Рішення № 118079927, 02.04.2024, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/288/23

Провадження № 2/181/7/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючої судді Літвінової Л.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Острянин В.В.

розглянувши в залі суду смт. Межова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Позивач звернулась до суду із позовною заявою та заявою про уточнення позовних вимог, де вказує, що 28.10.2022 року 0 9.55 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mazda 323, держномер НОМЕР_1 , рухаючись у бік Павлограду, по автодорозі М-30 Стрий-Дніпро-Умань-Ізваріне на 113 км. території Синельниківського району Дніпропетровської області поблизу села Слов`янка, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, допустив виїзд на зустрічну смугу руху та зіткнувся із автомобілем Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Своїми діями відповідач порушив вимоги п. 12.1. ПДР України. 25.11.2022 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Власником пошкодженого автомобіля є ОСОБА_3 . Фактичним володільцем є позивач ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом на підставі довіреності від власника.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне). Позивач отримала страхове відшкодування 21.12.2022 року у розмірі 158400,00 грн. Відповідно до висновку експерта вартість матеріальних збитків становить 355850,26 грн., вартість проведеної експертизи 7000 грн., яку оплатила позивач. Різниця між виплаченою сумою страхового відшкодування та фактичними матеріальними збитками становить 197450,26 грн. З заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що позивач вирішила залишити пошкоджений автомобіль собі, тому з цієї суми збитків підлягає вирахування залишкова вартість пошкодженого автомобіля, яка відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності становить 86655,44 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму збитків з відновлення пошкодженого автомобіля 110794,82 грн.

З відповідача АТ «СГ «ТАС» (приватне) позивач просить стягнути витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи у сумі 7000 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення моральної шкоди, яку позивач обґрунтовує тим, що внаслідок винних дій ОСОБА_2 позивач зазнала тілесних ушкоджень, проходила стаціонарне лікування в лікарні, отримала душевні страждання, позбавлена можливості тривалий час користуватися автомобілем, тому оцінює наявну моральну шкоду у 12000 грн.

Також позивачемзаявлені вимогищодо стягненнявитрат направничу допомогуадвоката урозмірі 10000грн., 2000гривень запроведення оцінкиринкової вартостітранспортного засобув станіпісля ДТПсуб`єктом оціночноїдіяльності і сплату судового збору у розмірі 3048 грн. 10 коп.

Рух справи.

Вищезазначена справа перебувала на розгляді у судді ОСОБА_4 .

Ухвалою судді від 07 березня 2023 року було відкрито у справі провадження та призначено підготовче засідання.

Згідно рішення Вищої Ради Правосуддя від 24.10.2023 № 1003/0/15-23 «Про дострокове закінчення відрядження судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Філь О.Є. до Межівського районного суд Дніпропетровської області» - достроково закінчено відрядження судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Філь О.є. до Межівського районного суд Дніпропетровської області з 07 листопада 2023 року.

Ухвалою суду від 09 листопада 2023 року справа прийнята до провадження суддею Літвіновою Л.Ф.

У підготовчому судовому засіданні прийнято до провадження уточнені позовні вимоги позивача, залучено в якості третьої особи ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 13 лютого 2024 року підготовче провадження по справі закрито, справа призначена до розгляду.

Позиція сторін.

Позивач та її представник адвокат Майоров С.В. у судове засідання не з`явились. Від представника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, прохає позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Проти прийняття заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, і від нього не надійшло повідомлень про причини неявки. Заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав. Також відповідач не скористався правом на відзив та не направив до суду письмовий відзив на позовну заяву.

Представник відповідачаАТ «СГ«ТАС» (приватне) у судове засідання повторно не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, і від нього не надійшло повідомлень про причини неявки. Заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав. Також відповідач не скористався правом на відзив та не направив до суду письмовий відзив на позовну заяву.

Оскільки відповідачі повторно у судове засідання не з`явилися без поважних причин, а позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, крім того, відзив на позов у відповідності до п.8 ст. 178 ЦПК України не надано, судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, і від нього не надійшло повідомлень про причини неявки.

Судом на підставі ч.2 статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України.

Встановлені обставини справи та мотиви суду.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заяви по суті справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, приходить до наступних висновків

28 жовтня 2022 року о 09.55 годині водій ОСОБА_2 по автодорозі М-30 Стрий-Дніпро-Умань-Ізварине керуючи автомобілем марки Мазда 323, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки VOLKSWAGEN PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 . Зазначені транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень.

Постановою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2022 року (справа № 181/890/22) ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. Дана постанова суду набрала законної сили 06 грудня 2022 року.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тому суд вважає, що не підлягає доказуванню той факт, що 28 жовтня 2022 року ДТП сталася внаслідок порушення Правил дорожньогоруху ОСОБА_2

Фактичним володільцем пошкодженого транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_1 , яка керувала даним транспортним засобом під час ДТП. ОСОБА_1 володіє вказаним автомобілем на підставі довіреності від 31.10.2022 року, зареєстрованої в реєстрі за № 523, посвідченої приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Богатовим С.Г. Зокрема вказаною довіреністю позивач уповноважена розпоряджатися вказаним транспортним засобом, отримувати страхові виплати від усіх страхових компаній у разі відшкодування шкоди.

Згідно висновку експерта № 025 від 20.11.2022 року вартість матеріальних збитків (з технічної точки зору) заподіяної власнику автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 355850,26 грн., вартість відновлювального ремонту становить 543559,66 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Mazda 323, днз НОМЕР_1 , ОСОБА_2 на дату ДТП була застрахована в АТ «СГ «ТАС» згідно Полісу ОСЦПВ АТ № 2562970 від 21.07.2022 року.

ОСОБА_1 на адресу страховика було подано заяву від 01.12.2022 року про страхове відшкодування. У вказаній заяві зазначена сума страхового відшкодування у розмірі 158400 грн. Вказана сума була перерахована АТ «СГ «ТАС» на рахунок позивача.

Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 отримала суму страхового відшкодування у вказаному розмірі, що не заперечується сторонами.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно із ст. 6 вказаного Закону, страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладення договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (частина перша статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів »).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Законом України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Статтею 1194ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, на яку послався заявник в касаційній скарзі, зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Згідно із пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цьогоЗакону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Також суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 жовтня 2018 року (справа №760/15471/15-ц, провадження №14-316цс18) вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).

Згідно зі статтею 999 ЦК України, до відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 указаного Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з частинами 1,2 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Судом, встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована згідно поліса АТ № 2562970, у якому ліміт за шкоду майну визначено 160000,00 грн, франшиза визначена у розмірі 1600 грн. На підставі страхового акту АТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 158400 грн., тобто виплатила шкоду майна в максимальному розмірі, визначеному полісом за вирахуванням франшизи у сумі 1600 грн.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

З аналізу вищевикладеним правових норм суд вбачає, що страховик АТ «СГ «ТАС» повністю виконало свій обов`язок перед позивачем щодо виплати суми наявної шкоди майну в розмірі, передбаченому страховим полісом. Проте вказана сума є меншою від наявної матеріальної шкоди, спричиненої винними діями відповідача ОСОБА_2 у зв`язку з чим, суд вважає що з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданої шкоди і страховим відшкодуванням, яке отримала позивач від страховика.

Як описано судом вище, згідно висновку експерта від 20.11.2022 року № 025, сума матеріальних збитків, заподіяних власнику автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 355850,26 грн.

Сума страхового відшкодування, яку отримала позивач, становить 158400 грн.

Таким чином, різниця між наявною шкодою та страховою виплатою становить 197450,26 грн.

Як стверджується позивачем, вона вирішила залишити у своєму володінні пошкоджений при ДТП транспортний засіб для його ремонту та подальшого користування. Згідно долученого в матеріалах справи звіту № 117 про оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобу в пошкодженому стані від 05 квітня 2023 року (дата оцінки 17.11.2022 року), ринкова вартість об`єкта оцінки автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_2 , в пошкодженому стані становить 86655,44 грн.

У суду відсутні сумніви, що наявні в матеріалах справи висновок експерта та звіт про оцінку ринкової вартості, мають неточності чи можуть викликати сумнів щодо їх правильності чи неповноти. Стороною відповідача не доведено зворотнє, тому підстав для неврахування даних, які містяться у вказаних висновках у суду немає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 , на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданої шкоди і страховим відшкодуванням, яке отримала позивач від страховика, та за мінусом вартості пошкодженого майна, яке позивач залишає собі. Отже розрахунок суми стягнення виглядає так 355850,26 грн (вартість матеріальних збитків) 158400 грн (сума страхової виплати) 86655,44 грн. (вартість автомобіля в пошкодженому стані) = 110794,82 грн. (наявна матеріальна шкода власнику автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_2 , яку власнику необхідно отримати від відповідача ОСОБА_2 )

Разом з тим, суд вважає, що у зв`язку з тим, що відповідач АТ «СГ «ТАС» (приватне) виконало свої зобов`язання перед позивачем, визначені полісом ОСЦПВ АТ №2562970 від 21.07.2022 року, фактично провівши виплату страхового відшкодування в максимальному розмірі для майнової шкоди, передбаченої полісом за винятком франшизи, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з цього відповідача 7000 грн в якості матеріальної шкоди за проведення судової авто товарознавчої експертизи задоволенню не підлягають, оскільки вони перевищують суму матеріальної шкоди, яка застрахована полісом і була виплачена позивачу. Вимог щодо стягнення вказаної суми з відповідача ОСОБА_2 позивачем не заявлено.

Щодо наявної моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини 1 статті 1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Частиною 2 статті 1187ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 3 роз`яснень Верховного Суду України, сформульованих у постанові пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», - «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».

Позивач стверджує, що внаслідок ДТП було не лише пошкоджено її транспортний засіб, а й спричинено їй моральну шкоду, яка виявилася у порушенні її звичайного ритму життя.

Таким чином, беручи до уваги встановлену судом винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ДТП за участю потерпілої ОСОБА_1 , враховуючи наявність причинного зв`язку між шкодою заподіяною внаслідок ДТП і протиправним діянням ОСОБА_2 , що спричинили ДТП, в результаті якого транспортний засіб, володільцем якого є ОСОБА_1 , зазнав значних технічних ушкоджень, у зв`язку із чим вона не має можливості користуватися ним протягом тривалого проміжку часу, в результаті ДТП ОСОБА_1 проходила лікування у лікарні, що підтверджується відповідною випискою № 1217 від 09.11.2022 року з діагнозом закрита ЧМТ ,струс головного мозку, астено-вегетативний та цефалічний синдроми, в результаті чого останній було завдано моральних, психічних та душевних переживань, що негативно вплинуло на її звичайний уклад життя, та спричинило виникнення моральної (немайнової) шкоди. Суд вважає, що реальною, розумною і справедливою, на погляд суду, буде сума моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 6000 гривень.

Щодо наявних судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, враховуючи принцип диспозитивності процесу, суд приходить до висновку, що такі витрати слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 пропорційно від задоволених судом позовних вимог в частині стягнення майнової та моральної шкоди.

Так, позивачем першочергово було сплачено судовий збір за майнові вимоги у розмірі 1974,50 грн. (1% ціни позову), та за вимоги немайнового характеру 1073,60 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). В подальшому позивачем уточнені вимоги майнового характеру і сума матеріальної шкоди, яку судом задоволено до стягнення становить 110794,82 грн., тому 1 % від цієї суми становить 1107,94 грн, що підлягає до стягнення з відповідача.

Загальна сумасудових витрат,які підлягаютьстягненню звідповідача становить1107,94грн.+1073,60 грн. = 2181,54 грн.

З приводу витрат на правничу допомогу та проведення оцінки ринкової вартості транспортного засобу в стані після ДТП, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Питання відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката врегульовано ст. 137 ЦПК України.

Питання відшкодування витрат, пов`язаних із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз врегульовано ст. 139 ЦПК України.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 для встановлення ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу, зверталася до суб`єкта оціночної діяльності №639/2022 ОСОБА_5 , щодо встановлення ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу, та 05.04.2023 року оцінювачем наданий звіт № 117. Вартість проведення вказаної оцінки суб`єктом оціночної діяльності становить 2000 гривень, що підтверджується квитанціє від 03.04.2023р.

Крім того, в матеріалах справи містяться договір № 42 про надання правової допомоги, укладений 29.10.2022 року між адвокатом Майоровим С.В. та ОСОБА_1 . Повноваження адвоката підтверджені належним чином (мається ордер, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю витяг з ЄРАУ).

Відповідно до акту виконаних робіт від 14.02.2023 року, де детально розписаний обсяг виконаних робіт адвокатом по даній справі, вартість наданих послуг становить 10000 грн. Квитанція до касового ордера № 42 від 14.02.2023 року підтверджує сплату адвокату Майорову С.В. вказаної суми гонорару за надання правової допомоги по даній справі.

У відповідності до ч. 6 ст. 137 та ч.9 ст.139 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано будь-яке обґрунтоване клопотання щодо зменшення вказаних сум витрат. Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача вказані витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 грн., та витрати за проведення оцінки ринкової вартості транспортного засобу в стані після ДТП суб`єктом оціночної діяльності у сумі 2000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. керуючись ст.ст. 12, 81, 137, 141, 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) завдану матеріальну шкоду, а саме різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, у зв`язку з пошкодженням автомобіля Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_2 , у розмірі 110794,82 гривень. (сто десять тисяч сімсот дев`яносто чотири гривні 82 копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) завдану моральну шкоду у розмірі 6000 гривень (шість тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати пов`язані з розглядом справи у сумі 12000 гривень (дванадцять тисяч гривень), з яких: витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень (десять тисяч гривень) та витрати за проведення оцінки ринкової вартості транспортного засобу в стані після ДТП суб`єктом оціночної діяльності у сумі 2000 гривень (дві тисячі гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) понесені судові витрати на сплату судового збору розмірі 2181,54 грн. (дві тисячі сто вісімдесят одна гривня 54 копійки).

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 02 квітня 2024 року.

Суддя Л. Ф. Літвінова