Рішення № 118076226, 01.04.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2024 р. справа № 300/614/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 091630015318 від 27.12.2023 про відмову позивачу у переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 26.12.2023 призначити та здійснити нарахування та виплату позивачу пенсію по інвалідності, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до сервісного центру Пенсійного фонду України із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Законом України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993, за результатом розгляду якої ГУ ПФУ в Житомирській області прийняло рішення № 091630015318 від 27.12.2023 про відмову позивачу в переведенні на пенсію згідно із Законом України Про державну службу. Позивач вважає зазначену відмову в переведенні на пенсію згідно із Законом України Про державну службу протиправною, оскільки стаж роботи ОСОБА_1 на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 складав 13 років 9 місяців 26 днів, а на день звернення із заявою від 26.12.2023 про переведення на пенсію згідно із Законом України Про державну службу 21 рік 1 місяць 26 днів. Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи і така інвалідність встановлена ОСОБА_1 у період перебування на державній службі. Таким чином, за наявності в позивача 10 років стажу на посаді державної служби та факт роботи на посаді, віднесеній до посад державних службовців, перед зверненням за призначенням пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Законом України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993, ОСОБА_1 вважає, що вона має право на переведення на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до статті 37 Законом України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993.

Ухвалою від 05.02.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ГУ ПФУ в Житомирській області правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Ухвалу від 05.02.2024 про відкриття провадження відповідач отримав 07.02.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету ГУ ПФУ в Житомирській області (а.с. 33).

Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає, що відповідача повідомлено належним чином про розгляд справи в суді, а справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

В зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці та його хворобою в період з 01.03.2024 по 29.03.2024, рішення в цій справі ухвалене судом у розумний строк після виходу судді на роботу.

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала на посадах державного службовця з 05.07.2002 по 25.12.2023, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.07.2002 (а.с. 10-17).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №756508 від 20.03.2023, ОСОБА_1 встановлено з 20.03.2023 другу групу інвалідності (а.с. 25).

Позивачу з 20.03.2023 призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 26.09.2023 (а.с. 26).

Після звільнення 25.12.2023 із займаної посади у зв`язку з виходом на пенсію на підставі пункту 7 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу», ОСОБА_1 звернулася до сервісного центру Пенсійного фонду України із заявою від 26.12.2023 про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Законом України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993.

Згідно розрахунку стажу, загальний страховий стаж позивача становить 23 роки 6 місяців 18 днів, з яких 21 рік 1 місяць 26 днів стаж роботи на посадах державного службовця. Станом на 01.05.2016 стаж роботи ОСОБА_1 на посадах державного службовця складав 13 років 9 місяців 26 днів (а.с. 20-21).

27.12.2023 ГУ ПФУ в Житомирській області прийняло рішення № 091630015318, яким відмовило позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України Про державну службу. Вказане рішення № 091630015318 від 27.12.2023 мотивовано тим, що призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII не передбачено (а.с. 19).

Листом № 0900-0209-8/2369 від 15.01.2024 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області направило ОСОБА_1 рішення ГУ ПФУ в Житомирській області № 091630015318 від 27.12.2023 про відмову в переведенні на пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України Про державну службу (а.с. 18).

Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ в Житомирській області № 091630015318 від 27.12.2023 про відмову в переведенні на пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України Про державну службу, позивач звернулася до суду з цим позовом, в якому просить суд скасувати згадане рішення ГУ ПФУ в Житомирській області № 091630015318 від 27.12.2023 та зобов`язати відповідача з 26.12.2023 призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Згідно з частиною третьою статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року за № 3723-XII (далі - Закон № 3723-ХІІ).

Натомість з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII). Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктами 10-12 Прикінцевих положень Закону № 889-VIII.

Згідно з частиною першою статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Починаючи з 28.12.1993 (дати набрання чинності Законом України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ) і до 01.05.2016 (дати набрання чинності Закону №889-VІІІ), визначення загальних засад діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, регулювалося Законом України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ, передбачені розділом ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VІІІ.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон України Про державну службу №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 Прикінцеві та перехідні положення Закону України №889 передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України Про державну службу №3723-ХІІ від 16.12.1993 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Згідно із частиною першою статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 за результатом розгляду зразкової справи № 822/524/18 визначила такі ознаки типових справ:

а) позивач - особа, яка займає (або займала) посаду держслужби та якій встановлена інвалідність;

б) відповідач - територіальний орган Пенсійного фонду України;

в) предмет спору - вимога зобов`язати відповідача призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723.

Висновки Великої Палати Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723.

Як встановлено судом вище, загальний страховий стаж позивача становить 23 роки 6 місяців 18 днів, з яких 21 рік 1 місяць 26 днів стаж роботи на посадах державного службовця. Станом на 01.05.2016 стаж роботи ОСОБА_1 на посадах державного службовця складав 13 років 9 місяців 26 днів (а.с. 20-21).

З 20.03.2023 позивачу призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с. 26).

25.12.2023 ОСОБА_1 звільнилась із займаної посади державного службовця у зв`язку з виходом на пенсію на підставі пункту 7 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» та звернулася до сервісного центру Пенсійного фонду України із заявою від 26.12.2023 про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Законом України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993.

Таким чином, справа № 300/614/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання до вчинення дій, відповідає ознакам типової справи, які визначені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 за результатом розгляду зразкової справи № 822/524/18. Як наслідок, суд вважає за необхідне врахувати висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019, що ухвалені в зразковій справі № 822/524/18, оскільки спірні відносини стосуються набуття права на призначення пенсії на по інвалідності відповідно до статті 37 Законом України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993.

З огляду на вказане, суд застосував такі норми права до спірних правовідносин, виходячи з висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019, що ухвалені в зразковій справі № 822/524/18.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 822/524/18 вказала:

«… За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом № 889-VIII.

Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби (…).

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Судом установлено, що трудовий стаж позивачки на державній службі становить 22 роки 04 місяці 09 днів, вона є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія АВ № 002707, виданої 06 жовтня 2015 року.

Таким чином, оскільки ОСОБА_9 є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.

Стосовно аргументів ГУ ПФУ у Хмельницькій області, які підтримані й судом першої інстанції, що законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, тобто, на думку відповідача, підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положень» Закону № 889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у даному випадку 60 років), стаж державного службовця і страховий стаж.

Велика Палата Верховного Суду вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення державних службовців, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що існують підстави для скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 квітня 2018 року…».

Отже, беручи до уваги вказану правову позицію Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 відмова ГУ ПФУ в Житомирській області, оформлена рішенням № 091630015318 у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України Про державну службу лише з тих підстав, що призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державнц службу» № 889-VIII не передбачено, є протиправною.

При цьому суд звертає увагу на те, що з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

З огляду на викладене, рішення ГУ ПФУ в Житомирській області № 091630015318 від 27.12.2023 про відмову позивачу в переведенні на пенсію згідно із Законом України Про державну службу, є протиправним. Наслідком протиправності такого рішення відповідача є його скасування.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Так, на час звернення ОСОБА_1 із заявою від 26.12.2023 про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Законом України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993, щодо позивача дотримано всіх необхідних вимог для призначення такого виду пенсії, а саме: позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців.

Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 26.12.2023 пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ОСОБА_1 не понесла судових витрат зі сплати судового збору, оскільки як особа з інвалідністю ІІ групи на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір звільнена від сплати судового збору.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 091630015318 від 27.12.2023 про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Законом України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ідентифікаційний код 13559341, вулиця Олега Ольжича, 7, місто Житомир, Житомирська область, 10003) призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) з 26.12.2023 пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.