Ухвала суду № 118077823, 02.04.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

02 квітня 2024 рокусправа № 380/17132/22Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Департаменту патрульної поліції України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Департамент патрульної поліції України (далі ДПП України, позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) з вимогою про стягнення завданої шкоди в розмірі 25827,76 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції шляхом пошкодження майна у період здійснення ним повноважень, пов`язаних із виконанням його службових обов`язків. Враховуючи вищевикладене, внаслідок винних протиправних дій ОСОБА_1 позивачу було завдано шкоду у розмірі 25827,76 грн., яку і зобов`язаний відшкодувати відповідач.

Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін та проведення судового засідання).

Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві (а.с. 47-48), просить суд відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що транспортний засіб вже був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 06.06.2018 за участі іншого співробітника патрульної поліції, тому позивач протиправно включає витрати на ремонт до матеріальної шкоди, яку хоче відшкодувати з відповідача. Крім того, вказує, що висновок експертного дослідження, яким обґрунтовано розмір шкоди, не є належним та допустим доказом, оскільки складений з порушенням процесуальних норм. Звертає увагу суду, що може нести матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше розміру свого середнього місячного заробітку.

Відповідач також звертає увагу суду на те, що позов поданий із значним пропуском строку звернення до суду, а суд не вирішив питання щодо його поновлення.

Суд вивчив аргументи сторін щодо обставин цієї справи та дотримання позивачем вимог КАС України при зверненні до суду з цим позовом та визнав (ухвала від 15.03.2024), що помилково відкрив провадження за позовною заявою Департаменту патрульної поліції, оскільки така оформлена без дотримання вимог ст.ст. 160, 161 КАС України:

- позовна заява не містить належного викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.5 ч.5 ст. 160 КАС України);

- у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску, чого не було зроблено - в прохальній частині позову є лише словосполучення з проханням поновити строк звернення до суду з цим позовом, без викладу будь-яких обставин на підтвердження поважності причин такого пропуску, а також доказів на підтвердження існування таких обставин (частина шоста статті 161 КАС України).

Висновок суду щодо неналежного оформлення позовних матеріалів ґрунтується на таких мотивах:

за загальним правилом спори щодо відшкодування матеріальної шкоди вирішуються в порядку цивільного судочинства. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 року у справі № 818/1688/16:

- відступила від власного висновку, викладеного у її постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 3 жовтня 2018 року у справ і № 755/2258/17 щодо того, що спори за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення збитків/відшкодування шкоди, завданих особою, що перебуває або перебувала на державній/публічній службі, мають вирішуватися за правилами цивільного судочинства;

- навела такі аргументи для відступу від попередніх висновків: « 48. У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. 49. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення»;

- виснувала (п. 50 постанови), що спори за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення збитків/відшкодування шкоди, завданих особою, що перебуває або перебувала на державній/публічній службі підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Абзацом 2 частини 2 цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

В цій справі суб`єкт владних повноважень (Департамент патрульної поліції) 25.11.2022 звернувся до суду із позовом про стягнення з колишнього поліцейського ( ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції з 13.12.2021) матеріальної шкоди в сумі 25827,76 грн., котра завдана 02.04.2021 внаслідок пошкодження службового автомобіля поліції в ДТП за участі поліцейського ОСОБА_1 в якості водія цього автомобіля.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулює Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII відповідно до статті 59 якого служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Суд відхилив покликання позивача на те, що строк звернення до суду з цим позовом визначається частиною третьою статті 233 КЗпП України, оскільки відповідач в момент керування службовим автомобілем, що потрапив в ДТП (ця подія кваліфікується позивачем як момент завдання шкоди) проходив публічну службу (державну службу особливого характеру - був поліцейським), а не був працівником підприємства на підставі трудового договору, тому ці відносини врегульовані не КЗпП, а спеціальним законодавством. Враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду щодо віднесення цієї категорії спорів до юрисдикції адміністративних судів як таких, що безпосередньо пов`язані із проходженням особою публічної служби, для звернення до суду в цій категорії адміністративних справ слід застосовувати строк, визначений КАС України для цієї категорії публічно-правових спорів.

Алгоритм притягнення військовослужбовців та прирівняних до них осіб до матеріальної відповідальності врегульовано Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон №160-IX), котрий поширюється на осіб рядового та начальницького складу Національної поліції України (ст. 2 Закону №160-IX), а не КЗпП.

Так, відповідно до частини 2, 3, 6, 7 статті 8 Закону № 160-IX у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць. За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Суд констатував, що позивач не навів в позовній заяві обставин та не надав доказів на підтвердження того, що Департамент патрульної поліції провів службове розслідування по факту ДТП 02.04.2021, визнав за результатами службового розслідування поліцейського ОСОБА_1 винним у завданні матеріальної шкоди в конкретній сумі, прийняв щодо поліцейського ОСОБА_2 наказ про притягнення до повної матеріальної відповідальності та довів до відома поліцейського наказ такого змісту, а також не повідомив суд та не надав доказів того, що відповідач за наслідками ознайомлення з наказом про покладення на нього повної матеріальної відповідальності та необхідність відшкодування 25827,76 грн. відмовився від добровільного відшкодування матеріальної шкоди - а саме ця подія відповідно до ст.ст. 10, 12 Закону № 160-IX є підставою для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди в судовому порядку.

Відсутність викладу описаних істотних обставин у позовній заяві та відсутність доказів на підтвердження їх існування не лише перешкоджає суду встановити фактичні обставин справи, а й не дозволяє точно визначити дату, від якої слід обчислювати строк звернення до суду з описаним позовом.

Ухвалою від 15.03.2024 суд залишив позову заяву без руху та надав позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви шляхом долучення:

1) додаткових пояснень до позовної заяви, в яких викласти обставини щодо процедури розслідування, визначення вини та покладення повної матеріальної відповідальності на поліцейського ОСОБА_1 , а також його відмови від добровільного відшкодування шкоди, до якої слід додати такі докази: - наказ про призначення службового розслідування; - висновок за результатами проведеного службового розслідування; - наказ про притягнення поліцейського ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності; - відомості щодо доведення до відома поліцейського ОСОБА_1 наказу про притягнення його до матеріальної відповідальності та докази його відмови від добровільного відшкодування такої шкоди; 2) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 із обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку, а також долученням доказів на підтвердження викладених у заяві обставин.

22.03.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача про усунення недоліків позову, до якої долучив копію висновку службового розслідування з додатками; копію наказу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення; копію висновку експертного дослідження; позивач також долучив клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач посилається на статтю 233 КЗпП України, відповідно до якої для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлений строк в один рік з дня виявлення зподіяної працівником шкоди. Зазначає, що йому про наявність шкоди, заподіяної працівником, стало відомо 02.04.2021, отже строк подання позову сплив 02.04.2022 року. Як на поважність причин пропуску цього строку посилається на запровадження на території держави воєнного стану, у зв`язку із цим просить поновити строк звернення до суду із цим позовом.

Вирішуючи дане клопотання суд зазначає таке.

Порядок притягнення поліцейського до матеріальної відповідальності визначений не ст. 233 КЗпП, як стверджує позивач, а визначений Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі Закон №160-IX).

Відповідно до статті 4 Закону № 160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди. Статтею 8 Закону №160-IX врегульовано порядок проведення службового розслідування щодо притягнення особи до матеріальної відповідальності. Так, посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (частина 2). Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць (частина 3). Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом (частина 4). За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності (частина 6). Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис (частина 7).

Згідно із частино 1 статті 10 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

З огляду на зміст заяв по суті спору та доказів, наданих разом із позовною заявою та на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, Департамент патрульної поліції не призначив та не провів службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб, не видавав наказ про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню, а також не доводив такого наказу до поліцейського ОСОБА_1 під підпис.

ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за станом здоров`я (через хворобу) з 13.12.2021 (а.с.12)

Відповідно до статті 12 Закону № 160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.01.2024 за наслідками розгляду справи №520/11225/23 сформулював такі висновки щодо застосування Закону №160-ІХ та статті 122 КАС України:

«Таким чином позивач неправильно тлумачить норми Закону №160-ІХ, ототожнюючи поняття строків «притягнення до матеріальної відповідальності» та «відшкодування завданої шкоди», адже, дійсно, за змістом положень Закону № 160-ІХ особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, про що командир (начальник) видає відповідний наказ. Однак, термін у три роки передбачений саме для притягнення особи до відповідальності. Водночас відшкодування завданої шкоди - у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби - здійснюється у судовому порядку. При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, Закон №160-ІХ не визначає строки звернення до суду щодо відшкодування такої шкоди.

Так, абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України унормовано, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Водночас у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (стаття 123 КАС України).

Судами попередніх інстанцій установлено […] що свідчить про пропуск тримісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України для звернення до суду суб`єкта владних повноважень.».

Отже, для відшкодування завданої шкоди з колишнього військовослужбовця (прирівняної особи, в т.ч. поліцейського) в судовому порядку слід застосовувати строки звернення до суду, встановлені КАС України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно норм частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

ОСОБА_1 :

- 02.04.2021, будучи поліцейським та керуючи службовим автомобілем, став учасником ДТП (а.с.11);

- 20.04.2021 як водій притягнений до адміністративної відповідальності за порушення 02.04.2021 правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу (а.с.9-10);

- 22.09.2021 у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності за ДПТ 02.04.2021 та невжиття заходів до відновлення службового автомобіля для усунення завданої шкоди був як поліцейський притягнений до дисциплінарної відповідальності у формі зауваження (а.с.115-116);

- з 13.12.2021 звільнений зі служби в поліції (а.с.12).

ДПП повідомило, що про наявність шкоди, заподіяної поліцейським ОСОБА_1 дізнався 02.04.2021 (а.с.109), висновок експертного дослідження отримав 26.05.201 (а.с.122-123); станом на 01.09.2021 очікував від поліцейського вжиття заходів щодо відновлення службового автомобіля (а.с.114); 09.12.2021видав наказ про звільнення ОСОБА_1 з поліції (а.с.12).

Водночас ДПП не пояснив, чому не було прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності відповідно до Закону № 160-IX, хоча від дати ДТП до дати звільнення поліцейського зі служби в поліції минуло пів року, а в розпорядженні субєкта владних повноважень були усі необхідні для прийняття рішення документи.

За таких обставин суд вважає, що хронологічно найпізнішою подією, з якою можна пов`язувати початок перебігу строку звернення ДПП до суду з позовом про відшкодування особою, звільненою з поліції, завданої нею шкоди в судовому порядку відповідно до статті 12 Закону № 160-IX (тобто у разі, якщо рішення про притягнення цієї особи до матеріальної відповідальності ДПП не прийняло до звільнення поліцейського зі служби), є дата звільнення поліцейського зі служби в поліції; в цій справі 13.12.2021.

Отже, тримісячний строк для звернення позивача як суб`єкта владних повноважень до суду, визначений абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України (відповідно до наведеного висновку Верховного Суду), сплив 13.03.2022 року.

Водночас суд вважає, що виходячи із висновку Великої Палати Верховного Суду щодо віднесення цієї категорії спорів до юрисдикції адміністративних судів як таких, що безпосередньо пов`язані із проходженням особою публічної служби, для звернення до суду в цій категорії адміністративних справ слід застосовувати строк, визначений КАС України для цієї категорії публічно-правових спорів. Адже такий підхід забезпечить рівність сторін у спірних правовідносинах так, поліцейський (в т.ч. колишній) може оскаржити до суду рішення суб`єкта владних повноважень (до прикладу наказ ДПП про притягнення до повної матеріальної відповідальності) впродовж місяця з дати ознайомлення (частина п`ята статті 122 КАС України). При застосуванні місячного строку звернення до суду у цій справі строк звернення до суду сплив 13.01.2022 року.

З цим позовом позивач звернувся 25.11.2022 року (позов не містить вихідного номера чи дати його підписання, тому дата звернення до суду визначається за датою на поштовому конверті про скерування позову до суду), тобто зі значним пропуском строку звернення до суду.

Єдина обставина, на яку посилається позивач як на таку, що спричинила пропуск строку звернення до суду з поважних причин, є запровадження на території України воєнного стану (а.с.109).

Суд на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України також враховує висновки КАС ВС, викладені у постанові від 18.01.2024 за наслідками розгляду справи № 520/11225/23:

«В аспекті вказаних аргументів доцільно зазначити, що питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22, від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 02 червня 2022 року у справі у №757/30991/18-а.

Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Суд резюмує, що, дійсно, введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку».

Суд враховує, що позов підписано представником за довіреністю, виданою 24.01.2022. До позову та клопотання про поновлення строку звернення до суду від 22.03.2024 не додано будь-яких доказів залучення цього інспектора відділу правового забезпечення УПП у Львівській області (а.с.8), як і будь-якого іншого представника позивача на території Львівської області, до участі в бойових діях чи у виконанні будь-яких інших завдань, що перешкодили б виконувати безпосередні обов`язки представництва інтересів ДПП в межах встановлених законом строків. Усі надані позивачем докази датовані квітнем-вереснем 2021 року. Суд також враховує, що на території Львівської області не відбувалися бойові дії, а функціонування УПП у Львівській області ДПП не припинялося. Отже, наведена позивачем обставина (запровадження воєнного стану) сама по собі не свідчить про поважність причин пропуску ДПП строку звернення до суду з цим позовом, а заява про поновлення строку звернення до суду не містить повідомлення про існування об`єктивних перешкод чи труднощів, що унеможливлювали б своєчасне звернення до суду з цим позовом. Тому суд відмовляє в задоволенні описаної заяви, оскільки наведені заявником підстави не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі, і якщо підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Керуючись ст.ст.122,123,132,161,240-243,248-251,256,294,295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви Департаменту патрульної поліції про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в сумі 25827,76 грн.

Залишити без розгляду позовну заяву Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в сумі 25827,76 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дати її складання.

СуддяМоскаль Ростислав Миколайович