Рішення № 11810669, 04.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2010 р.Справа № 9/175-10-3422 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "РІДНА МАРКА"

До відповідача: суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 39659,2 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: 04.08.2010 р. за вх. №6683 Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "РІДНА МАРКА" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі Відповідач) 39695,2 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судових засіданнях проти позовних вимог заперечує, письмовий відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

30.09.2010р. Відповідач надав до суду зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "РІДНА МАРКА" про визнання недійсним договору. 04.10.2010р. суд виніс Ухвалу про повернення зустрічної позовної заяв, на підставі ст. 60 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Рідна Марка Корп” було поставлено у власність Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 товар за видатковими накладними: №1958 від 04.05.2009р. на суму 28104,12 грн., №1507 від 15.04.2009р. на суму 31549,20 грн., на загальну суму: 59659,20 грн. з врахуванням ПДВ.

12.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Рідна Марка Корп” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Група компаній ”Рідна Марка” було укладено Договір про відступлення права вимоги (надалі Договір цесії).

За Договором цесії Товариство з обмеженою відповідальністю „Рідна Марка Корп” відступило Позивачу право вимоги, що виникло на підставі правочину поставки у власність товару Відповідачу за видатковими накладними.

15.02.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Рідна Марка Корп” направило Відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги за Договором цесії. В свою чергу, Позивач звернувся до Відповідача з листом-вимогою (претензією) від 12.02.2010р. про сплату заборгованості за поставлений товар до 22.02.2010р.

Однак, в порушення зобовязань, Відповідач за отримання товару не розрахувався.

02.08.2010р. Позивач повторно звернувся до Відповідача з листом-вимогою (претензією) про сплату заборгованості за поставлений товар, та додатково надіслав повідомлення про відступлення права вимоги за Договором цесії.

Відповідач не надав відповіді на жоден лист Позивача. Таким чином, станом на 02.08.2010р., заборгованість Відповідача складає: 39659,20 грн. з врахуванням ПДВ.

22.09.2010р. за вх. 25125, Позивач надав до суду пояснення по справі. Позивач зазначає, що попри заперечення Відповідача проти переводу боргу, відповідно до усних пояснень наданих у судовому засіданні представником Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, поставка товару відбулася за межами договору від 19.02.2008р. про поставку товару, яким керується Відповідач, оскільки надані накладні не мають посилання на цей договір. Більш того, Відповідач частково оплачував товар Позивачу, тобто визнав переуступку з Товариства з обмеженою відповідальністю „Рідна Марка Корп” на Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "РІДНА МАРКА".

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, відповідно до ст. 509 ЦК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За положеннями ч.1 ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом, ст. 513 ЦК України.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 518 ЦК України зазначає, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором, ст. 519 ЦК України.

Відповідно до ст. 195 ГК України управнений суб'єкт господарського зобов'язання, якщо інше не передбачено законом, може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Передачу (делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком. Передача (делегування) прав тягне за собою обов'язок суб'єкта, який одержав у результаті такої передачі (делегування) додаткові повноваження, вирішувати відповідне до цих повноважень коло господарських питань та нести відповідальність за наслідки рішень, що ним приймаються.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, оплаті послуг адвоката віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 2555007973, р/р НОМЕР_1 в АБ „Південний”, МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "РІДНА МАРКА" (02105, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, код ЄДРПОУ 36336351, р/р 26009010300247 в ВАТ Міжнародний Інвестиційний банк, м. Києва, МФО 380582) заборгованість в сумі 39659,20 грн., 397 грн. витрат по держмиту, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Меденцев П.А.