Вирок № 118097842, 03.04.2024, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа№ 610/804/24

Провадження № 1-кп/610/97/2024

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні в м. Балаклія кримінальне провадження №12024226060000011 від 16.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Балаклія Харківської області, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, не працюючої, не є особою з інвалідністю, яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимої, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненнікримінального правопорушення-проступку,передбаченого ч.2 ст.111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією України та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Всупереч вказаним нормам президент російської федерації (далі рф) путін в.в., а також інші невстановлені на цей час представники влади рф, діючи всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (ХХV), від 21.12.1965 №2131 (ХХ), від 14.12.1974 №3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали воєнний конфлікт проти України, а саме: віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф (далі зс рф) на територію України.

24 лютого 2022 року на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в АР Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в України», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022; від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022.

У громадянки України ОСОБА_4 , яка з 02.03.2022 перебувала в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, тобто на території, яка знаходилася під тимчасовою окупацією держави-агресора, виник кримінальний протиправний умисел на добровільне зайняття посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

З цією метою ОСОБА_4 звернулася із заявою про прийняття на роботу на посаду бухгалтера до так званої тимчасової цивільної адміністрації у м. Балаклія та наказом № 4-к від 02.05.2022 так званого начальника відділу освіти Балаклійського територіального управління окупаційної адміністрації держави-агресора ОСОБА_5 була прийнята на роботу.

В подальшому ОСОБА_4 добровільно уклала трудовий договір № 4 від 23.06.2022 з представником роботодавця в особі так званого начальника відділу освіти Балаклійського територіального управління окупаційної адміністрації держави-агресора тимчасової цивільної адміністрації м. Балаклія Харківської області ОСОБА_5 , що діяла на підставі положення про відділ освіти Балаклійського територіального управління окупаційної адміністрації держави-агресора, про прийняття її на роботу на посаду бухгалтера відділу освіти Балаклійського територіального управління в окупаційній адміністрації держави-агресора- так званій тимчасовій цивільній адміністрації АДРЕСА_2 .

Починаючи з серпня місяця 2022 року, більш точна дата та час не встановлені, ОСОБА_4 , перебуваючи на території тимчасово окупованого міста Балаклія Ізюмського району Харківської області, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій раніше виниклий кримінальний протиправний умисел, добровільно працювала на зазначеній вище посаді у відділі освіти Балаклійського територіального управління в окупаційній адміністрації держави-агресора до 08 вересня 2022 року, тобто до деокупації міста Балаклія Збройними Силами України: за вказівкою начальника окупаційного відділу освіти здійснювала збирання табелів зі шкіл Ізюмського району ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ); заповнювала та перевіряла табелі робочого часу працівників відділу освіти, які працювали в так званій тимчасовій цивільній адміністрації м. Балаклія; складала табелі робочого часу працівників шкіл для подальшого нарахування заробітної плати.

За правилом ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 111-1 КК України класифікується як кримінальний проступок.

До обвинувальногоакту зклопотанням пройого розгляду спрощеномупровадженні додані: письмовазаява підозрюваноївід 21.03.2024,складена вприсутності захисника ОСОБА_6 щодо беззаперечноговизнання своєївинуватості,згоди ізвстановленими досудовимрозслідуванням обставинами,ознайомлення зобмеженням праваапеляційного оскарженнязгідно зч.2ст.302КПК Українита згодиз розглядомобвинувального актуу спрощеномупровадженні; матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваною своєї винуватості.

Суд, вивчивши в порядку спрощеного судового провадження обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, разом з доданими до нього матеріалами кримінального провадження, зібраними під час досудового розслідування, приходить до висновку, що обставини вчинення обвинуваченою кримінального проступку встановлені органом досудового розслідування і не оспорюються учасниками судового розгляду.

За встановлених органом досудового розслідування обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора (колабораційна діяльність).

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Тобто, суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення

Призначаючи покарання, суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 111-1 КК України, відноситься до кримінальних проступків, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Вивченням особи обвинуваченої встановлено, що вона раніше не судима, проживає в АДРЕСА_2 , за місцем проживання на території Балаклійської міської ради Харківської області характеризується в цілому позитивно, як особа, яка спиртними напоями не зловживає, мешкає разом з родиною, з сусідами підтримує товариські стосунки, скарг на неї не надходило, до адміністративної відповідальності не притягувалася, на обліках у лікаря- психіатра, лікаря- нарколога та в органах пробації не перебуває.

Під час досудового розслідування визнала свою провину, суду надала заяву про беззастережне визнання своєї вини у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, що свідчить про надання допомоги у встановленні обставин справи, щиро розкаялася, що на підставі ст. 66 КК України визнається обставинами, що пом`якшують покарання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Одночасно враховується конструктивна процесуальна поведінка обвинуваченої під час досудового розслідування, сприяння кримінальному провадженню, її визнавальні показання покладені в основу обвинувачення, до кримінальної відповідальності притягується вперше, в цілому є позитивною особою.

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання їй можливо призначити покарання у мінімальному розмірі санкції, вважаючи його необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, будуть враховані інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при постановленні вироку суди мають обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового, оскільки додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами. Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з урахуванням обставин конкретної справи і з обов`язковим мотивуванням у вироку прийнятого рішення.

При вирішенні питання щодо додаткового покарання у виді конфіскації майна суд дійшов висновку про доцільність для його застосування, оскільки враховує суспільну небезпеку кримінального правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_4 , вчинене в період воєнного стану проти основ національної безпеки України.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, не обирався і підстав для його обрання при постановленні вироку в порядку спрощеного провадження судом не вбачається.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374, 375, ст.381-382 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, органах, що надають публічні послуги на строк 10 (десять) років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.

Речові докази- документи: копія витягу з ЄРДР № 12022221070000572 від 02.09.2022; копія постанови про призначення групи прокурорів від 02.09.2022; копія постанови про створення групи слідчих від 09.09.2022; копія протоколу огляду місця події від 14-15,17 вересня 2022 року; копія постанови про визнання речовими доказами від 19.09.2022; копія ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі №185/7546/22, 1-кс/185/1576/22 від 22.09.2022; копія протоколу огляду місця події від 30.09.2022; копія протоколу огляду речового доказу від 23.12.2022; копія паспорту громадянки України ОСОБА_4 та ідентифікаційний код ОСОБА_4 ; копія «Список фактически работающих ІНФОРМАЦІЯ_3 » (мовою оригіналу); копія «Платежная ведомость» от 15.08.2022 №1» (мовою оригіналу); оригінал «Заявление ОСОБА_4 о просьбе принять на должность бухгалтера отдела образования» (мовою оригіналу); оригінал «Приказ № 4-к от 02.05.2022 о принятии на работу ОСОБА_4 » (мовою оригіналу); оригінал «Автобиография ОСОБА_4 » (мовою оригіналу); оригінал «Личная карточка работника ОСОБА_4 » (мовою оригіналу); оригінал «Согласие на обработку персональных данных ОСОБА_4 » (мовою оригіналу); оригінал «Подписка о неразглашении информации ОСОБА_4 » (мовою оригіналу); оригінал «Трудовой договор № 4 от 23 июня 2022 года» (мовою оригіналу), які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, -залишити в матеріалах провадження.

Вирок, ухвалений за результатами спрощеного провадження, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Балаклійський районний суд Харківської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений має право подати клопотання про помилування, ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Головуючий ОСОБА_1