Рішення № 118107354, 02.04.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 квітня 2024 р. Справа № 120/17997/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)

про: визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції статті до 11.10.2017 року) за односкладовою формулою та без обмеження розміром пенсії її максимальним розміром в 168 грн; зобов`язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок та виплату пенсії із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 75 процентів заробітку відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону до 11.10.2017 року без застосування двоскладової формули та обмеження максимальним розміром пенсії в 168 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року у справі №120/2458/23 відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з дати звернення із заявою про перерахунок пенсії, з врахуванням проведених виплат. На виконання вказаного рішення відповідач провів умовний перерахунок пенсії позивача із застосування двоскладової формули для її обчислення, внаслідок чого розмір пенсії зменшився. Відтак відповідач відмовив у перерахунку пенсії згідно вищезазначеного рішення суду. 04.10.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку його пенсії без застосування двоскладової формули та без обмеження максимальним розміром пенсії в 168 грн. Листом від 27.10.2023 року відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії позивача. Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 06.12.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.01.2024 року за вх.№148/24 та 03.01.2024 року за вх.№523/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону № 1058 із зниженням пенсійного віку, як особі, потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії, згідно ст. 55 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до зазначеної статті, обчислення та виплата пенсій особам з числа потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії провадиться відповідно до Закону №1058 і Закону №796. Тобто, після 01.01.2004 року Закон 1058 є пріоритетним по відношенню до інших законів. Позивачеві, як особі, яка працювала або проживала на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, надана пільга щодо призначення пенсії достроково, із зниженням пенсійного віку, але обчислення розміру пенсії за віком проводиться на загальних умовах за даними про страховий стаж та середньомісячний заробіток. Відповідач зауважує, що такий порядок обчислення пенсії є найбільш доцільним позивачеві в рамках чинного законодавства. Згідно з п. 2 ст. 56 Закону № 796 право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058. Даною статтею обумовлено, зокрема, пільгу щодо зменшеної необхідної тривалості стажу для визначення права на пенсію за віком, а порядок збільшення пенсії на 1 відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, повністю відповідає нормам Закону України №1788 «Про пенсійне забезпечення», який з 01.01.2004 року застосовується лише для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років, а з 11.10.2017 року - лише за вислугу років, а не для розрахунку розміру пенсії. З огляду на викладене відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач вказує, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, та з 18.08.2017 року перебуває на обліку у відповідача як одержувач пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року у справі №120/2458/23 відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з дати звернення із заявою про перерахунок пенсії, з врахуванням проведених виплат.

На виконання вказаного рішення, відповідач провів умовний перерахунок пенсії позивача за двоскладовою формулою, за підсумками якого розмір пенсії зменшився на 4 523, 88 грн та склав 3 057, 52 грн.

04.10.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку його пенсії без обмеження максимальним розміром пенсії в 168 грн та без застосування двоскладової формули.

Листом від 27.10.2023 року відповідач у проведенні зазначеного перерахунку відмовив, вказавши на відсутність законних підстав.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках.

Закон України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Ст. 49 Закону № 796 встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2,3,4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII (в редакції на момент призначення позивачу пенсії) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки 10 років і більше, жінки 7 років 6 місяців і більше не вище 85 процентів заробітку.

Як передбачено ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення», умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України № 796-XII (в редакції з 11.10.2017 року) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки 10 років і більше, жінки 7 років 6 місяців і більше не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV.

Слід зазначити, що Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За приписами ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск: К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кзі + Кзг + Кзз + ... + Кз„);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати і (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV застрахованій особі надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058 або спеціальним Законом №796-XII.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20.09.2016 у справі № 1601/12900/12.

При цьому, слід зауважити, що редакція ст. 56 Закону № 796-XII до 11.10.2017 року передбачала пільгове нарахування понаднормового стажу без умови призначення пенсії згідно з ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV.

Посилання відповідача на приписи ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV як на підставу для зменшення розміру пенсії позивача, не відповідають нормам Конституції та законів України, з огляду на наступне.

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що правовою підставою для призначення позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС пенсії мало місце в період дії первинної редакції ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII, яка регламентувала пільгове обчислення понаднормативного стажу без обов`язкової умови призначення пенсії на підставі ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV.

В подальшому, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року у справі №120/2458/23 відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з дати звернення із заявою про перерахунок пенсії, з врахуванням проведених виплат.

Відповідач, здійснюючи умовний перерахунок пенсії позивача відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII, керувався нормою ч. 2 ст. 56 наведеного Закону з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсії» № 2148-VІІІ від 03.10.2017 року, згідно якої право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В свою чергу, ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Як встановлено судом, за розрахунком відповідача, проведеним на виконання рішення суду, загальний розмір пенсії за підсумком двох складових склав 3 057, 52 грн.

На переконання суду такий перерахунок пенсії позивача не відповідає нормам законодавства, що діяли на час призначення йому пенсії.

Зміст застосованої відповідачем редакції ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII, що діє з 11.10.2017 року, свідчить про те, що обмеження у застосуванні пільгового обчислення стажу роботи стосуються саме призначення пенсії, а не інших випадків.

При цьому, таке обмеження пов`язане з призначенням особі пенсії на умовах ч 2 ст. 27 Закону № 1058-IV.

Як встановлено судом вище, пенсію позивачу було призначено до внесення до закону змін, які передбачили цю умову (тобто до 11.10.2017 року), а рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року у справі №120/2458/23 відповідача зобов`язано здійснити позивачеві перерахунок та виплату пенсії із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з дати звернення із заявою про перерахунок пенсії, з врахуванням проведених виплат.

Отже, вказаним судовим рішенням за позивачем фактично визнано право на перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII в редакції до 11.10.2017 року.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що законодавець у Законі України від 03.10.2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» не передбачив застереження про те, що зміни, які вносяться до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII поширюються на обчислення розміру пенсії особам, яким така пенсія призначена до набрання чинності вказаними законодавчими змінами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача та, як наслідок, наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок його пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII без застосування двоскладової формули, передбаченої ч. 2 ст. 27 Закону №1058-ІV.

Аналогічного висновку щодо вирішення подібних правовідносин дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суду у постановах від 17.01.2024 року у справі 120/3926/23, від 04.03.2024 року у справі № 120/10109/23, №240/23529/23.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити вказаний перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром пенсії в 168 грн, то суд зазначає наступне.

Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дії щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром пенсії в 168 грн.

Оскільки відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії, на виконання рішення суду у даній справі, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Суд зауважує, що відповідно до положень КАС України у порядку адміністративного судочинства оскарженню підлягають конкретні дії суб`єкта владних повноважень, а не ті, що можливо будуть вчинені ним у майбутньому. Судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому

Таким чином, позовні вимоги у цій частині передчасні та задоволенню не підлягають.

Щодо тверджень відповідача про те, що заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку окремого судового провадження, то суд зауважує, що резолютивною частиною судового рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року у справі №120/2458/23 протиправність дій відповідача щодо перерахунку пенсії з урахуванням «двоскладової формули» не визнавалась. Також, у межах вказаної справи судом не надавалась оцінка розміру пенсії позивача та цифровим значенням, застосованим відповідачем під час розрахунку такого розміру. Як наслідок, застосування положень ст. 383 КАС України по відношенню до досліджуваних правовідносин є безпідставним. Належних та достатніх доказів зворотного представником відповідача не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 1073 грн 60 коп.

Таким чином, поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 536 грн 80 коп.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції статті до 11.10.2017 року) за односкладовою формулою.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 75% заробітку, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", без застосування двоскладової формули, передбаченої ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з дати звернення із заявою про перерахунок пенсії, з урахуванням уже виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 02.04.2024 року.

СуддяМаслоід Олена Степанівна