Рішення № 11807787, 14.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.10                                                                                 Справа № 6/238

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю ПКК “Лугабуд”, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто Дон”, м. Луганськ

про стягнення 4 795 грн. 70 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача - Зазимкін І.В., дов. № 2 від 02.09.2010; Чепуренко М.В., дов. № 1 від 02.09.2010;

від відповідача - після перерви не прибув;

В судовому засіданні 04.10.10 було оголошено перерву до 14.10.10. відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4795 грн. 70 коп., в тому числі: інфляційні нарахування у сумі 4 092 грн. 95 коп. та 3% річних у сумі 702 грн. 75 коп.

Представник відповідача в судове засідання після перерви не прибув, але про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, про що в тому числі свідчить і підпис повно важного представника останнього у запису про оголошення перерви від 04.10.10.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги оспорював, але відзив на позову заяву або письмові заперечення щодо позову не надав.

Приймаючи до уваги, наведені вище обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за умови відсутності представника відповідача, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи представників сторін, суд

. в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлений вимог позивач посилається на наступне.

          02.04.07 між сторонами у справі було укладено договір підряду № 50, за умовами якого „Підрядник” - позивач у справі зобов’язався виконати відповідні роботи, а „Замовник” - відповідач у справі зобов’язався прийняти їх та оплатити на умовах договору.

На виконання умов договору позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи, які в повному обсязі не оплачені, у зв’язку з чим залишилась заборгованість в сумі 11244 грн. 40 коп.

На думку позивача, вказане також підтверджується і постановою Луганського апеляційного господарського суду від 26.07.10 в рамках справи № 13/13 між тими ж сторонами, відповідно до якої було визначено, що ТОВ «Авто Дон»не повністю оплачені прийняті ним згідно з актом форми КБ-2в підрядні роботи за грудень 2007 року в сумі 11244 грн. 00 коп.

На час розгляду даної справи заборгованість в сумі 11244 грн. 40 коп. (яка стягнута судом в рамках справи № 13/13) відповідачем не сплачена. На підставі викладеного, керуючись ст. 625 ЦК України позивачем до стягнення заявлені інфляційні нарахування за період січень 2008 року –січень 2010 року в сумі 4 092 грн. 95 коп. і 3% річних у сумі 702 грн. 75 коп. за період з 01.01.08 по 01.02.10.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Оцінивши матеріали справи суд прийшов до наступного:

02 квітня 2007 року між ТОВ ПКК “Лугабуд” (позивач) та ТОВ “Авто Дон” (відповідач) було укладено договір підряду № 50.

Відповідно до розділу 1 договору «Замовник»- відповідач у справі доручає, а «Підрядник»- позивач у справі приймає на себе зобов’язання щодо виконання оштукатурювання внутрішніх стін торгівельно - розважального комплексу по вул. Будьонного, 138 на загальну вартість 283620 грн. У відповідності до угоди №1 від 02 квітня 2007 року. №2 від 10 січня 2008 року загальна вартість договору склала 421942,6 грн.

У відповідності до п.4.2.1. договору ТОВ ПКК “Лугабуд” роботи передбачені договором, а також додаткові роботи за домовленістю з ТОВ “Авто Дон” та 25 грудня 2007 року складено акт здачі - прийомки виконаних робіт.

Відповідно до п.5.4. договору остаточний розрахунок здійснюється за фактично виконані об'єми на протязі 3-х банківських днів після підписання акту здачі - прийомки виконаних робіт.

Договір №50 від 02.04.07, що укладений сторонами у справі, за своєю правовою природою є договором підряду.

Загальні положення про підряд встановлені главою 61 „Підряд” ЦК України.

Відповідно до статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно із статтею 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Виробнича комерційна Компанія «Лугабуд»звертався до господарського суду Луганської області із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за декільками договорами підряду в тому числі і за договором №50 від 02.04.07 і відповідно до постанови Луганського апеляційного господарського суду від 26.07.10, яка набрала законної сили з моменту прийняття визначено, що відповідач не в повному обсязі оплатив підрядні роботи за грудень 2007 року, виконані за договором № 50 від 02.04.07 в сумі 11244 грн. 40 коп.

На момент розгляду справи відповідачем доказів оплати вказаної суми до суду не надано.

Згідно з приписами ст. 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими для виконання на усій території України.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки сума заборгованості за виконані підрядні роботи відповідачем не сплачена позивач нарахував інфляційні за період січень 2008 року –січень 2010 року у сумі 4 092 грн. 95 коп. та 3% річні у сумі 702 грн. 75 коп. за період з 01.01.08 по 01.02.10.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань, річних після задоволення вимоги про стягнення боргу.

В порушення ст. 33 ГПК України відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем.

У зв’язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини грошей присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у зв’язку з його не виконанням.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов’язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов’язання відповідача щодо сплати грошового зобов’язання в сумі 11 244 грн. 40 коп. ґрунтуються на умовах договору №20 від 02.04.07. Обсяг цього зобов’язання підтверджено рішенням господарського суду луганської області від 21.06.10, постановою Луганського апеляційного господарського суду від 26.07.10 по справі № 13/13.

Згідно ст. 598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В даному випадку відповідачем доказів виконання грошового зобов’язання не надано, у зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд вважає, що позивач помилково в позові зазначив стягнути з відповідача судові витрати, а саме: держмито в сумі 51 грн. 00 коп. та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки державне мито позивачем було сплачено в сумі 102 грн. 00 коп., а витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 236 грн. 00 коп. Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги положення ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Дон", м. Луганськ, вул. Совєтськая, б.40, офіс 506, місцезнаходження –м. Луганськ, квартал Ольховський, 9, ідентифікаційний код 21843398 на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна компанія "Лугабуд", м. Луганськ, вул. Дьоміна, 4, ідентифікаційний код 33351760, інфляційні нарахування у сумі 4 092 грн. 95 коп., 3% річних у сумі 702 грн. 75 коп., витрати із сплати державного мита 102 грн. 00 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 15.10.2010.

Суддя Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Цибулько