Рішення № 11809149, 28.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.10                                                                                           Справа№ 27/74 (10)

Суддя Судова-Хомюк Н.М. розглянула справу

за позовом: Концерну „Військторгсервіс” в особі філії „Управління торгівлі Західного оперативного командування” м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю„Транспортні системи”, м. Львів

про стягнення заборгованості за договором складського зберігання №12 від 19.05.2008р..

за участю представників:

від позивача: Русова В.А. - представник

від відповідача: не з’явився

Суть спору: розглядається позовна заява за позовом Концерну „Військторгсервіс” в особі філії „Управління торгівлі Західного оперативного командування” м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю„Транспортні системи”, м. Львів про стягнення заборгованості за договором складського зберігання №12 від 19.05.2008р..

У зв’язку з відпусткою судді Судової –Хомюк Н.М., розпорядженням в.о. голови суду від 25.08.2010 р. справу №27/74 (10) було передано судді Масловській Л.З. для розгляду.

У зв’язку з виходом з відпустки судді Судової –Хомюк Н.М., розпорядженням в.о. голови суду від 30.08.2010 р. справу №27/74 (10), передану судді Масловській Л.З., передано для розгляду судді Судовій –Хомюк Н.М.

Представник позивача позовні вимоги підтримує з мотивів, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача обґрунтованого відзиву на позов не представив, не забезпечив для участі в судовому засіданні уповноваженого представника. В зв”язку із зміною юридичної адреси підприємства відповідача, судом надсилалось повідомлення про призначення судового засідання за адресою, що вказана у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.09.2010р..

Повноваженння філії на право звернення до суду на представництво інтересів концерну „Військторгсервіс”, м.Київ регламентуються довіреністю №222 від 17.12.2009р., належно завірений примірник якої долучений до матеріалів справи.

Судом встановлено наступне :

Між Концерном „Військторгсервіс” в особі філії „Управління торгівлі Західного оперативного командування” м.Львів та ТзОВ „Транспортні системи”, м. Львів укладено договір складського зберігання №12 від 19.05.2008р..

Предметом даної угоди є зобов’язання зберігача ( позивача) за плату зберігати майно передане йому поклажодавцем ( відповідачем) і повернути це майно, а поклажодавець зобов’язується здійснювати оплату за зберігання майна в порядку та розмірах визначених у спірному договорі. У відповідності до п.1.2 сторона позивача гарантувала збереження майна у приміщенні магазину, що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Сколе , вул. Котляревського,13. П.2.1 угоди передбачено, що плата за зберігання майна становить 2937,60 грн. на місяць. Оплата вказаної суми здійснюється стороною відповідача не пізніше десятого числа поточного місяця на підставі виставленого рахунку.

Сторона позивача зазначає, що неналежне виконання зобов’язань відповідачем в частині оплати, привело до виникнення заборгованості в розмірі 17938,24 грн. та просить стягнути їх з винної сторони в примусовому порядку. Вказана заборгованість охоплює періоди 2008р. з травня по грудень, та донарахування додаткових коштів за квітень 2009р..

До матеріалів справи сторона позивача долучила копії виставлених рахунків та актів приймання виконаних робіт за травень, червень, липень, серпень, вересень 2008р., які завірені печатками юридичних осіб. При цьому , сторона позивача не надала суду належних пояснень, чому у вказаних актах за спірний період зазначено різні суми. Оскільки сторони спору за цей період відносин підтвердили виконання договірних відносин, що доводиться здійсненням проплат ТзОВ „Транспортні системи”, м. Львів за період травень-серпень2008р., у суду не має необхідності досліджувати даний період відносин. Виняток становить період серпня 2008р, за який сторона відповідача здійснила часткову виплату коштів за збереження переданого майна.

У відповідності до ст.193 ГК України, господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору. Порушення зобов”язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Стороною позивача проведено нарахування коштів за серпень 2008р. у розмірі 2943,34 грн., оскільки стороною відповідача проведено часткову оплату коштів за вказаний період, суд покладає на відповідача стягнення залишку коштів в розмірі 1269, 83 грн..

Суд вважає, що підписанням актів приймання виконаних робіт за період травня-вересня 2008р., сторона відповідача підтвердила отримання послуг по збереженню майна та зобов’язання підприємства оплатити вартість наданих послуг. За вказаний період стороною відповідача не проведено розрахунки за серпень ( частково) та вересень на загальну суму 4245,54 грн.( залишку коштів в розмірі 1269, 83 грн. за серпень 2008р.та коштів в розмірі 2975, 71 грн. за вересень 2008р.), яка підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується долучених до матеріалів справи рахунків та актів виконаних робіт за період жовтня, листопада та грудня 2008р. та квітня 2009р, суд вважає, що останні не можуть слугувати підставою для проведення розрахунків між сторонами договору складського зберігання №12 від 19.05.2008р., оскільки завірені тільки стороною позивача.

З пояснень представника позивача вбачається, що на момент розгляду спору, сторона відповідача припинила користуватися послугами позивача в частині передачі майна на збереження, при цьому акт повернення майна стороні відповідача, так, як і акт приймання майна на збереження сторонами не складався.

За змістом договір складського зберігання №12 від 19.05.2008р. прирівнюється до умов договору про надання послуг, що регулюється ст.ст.901-907 ЦК України.

У відповідності до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За таких умов сторона позивача не довела факту надання послуг за період жовтня, листопада, грудня 2008р.та квітня 2009р., не представила суду доказів надсилання, повідомлення спірних актів стороні відповідача, або доказів відмови від прийняття та підписання цих атів стороною відповідача. Суду не представлено відомостей про дату припинення договору складського зберігання №12 від 19.05.2008р., що дає підстави суду для відмови в цій частині позовних вимог.

На момент розгляду спору підтверджується факт протермінування виконання зобов’язання відповідача по оплаті коштів за збереження майна за вересень, та частково за серпень 2008р., що дає підстави для нарахування пені на розмір заборгованості .

У відповідності до ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов”язання.

Умовами договору складського зберігання, а саме п.2.3 розділу 2 визначено, що у випадку прострочення платежу поклажодавець сплачує зберігачу штраф у розмірі 0,5% від суми договірної плати за кожний день протермінування.

Однак, ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996р. за № 543/96-ВР визначає, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, яке припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано. Нарахований судом розмір пені нараховується наступним чином і становить:

4245,54грн.(сума боргу)*20,5(подвійна облікова ставка НБУ)/100/365днів*180 днів=433,97 грн..

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Стороною позивача не проведено оплати розміру судових витрат, а тому суд покладає на відповідача сплату розміру судових витрат пропорційно до частини позовних вимог, що задоволена зі стягненням розміру цих витрат в дохід державного бюджету.

Керуючись ст.ст.901-907, ст.549,550 ЦК України, ст.ст. 32,33,43,49,68,82,84,85 ГП України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю„Транспортні системи” (79058, м. Львів, вул.Липинського, буд.6,кв.24 код ЄДРПОУ 32638759) на користь Концерну „Військторгсервіс” в особі філії „Управління торгівлі Західного оперативного командування” (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 78, код ЄДРПОУ 35123552) 4245,54 грн. боргу, пені 433,97 грн..

3.          В решті позовних вимог відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю„Транспортні системи” (79058, м. Львів, вул.Липинського, буд.6,кв.24 код ЄДРПОУ 32638759) в дохід Державного бюджету 23,67 грн. державного мита та 55,86 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Повний текст рішення складено 04.10.2010 р.

Суддя