Рішення № 118095863, 08.03.2024, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

справа № 521/23020/23

провадження № 2/521/1145/24

08 березня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Михайлюка О.А.,

при секретарі Родіоновій Т.А.,

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 18 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачем було укладено електронний Договір №5089720 про надання споживчого кредиту.

Позивач вказує, що 01 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу №01.12/2022-Ф, згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 46936 (сорок шість тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок, інфляційні втрати 9856 (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) гривень 71 (сімдесят одна) копійка, три відсотки річних 2075 (дві тисячі сімдесят п`ять) гривень 51 (п`ятдесят одна) копійка; сплачений судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 (двадцять) копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Представник позивача, відповідно до позовної заяви та відповіді на відзив, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, справу розглянути в спрощеному провадженні.

Відповідач, відповідно до відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» є фінансовою установою, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи НОМЕР_1 від 28.02.2017 року, що видане Національним банком України. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» має ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, яка видана розпорядженням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 28.03.2017 р. №756.

18 листопада 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний Договір №5089720 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом №53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 16400 (шістнадцять тисяч чотириста) гривень (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 30 днів; дата повернення кредиту (18.12.2021 року) вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. (п. 1.4. Кредитного договору).

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 16400 (шістнадцять тисяч чотириста) гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» про перерахування коштів.

Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.

18 грудня 2021 року відповідач свої зобов`язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, у зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3 Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, a строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль.

Судом також встановлено, що 01 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу №01.12/2022-Ф, згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення.

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» є фінансовою установою, що підтверджується Свідоцтвом про рестрацію фінансової установи НОМЕР_3 від 21.01.2022 року, видане Національним банком України. Також, позивач має витяг з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензій для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, в тому числі і на надання послуг факторингу, яка видана позивачу Національним банком України від 24.01.2022. У зв`язку з чим, позивач мав право на укладення договору факторингу та є новим кредитором відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до п. 1.1. Договору Факторингу за цим договором позивач (Фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» (Клієнта) (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п. 1.2. Договору Факторингу Перехід від Клієнта (ТОВ «Авентус Україна») до Фактора (позивача) Вимоги Заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора (позивача) Права Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з частиною 1статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1статті 205 ЦК України, визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно достатті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття6та627 ЦК Українивизначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони з належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами Договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтями1054,1055 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 12статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, чинне законодавство України надає можливість укладати кредитні договори у формі електронного документу з використанням електронних підписів сторонами.

Згідно з пунктом 1статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зайшла на Веб-сайт ТОВ «Авентус Україна» https://www.creditplus.ua, де вона мала змогу ознайомитись з текстом примірного Кредитного договору, Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією передбаченою частиною 2статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом.

Надалі відповідач пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна».

Потім для безпосереднього оформлення кредиту відповідач в ІТС обрала бажану суму кредиту та строк кредитування; ознайомилася з текстом примірного кредитного договору, що пропонувався для укладання, інформацією зазначеною в частині 2статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»та іншою необхідною інформацією, шляхом перенаправлення (відсилання) до них/неї, що повністю відповідає частині 5статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Після прийняття ТОВ «Авентус Україна» позитивного рішення щодо надання кредиту відповідачу, ТОВ «Авентус Україна» зробив відповідачу пропозицію в Особистому кабінеті укласти електронний Кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомилася до моменту укладання.

Після прийняття відповідачем умов Кредитного договору з нею було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті11і статті12 Закону України «Про електронну комерцію», a саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С898921», після чого відповідач отримала кредит.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена із умовами електронного Договору №5089720 про надання споживчого кредиту, що підтверджується накладенням відповідачем Електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Статті526,527,530 Цивільного кодексу Українипередбачають, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін.

Згідност. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.

Відповідно дост. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зіст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1ст.1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1ст.1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримала повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимогст. 516 ЦК України.

Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 03.10.2023 року має заборгованість у розмірі 46936 (сорок шість тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок, з яких: 16400 (шістнадцять тисяч чотириста) гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30536 (тридцять тисяч п`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок - сума заборгованості за відсотками, що підтверджується наявним у матеріалах справи Додатком № 1 до Договору факторингу № 01.12/2022-Ф від 01 грудня 2022 року Реєстру боржників.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданому позивачем розрахунку, а тому не підлягають задоволенню, однак жодних доказів, розрахунків суду не надала.

Також відповідач не надала суду доказів повернення кредитних коштів позивачу або ТОВ «Авентус Україна» чи доказів відсутності заборгованості за укладеним кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 16400 (шістнадцять тисяч чотириста) гривень, заборгованості за відсотками в сумі 30536 (тридцять тисяч п`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок, а всього в розмірі 46936 (сорок шість тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Згідно ч 2ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 18Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб

Станом на момент ухвалення рішення у даній справі правовий режим воєнного стану на території України не скасовано.

Суд зазначає, що позивачем не враховано вищевказанихперехідних положень ЦК Українита протиправно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на суму позики за період з березня 2022 року по червень 2023 року, яка відповідно до вимог законодавства підлягає списанню позикодавцем, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 133ЦПК встановлено,що судовівитрати складаютьсяз судовогозбору тавитрат,пов`язаних зрозглядом справи. Розмірсудового збору,порядок йогосплати,повернення ізвільнення відсплати встановлюютьсязаконом. Довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: напрофесійну правничудопомогу; пов`язанііз залученнямсвідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; пов`язаніз витребуваннямдоказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно доп.1ч.2ст.141ЦПК Україниінші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 (двадцять) копійок, що підтверджується платіжною інструкцією №708 від 11 вересня 2023 року.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено, то вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень, на підтвердження чого надав платіжну інструкцію від 11 вересня 2023 року №733, рахунок на оплату по замовленню №1011/06/09 від 06 вересня 2023 року, договір №10/06-2023 від 10 червня 2023 року, звіт про надання правової допомоги від 11 вересня 2023 року.

Відповідач подала до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому просила зменшити розмір витрат ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» до розміру 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Однак, судом встановлено, що з наданих позивачем документів на підтвердження витрат на правову допомогу не вбачається за послуги з аналізу, складення та подання якої саме позовної заяви понесені витрати, суду не надано доказів що позивач поніс витрати у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень саме за надання правової допомоги позивачу відносно відповідача ОСОБА_1 по даній цивільній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 205, 207, 512, 526, 527, 530, 625-628, 638, 639, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1082, п.18Прикінцевихта перехіднихположень ЦК України, ст. ст.10,12, 133, 141, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ - 44559822, адреса: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) суму заборгованості в розмірі 46936 (сорок шість тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ - 44559822, адреса: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 (двадцять) копійок в рахунок сплаченого судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Михайлюк

08.03.24