Рішення № 118079530, 02.04.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3139/24

РІШЕННЯ

іменем України

02 квітня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши впорядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсйіного фонду України в Хмельницькій області № 220350003877 від 02 лютого 2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області зарахувати позивачу ОСОБА_1 до загального трудового стажу періоди роботи з 01 вересня 1979 року по 26 січня 2024 року, зазначені в архівних довідках та трудовій книжці, а також 7 місяців та 5 днів військової служби по мобілізації з березня до жовтня 2022 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити позивачу ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком з 21 січня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до записів трудової книжки починаючи з 07 вересня 1985 року до 26 січня 2024 року його трудовий стаж становить 29 років 6 місяців та 31 день. Зазначає, що додатковий стаж за період з 01 вересня 1979 по 22.07.1982 становить 5 років 11 місяців 7 днів. Також вказує, що зарахуванню до загального стажу підлягає 7 місяців 5 днів військової служби під час мобілізації у період лютий жовтень 2022 року. Тобто, вказує що загальний трудовий стаж становить 36 років 0 місяців 52 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому строк згідно ухвали не скористався, жодних документів до суду не подав.

Будь-яких заперечень чи клопотань у визначений законодавством термін від відповідача не надходило.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Віньковецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області.

24 січня 2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 02.02.2024 № 220350003877 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, зазначено що страховий стаж позивача становить 29 років, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Вказано, що необхідний стаж має становити - 31 рік.

Зазначено, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.10.2000 по 31.10.2000, з 01.02.2003 по 28.02.2003, з 01.04.2003 по 30.04.2003, з 01.06.2003 по 31.08.2003, з 01.11.2003 по 31.12.2003 необхідно підтвердження первинними документами (відомостями про нарахування заробітної плати в сервісному центру Пенсійного фонду України за місцем звернення заявника).

Згідно з Формою ПС - право, страховий стаж позивача відповідно до поданих документів зарахований при обчисленні розміру пенсії становить 29 років 0 місяців 0 днів.

Позивач вважає, що подані ним документи повністю підтверджують його страховий стаж, а відповідачем не враховано всіх періодів, отже не призначення йому пенсії з дня звернення є неправомірним, тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 1ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до ч. 1ст. 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до пп. 1.7, 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженогоПостановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року(далі - Порядок № 22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертоюстатті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно п. 4.2. Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії, проте рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 02.02.2024 № 220350003877 року йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії, відповідач посилався на те, що заявник не має необхідного страхового стажу, визначеного ст. 26 Закону №1058-IV.

Відповідно ч. 1ст. 24 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2ст.24 Закону №1058-IVвстановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно оскаржуваного рішення, позивачу до загального страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , оскільки відсутня сплата страховий внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж роботи в колгоспі «Прапор Жовтня» з 1985 по 1998 роки зараховано відповідною архівною довідкою від 10.01.2023 № 31 за фактичною тривалістю (відпрацьованими вихододнями), а з 1999 року стаж зараховано згідно з індивідуальними відомостями на застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.10.2000 по 31.10.2000, з 01.02.2003 по 28.02.2003, з 01.04.2003 по 30.04.2003, з 01.06.2003 по 31.08.2003, з 01.11.2003 по 31.12.2003, необхідно підтвердження первинними документами (відомостями про нарахування заробітної плати в сервісному центру Пенсійного фонду України за місцем звернення заявника).

З аналізу досліджених доказів вбачається, що відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком згідно трудової книжки колгоспника зараховано страховий стаж відповідно до архівної довідки № 31 від 10.01.2023, інші періоди робити зазначені у трудовій книжці колгоспника зараховані до страхового стажу позивача на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, спірним у даній справі, зокрема, є зарахування до загального трудового стажу позивача період його роботи у колгоспі "Прапор Жовтня" з 1985 по 1998 роки.

Частиною четвертоюст. 24 Закону №1058-IVпередбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинностіЗаконом №1058-IV, є Закон України"Про пенсійне забезпечення"від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Відповідно дост. 56 Закону № 1788-XIIдо стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року"Про трудові книжки колгоспників"було затверджено Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників.

Відповідно п. 2 вказаної Постанови трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів, в тому числі на членів риболовецьких колгоспів, з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Згідно пунктів 1-3 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Заповнення трудової книжки вперше проводиться в присутності особи, яку прийнято в члени колгоспу.

Відповідно до п. 5 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, в трудову книжку колгоспника вносяться, зокрема, відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.

Згідно п. 13 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

Пенсійним органом у рішенні про відмову в призначенні пенсії не висловлено сумнівів щодо правильності чи точності внесених до трудової книжки позивача записів щодо його роботи у колгоспі "Прапор Жовтня", а також не заперечується сам факт роботи позивача у колгоспі в зазначений період.

Відповідно дост. 62 Закону №1788-ХІІосновним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконанняст.62 Закону №1788-ХІІКабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 року №637Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у нійзатвердив Порядок № 637.

Згідно п.1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У п. 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку № 637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Також, відповідно до п.18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені впункті 17цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Суд звертає увагу на те, що згідно норм чинного законодавства та усталеної практики Верховного Суду, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).

При цьому, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 року у справі №615/1717/16-ц.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має трудову книжку колгоспника НОМЕР_2 , відповідно до записів якої його було призначено трактористом в тракторну бригаду № 1 колгоспу "Прапор Жовтня" (ріш. правл. к-пу від 25.09.1985 № 10) та 28.01.2000 року звільнено із займаної посади у зв`язку з переводом в колективне сільськогосподарське підприємство "Надія".

В пункті 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку № 637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, архівні довідки необхідні за умови необхідності підтвердити відомості про роботу особи, якщо відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній.

Суд зазначає, що в дослідженому випадку підтверджуюча довідка не є обов`язковим документом, оскільки спірні періоди щодо роботи позивача в колгоспі належним чином підтверджені записами трудової книжки, а тому незарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача є протиправним.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 444/2480/16-а.

Так, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас, додатки до позову не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені пенсійним органом недоліки, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи позивача до стажу його роботи.

Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача, що наявність довідки про встановлені та відпрацьовані вихододні є підставою для врахування періодів роботи у колгоспі згідно такої довідки, а не трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 .

Суд зазначає, що вказана трудова книжка за законодавством є документом про трудову діяльність. При цьому, у ній наявні записи трудової діяльності, що не містять будь-яких виправлень, суперечностей із датами призначення, звільнення робітника, а також номерами записів трудової діяльності.

Згідно абз. 2ст. 56 Закону №1788-XIIпри обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Із записів трудової книжки колгоспника суд встановив, що вони містять необхідні відомості про трудову участь, зокрема прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та його виконання позивачем.

Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 року № 591/7003/16а зауважив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Отже, на переконання суду, сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці, та позбавити особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні відповідачем взагалі не зазначено правові (юридичні) підстави, застосовані для не врахування періодів роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 .

Разом з тим, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У рішенні від 02.02.2024 № 220350003877 про відмову у призначення пенсії відповідач посилається лише на статтю26 Закону №1058-IV. Крім того, у спірному рішенні відсутні й конкретні періоди, що не зараховані позивачу до страхового стажу за період роботи в колгоспі «Прапор Жовтня» з 1985 по 1998 роки. Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області фактично не повністю зараховано зазначені періоди зазначеними в трудовій книжці позивача.

Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваного рішення, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача.

Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція щодо загальних вимог до актів індивідуальної дії, викладена у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 380/5383/21.

Резюмуючи все вищевикладене, суд вважає, що період роботи у колгоспі «Прапор Жовтня» з 1985 по 1998 роки підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , а прийняте ГУПФУ у Хмельницькій області рішення від 02.02.2024 року № 220350003877, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо не зарахованих до страхового стажу періодів роботи з 01.10.2000 по 31.10.2000, з 01.02.2003 по 28.02.2003, з 01.04.2003 по 30.04.2003, з 01.06.2003 по 31.08.2003, з 01.11.2003 по 31.12.2003, з підстав необхіднсті підтвердження первинними документами (відомостями про нарахування заробітної плати в сервісному центру Пенсійного фонду України за місцем зверннення заявника), суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1ст. 40 Закону №1058-IVзаробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Відповідно до ст.1 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Пунктом 3ст. 1 Закону України «Прозбір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Пунктом 10 ст. 1 вищевказаного Закону передбачено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 7 п. 1 ч. 1ст. 4 Закону України "Прозбір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 13 Положенняпроорганізацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженогоПостановою КМУ № 794 від 04.06.98визначено, що для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять в установленому порядку від: інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; Державної податкової адміністрації; роботодавців; фізичних осіб; державних органів реєстрації актів цивільного станупрогромадян, які померли; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ та організацій.

Відповідно до п. 10 зазначеного Положення роботодавці зобов`язані: в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомостіпрофізичних осіб, які працюють у них; надавати на вимогу фізичної особи копії документів звідомостямипронеї стосовно персоніфікованого обліку.

Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески (єдиний внесок) чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків (єдиного внеску).

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостяхпрозастраховану особу) відомостейпросплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) длянарахуванняпенсії за наявності відомостей, які підтверджуютьнарахуваннязаробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 4 вересня 2018 року у справі № 482/434/17.

Разом з тим, відповідно до архівної довідки № 99 від 13.02.2024 відомостей щодо сум нарахування заробітної платні відсутні, графи не заповнені, відтак період роботи з 01.10.2000 по 31.10.2000, з 01.02.2003 по 28.02.2003, з 01.04.2003 по 30.04.2003, з 01.06.2003 по 31.08.2003, з 01.11.2003 по 31.12.2000 до страхового стажу не враховуються.

Суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України"Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"та"Про військовий обов`язок і військову службу".

Як вбачається, з матеріалів справи, позивач проходив військову службу під час мобілізації та відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 278 від 12.10.2022 року, останньому оголошено вислугу років станом на 12 жовтня 2022 року календарна 02 роки 07 місяців 13 днів.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, відтак період служби позивача на військовій службі під час мобілізації також слід зарахувати до страхового стажу, стажу роботи.

При цьому, при врахуванні спірних періодів для призначення пенсії, страховий стаж позивача перевищує31 рік.

Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування та виплату пенсії за віком суд зазначає наступне.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до частини 5статті 242 КАС Українивраховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заявупропризначення пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії зі віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

За нормами частин 1 та 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №220350003877 від 02.02.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у колгоспі "Прапор Жовтня" з 1985 по 1998 роки, а також 7 місяців та 5 днів військової служби з березня 2022 року по жовтень 2022 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя П.І. Салюк