Рішення № 118076342, 02.04.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р. справа № 300/7970/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Західним регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги не розглянуто шість його заяв від 30.10.2023 про надання безоплатної правничої допомоги. Як наслідок, слід зобов`язати відповідача розглянути вказані заяви у формі наказу та стягнути з нього 96200 грн. матеріальної шкоди та 100000 грн. моральної шкоди. Крім цього, просив суд зобов`язати відповідача наказом надати безоплатну правову допомогу на заяву від 16.11.2023 та стягнути з нього 32000 грн. матеріальної шкоди та 32000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.10.2023 звернувся до Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із заявами про надання безоплатної правничої допомоги по справах №344/5795/23, №344/20311/23, №344/8027/23, №344/13978/23, №344/6314/23, №344/14470/22. При цьому, на підтвердження належності до категорії внутрішньо переміщених осіб додав копію тимчасового посвідчення № НОМЕР_4 від 21.02.2023 про взяття його на облік, як внутрішньо переміщеної особи. Однак, Західний регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги листом від 01.11.2023 повернув вказані заяви для усунення недоліків. Звернув увагу, що Західний регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги отримав інформацію від Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради про те, що позивач зареєстрований в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Таким чином, Західний регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, всупереч статті 18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», протиправно відмовив у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги. Крім цього позивач вказав, що 16.11.2023 знову звернувся до Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правничої допомоги по справах №344/16185/23 та №344/11490/23. Оскільки Західним регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги згідно з вказаною заявою не надано безоплатну правничу допомогу, то позивач просив суд зобов`язати відповідача наказом надати безоплатну правову допомогу на заяву від 16.11.2023. Водночас, позивач зазначив, що оскільки ним витрачено значну кількість часу для реєстрації вищевказаних заяв і Західним регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги позбавленого його конституційного права на безоплатну правничу допомогу, то просив суд стягнути з відповідача 96200 грн. матеріальної шкоди та 100000 грн. моральної шкоди, яких він зазнав внаслідок нерозгляду шести заяв від 30.10.2023 та 32000 грн. матеріальної шкоди і 32000 грн. моральної шкоди, яких він зазнав внаслідок нерозгляду заяви від 16.11.2023.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги подаються документи (копії документів, завірені в установленому порядку), що ідентифікують особу, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, та підтверджують її належність до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону. Згідно з ч.2 ст.18 вказаного Закону звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, оформлене без дотримання вимог, визначених цією статтею, повертається заявникові з відповідними роз`ясненнями протягом трьох робочих днів з дня його надходження для усунення недоліків. Після усунення недоліків звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги може бути подано повторно. Вказав, що одночасно із зверненнями позивачем подано тимчасове посвідчення № НОМЕР_4 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що тимчасово проживає на території Івано-Франківської територіальної громади. Вважав, що тимчасове посвідчення не є документом, який в розумінні вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оскільки такий підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до форми, затвердженої Постановою КМУ №509. Звернув увагу, що 24.11.2023 Західним регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги видано накази №Н-БВПД/017/04.3-04/194 та №Н-БВПД/017/04.3-04/195 «Про надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 ». На підставі вказаних наказів адвокату - Лотоцькому М.В. видано два доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги у вигляді здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами по справах №344/16185/23 та №344/11490/23. По даних дорученнях позивачу надається безоплатна вторинна правнича допомога. Щодо стягнення моральної шкоди, звернув увагу, що позивач не надає доказів, які підтверджують завдання йому моральної шкоди саме протиправними діями відповідача. З вимогою щодо стягнення матеріальної шкоди відповідач не погоджується, вважає її не обґрунтованою та такою що суперечить законодавству. Просив суд відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач вказав, що Законом України «Про безоплатну правничу допомогу» встановлено для відповідача 10 днів для оформлення наказу про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, у тому числі дій щодо перевірки в реєстрі ВПО. Зазначив, що з відзиву на позовну заяву дізнався про доручення для надання йому безоплатної вторинної правничої допомоги. Звернув увагу, що вказані доручення є від 27.11.2023, тобто видані поза межами 10-денного строку. Зазначив, що внаслідок нерозгляду поданих заяв він тяжко хворів та перебував на стаціонарному лікуванні.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 про повернення позовної заяви скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 ОСОБА_1 , з врахуванням поданих ним підтверджуючих доходи документів, звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви до Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом допущено процесуальне правонаступництво відповідача в даній справі, а саме заміну Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги його правонаступником Західним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги про що засвідчує ухвала суду від 01.04.2024.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Як вбачається з тимчасового посвідчення № НОМЕР_4 від 21.02.2023, виданого Департаментом адміністративних послуг (ЦНАП м. Івано-Франківська) Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, що тимчасово проживає на території Івано-Франківської територіальної громади за адресом: АДРЕСА_1 (а.с.175).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 30.10.2023 звернувся до Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із заявами про надання безоплатної вторинної правничої допомоги по справах №344/5795/23, №344/20311/23, №344/8027/23, №344/13978/23, №344/6314/23, №344/14470/22. У вказаних зверненнях позивач просив перевірити інформацію про наявність відомостей про нього, як внутрішньо переміщену особу в Єдиній інформаційній базі про внутрішньо переміщених осіб. До вказаних заяв додано копії реєстраційного номеру облікової картки платника податків та тимчасового посвідчення № НОМЕР_4 від 21.02.2023. Крім цього, позивачем пред`явлено працівникам Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с.178, 180 на звороті, 181, 183, 186).

Західний регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із запитом від 31.10.2023 №017/01-09/922, в якому просив надати інформацію про те, чи має ОСОБА_1 статус внутрішньо переміщеної особи та копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.176-176а).

Департамент соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, листом від 01.11.2023 №16/45.1-38/1988, відмовив Західному регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в наданні запитуваної інформації, оскільки вона є конфіденційною та повідомив, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці (а.с.182).

За наслідками розгляду поданих позивачем заяв Західний регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги листом від 01.11.2023 №Вн/04.3/7 повернув вказані заяви ОСОБА_1 для усунення недоліків. У вказаному листі зазначив, що для підтвердження приналежності до категорії осіб передбачених п.14 ч.1 ст.14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» позивачу потрібно надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.192).

Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради на попередній запит від 31.10.2023 №017/01-09/922 у додаток до відповіді від 01.11.2023 №16/45.1-38/1988 щодо ОСОБА_1 , листом від 08.11.2023 №4959/45.32-14/16в, повідомив, що відповідно до наданої 07.11.2023 позивачем письмової згоди на передачу його персональних даних директору Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, ОСОБА_1 в період з 08.08.2022 по даний час зареєстрований в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (а.с.185).

Після цього Західний регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, листом від 10.11.2023 №017/01-10/991, повідомив ОСОБА_1 , що оскільки його належність до категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу підтверджена, він може повторно звернутися до найближчого бюро правової допомоги із зверненнями про надання безоплатної вторинної правничої допомоги (а.с.193).

Надалі, позивач 16.11.2023 звернувся Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правничої допомоги по справах №344/16185/23 та №344/11490/23. До вказаних заяв додав копії тих самих документів - реєстраційного номеру облікової картки платника податків та тимчасового посвідчення № НОМЕР_4 від 21.02.2023. Крім цього, позивачем пред`явлено працівникам Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с.189).

Позивач, вважаючи дії Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги протиправними звернувся до суду з даним позовом для захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Закон України «Про безоплатну правничу допомогу» від 02.06.2011 №3460-VI (надалі - Закон №3460-VI) відповідно до Конституції України визначає зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, суб`єктів, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги.

Частиною 1 статті 2 Закону №3460-VI встановлено, що цей Закон регулює правовідносини у сфері надання безоплатної правничої допомоги суб`єктам права на безоплатну первинну правничу допомогу та суб`єктам права на безоплатну вторинну правничу допомогу, що встановлені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону №3460-VI безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру (ч.2 ст.13 Закону №3460-VI).

За приписами пункту 14 частини 1 статті 14 Закону №3460-VI право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами мають внутрішньо переміщені особи - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є центри з надання безоплатної правничої допомоги та адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу.

Центри з надання безоплатної правничої допомоги забезпечують надання всіх видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 7 і частиною другою статті 13 цього Закону (частина 4 статті 16 Закону №3460-VI).

Частиною 1 статті 17 Закону №3460-VI встановлено, що центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, серед іншого, приймає рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги; забезпечує складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу; забезпечує здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.

Стаття 18 Закону №3460-VI визначає порядок подання звернень про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, згідно з частиною 1 якої звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, подаються особами, які досягли повноліття, або їх представниками до центру з надання безоплатної правничої допомоги в письмовій формі за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи або за місцезнаходженням органу, що здійснює дізнання, досудове розслідування, суду, слідчого судді, що розглядають справу.

У зверненні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання особи, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, поштова адреса, номери засобів зв`язку, викладається суть питання, для вирішення якого особа звертається за безоплатною вторинною правничою допомогою, та зазначається її належність до категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу.

Письмове звернення підписується такою особою або її представником та подається до центру з надання безоплатної правничої допомоги особисто або надсилається поштою.

Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги подаються документи (копії документів, завірені в установленому порядку), що ідентифікують особу, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, та підтверджують її належність до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону.

Центр з надання безоплатної правничої допомоги має право отримувати інформацію про підтвердження належності особи до суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу з відповідних державних реєстрів.

За приписами частини 2 статті 18 Закону №3460-VI звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, оформлене без дотримання вимог, визначених цією статтею, повертається заявникові з відповідними роз`ясненнями протягом трьох робочих днів з дня його надходження для усунення недоліків. Після усунення недоліків звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги може бути подано повторно. У такому разі забороняється відмовляти у прийнятті звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з підстав, про які не було зазначено раніше.

Згідно з частиною 1 статті 19 даного Закону у разі звернення особи про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, яка належить до однієї з категорій фізичних осіб, визначених пунктами 1, 2, 9-29 частини першої статті 14 цього Закону, або її законного представника, патронатного вихователя/представника центр з надання безоплатної правничої допомоги протягом 10 робочих днів з дня надходження звернення та документів, що підтверджують належність такої особи до відповідної категорії, приймає рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги і надсилає такій особі або її законному представнику, патронатному вихователю/представнику копію зазначеного рішення.

Якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, центр з надання безоплатної правничої допомоги протягом 10 робочих днів з дня надходження звернення приймає рішення про відмову в наданні такій особі безоплатної вторинної правничої допомоги і надсилає їй або її законному представнику, патронатному вихователю/представнику копію зазначеного рішення з одночасним роз`ясненням порядку оскарження такого рішення (частина 2 статті 19 Закону №3460-VI).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону №3460-VI особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, якщо особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частинами першою - третьою статті 14 цього Закону.

З системного аналізу наведених норм слідує, що у разі звернення внутрішньо переміщеної особи про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, такій особі необхідно підтвердити належність до відповідної категорії.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (надалі Закон №1706-VII) Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Для реалізації положень Закону, постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» за №509 від 01.10.2014 затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, який регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (надалі Порядок №509).

Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (пункт 1 Порядку№509).

Згідно з п.2 Порядку №509 для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік за формою згідно додатком 1 до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.

Заява про взяття на облік та включення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформації про внутрішньо переміщену особу за наявності технічної можливості може подаватися також через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал Дія).

У період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», внутрішньо переміщена особа для отримання довідки може звернутися до уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок звернення ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг м. Івано-Франківська йому видано тимчасове посвідчення №43984 від 21.02.2023 для підтвердження статусу внутрішньо переміщеної особи, як це вимагає Закон України «Про безоплатну правничу допомогу».

Судом вже зазначено, що стаття 18 Закону №3460-VI передбачає подання разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги документів (копій документів, завірені в установленому порядку), що ідентифікують особу, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, та підтверджують її належність до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону.

Суд також звертає увагу на те, що 24.03.2022 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області прийнято рішення №266 «Про ведення обліку внутрішньо переміщених осіб», яким вирішено Департаменту адміністративних послуг (ЦНАП м. Івано-Франківська) Івано-Франківської міської ради забезпечити ведення обліку внутрішньо переміщених осіб в Івано-Франківській міській територіальній громаді. Уповноважено адміністраторів Департаменту адміністративних послуг (ЦНАП м. Івано-Франківська) Івано-Франківської міської ради на прийняття рішення з реєстрацією заяви, формуванням електронної справи з використанням інформаційних систем Мінсоцполітики та видачу довідки внутрішньо переміщеній особі з проставленням підпису та скріпленням іменною печаткою (http://www.namvk.if.ua/dt/693732).

Отже, обставини даної справи засвідчують той факт, що позивач опинився в ситуації згідно з якою йому відмовлено в отриманні гарантованих Конституцією України послуг з безоплатної вторинної правничої допомоги, як внутрішньо переміщеній особі, тільки з тієї підстави, що на підтвердження належності до осіб, яким передбачено надання такої правничої допомоги, ним подано документ невстановленої форми, а саме подано тимчасове посвідчення, а не довідку, хоча в змісті документу була вся необхідна за законодавством інформація. При цьому Західний регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги не врахував, що цей документ виданий повноважним органом - центром надання адміністративних послуг, як це передбачено Порядком №509.

Таким чином, на переконання суду, дії Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо повернення звернень позивача від 30.10.2023 про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, для усунення недоліків - надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, мають ознаки правового пуризму, що означає невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів. При цьому суд не применшує значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вчинення дій.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказав, що слід уникати правового пуризму, що у загальноприйнятому розумінні - це надмірне прагнення до чистоти, перевага форми над змістом.

За таких обставин і з урахуванням зобов`язань держави, окреслених у статті 2 Закон №1706-VII, дії Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо повернення звернень позивача від 30.10.2023 про надання безоплатної вторинної правничої допомоги є протиправними.

Отже, з метою належного захисту прав позивача, на переконання суду, слід зобов`язати відповідача розглянути шість заяв ОСОБА_1 від 30.10.2023 про надання безоплатної вторинної правничої допомоги по справах №344/5795/23, №344/20311/23, №344/8027/23, №344/13978/23, №344/6314/23, №344/14470/22 та прийняти відповідні рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні суду.

Щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок протиправності дій з нерозгляду шести заяв про надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 30.10.2023, які позивач оцінив в сумі 96200 грн. та 100000 грн. відповідно, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Отже, чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

У постанові від 27 листопада 2019 року в справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (пункт 51). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (пункт 53). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень - відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (пункт 54).

Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що позивачем не підтверджено жодними доказами суму в 96200 грн. матеріальної шкоди, та не доведено, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.

Зважаючи на те, що позивачем не доведено наявності усіх складових елементів для застосування правового механізму відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а саме - відсутнє матеріальне підтвердження, не розкрито її суть в цілому та не доведено її фактичне існування, та те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між розрахованою позивачем матеріальною шкодою, перебування позивача на лікуванні та протиправністю дій Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо нерозгляду заяв ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 96200 грн. матеріальної шкоди та 100000 грн. моральної шкоди.

З приводу вимоги позивача про зобов`язання відповідача наказом надати безоплатну правову допомогу на заяву від 16.11.2023 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні від 25.11.1997 року №6-зп вказав, що стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть оскаржуватися будь-які рішення, дії та бездіяльність.

Разом з тим, Конституційний Суд України у зазначеному вище рішенні вказав, що частину 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Також Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини 3 статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму щодо такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Аналізуючи наведені норми та висновки Конституційного Суду України, слід зазначити, що під час розгляду справи суд повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень, у тому числі з боку державних органів.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 8 статті 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у публічно-правовому спорі є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Як свідчать матеріали справи, на заяву позивача від 16.11.2023 Західним регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у формі наказів від 24.11.2023 за №Н-БВПД/017/04.3-04/195 та №Н-БВПД/017/04.3-04/194, на підставі пункту 14 частини 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», прийнято рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 для здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами по справах №344/11490/23 та №344/16185/23 відповідно (а.с.177, 187).

Крім цього, Західним регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги на підставі вказаних наказів, 27.11.2023 видано доручення №017/04.3/1783 та №017/04.3/1782, згідно з якими призначено адвоката Лотоцького М.В. для надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 у вигляді здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами по справах №344/11490/23 та №344/16185/23 відповідно (а.с.179-180).

Таким чином, оскільки судом встановлено факт прийняття Західним регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги рішення про надання позивачу безоплатної вторинної правничої допомоги на підставі його заяви від 16.11.2023, то вказане свідчить про відсутність порушеного права позивача, яке б потребувало судового захисту.

Одночасно суд відхиляє як безпідставні доводи позивача про те, що вищевказані доручення від 27.11.2023 видані поза межами 10 денного строку подання ним заяви від 16.11.2023 про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, оскільки приписами ч.1 ст.19 Закону №3460-VI передбачено, що центр з надання безоплатної правничої допомоги протягом 10 робочих днів з дня надходження звернення та документів, що підтверджують належність особи до відповідної категорії, приймає рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги і надсилає такій особі. Західним регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, як вже констатовано судом, накази від 24.11.2023 за №Н-БВПД/017/04.3-04/195 та №Н-БВПД/017/04.3-04/194 прийнято у межах встановленого Законом №3460-VI строку.

З огляду на наведене, вимога позивача про зобов`язання відповідача наказом надати безоплатну правову допомогу на заяву від 16.11.2023, є необґрунтованою і такою, що до задоволення не підлягає.

Як наслідок, у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення вищевказаної позовної вимоги, не підлягають задоволенню також позовні вимоги про стягнення на користь позивача 32000 грн. матеріальної шкоди та 32000 грн. моральної шкоди.

Підсумовуючи наведене вище суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Західного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо повернення шести заяв ОСОБА_1 від 30.10.2023 про надання безоплатної вторинної правничої допомоги по справах №344/5795/23, №344/20311/23, №344/8027/23, №344/13978/23, №344/6314/23, №344/14470/22.

Зобов`язати Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги (код ЄДРПОУ 38357766, вул. За Рудкою,33, м. Тернопіль, Тернопільська область) розглянути шість заяв ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) від 30.10.2023 про надання безоплатної вторинної правничої допомоги по справах №344/5795/23, №344/20311/23, №344/8027/23, №344/13978/23, №344/6314/23, №344/14470/22 та прийняти відповідні рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні суду.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.