 Специфікації до Договору № 52 від 29.03.2007 р. передбачено, що замовник вносить 30% передплату від вартості замовлення на момент прийняття замовлення постачальником до виконання. Сплата останньої частини проводиться протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження.

Спільна українсько-польська фірма „Укрграф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю свої зобов’язання за договором виконало належним чином, тобто виготовила та поставила Одеському виробничому хіміко-фармацевтичному підприємству „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю картону упаковку, що підтверджується заявкою № 22-07 від 12.01.2010 р., видатковою накладною № 00000031 від 04.02.2010 р., довіреністю на отримання № 34 від 04.02.2010 р.

Одеське виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю свої зобов’язання по оплаті за продукцію по договору № 52 від 29.03.2007 р., виконало частково, а саме сплатило частину суми за продукцію в сумі 80343, 46 грн., в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на момент звернення з позовом в сумі 118392, 42 грн.

З метою досудового врегулювання спору Спільна українсько-польська фірма „Укрграф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю надіслало на адресу Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю претензії № 91 від 30.03.2010 р., № 158 від 28.05.2010 р.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Між тим, як зазначалось вище, відповідач в порушення умов договору № 52 від 29.03.2007 р. не виконав прийняті на себе зобов'язання: не здійснив оплати за надані послуги. Такі дії відповідача свідчать про порушення ним зобов’язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період прострочення платежу, позивачем нарахована сума пені за несвоєчасне виконання зобов’язання за договором № 52 від 29.03.2007 р. та становить 8443, 16 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Скориставшись своїм правом наданим законом, Спільна українсько-польська фірма „Укрграф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю в порядку ст. 625 ЦК України нарахувала 2237, 62 грн. встановленого індексу інфляції та три проценти річних за весь час прострочення оплати в сумі 1330, 02 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю за договором № 52 від 29.03.2007 р., складає 130403, 22 грн.

Згідно з уточненнями до позовної заяви, які надані позивачем 08.09.2010 р. спільна українсько-польська фірма „Укрграф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, збільшила суму позовних вимог на 11922, 63 грн., мотивуючи тим, що позивач поніс збитки в зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором № 52 від 29.03.2007 р., а саме змушений був звернутись до банку за наданням кредиту для поповнення кредитних коштів, і за їх користування сплачувати проценти.

Згідно вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Крім того, відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Також, статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завданні цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно п. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Отже, умовами за яких на боржника покладається обов'язок відшкодувати збитки є встановлення факту порушення зобов'язання та наявності його вини, і прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками.

При чому, обставини щодо порушення зобов'язання боржником та наявності його вини і прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками і їх розмір доводяться кредитором.

В даному випадку, твердження позивача про завдання збитків, завданих Відповідачем, у вигляді процентів, які нараховані за користування кредитом, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не встановлюють обставин, які б свідчили про наявність прямого причинного зв'язку між заявленими до стягнення збитками (сплати процентів за користування кредитом) та порушенням зобов'язання, якого припустився Відповідач за договором № 52 від 29.03.2007 р., і зважаючи на зазначене господарський суд відмовляє в задоволені вимог позивача щодо відшкодування збитків в сумі 11922, 63 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги спільної українсько-польської фірми „Укрграф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю цілком обґрунтовані та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті держмита та послуг на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 525, 526, 610, 625 ЦК України, 224 , 225 ГК України ст.ст. ст.ст. 44 –49, 82 –85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор” у формі товариства з обмеженою відповідальністю ( 65006, м. Одеса, Хаджибейська, 2 код 32093887 р/р 26006054402281 в Південному відділені КБ „Приватбанк” МФО 328704) на користь Спільної українсько-польської фірми „Укрграф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (08150, Київська, обл. м. Бровари, вул. Лисенка, 43 код ЄДРПОУ 31966769, р/р 2600202008747 в Київська філія ВАТ „Кредобанк” МФО 321897) 130403, 22 /сто тридцять тисяч чотириста три/ грн. 22 коп. боргу, 1304 /тисячу триста чотири /грн. 03 коп. державного мита, 236 /двісті тридцять шість/ грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Суддя