Рішення № 118102983, 21.03.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.03.2024Справа №910/13759/23

За позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі 1. Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та 2. Бахмацької міської радидо Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -1. Державного агентства лісових ресурсів України 2. Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів Українипро відшкодування шкоди у розмірі 107 564,65 грн Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники учасників справи:прокурор:Биховцова О.А.від позивача-1:не з`явивсявід позивача-2:не з`явивсявід відповідача:Шапран Л.І.від третьої особи-1:не з`явивсявід третьої особи-2:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2023 року заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Бахмацької міської ради із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування шкоди у розмірі 107 564,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура вказує, що всупереч вимог законодавства Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" не виконало обов`язок щодо охорони та збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулася незаконна вирубка 21 дерева породи клен у захисних лісонасадженнях виділу 20 кварталу 2 на 4 км 8-9 пікету з правої сторони колії дільниці Бахмач-Ромни Ніжинського району, чим було спричинено шкоду державі та територіальній громаді, розрахунок розміру якої здійснено згідно постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 та складає 107 564,65 грн, в той час як ні Бахмацька міська рада, ні Державна екологічна інспекція у Чернігівській області жодних заходів щодо стягнення відшкодування заподіяної шкоди не вживали та не планують вживати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 відкрито провадження у справі №910/13759/23; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи; визначено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи; судове засідання призначено на 05.10.2023.

29.09.2023 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання про залишення позову без розгляду та відзив на позов.

У відзиві на позов Акціонерне товариство "Українська залізниця" заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що земельна ділянка площею 231,10 га була надана йому в користування для експлуатації та обслуговування залізниці і на ній простягається залізнична колія, вздовж якої у смузі відведення розташовані захисні лісові насадження, тобто лісонасадження залізниці, а веденням захисного господарства в лісонасадженнях залізниць займаються спеціалізовані лісогосподарські підрозділи - дистанції захисних лісонасаджень, які підпорядковані службам колії залізниць. Відповідач стверджує, що 11.11.2021 працівниками Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень виявлена незаконна рубка у захисних лісових насадженнях дерев на правій стороні колії перегону Бахмач Пасажирський - Пост Південний 4 км пк 8-9 та відповідно відповідачем направлено заяву про злочин до органу досудового розслідування. На підставі вказаної заяви відкрито кримінальне провадження №12021270310000464, інформація про яке внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України. Акціонерне товариство "Українська залізниця" зазначає, що саме воно було ініціатором притягнення винних осіб за незаконну порубку дерев, однак про прийняті процесуальні рішення у кримінальному провадженні №12021270310000464 від 12.11.2021 відповідач так і не був повідомлений. Відповідач вказує, що звернувся із відповідною заявою про злочин, оскільки саме залізниці завдано збитки, так як здійснено порубку дерев в захисних лісонасадженнях залізниці, які розташовані у межах смуги відведення залізниці. Відновлення вирубаних дерев здійснено виключно силами і за рахунок залізниці, оскільки захисні лісонасадження залізниці забезпечують безпеку руху поїздів. Крім того, відповідач стверджує, що наданий до позовної заяви розрахунок розміру шкоди не може бути належним та допустимим доказом, яким підтверджено розмір шкоди, оскільки відповідно до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 11.11.2021, складеного Бахмацькою дистанцією захисних лісонасаджень, було виявлено правопорушення у вигляді незаконної рубки порід дерев клен в кількості 21 штуки, в той час як у розрахунку розміру шкоди взагалі не зазначена порода дерев, а розмір збитків в сумі 24 875,00 грн пораховано з урахуванням індексації за попередні роки, але за який період не вказано. Окремо відповідач звертає увагу суду, що ні нормами Лісового кодексу України, ні постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" №665 від 26.07.2008 не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, так само як і порядку розрахунку розміру шкоди, завданої такою бездіяльністю. При цьому, на думку відповідача, у випадку стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця", за умови незабезпечення ним належної охорони лісу від незаконних порубок, шкоди за вказану бездіяльність у такому ж розмірі (як за незаконну рубку лісу), в наведеній ситуації ця особа, яка фактично буде такою, що відшкодувала шкоду замість іншої, винної особи (яка здійснила рубку лісу), водночас буде позбавлена правової можливості в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України звернутись до винної особи зі зворотною вимогою (регресом) у розмірі виплаченого відшкодування, оскільки підстави відповідальності постійного користувача (відповідача) та особи, визнаної винною у незаконній порубці дерев, будуть різними (відповідальність за неналежну охорону лісу в першому випадку та відповідальність за незаконну рубку лісу у другому), що суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. На думку відповідача, розмір шкоди, завданої саме незаконною рубкою лісу, повністю охоплює розмір шкоди за такий вид правопорушення, як незаконна рубка лісу, натомість стягнення такої шкоди з обох осіб (користувача-охоронника та особи, що незаконно здійснила рубку дерев), тобто в подвійному розмірі, по-перше, суперечить загальним принципам притягнення до юридичної відповідальності, по-друге, не передбачено нормами чинного законодавства.

Клопотання про залишення позову без розгляду мотивоване тим, що участь прокурора в даному господарському процесі не є обґрунтованою з правової точки зору.

04.10.2023 засобами електронного зв`язку та 10.10.2023 засобами поштового зв`язку від Бахмацької міської ради надійшла заява, в якій позивач підтримує позовні вимоги керівника Чернігівської обласної прокуратур та просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача-2.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки дане звернення прокурора відповідає висновкам Верховного Суду; встановлено прокурору строк для надання копій матеріалів кримінального провадження №12021270310000464 - до наступного засідання; встановлено відповідачу строк для надання довідки про довжину залізничної смуги, яка розташована під лісами; запропоновано відповідачу надати судову практику; оголошено перерву в судовому засіданні до 24.10.2023.

12.10.2023 засобами поштового зв`язку від заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор вказує, що, подаючи даний позов щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства, вчиненим невстановленими особами на підвідомчій відповідачу території, прокурор виходив з того, що обов`язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, а також створення сприятливих умов для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України покладено на відповідача як на постійного лісокористувача. Підставою пред`явлення позову про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 107 564,65 грн шкоди за незаконну порубку стало неналежне виконання постійним лісокористувачем обов`язків по здійсненню охорони лісових насаджень, внаслідок чого невстановленими особами здійснено вирубку дерев у захисних лісонасадженнях. Прокурор стверджує, що Лісовим кодексом України та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" на Акціонерне товариство "Українська залізниця" покладено обов`язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень і яким чином відповідач буде здійснювати виконання покладених на нього обов`язків, не вправі визначати ні прокурор, ні позивачі. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, спрямованих на ефективне, а не формальне, забезпечення охорони і збереження лісових насаджень від незаконних рубок на підвідомчій йому території лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та заподіяння шкоди. Отже, на думку прокурора, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим та відбулося вирубування дерев невстановленими особами і заподіяння шкоди. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу. Також прокурор вказує, що у даному випадку ним дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки з матеріалів справи вбачається, що органу місцевого самоврядування та органу контролю було відомо про наявне порушення, однак навіть не зважаючи на це прокурор звертався з листами до позивачів, що свідчить про дотримання прокурором критерію розумності, а доводи відповідача у цій частині є безпідставними. Крім того, прокурор вважає, що вчинення слідчих дій у кримінальному провадженні №12021270310000464 взагалі не стосується предмету даного спору та не підлягає доведенню у даній справі, яка повинна розглядатися судом виходячи із заявленого предмету спору, правової підстави та визначеного кола осіб, в той час як вжиття посадовими особами відповідача дій щодо повідомлення правоохоронних органів про виявлення незаконної порубки також не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини відповідача.

12.10.2023 засобами електронного зв`язку та 19.10.2023 засобами поштового зв`язку від Бахмацької міської ради надійшла заява, в якій позивач підтримує позовні вимоги керівника Чернігівської обласної прокуратур та просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача-2.

23.10.2023 засобами поштового зв`язку від Чернігівської обласної прокуратури надійшли матеріали кримінального провадження №12021270310000464 від 12.11.2021.

24.10.2023 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про долучення до матеріалів справи №910/13759/23 доказів.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 постановлено здійснювати розгляд справи №910/13759/23 за правилами загального позовного провадження; повернуто Чернігівській обласній прокуратурі матеріали кримінального провадження №12021270310000464 для виконання вимог протокольної ухвали суду від 05.10.2023 в частині надання копії матеріалів кримінального провадження; запропоновано Чернігівській обласній прокуратурі надати пояснення щодо підстав закриття кримінального провадження №12021270310000464, а також щодо особи потерпілого, якій було направлено постанову про закриття кримінального провадження відповідно до п. 3 вказаної постанови; залучено до участі у справі Державне агентство лісових ресурсів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; зобов`язано сторін направити залученій третій особі копії заяв по суті спору протягом п`яти днів, а докази такого направлення надати суду; запропоновано залученій третій особі у строк протягом десяти днів з дня одержання ухвали надати суду письмові пояснення щодо заяв по суті спору з доказами їх направлення іншим учасникам справи; зобов`язано Державне агентство лісових ресурсів України надати суду відомості щодо виконання ч. 2 ст. 86 Лісового кодексу України в частині визначення переліку протипожежних та інших заходів, вимог щодо складання планів цих заходів, які саме заходи вживались центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства; призначено підготовче засідання на 14.11.2023.

25.10.2023 засобами поштового зв`язку від Чернігівської обласної прокуратури із супровідним листом надійшли докази.

10.11.2023 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області в системі "Електронний суд" сформовано заяву про розгляд справи №910/13759/23 без участі представника позивача-1.

10.11.2023 засобами поштового зв`язку від заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури надійшли пояснення, в яких прокурор повідомляє, що відповідно до постанови від 07.03.2023 кримінальне провадження №12021270310000464 від 12.11.2021 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України. Потерпілий у даному кримінальному провадженні не визначався, заяви від Акціонерного товариства "Українська залізниця" та його структурних підрозділів щодо визнання потерпілим до органу досудового розслідування не надходили. Крім того, прокурор посилається на пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №9901/93/19, в якій зазначено, що виходячи з вимог частини 2 статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 та 19.09.2018 у справах №№ 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою особою, а навпаки, є відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Крім того, прокурор зазначає, що згідно пояснень майстра лісу Жили М.А., якому ввірена територія, на якій вчинено незаконну порубку, востаннє ним здійснювався обхід території 05.10.2021, а вже при обстеженні 11.11.2021 виявлено незаконну порубку. Тобто більш ніж місяць посадовими особами відповідача не вживалися будь-які заходи щодо збереження лісового фонду. На думку прокурора, зазначене свідчить, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за територією, де виявлено незаконну вирубку, проте не здійснював належних заходів охорони лісу, відтак дії щодо фіксування невідомо коли здійсненого правопорушення жодним чином не спростовують вини відповідача і свідчать про те, що вжиті заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.

10.11.2023 в системі "Електронний суд" Державним агентством лісових ресурсів України було сформовано пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, в яких третя особа-1 зазначає, що Держлісагентство у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міндовкілля видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання. Натомість Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує в межах повноважень, передбачених законом, державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. Відтак, за твердженнями третьої особи-1, визначення переліку протипожежних та інших заходів, вимог щодо складення планів таких заходів входить до повноважень Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 повторно зобов`язано Державне агентство лісових ресурсів України виконати вимоги протокольної ухвали Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 в частині надання суду відомостей щодо виконання ч. 2 ст. 86 Лісового кодексу України в частині визначення переліку протипожежних та інших заходів, вимог щодо складання планів цих заходів, із зазначенням того, які саме заходи вживались центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства; відкладено підготовче засідання на 30.11.2023.

17.11.2023 засобами поштового зв`язку від заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на виконання ухвали суду від 05.10.2023 надійшли копії матеріалів кримінального провадження №12021270310000464 від 12.11.2021.

29.11.2023 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області в системі "Електронний суд" сформовано заяву про розгляд справи №910/13759/23 без участі представника позивача-1.

29.11.2023 в системі "Електронний суд" Державним агентством лісових ресурсів України було сформовано пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, в яких третя особа-1 вказує, що Держлісагентство не уповноважене законом здійснювати заходи з формування державної політики у сфері лісового господарства в розумінні ч. 2 ст. 86 Лісового кодексу України.

29.11.2023 в системі "Електронний суд" Бахмацькою міською радою сформовано заяву, в якій позивач підтримує позовні вимоги керівника Чернігівської обласної прокуратур та просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача-2.

30.11.2023 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про долучення до матеріалів справи №910/13759/23 доказів.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 долучено подані відповідачем докази до матеріалів справи №910/13759/23; запропоновано відповідачу дооформити надану суду таблицю; залучено до участі у справі Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; зобов`язано учасників справи направити залученій третій особі копії заяв по суті спору протягом п`яти днів, а докази такого направлення надати суду; запропоновано залученій третій особі у строк протягом десяти днів з дня одержання ухвали надати суду письмові пояснення щодо заяв по суті спору з доказами їх направлення іншим учасникам справи; зобов`язано Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України надати суду відомості щодо виконання ч. 2 ст. 86 Лісового кодексу України в частині визначення переліку протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів, із зазначенням того, які саме заходи вживались центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства; відкладено підготовче засідання на 19.12.2023.

11.12.2023 засобами поштового зв`язку від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України надійшли письмові пояснення у справі №910/13759/23, в яких третя особа-2 вказує, що підтримує позовну заяву Чернігівської обласної прокуратури в повному обсязі, оскільки порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, на думку третьої особи-2, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України вважає, що відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням лісового законодавства, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення. Щодо запитуваної ухвалою суду від 30.11.2023 інформації, то третя особа-2 вказує, що згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521, Держлісагенство відповідно до покладених на нього завдань узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств і в установленому порядку подає їх Міністрові захисту довкілля та природних ресурсів. Натомість до Міндовкілля проект акта щодо визначення переліку протипожежних та інших заходів, вимог щодо складання планів цих заходів не надходив. Окремо третя особа-2 зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 №612 було затверджено Порядок організації охорони і захисту лісів, який був розроблений Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України; постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2023 №112 затверджено Порядок здійснення лісовпорядкування, розроблений Міндовкілля спільно з Держлісагентством. Щодо виконання частини другої статті 86 Лісового кодексу України в частині визначення переліку протипожежних та інших заходів, вимог щодо складання планів цих заходів, відповідно до вимог статті 7 Закону України від 11.09.2003 №1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" підготовка проекту наказу Міндовкілля "Про затвердження Переліку протипожежних та інших заходів, вимог щодо складання планів цих заходів" буде включена до плану діяльності Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України з підготовки проектів регуляторних актів на 2024 рік. У своїх поясненнях третя особа-2 просить суд здійснювати розгляд справи № 910/13759/23 з урахуванням позиції, викладеної у письмових поясненнях, позовну заяву Чернігівської обласної прокуратури задовольнити, а розгляд справи здійснювати без участі представника Міндовкілля.

18.12.2023 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області в системі "Електронний суд" сформовано заяву про розгляд справи №910/13759/23 без участі представника позивача-1.

19.12.2023 в підготовчому засіданні представником Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" було надано суду заяву про долучення до матеріалів справи №910/13759/23 доказів.

Також 18.12.2023 в підготовчому засіданні прокурором було надано суду лист Чернігівської обласної прокуратури вих. №12-1343ВИХ-23 від 14.12.2023.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 долучено подані відповідачем докази до матеріалів справи; долучено подані прокурором докази до матеріалів справи; запропоновано Державному агентству лісових ресурсів України відреагувати на пояснення Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України; визнано обов`язковою явку представників Державного агентства лісових ресурсів України та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України в наступне засідання та бути готовим надавати обґрунтування власних пояснень щодо виконання ч. 2 ст. 86 Лісового кодексу України в частині визначення переліку протипожежних та інших заходів, вимог щодо складання планів цих заходів, із зазначенням того, які саме заходи вживались центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства (якщо не вживались, то чому), а також тлумачення центральним органом виконавчої влади положень ч. 2 ст. 86 Лісового кодексу України; відкладено підготовче засідання на 18.01.2024.

17.01.2024 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області в системі "Електронний суд" сформовано заяву про розгляд справи №910/13759/23 без участі представника позивача-1.

18.01.2024 через відділ діловодства суду від Київської міської прокуратури надійшли пояснення, в яких повідомляється, що за інформацією Чернігівської обласної прокуратури упродовж 2021 року органами прокуратури області заявлено 9 позовів до постійних лісокористувачів, які не забезпечили належну охорону лісу внаслідок чого сталися незаконні порубки, які були задоволені судами; у 2022 році заявлено 5 таких позовів до постійних лісокористувачів, які також задоволені судами; у 2023 році відповідних позовові було заявлено 8, 3 з яких задоволені судам, а 5 позовів ще перебувають на розгляді суду.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 запропоновано Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України повідомити суд чи було в планах визначення переліку протипожежних та інших заходів, вимог щодо складання цих заходів відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України в попередніх роках; запропоновано Державному агентству лісових ресурсів України повідомити чому ним не було ініційовано звернення в порядку ст. 38 Лісового кодексу України до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України щодо визначення переліку протипожежних та інших заходів, вимог щодо складання цих заходів відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України та повідомити причини не звернення; закрито підготовче провадження у справі №910/13759/23; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи по суті на 06.02.2024; зобов`язано Державне агентство лісових ресурсів України повідомити суд причини невиконання вимог протокольної ухвали суду від 19.12.2023 в частині не забезпечення явки його представника в засідання 18.01.2024.

26.01.2024 засобами електронного зв`язку від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України надійшов лист вих. №16/16-02/50-24 від 25.01.2024, в якому третя особа-2 повідомляє, що проект наказу Міндовкілля "Про затвердження Переліку протипожежних та інших заходів, вимог щодо складання планів цих заходів" до планів діяльності Міндовкілля з підготовки проектів регуляторних актів на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки не включався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 зобов`язано Чернігівську обласну раду надати відомості щодо виконання ч. 2 ст. 86 Лісового кодексу України в частині визначення переліку протипожежних та інших заходів, вимог щодо складання планів цих заходів, із зазначенням того, які саме заходи вживались органом місцевого самоврядування відповідно до його повноважень.

31.01.2024 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області в системі "Електронний суд" сформовано заяву про розгляд справи №910/13759/23 без участі представника позивача-1.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 29.02.2024.

14.02.2024 засобами електронного зв`язку та 21.02.2024 засобами поштового зв`язку від Чернігівської обласної ради надійшов лист вих. №01-05/118 від 14.02.2024, в якому Рада повідомляє, що до її повноважень не належить виконання ч. 2 ст. 86 Лісового кодексу України, оскільки Чернігівська обласна рада не є власником, постійним землекористувачем запитуваних лісових ділянок та не є органом місцевого самоврядування, до повноважень якого належить розпорядження даними земельними ділянками.

26.02.2024 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області в системі "Електронний суд" сформовано заяву про розгляд справи №910/13759/23 без участі представника позивача-1.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 повторно зобов`язано Чернігівську обласну раду надати відомості щодо виконання ч. 2 ст. 86 Лісового кодексу України в частині визначення переліку протипожежних та інших заходів, вимог щодо складання планів цих заходів, із зазначенням того, які саме заходи вживались органом місцевого самоврядування відповідно до його повноважень, а саме: в цілому чи приймались відповідні рішення про погодження переліку протипожежних та інших заходів безвідносно до земельних ділянок або суб`єктів користувачів земельних ділянок; встановлено Чернігівській обласній раді строк для надання витребуваних відомостей - 5 днів; відкладено судове засідання на 21.03.2024.

13.03.2024 засобами електронного зв`язку та 18.03.2024 засобами поштового зв`язку від Чернігівської обласної ради надійшов лист вих. №01-05/214 від 13.03.2024, в якому Рада повідомляє, що безпосередньо Чернігівська обласна рада не розробляла та не приймала рішень щодо затвердження комплексу протипожежних та інших заходів, спрямованих на охорону та захист лісів.

18.03.2024 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області в системі "Електронний суд" сформовано заяву про розгляд справи №910/13759/23 без участі представника позивача-1.

В судове засідання 21.03.2024 з`явились прокурор та представник відповідача, надали пояснення по суті спору, за змістом яких прокурор позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечувала та просила відмовити в задоволенні позову.

Позивачі та треті особи явку своїх повноважених представників в судове засідання 21.03.2024 не забезпечили, хоча про місце, дату та час засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи. Попри наведене, позивачі та треті особи у своїх заявах неодноразово просили суд здійснювати розгляд справи №910/13759/23 без участі їх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на приписи ст.ст. 120, 202, 242 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи надходження від позивачів та третіх осіб клопотань здійснення розгляду справи №910/13759/23 без участі їх представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, Бахмацької міської ради, Державного агентства лісових ресурсів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

В судовому засіданні 21.03.2024 судом завершено розгляд справи №910/13759/23 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісу та об`єктам природно-заповідного фонду внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Судом встановлені та не заперечується учасниками справи, такі фактичні обставини:

- 11.11.2021 Акціонерне товариство "Українська залізниця" виявило, що невстановленими особами у захисних лісонасадженнях відділу 20 кварталу 2, на 4 кілометрі 8-9 пікету з правої сторони колії дільниця Бахмач-Ромни Ніжинського району здійснено незаконну порубку 21 дерев породи клен.

- 11.11.2021 Акціонерне товариство "Українська залізниця" усно повідомило про ці обставини Бахмацьке ВП ГУНП України в Чернігівській області, в цей день самостійно склало акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства.

- 11.11.2021 Бахмацьким ВП ГУНП України в Чернігівській області складено протокол огляду місця події і 12.11.2021 за заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця" зареєстровано кримінальне провадження №12021270310000464 від 12.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України.

- 15.11.2021 Акціонерне товариство "Українська залізниця" надіслало письмову заяву вих. №564 про злочин, долучивши докази порубки дерев та розрахунок розміру шкоди, заподіяної захисним лісонасадженням Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень самовільною рубкою дерев на суму 107 564,89 грн.

- Кримінальне провадження №12021270310000464 від 12.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України, складається із 44 аркушів, і крім процесуальних документів та раніше описаних актів і протоколу огляду містить: пояснення лісника та допис свідка - лісника, який повідомив про виявлений зруб дерев. Щоквартально надавалися однакові доручення (4 штуки) на обхід прилеглих будинків та пошук свідків, які відпрацьовувалися шаблонними рапортами (4 штуки) про неможливість виявлення інформації.

- 07.03.2023 Відділення поліції №1 Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівської області винесло постанову про закриття кримінального провадження №12021270310000464 від 12.11.2021 у зв`язку із малозначністю, а саме не заподіянням істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі - відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, а саме: факту настання істотної шкоди.

- 25.07.2023 ОНПС Чернігівської області на виконання листа Чернігівської обласної прокуратури вих. №12-784вих-23 від 20.07.2023 провело розрахунок розміру шкоди, заподіяних незаконною порубкою дерев, на суму 107 564,65 грн (що на 24 коп. менше ніж за розрахунком відповідача).

- 20.07.2023 прокурор листом №12-782вих-23 від 20.07.2023 звернувся до Бахмацької міської ради, а листом вих. №12-861вих-23 від 02.08.2023 до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, в яких повідомив про заподіяння шкоди порубкою дерев та тим, що така шкода не відшкодована, що спричиняє порушенню інтересів держави.

У серпні 2023 року прокурор звернувся до суду із даним позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" шкоди у розмірі 107 564,65 грн, завданої Державі внаслідок незаконної порубки дерев, оскільки відповідач, як постійний лісокористувач, не виконав своїх обов`язків із забезпечення охорони, захисту, відтворення, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів.

Згідно із частинами першою-третьою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов`язання; збитки; причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; вина.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Суд відзначає, що даний судовий спір про стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою дерев, не є першим і існує чисельна практика касаційного суду щодо подібних питань з незначними змінами фактичних обставин.

Зокрема, в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, в якій мова стосувалася відповідальності за незаконну порубку лісу НПП "Гуцульщина", яка виявлена в результаті перевірка на підставі наказу Державної екологічної інспекції, листа прокуратури Івано-Франківської області та ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду "Щодо проведення перевірки", суд дійшов таких висновків:

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, за висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, на думку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 09.08.2018 у справі №909/976/17 вказала, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

В свою чергу суд у справі №910/13759/23 відзначає, що як у вказаному судовому акті касаційного суду, так і подібних, на які посилається прокурор, немає відповіді на наступні питання:

1) як розмежувати правомірні дії лісокористувача щодо забезпечення обов`язку з організації охорони і захисту лісів в частині здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок від протиправної бездіяльності? За яких умов наступає протиправна поведінка у вигляді протиправної бездіяльності, як елемент цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди?

2) чи може наставати цивільно-правова відповідальність постійного лісокористувача у вигляді шкоди за порушення лісового законодавства (у вигляді протиправної бездіяльності) у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами, за умови, що а) такий лісокористувач самостійно виявив порубку та повідомив правоохоронців про неї, б) кримінальне провадження за таким зверненням було закрито на підставі відсутності істотної шкоди інтересам держави, в) незаконна рубка здійснена в технологічній смузі залізниці і відновлення таких захисних лісів здійснює такий лісокористувач?

3) якій особі заподіяно шкоду від вирубки лісонасаджень, які знаходяться на землях залізничного транспорту уздовж залізничної колії?

Щодо протиправної поведінки постійного лісокористувача у вигляді протиправної бездіяльності в аспекті обов`язку з організації охорони і захисту лісів в частині здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок.

При розгляді даної справи суд поставив перед собою питання яка поведінка відповідача (постійного лісокористувача) мала б бути, щоб уникнути незаконної порубки, що є обов`язковою умовою для висновку про протиправну бездіяльність.

Таке питання у суду виникло в першу чергу у зв`язку із особливостями постійного лісокористувача в межах справи №910/13759/23 - Акціонерного товариства "Українська залізниця" та характером лісових насаджень, в яких була здійснена незаконна рубка дерев.

Загальновідомою обставиною є, що в силу технологічної необхідності безпеки транспорту, як автошляхи, так і залізничні шляхи з метою уникнення негативної дії а) шквальних бокових вітрів на транспорт, який рухається, та б) існування снігових наметів, зумовлених дією вітрів та переміщенням снігових мас на автодороги та полотно залізниці, вздовж таких транспортних артерій розміщуються лісові посадки.

Згідно ст. 1 Лісового кодексу України лісом є тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Частиною 1 статті 55 Земельного кодексу України передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Натомість згідно статті 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

З наведених положень законодавства вбачається, що за змістом ст. 55 Земельного кодексу України, Лісового кодексу України лісові посадки вздовж залізничних колій віднесені до земель лісогосподарського призначення, а за змістом ст. 68 Земельного кодексу України та ст. 23 Закону України "Про транспорт" є землями залізничного транспорту, до яких віднесено захисні та укріплюючі насадження.

Попри наведене, частиною 3 статті 1 Лісового кодексу України встановлено, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно загальнодоступної інформації, яка розміщена в мережі Інтернет, загальна довжина залізничних шляхів загального користування України становить 22,3 тис. км.

Як правило, лісонасадження, які розміщені на землях залізничного транспорту, становлять вузьку полосу уздовж залізничного полотна, в переважній більшості випадків - з обох боків.

Очевидно, що для висновку про протиправну бездіяльність суду мають бути зрозумілі визначені законом чи здоровим глуздом заходи (комплекс заходів, про який йдеться як в статті 86 Лісового кодексу України, так і в перелічених судових актах Верховного Суду), які б за умови правомірної поведінки мав б вчинити відповідач (Акціонерне товариство "Українська залізниця") з метою унеможливлення порубки 21 дерева у захисних лісонасадженнях відділу 20 кварталу 2 на 4 кілометрі 8-9 пікету з правої сторони колії дільниці Бахмач-Ромни Ніжинського району.

Правова поведінка - це передбачена нормами об`єктивного права соціально значуща свідомо-вольова поведінка індивідів або їхніх об`єднань, яка, як правило, спричиняє або здатна спричинити певні юридичні наслідки.

За своїм характером і правовими наслідками правова поведінка поділяється на два основні види:

1) правомірна поведінка - така, що відповідає приписам права;

2) неправомірна поведінка (правопорушення) - така, що порушує приписи права.

Правопорушення - це протиправне, винне, таке, що завдає шкоди особі, суспільству або державі, діяння деліктоздатної особи, за яке передбачена юридична відповідальність.

Однією із ознак правопорушення є протиправність. Правопорушення суперечить конкретному правовому припису і є невиконанням обов`язку або порушенням заборони.

Відтак, для висновку про протиправність необхідно встановити невиконання обов`язку або порушення заборони.

Прокурор вказує, що відповідач порушив обов`язок, який визначений у статтях 63, 86 Лісового кодексу України та полягає в протиправній бездіяльності (порушенні зобов`язання) у організації охорони і захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом статті 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Суд відзначає, що саме по собі формулювання "здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок" носить загальний характер, як і відсутня конкретизація обов`язку охорони у статтях 19, 63, 64, 86 Лісового кодексу України.

Відтак, суд шукав відповідь на питання - які конкретні заходи (комплекс заходів) мав би проводити постійний лісокористувач задля унеможливлення незаконної порубки 21 дерева уздовж залізничного полотна протяжністю 22 300 км, а також де визначений перелік такого комплексу заходів.

Такі питання ставилися судом і перед прокурором, який зазначав і про чергування лісників, і про охорону за допомогою авіації (в т.ч гелікоптерів) чи дронів. Стосовно таких відповідей прокурора суд зазначає наступне.

Безумовно, збереження лісів є надзвичайно важливим обов`язком держави та суспільства, а також лісокористувачів. При цьому вартість заходів по охороні майна в будь-якому випадку має бути співмірна із цінністю об`єкту охорони, комплекс таких заходів має бути реальним та виконуваним.

Суду складно уявити яка кількість авіації / дронів та людей (що мають ними управляти) необхідна та з якою періодичністю і щільністю повинне здійснюватись таке патрулювання лісонасаджень вздовж залізничних колій протяжністю 22 300 км для унеможливлення порубки в лісосмузі 21 дерева.

Іншими словами, заходи у вигляді охорони кожного дерева одним сторожем/лісником було б результативним, проте неспівмірними за витратами та очевидно не реальними до виконання, а відтак і не ефективним. Аналогічна ситуація із залученням до охорони лісонасаджень уздовж залізничної колії протяжністю 22 300 км авіації (в т.ч гелікоптерів) та дронів.

В свою чергу, в межах даної справи встановлені такі фактичні обставини: а) постійний лісокористувач (відповідач) самостійно виявив порубку та повідомив правоохоронців про неї, б) кримінальне провадження за таким зверненням було закрито на підставі відсутності істотної шкоди інтересам держави, в) незаконна рубка здійснена в технологічній смузі залізниці і відновлення таких захисних лісів здійснює такий лісокористувач з метою безперебійної роботи та безпеки руху на залізничному транспорті.

З урахуванням не наведення прокурором та позивачем конкретних обов`язків, які були порушені Акціонерним товариством "Українська залізниця", суд не може закрити очі і на дії відповідача, завдяки яким і була виявлена така порубка.

Якби відповідач не звернувся до поліції із усною (а пізніше письмовою) заявою про злочин, то прокурор та позивачі очевидно ніколи б не дізналися про таку порубку.

Саме відповідач склав розрахунок шкоди та приклав її до заяви, а правоохоронці допитали лише лісника відповідача.

В аспекті поведінки відповідача вона була послідовою, що не можна сказати про поведінку державних органів (поліції та прокуратури).

07.03.2023 Відділення поліції №1 Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівської області винесло постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку із малозначністю, а саме - не заподіянням істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі - відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України, а саме: факту настання істотної шкоди.

Це рішення відділення поліції є сумнівним, адже згідно з приміткою до ст. 246 Кримінального кодексу України в редакції Закону №2531-VIII у 2023 році істотна шкода для цілей наведеної статті становила 26 840,00 грн.

Попри наведене, після потрапляння у поле зору Чернігівської обласної прокуратури цієї постанови про закриття кримінального провадження, в якій зазначено про відсутність істотної шкоди інтересам держави, у своїх листах, що направлені у липні-серпні 2023 року, а також у позовній заяві прокурор вказує про існування істотної шкоди інтересам держави.

Прокурор не вжив заходів для скасування постанови про закриття кримінального провадження, яка мотивована протилежними висновками, ніж відображені у поданому прокурором позові.

В очах стороннього спостерігача може скластися враження, що заходи у кримінальному провадженні здійснено формально, адже орган досудового розслідування або не хотів витрачати ресурси для його розкриття, або розумів безперспективність пошуку злочинця/ів, який/і зрубали 21 дерево більш ніж місяця тому за відсутності свідків такого злочину.

Повертаючись до доводів прокурора щодо порушення відповідачем норм закону в частині не здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, суд зазначає наступне.

У рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. На них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків. Дії або рішення суб`єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб`єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються). Правомірне очікування виникає в особи в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб`єкта владних повноважень в особи наявне розумне сподівання, що стосовно неї суб`єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше.

Отже, принцип "належного урядування" покладає обов`язок на орган діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Таким чином, будь який закон (нормативно-правовий акт) має бути чітким, виконуваним та передбачуваним.

Частиною 1 статті 86 Лісового кодексу України унормовано, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Аналіз наведених норм права діє підстави для таких висновків:

По-перше, пошкодження лісів від настання тих загроз, яким має своїм комплексом заходів охороняти лісокористувач, не є абсолютним. Тобто пошкодження лісу від пожежі не завжди знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із протиправною бездіяльністю лісокористувача. Суд наводить такі приклади: а) пожежа в лісі внаслідок влучання блискавки призводить до знищення дерев, проте чи доцільно звинувачувати лісокористувача у незабезпечення блискавкозахисту біля кожного дерева?, б) інвазія комах-шкідників лісу призводить до пошкодження дерев, проте чи є підстави звинувачувати лісокористувача у цьому?, в) аналогічне питання у разі випадкової хвороби дерев та можливому звинуваченні лісокористувача у бездіяльності щодо превентивної обробки лісу від якоїсь хвороби?, г) незаконна порубка лісу при застосуванні до лісника, який перешкоджає незаконній вирубці лісу, фізичного насильства з обґрунтуванням "бездіяльності" відсутністю воєнізованої охорону лісу?.

Наведені випадки так само охоплюються диспозицією частини 1 статті 86 Лісового кодексу України (разом із незаконною порубкою) та за логікою прокурора мають охоронятися лісокористувачем за допомогою "комплексу заходів".

Тобто саме по собі заподіяння шкоди лісу внаслідок настання обставин, що перелічені в частині 1 статті 86 Лісового кодексу України (однієї із яких є незаконна порубка), саме по собі не є достатнім свідченням про протиправну бездіяльність лісокористувача, яка зумовлює підстави для стягнення з нього шкоди.

По-друге, частина 1 статті 86 Лісового кодексу України має системно тлумачитися із приписами частини 2 такої статті.

Відповідно до частини 2 статті 86 Лісового кодексу України власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Крім обов`язку власників лісів і постійних лісокористувачів розробити та проводити комплекс протипожежних та інших заходів, Лісовий кодекс України покладає на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування обов`язок щодо визначення переліку таких заходів.

Тобто центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування мають визначити перелік заходів на базі яких, власники лісів та постійні лісокористувачі розробляють і проводять власні комплекси заходів.

Суд залучив в межах даної справи в якості третіх осіб Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства) та Державне агентство лісових ресурсів України (центральний орган виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері лісового господарства).

У судовому засіданні представник Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України повідомив, що перелік протипожежних та інших заходів в порядку ч. 2 ст. 86 Лісового кодексу України центральним органом не затверджувався, але це є в планах на 2024 рік.

На запитання суду щодо причин незатвердження такого переліку представник третьої особи-2 пояснив, що до Міндовкілля не надходило звернення Державного агентства лісових ресурсів України із відповідною пропозицією.

Листом Юридичного департаменту Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України вих. №16/16-02/50-24 від 25.01.2024 на виконання ухвали суду повідомлено, що проект наказу Міндовкілля "Про затвердження Переліку протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів" до планів діяльності Міндовкілля з підготовки проектів регуляторних актів на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки не включався.

Тобто суд з прикрістю констатує, що держава (за 18 років) з моменту викладення статті 86 Лісового кодексу України у новій редакції законом №3404-IV від 08.02.2006 (набрав чинності 29.03.2006) не спромоглася розробити та затвердити перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів, які зобов`язані впроваджувати власники лісів та постійні лісокористувачі.

Такий перелік заходів не розроблявся і Чернігівською обласною радою, як власником лісів на земельних ділянках спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (лист вих. №01-05/214 від 13.03.2024).

З наведеного вбачається, що жодного чіткого, виконуваного та передбачуваного нормативно-правового акту, який би визначав перелік протипожежних та інших заходів, вимог щодо складання планів цих заходів, у спірний період (у 2021 році) ні центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, ні органом місцевого самоврядування не визначалось.

Таким чином, для розмежування правомірної поведінки постійного лісокористувача в умовах правової невизначеності (за відсутності затвердженого державним органом перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів) від його бездіяльності в аспекті порушення обов`язку із збереження лісів, особа, яка звертається із позовом про стягнення шкоди має довести:

А) які заходи повинен був зробити постійний лісокористувач,

Б) в чому полягає нездійснення цих заходів.

Обов`язковою умовою для стягнення шкоди є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною бездіяльністю та наслідками, які наступили. Іншими словами, для даної справи, суду необхідно надати відповідь, які ж такі заходи не вжив відповідач, які б за умови їх вчинення, унеможливили б порубку 21 спірного дерева.

Порушення конкретних реальних зобов`язань із охорони лісу, які повинен був вчинити лісокористувач має знаходитися у причинно-наслідковому зв`язку із незаконною порубкою - якби виконав обов`язок - не було б незаконної порубки.

Заходи з охорони, які має вжити особа для належного виконання свого обов`язку з охорони, залежать від об`єкта охорони. І якщо відносно одного об`єкту є очевидними та зрозумілими заходи, якими охоплюється обов`язок з охорони, то щодо інших - масштабних за площею та протяжністю об`єктів (таких як великі за площею та протяжністю масиви лісів / земельні ділянки) такі заходи не є очевидними.

Відтак, саме по собі словосполучення "зобов`язаний охороняти" відносно смуги лісу уздовж такого об`єкту охорони як залізничне полотно протяжністю 22 300 км не є конкретним обов`язком за порушення якого, особливо з урахуванням не розробки державою на виконання ч. 2 ст. 86 Лісового кодексу України переліку таких заходів, може наступати відповідальність за протиправну бездіяльність.

В кожному такому випадку, позивач має доводити які саме дії повинні були вжиті лісокористувачем і в чому полягає їх невжиття.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В межах справи №910/13759/23 ні прокурором, ні позивачами не доведено які саме заходи (комплекс заходів) для збереження дерев у захисних лісонасадженнях відділу 20 кварталу 2 на 4 кілометрі 8-9 пікету з правої сторони колії дільниці Бахмач-Ромни Ніжинського району мало вжити Акціонерне товариство "Українська залізниця" та в чому полягає не вжиття таких заходів. Відтак, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено наявність протиправної поведінки позивача та причино-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою.

Щодо особи, якій завдано шкоди внаслідок незаконної порубки дерев в лісосмузі вздовж залізничної колії.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" зазначає, що у випадку виявлення особи, що вчинила відповідне кримінальне правопорушення, будь-яких претензій прокурором/поліцією до лісокористувача не заявляється. А судова практика в частині особи, на користь якої стягується шкода, заподіяна таким злочином є суперечливою.

Зокрема, відповідачем долучено до матеріалів справи №910/13759/23 вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.09.2023 у справі №676/394/23, з якого вбачається, що у наведеному проваджені за ст. 246 Кримінального кодексу України первісно потерпілим було Акціонерне товариство "Українська залізниця", а пізніше було її замінено на орган місцевого самоврядування.

В той час, як у вироку Макарівського районного суду Київської області від 07.11.2023 у провадженні №1-кп/371/162 за ст. 246 Кримінального кодексу України колоди зрізаних дерев повернуто ДТГО "Південно-західна залізниця" АТ "Українська залізниця".

Із аналізу судової практики у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається наступна практика визнання потерпілою особою АТ "Українська залізниця" та стягнення шкоди за порубку захисних лісонасаджень у кримінальних провадженнях за ст. 246 Кримінального кодексу України:

- ухвала Білопільського районного суду Сумської області від 07.06.2023 у справі №573/1706/22: потерпілою особою визнаний Виробничий підрозділ "Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця". Прокурор у засіданні не заперечував проти залучення потерпілого і суд залучив АТ "Українська залізниця" як потерпілого у кримінальному провадженні. Із обвинувального акту вбачається, що збитки від незаконної порубки дерев у лісосмузі, яка належить АТ "Укрзалізниця", завдані виробничому підрозділу "Бахмутська дистанція захисних лісонасаджень" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця".

- ухвала Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.05.2021 у справі №682/893/20: потерпілим є структурний підрозділ Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень регіональної філії Південно-Західної залізниці АТ "Українська залізниця".

- вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07.07.2021 у провадженні №1-кп/718/72/21: в результаті вчинення кримінального правопорушення потерпілій юридичній особі - Виробничому підрозділу "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" РФ "Львівська залізниця" AT "Українська залізниця" завдано матеріального збитку у розмірі 175 430,88 грн, яка не відшкодована.

- вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06.03.2019 у справі №632/988/18: цивільний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково. Стягнуто з винуватця на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 56 862,52 грн.

- рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.03.2023 у справі №185/3415/22: стягнуто солідарно з винуватців на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, у розмірі 44 061,61 грн.

- вирок Любашівського районного суду Одеської області від 29.11.2021 у справі №507/1974/21: задоволено цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі АТ "Українська залізниця" та стягнуто на користь АТ "Українська залізниця" матеріальну шкоду за незаконну порубку лісу.

- вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.06.2023 у справі 607/5990/23: цивільний позов ВСП "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" до винуватця про відшкодування матеріальної шкоди задоволено та стягнуто з винуватця на користь АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" майнову шкоду в розмірі 270 217,32 грн.

Більше 350 судових актів містить реєстр судових рішень за контекстним пошуком "246 порубка залізниця потерпілий" і суд не буде перелічувати всі наявні.

В багатьох випадках прокурори не тільки не заперечують проти стягнення на користь АТ "Українська залізниця" шкоди, спричиненої незаконною порубкою лісу, який знаходиться у захисних лісових насадженнях залізниць, а й визнає таку особу потерпілою та є випадки задоволення судом заявленого прокурором цивільного позову в інтересах держави в особі АТ "Укрзалізниця".

Стаття 6 Закону України "Про залізничний транспорт" відносить до земель залізничного транспорту смугу відведення залізниць під захисними та укріплювальними насадженнями.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про залізничний транспорт" збитки, що виникли у разі порушення безперебійної роботи та безпеки руху на залізничному транспорті загального користування внаслідок блокування його комунікацій та інших навмисних незаконних дій, збитки за пошкодження та знищення лісонасаджень, інженерних споруд, земляного полотна та колій відшкодовуються винними юридичними та фізичними особами в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Такий закон є спеціальним по відношенню до загального Лісового кодексу України, адже обов`язок по утриманню таких лісових насаджень лежить на монополістові залізничних перевезень та утриманні залізничної інфраструктури.

Зміст статті 25 Закону України "Про залізничний транспорт" прирівнює відшкодування збитків за знищення захисних лісових насаджень на землях залізничного транспорту до порядку відшкодування іншої залізничної інфраструктури, відповідно суб`єктом, якому заподіюється шкода від незаконної вирубки лісів вздовж залізничних колій, є АТ "Українська залізниця".

У суду відсутні підстави сумніватися у правильності висновку про необхідність відшкодування шкоди за пошкодження залізничної колії на користь АТ "Українська залізниця", а відтак чи може бути інша потерпіла особа за знищення такого виду інфраструктури, як захисні лісонасадження вздовж залізничних колій, які у диспозиції наведеної норми перелічені через кому з полотном, колією та інженерними спорудами.

Із Державного акту на право постійного користування ІІ-ЧН №002439 вбачається, що земельну ділянку загальною площею 231,10 га на території міста Бахмач в смузі відведення залізниця було передано у постійне користування відповідачу для виробних потреб. Із протоколу огляду місця події від 11.01.2021 вбачається, що незаконна порубка мала місце в захисній смузі залізниці в м. Бахмач на перегоні Бахмач Пас. - Пост Південний 4 км пк 8-9 з правої сторони. Із заявою про злочин звернувся Виробничий підрозділ "Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень" Південно-Західної залізниці.

За таких обставин, саме АТ "Українська залізниця" є суб`єктом, якому спричинені збитки (шкода), внаслідок незаконної порубки спірних 21 дерева, а відтак позов прокурора про стягнення цих коштів із особи, якій спричинені збитки, не може бути задоволений безвідносно до того чи було вжито відповідачем комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, суд зазначає, що у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Пронін проти України" зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Таким чином, інші доводи учасників справи судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як в матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

Зокрема доводам відповідача щодо відсутності повноважень у прокурора на представництво інтересів держави в особі позивачів в межах справи №910/13759/23 судом надано оцінку в підготовчому засіданні 05.10.2023, за наслідками чого постановлено протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позову заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Бахмацької міської ради.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, який підлягав оплаті прокуратурою за подання даного позову до Господарського суду міста Києва покладається на Чернігівську обласну прокуратуру.

Керуючись статтями 13, 74, 79, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури (14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 9; ідентифікаційний код 02910114) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (14017, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Пантелеймонівська, буд. 12; ідентифікаційний код 38053846) та Бахмацької міської ради (16500, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, м. Бахмач, вул. Соборності, буд. 42; ідентифікаційний код 04061702) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код ВП 40081221) про відшкодування шкоди у розмірі 107 564,65 грн. відмовити повністю.

2. Судові витрати в частині сплаченого судового збору покласти на Чернігівську обласну прокуратуру.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 03.04.2024.

Суддя Р.В. Бойко