Рішення № 11808583, 19.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.10                                                                                 Справа № 19/277.

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства „Лисичанськвугілля” в особі Відокремленого підрозділу „Інформаційно-обчислювальний центр”, м.Лисичанськ Луганської області

до Державного підприємства „Первомайськвугілля” в особі Відокремленого підрозділу шахти „Карбоніт”, м.Золоте-1 Луганської області

про стягнення 83167 грн. 01 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Козлова А.О., довіреність № 3/21-80 від 07.07.2010;

від відповідача –Коваленко В.В., довіреність № 01/4-10-659 від 28.12.2009.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 41853,75 грн., інфляційних нарахувань у сумі 33661,76 грн. та 3% річних у сумі 7651,50 грн.

У судовому засіданні 14.10.2010, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, була оголошена перерва.

Відповідач у відзиві № б/н та без дати позовні вимоги відхилив, у зв”язку зі списанням суми заборгованості на підставі спливу строку позовної давності. Просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства „Лисичанськвугілля” „Інформаційно-обчислювальний центр” (позивач, виконавець) та Структурним підрозділом шахтою „Карбоніт” Державного підприємства "Первомайськвугілля" (відповідач, замовник) 01.04.2004 був укладений договір № 006 за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт (інформаційно-обчислювальних послуг), зазначених у додатках № 1 до договору.

Відповідно до п.3.1 договору платежі виконавцю за виконані інформаційно-обчислювальні роботи здійснюються через відділення банку по рахунках, пред"явлених виконавцем протягом 5 банківських днів.

Як вбачається з п.5.1 договору строк дії договору встановлюється з 01.04.2004 по 31.12.2004. Умов щодо пролонгації зазначений договір не містить. Додаткових угод стосовно подовження терміну дії зазначеного договору, сторони не надали.

На початок дії договору № 006 заборгованість відповідача перед позивачем складала 35387,75 грн.

На виконання умов договору позивач виконав роботи у повному обсязі за період з травня по грудень 2004 року та за межами дії договору за період з січня по квітень 2005 року.

Відповідач в свою чергу своєчасної оплати наданих послуг не здійснив, у зв"язку з чим за ним утворилась загальна заборгованість у сумі 41853,75 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 3/21-118 від 25.09.2003 в якій зазначив, що сума боргу станом на 01.09.2003 складає 35580,82 грн. та вимагав сплатити її протягом 30 днів.

Відповідач у своїй відповіді № 404/6 від грудня 2003 визнав суму заборгованості у розмірі 35580,82 грн., але оплати не здійснив.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивач за період з 01.05.2004 по 30.06.2010 нарахував відповідачу інфляційні витрати в сумі 33661,76 грн. та 3% річних у сумі 7651,50 грн. від загальної суми боргу у розмірі 41853,75 грн.

Відповідач в свою чергу просить застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не надав доказів виставлення рахунків, тобто неможливо встановити передбачений договором строк оплати; позивач звертався до відповідача з претензією № 111 від 12.11.2004, в якій встановлений строк погашення заборгованості протягом 30 днів (а.с.44), але не надав суду докази відправлення претензії відповідачу у зв”язку з чим також не можливо встановити строк оплати.

Згідно до ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідач у відповіді № 01/4-1-72 від 20.01.2005 на № 111 від 12.11.2004 повідомив про визнання заборгованості в сумі 38750,75 грн. (а.с.45), але оплати не здійснив.

З вищенаведеного вбачається, що перебіг позовної давності почався з 21.01.2005.

Позивач звернувся до суду 23.09.2010, дата зазначена на повідомленні кур”єрської доставки (а.с.5), тобто з пропуском загальної позовної давності, встановленою ст.257 Цивільного кодексу України.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України).

Посилання позивача на підписаний між сторонами акт звірення розрахунків станом на 01.09.2008, як на вчинену відповідачем дію, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а тому перериває перебіг позовної давності, не приймається судом до уваги, оскільки даний акт не містить переліку договорів за якими надані послуги або рахунків з зазначенням відповідних сум, що свідчило б про визнання саме заявленої до стягнення заборгованості.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України).

          Статтею 266 Цивільного кодексу України зазначено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Таким чином, позивачем був пропущений передбачений ст.257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності, а враховуючи те, що відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено про застосування строку позовної давності, то у задоволенні позову слід відмови.

Судові витрати покладаються на позивача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 п.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” зайве сплачене позивачем державне мито в сумі 17 грн. 83 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Зайві сплачені за платіжним дорученням № 118 від 25.06.2010 кошти на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу також підлягають поверненню з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 19.10.2010 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області,

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Малиновського, б.1, код 32359108, в особі Відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр", Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Маліновського, б.1, код 26349237 зайве сплачене за платіжним дорученням № 117 від 22.06.2010 державне мито в сумі 17 грн. 83 коп. та за платіжним дорученням №118 від 25.06.2010 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп.

Повернення державного мита здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду та оригіналу платіжного доручення № 118 від 25.06.2010, який видати з матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 25.10.2010.

Суддя                                                             Т.В.Косенко

Помічник судді                                                                                А.С.Кулешова