Рішення № 11810273, 12.10.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2010 р. Справа № 15/133/10

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагросервіс-Миколаїв ЛТД», 54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/1, оф. 313, код ЄДРПОУ 34437596;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра», Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Кринички, вул. Клубна, 1, код ЄДРПОУ 31091852;

          про: стягнення 4963,06 грн.

Суддя В.О.Ржепецький

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Черних О.В. довіреність від 25.09.10р.

Від відповідача: представник не з‘явився.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, вимоги ухвали суду від 25.08.2010 р. виконав.

Відповідно до абз. 2 п. 3.6. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. №02-5/289, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не з’явився. Відзив на позовну заяву до суду не надав, позов не оспорив. За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами за його відсутністю.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, господарський суд –

в с т а н о в и в:

23 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 06, за умовами якого позивач зобов'язався поставити певний товар, а відповідач зобов'язався прийняти даний товар та здійснити розрахунок за нього на умовах Договору.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, передавши у власність відповідача товар - засоби захисту рослин, найменування, кількість та вартість якого визначені у видатковій накладній № РН-0000005 від 03.05.2007 р. Всього за Договором № 06 від 23.04.2007 р., позивачем відповідачу було передано товар на суму 9000,00 грн., що підтверджується відповідною видатковою накладною, підписаною представниками сторін та скріпленою їх печатками.

Відповідно до п. 4.2. вищевказаного Договору, відповідач зобов'язаний був здійснити остаточну оплату за поставлений товар у строк до 01.08.2007 року включно.

Проте, всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в розмірі 6000,00 грн. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем по оплаті вартості поставленого товару складає 3000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно п. 9.1. Договору № 06 від 23.04.2007 р., у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, індекс інфляції за період з серпня 2007 р. по червень 2010 р. складає 1566,00 грн. А три відсотки річних від простроченої суми дорівнюють 265,06 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень. Відповідач позов не заперечив, наявності нормативних підстав стягнення заборгованості не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги законні, матеріалами справи обґрунтовані та підлягають задоволенню.

          Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

                                                            ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра», (Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Кринички, вул. Клубна, 1, код ЄДРПОУ 31091852) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагросервіс-Миколаїв ЛТД», (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/1, оф. 313, код ЄДРПОУ 34437596) 3000,00 грн. основного боргу, 1566,00 грн. –індекс інфляції, 265,06 грн. –3% річних, 102,00 грн. –держмита та 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду –протягом п’яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. А у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя