Рішення № 11807888, 14.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.10                                                                                 Справа № 8/233

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськінтерресурс», м. Луганськ,

до Управління освіти і виховання Стахановської міської ради, м. Стаханов Луганської області, -

про стягнення 20757 грн. 36 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Чубатов А.В. –представник, - довіреність №2 від 12.05.10 року;

від відповідача –Кузнецова І.Ю. –спеціаліст 2-ї категорії централізованої бухгалтерії, - довіреність №867 від 12.10.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

          суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача борг у сумі 20757,36 грн., нарахований ним з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача умов угоди №57 щодо отримання послуг, укладеної між сторонами 05.02.09 року.

          До початку судового засідання від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами. яке судом задоволеною

          Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, а відповідач визнав його (відзив на позов за вих. №866 від 12.10.10 року).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

05.02.09 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено угоду №57 щодо отримання послуг, відповідно до якої виконавець зобов’язується надати замовнику транспортні послуги з перевезення учнів (п.п.1.1-1.2 угоди).

Оплата угоди здійснюється за фактом надання послуг (п.3.1).

Термін дії угоди –з 05.02.09 року до 31.12.09 року (п.4.2).

Замовник зобов’язаний оплатити вартість послуг у розмірі та у термін, встановлені цією угодою (п.5.2.3).

          На весь обсяг наданих послуг після їх виконання до угоди додається приймально-здаточний акт за підписами замовника та виконавця (п.5.3) (п.6).

          Сторони не передбачили в угоді питання відповідальності за її порушення.

          На підтвердження факту надання послуг, передбачених угодою, позивач подав до справи підписані сторонами за цим спором, скріплені їх печатками та затверджені керівниками акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

          №ИР-0000027 (без дати) –про надання виконавцем у березні 2009 року транспортних послуг на суму 14370,48 грн.;

          №ИР-0000046 (без дати) –про надання виконавцем у квітні 2009 року транспортних послуг на суму 6386,88 грн., - а разом на суму 20757,36 грн. (а.с.7-8).

          У зв’язку з несплатою замовником вищезгаданої суми коштів 01.07.10 року позивач спрямував на його адресу претензію за №1 та запропонував до 20.07.10 року сплатити борг (а.с.9), однак, відповідач, визнавши претензію (відповідь від 20.07.10 року за вих. №659), не сплатив суму боргу. що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а згідно приписам ч.2 цієї статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Таким чином, відповідач повинен був сплатити суму основного боргу за цим спором у термін до 20.07.10 року від дня отримання претензії, однак, не зробив цього.

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договору про надання автотранспортних послуг з перевезення вантажу.

          Згідно ст.908 ЦКУ перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.           Статтею 910 ЦКУ встановлено, що за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд.

Укладена сторонами угода має ознаки договору чартеру (фрахтування).

Згідно ст. 912 Цивільного кодексу за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частині місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення пасажирів, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

          Сторони дотрималися вищенаведених вимог закону.

          Згідно частинам 1 та 2 ст.916 ЦКУ за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.909, 910 та 919 ЦКУ, - тобто здійснив перевезення пасажирів (учнів) у встановлені строки та за визначеним маршрутом.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору, не сплативши вартість наданих йому перевізником послуг з автоперевезень.          

Статтею 920 ЦКУ встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          З договору, укладеного між сторонами, вбачається, що можливість стягнення неустойки вони не передбачили; позивач не просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, - що є його правом.

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Таким чином, позовні вимоги суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Судові витрати, керуючись ст.ст.44,45,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведеного до суду.

          Судом встановлено, що позивач, звертаючись з позовом до суду, припустився надмірної сплати державного мита.

          Так, згідно п. «а»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 «Про державне мито»за розгляд господарським судом позову майнового характеру (до категорії яких належить спір по даній справі) на користь Державного бюджету України підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

          Отже, виходячи з суми позову в 20757,36 грн., державне мито підлягало сплаті у сумі 207,57 грн., - позивач же згідно квитанції №900351 від 21.09.10 року сплатив 208,00 грн., - тобто сума надмірної сплати становить 0,43 грн. та підлягає поверненню на користь платника з Державного бюджету України.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 908,909,916,917,919,921,929,931,932,934 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,45,47-1,49,75, ст.ст. 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Управління освіти і виховання Стахановської міської ради, ідентифікаційний код 02141874, яке знаходиться за адресою: місто Стаханов, вул. Кірова, 32 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськінтерресурс», ідентифікаційний код 32968459, яке зареєстроване за адресою: місто Луганськ, вул. Совєтская, 62, знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Дніпровська, 47, - основний борг за надані автопослуги з перевезення учнів у сумі 20757 (двадцять тисяч сімсот п’ятдесят сім) грн. 36 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 207 (двісті сім) грн. 57 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськінтерресурс», ідентифікаційний код 32968459, яке зареєстроване за адресою: місто Луганськ, вул. Совєтская, 62, знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Дніпровська, 47, - надмірно сплачене державне мито у сумі 0 (Нуль) грн. 43 коп.

          Підставою для сплати вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 14.10.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Суддя                                                   А.П.Середа

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 15 жовтня 2010 року.