Рішення № 11810705, 05.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2010 р.Справа № 9/197-10-3585 За позовом: відкритого акціонерного товариства "ОДЕСЛІФТ";

До відповідача: житлово-будівельного кооператива "Малиновський-4";

про стягнення 10403,48грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 17.08.2010 р. за вх. № 6943 Відкрите акціонерне товариство «ОДЕСЛІФТ»(далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення із Житлово-будівельного кооперативу «Малиновський-4»(далі –Відповідач) 10403,48грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві від 15.09.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Між Позивачем (підрядник) та Відповідачем (замовник) було укладено договір підряду №4363 від 01.01.2008 р. на повне технічне обслуговування ліфтів, за яким Відповідач замовляє, а позивач приймає на себе організацію та виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та диспетчерських систем на об’єктах замовника, що складає 2 ліфта за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога,123.

Згідно п.5.3. зазначеного договору замовник зобов’язується згідно акту виконаних робіт здійснити оплату до 5 числа наступного місяця щомісячну вартість робіт згідно цього договору на розрахунковий рахунок підрядника.

З моменту дії договору Відповідач не виконував прийняті на себе обов’язки по сплаті вартості технічного обслуговування ліфтів у повному обсязі.

З 2008 р. Відповідач почав порушувати умови договору в частині строків оплати вартості технічного обслуговування ліфтів.

05.01.2009р. між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору №4363 від 01.01.2008р., у з’язку з чим було збільшено щомісячний платіж за технічне обслуговування за надання послуг.

У 2009р. за житлово-будівельним кооперативом утворилась заборгованість перед ВАТ «ОДЕСЛІФТ»у розмірі 10646,86 грн. 27.07.2009р. між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду до договору №4363 від 01.01.2008р., в тексті якої було складено графік реструктуризації заборгованості.

Житлово-будівельний кооператив «Малиновський-4»невиконанням умов договору №4363 від 01.01.2008р. та додаткових угод до нього, спричинив виникнення заборгованості перед ВАТ «ОДЕСЛІФТ», що станом на 13.08.2010р. склала 9378,56 грн.

Згідно актів виконаних робіт за вересень 2009 року –липень 2010р., підписаних повноважними представниками сторін, Позивач виконав роботи на суму 9 378,56 грн., які дотепер залишаються несплаченими.

30.06.2010 р. Позивач надіслав Відповідачу претензію №43-9/569 з вимогою погасити суму основного боргу у розмірі 9646,94 грн.

Доказів реагування Відповідача на претензію у строки та порядку, встановлених чинним законодавством, суду не надано.

Позивачем у відповідності до чинного законодавства та положень договору у зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору розраховано пеню в сумі 787,21 грн., збитки від інфляції в сумі 114,24 грн., 3% річних в сумі 123,47 грн.

08.09.2010р. за вх. №23492 Відповідач надав суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких заперечує проти позовних вимог. Технічне обстеження та випробування ліфтів не проводиться з 2006 року, а за правилами має 1 раз в 2 роки. Разом з представником дільниці, відповідальним за техніку безпеки, в травні перевірено стан та наслідки технічного обслуговування ліфтів Житлово-будівельного кооперативу. Виявлено, як стверджує Відповідач, що журнали з записами проведеної роботи відсутні і не представлені в період на 01.09.2010р. Фактично акти виконаних робіт складаються в офісі, а недоліки, виявлені при обстеженні не усунені, тому користування ліфтами небезпечно для людей. Житлово-будівельний кооператив «Малиновський-4» - не прибуткова організація, сплачує комунальні послуги з внесків громадян, а їх заборгованість за станом на 01.09.2010р. перевищує 41000грн., тому борг може бути сплачено за схемою реструктуризації.

08.09.2010р. за вх. №23493 Позивач надав суду заяву про збільшення суми заборгованості Житлово-будівельного кооперативу «Малиновський-4»перед Відкритим акціонерним товариством «ОДЕСЛІФТ»станом на 08.09.2010р. і становить 11269,29 грн.

08.09.2010р. представник Відповідача у судовому засіданні подав заяву про відвід судді господарського суду Одеської області Меденцева П.А. від розгляду справи № 9/197-10-3585 в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд виніс Ухвалу про відмову у задоволенні заяви.

15.09.2010р. за вх. №24227 Відповідач надав суду заперечення проти позовних вимог, посилаючись на те що Позивач безпідставно виставив рахунки на сплату технічного обслуговування та проведення робіт, так як стверджує, що умови договору Позивачем не виконувались, акти звірки не проводилися.

22.09.2010р. у судовому засіданні, представник Позивача надав суду докази про часткове погашення суми основного боргу Відповідачем 08.09.2010р. в розмірі 9378,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.09.2010р. №242. Таким чином, заборгованість Відповідача становить 1890,73 грн.

22.09.2010р. у судовому засіданні, представник Відповідача підтвердив часткову проплату боргу, а також заперечував проти позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

У судовому засіданні 29.09.2010р., у зв’язку з повним погашенням Відповідачем основного боргу у сумі 865,81 грн. згідно з платіжним дорученням від 23.09.2010р. №245, Позивач уточнив позовні вимоги, залишивши суму штрафних санкцій: 237,71 грн.

          Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Житлово-будівельного кооперативу «Малиновський-4» (65088, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога,123, код ЄДРПОУ 23205762, МФО 328016, р/р 26000670223831 в Київське відділення ООФ ПАТ „УСБ”) на користь Відкритого акціонерного товариства «ОДЕСЛІФТ»(65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 34, код ЄДРПОУ 03336031, р/р 26009311514201 в Акціонерний банк „Південний” МФО 328209) збитки від інфляції в сумі 114,24 грн., 3% річних в сумі 123,47 грн., витрати по державному миту в сумі 104,04 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             Меденцев П.А.