Постанова № 118097714, 02.04.2024, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/215/24

Номер провадження 3/298/151/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року смт. Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с.Новоселиця Великоберезнянського району Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №013247 від 4 січня 2024 року, ОСОБА_1 4 січня 2024 року о 8 год. 50 хв. на околиці населеного пункту Малий Березний Ужгородського району Закарпатської області в пункті пропуску «Малий Березний» під час винесення рішення про відмову в перетині Державного кордону на виїзд з України порушив режим в пункті пропуску, своїми діями створив перешкоди для виконання службових обов`язків військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, а саме: висловлював невдоволення, використовував нецензурну лайку, погрожував та здійснював наклеп, не зважаючи на неодноразово повторену законну вимогу військовослужбовця Державної прикордонної служби України, під час виконання ним наказу на охорону державного кордону, покинути територію пункту пропуску, так і не покинув, чим вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця. Своїми діями порушив вимоги ст. 34 Закону України «Про державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 р., відповідальність за що передбачено ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений.

Судом зауважується, що за час перебування справи в провадженні Великоберезнянського районного суду Закарпатської областіОСОБА_1 жодного разу не з`явився в судові засідання. Справа неодноразово призначалася до розгляду.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся судом про час і місце проведення судового розгляду шляхом надіслання йому судових повісток за адресою, яка вказана, як адреса місце проживання в протоколі про адміністративне правопорушення, а також значиться як адреса проживання ОСОБА_1 в долучених до протоколу матеріалах, а саме: АДРЕСА_1 . Згідно відміток працівника поштового відділення, рекомендовані поштові відправлення повернулися до суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".

На офіційному сайті Великоберезнянського районного суду Закарпатської області в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення справи щодо ОСОБА_1 до розгляду були зазначені відомості про дату, час та місце розгляду такої.

Також ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошень про виклик до суду на сайті Великоберезнянського районного суду Закарпатської області, а також надіслання смс-повісток.

Суд використав процесуальні можливості щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про розгляд справи.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. У рішенні від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», в якому Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що з правом особи на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, а також вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

При цьому, суддею зауважується, що впродовж часу перебування справи в провадженні суду ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість особисто або через представника в повній мірі реалізувати свої права, передбачені ст.268 КУпАП, та не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення, однак такими своїми правами останній не скористався.

За таких обставин, неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на судовий розгляд справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

29.03.2024 від ОСОБА_2 з електронної адреси « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №298/215/24, у вказаному клопотанні зазначається, що судове засідання у даній справі призначено на 02.04.2024, повідомляється, що ОСОБА_3 не зможе прибути по сімейній причині, знаходиться за кордоном, просить перенести судове засідання.

До клопотання про відкладення розгляду справи доказів неможливості прибути в судове засідання та перебування ОСОБА_1 за кордоном не додано.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до матеріалів справи, справа неодноразово призначалась до розгляду. Справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 надійшла до суду 16.01.2024, в строки, визначені ч.2 ст.277 КУпАП, - протягом доби розглянута не була, оскільки явку ОСОБА_1 у судове засідання не забезпечено, особу не зобов`язано (не повідомлено) про необхідність прибути на розгляд матеріалів протягом доби.

У подальшому справа була призначена до розгляду на: 19.02.2024, 01.03.2024, 13.03.2024, 02.04.2024.

При цьому, ОСОБА_1 в жодне судове засідання не з`являвся.

Як вбачається з практики, дотримання процесуальних вимог безпосередньо впливає на результат у справі. Правозастосовча практика судів свідчить про зростання ролі процесуальних моментів під час розгляду справи, підвищення уваги до належного користування учасниками судового процесу своїми процесуальними правами.

Відповідно до процесуальних кодексів, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Зловживання процесуальними правами визначається як дії, що суперечать завданню судочинства.

Обізнаність про час та дату розгляду справи 02.04.2024 також свідчить саме направлення ОСОБА_1 клопотання про її відкладення.

Вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, знаючи, що в провадженні суду знаходиться відповідна справа, про що свідчать наведені вище обставини.

За змістом ст.268 КУпАП України присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 185-10 КУпАП України, не є обов`язковою.

Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про день та час розгляду справи та його неявку у судове засідання, з урахуванням того, що останній не був позбавлений можливості надати пояснення суду, скористатись правовою допомогою захисника, клопотати про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, з метою дотримання строків розгляду справи, а також строків, визначених ст.38 КУпАП, суд вважає можливим здійснити розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Положеннями ч.1 ст. 185-10 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Об`єктивна сторона складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: а охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника прикордонної державної служби при виконанні ним службових обов`язків.

У відповідності до ст. 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», відповідальність за неправомірні дії, що перешкоджають реалізації повноважень Державної прикордонної служби України - непокора або опір законним вимогам військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».

Суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, дії останнього за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, як злісна непокора законній вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, кваліфіковані вірно.

Винуватість ОСОБА_1 у злісній непокорі законним вимогам працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, доведена протоколом про адміністративне правопорушення та іншими документами, які є у справі.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 4 січня 2024 року о 8 год. 50 хв. на околиці населеного пункту Малий Березний Ужгородського району Закарпатської області в пункті пропуску «Малий Березний» під час винесення рішення про відмову в перетині Державного кордону на виїзд з України порушив режим в пункті пропуску, своїми діями створив перешкоди для виконання службових обов`язків військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, а саме: висловлював невдоволення, використовував нецензурну лайку, погрожував та здійснював наклеп, не зважаючи на неодноразово повторену законну вимогу військовослужбовця Державної прикордонної служби України, під час виконання ним наказу на охорону державного кордону, покинути територію пункту пропуску, так і не покинув, чим вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця.

Факт скоєння адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №013247 від 4 січня 2024 року, вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми, містить відмітку про відмову ОСОБА_1 проставити підпис про ознайомлення зі змістом протоколу, отримання примірнику протоколу, а також підписи свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відмову ОСОБА_1 від підпису;

- інформацією з протоколу про адміністративне затримання від 4 січня 2024 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було затримано о 8 год. 50 хв. 4 січня 2024 року для з`ясування обставин правопорушення, об 11 год. 00 хв. 4 січня 2024 року був звільнений;

- письмовими поясненнями інспектора прикордонної служби 2 категорії перекладача 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби 9 тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_6 від 4 січня 2024 року, в яких вона зазначає, що в період з 08.00 03.01.2024 року по 08.00 04.01.2024 року виконувала наказ на охорону державного кордону України та обов`язки прикордонного наряду «Перевірка документів». Приблизно о 07.30 в пункт пропуску «Малий Березний» прибув гр.України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як супроводжуюча особа особи, яка потребує постійного стороннього догляду, надав на паспортний контроль паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_1 , виданий 12.01.2022 року, та документи супроводжуючої особи не в повному обсязі, було роз`яснено порядок перетину Державного кордону України. ОСОБА_7 почав висловлювати невдоволення, використовуючи нецензурну лайку, неодноразово принижуючи честь та гідність військовослужбовців (складу зміни прикордонних нарядів), погрожуючи звільненням та фізичною розправою, в ході чого здійснила доповідь «Старшій прикордонних нарядів у пункті пропуску» та передала пакет документів. Даному громадянину винесено рішення про відмову в перетині Державного кордону України, з чим він категорично був не згоден, залишати територію пункту пропуску відмовився. В період з 08.00 по 08.50 старшою прикордонних нарядів у пункті пропуску гр.України ОСОБА_8 неодноразово попереджено щодо відповідальності за невиконання законних вимог прикордонного наряду та порушення режиму в пункті пропуску;

- письмовими поясненнями начальника першої групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_9 від 04.01.2024 року, в яких вона зазначає, що приблизно о 07.30 в пункт пропуску «Малий Березний» прибув гр.України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як супроводжуюча особа особи, яка потребує постійного стороннього догляду. Особі спільно з представниками ПОРВ та ВВ та ВБ роз`яснено порядок перетину Державного кордону України та роз`яснено причину непропуску у зв`язку із відсутністю документів на право перетину Державного кордону України згідно ПКМУ №57 від 27.01.1995 (зі змінами) (п.2.1 із змінами,внесеними ПКМУ від 28.10.2022 №1212). О 07.55 04.01.2024 року під час винесення рішення про відмову в перетині Державного кордону України гр.України ОСОБА_7 , 27.01.1971 року, почав висловлювати невдоволення, використовуючи нецензурну лайку, погрози та наклеп. Даний громадянин в грубій формі відмовлявся залишити територію пункту пропуску у зв`язку із непогодженням з наданим йому рішенням про відмову в перетині Державного кордону. В період з 08.00 по 08.50 гр.України ОСОБА_8 неодноразово попереджено щодо відповідальності за невиконання законних вимог прикордонного наряду та порушення режиму в пункті пропуску. О 08.50 гр. України ОСОБА_8 було затримано у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ч.1 cт.202 та ч.1 cт.185-10 КУпАП для припинення правопорушення та складання протоколів про адміністративні правопорушення;

- даними витягу з книги прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на 03/04 січня 2024 року, відповідно до яких начальник першої групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » молодший лейтенант ОСОБА_9 (особистий номер 63) з 20.00 год. 3 січня 2024 року до 11.00 год. 4 січня 2024 року несла службу старшого зміни прикордонних нарядів в пункті пропуску, а інспектор прикордонної служби 2 категорії перекладач 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби 9 (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » майстер сержант ОСОБА_6 (особистий номер 70) з 20.00 год. 3 січня 2024 року до 8.00 год. 4 січня 2024 року несла службу в прикордонному наряді перевірка документів;

- рішенням про відмову в перетині державного кордону України від 4 січня 2024 року; наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 №49 від 5 лютого 2018 року "Про режим в пункті пропуску «Малий Березний» та зони прикордонного контролю"; копією паспорта громадянина України для виїзду закордон, виданого на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- даними досліджених у судовому засіданні відео файлів з відеореєстраторів, що наявні на двох оптичних дисках, які долучено до матеріалів справи, на яких зафіксовано процедуру оголошення ОСОБА_1 рішення про відмову в перетині державного кордону, ОСОБА_1 повідомлено причини відмови в перетині кордону, після чого особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відмовився покидати територію пункту пропуску, оскільки вважав, що рішення та дії працівника прикордонної служби є незаконними, почав конфліктувати з військовослужбовцями, внаслідок чого був затриманий. На відеозаписі, долученому до матеріалів справи, зафіксовано неодноразові усні вимоги працівників прикордонного загону покинути територію пункту пропуску «Малий Березний», неодноразово роз`яснено наслідки невиконання законної вимоги працівника державної прикордонної служби, на що ОСОБА_1 не реагував, сперечався з працівниками загону, поводив себе агресивно, провокував військовослужбовців на конфлікт, погрожував звільненням, висловлювався нецензурно.

Також на відеофайлах зафіксовано як ОСОБА_1 було оголошено зміст складеного щодо нього протоколу у присутності двох свідків.

Суд констатує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного станув Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022року, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який відповідно до Указів Президента України неодноразово продовжувався.

Правопорушення ОСОБА_1 вчинив у період дії воєнного стану.

Проаналізувавши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності з точки зору допустимості, об`єктивності та достатності, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та його наслідків, обставин справи, характеризуючих особу порушника даних, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним протиправних дій в подальшому.

Даних про притягнення протягом року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, щодо ОСОБА_1 судом не встановлено.

Відповідно до ст.35 КУпАП суд визнає обставиною, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення, щодо ОСОБА_1 - вчинення правопорушення в умовах надзвичайних обставин, а саме воєнного стану.

Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, визначених ст.17 КУпАП, у даній справі не встановлено, передбачені ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення на момент розгляду справи не закінчились.

У порядку вимог ст.ст. 33 - 35 КУпАП суд враховує встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, характер скоєного проступку, умови та ситуацію, в яких правопорушення вчинено, особу порушника, відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, наявність обставини, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення, враховуючи ступінь провини винної особи та її майновий стан, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення за ч.1 ст.185-10 КУпАП в межах санкції вказаної частини статті у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На переконання суду, таке стягнення буде достатнім для виправлення ОСОБА_1 і відповідатиме визначеній ст.23 КУпАП меті адміністративного стягнення.

Згідно положень ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, з ОСОБА_1 слід стягнути в даній справі судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст. 185-10, 252, 283, 284, 285, 287 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок на рахунок №UА908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету - 22030106.

На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області.

Суддя Зизич В.В.