Ухвала суду № 118075947, 01.04.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

01 квітня 2024 року Справа № 280/1061/24 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки)

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2019 № Ф-527-49У.

Ухвалою судді від 07.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Ухвалою суду від 21.03.2024 позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 5 календарних днів з дня вручення ухвали шляхом надання позивачем суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України /або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений, разом із доказами на підтвердження таких обставин.

25.03.2024 від представника позивача надійшла заява (вх. №14155) про усунення недоліків та поновлення строку звернення до суду, в якій зазначає, що на початку січня 2024 року позивач дізнався, що з його заробітної плати здійснилося відрахування в рахунок погашення заборгованості в рамках виконавчого провадження, в зв`язку із чим він звернувся за правовою допомогою до Запорізького місцевого центру з надання БВПД. При цьому, наголошує, що ані вимоги з податкової про сплату недоїмки, ані постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження на виконання вимоги від 14.01.2019 №Ф527-49У позивач не отримував. Натомість, згідно з дорученням Запорізького місцевого центру з надання БВПД від 15.01.2024 №47 адвоката Пономаренка О.О. було призначено представляти інтереси ОСОБА_1 по справі щодо скасування податкової вимоги №Ф527-49У від 14.01.2019. Пояснює, що на адвокатський запит від 19.01.2024 26 січня 2024 року отримав відповідь від Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі про те, що 08.07.2019 до відділу була пред`явлена до виконання вимога №Ф527-49У, видана 14 січня 2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДФС у Запорізькій області недоїмки у розмірі 15819,54 грн. Вказує, що 10.07.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59492148. Разом із відповіддю на запит представник позивача також отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження, що надало можливість доступу до матеріалів виконавчого провадження та встановлення підстав здійснення нарахувань на заробітну плату позивача. Окрім цього зауважує, що позивач прописаний за адресою: АДРЕСА_2 , проте фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою від 23.03.2024 №14, отже, позивач не міг знати про нарухування йому недоїмки за несплату ЄСВ.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до вимог частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Суд також звертає увагу, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як встановлено судом, позивач звернулася до суду з даним позовом через систему «Електронний суд» 02.02.2024 та оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки), що винесена 14.01.2019, що свідчить про пропуск встановленого законом строку для звернення до суду.

Так, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), за положеннями пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Дія Закону №2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає Закон № 2464-VI.

В силу вимог пункту 4 частини 1 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право, зокрема, оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону № 2464-VI у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Відповідно до частини 14 статті 25 Закону № 2464-VI суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Отже, вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів, згідно яких платник єдиного внеску може оскаржити вимогу (рішення) контролюючого органу протягом 10 календарних днів з дня отримання в адміністративному чи судовому порядку.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.01.2019 по справі № 802/983/18-а, постанові від 17.07.2019 по справі №0740/1050/18 та постанові від 12.02.2020 по справі № 480/1192/19.

У даному випадку, в якості поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувану вимогу не отримував, оскільки за місцем реєстрації: АДРЕСА_2 , не проживає, починаючи з 2015 року, а про існування оскаржуваної вимоги останньому стало відомо після ознайомлення представника з матеріалами виконавчих проваджень.

Відповідно до статті 45 Податкового кодексу України (далі - ПК України) фізична особа платник податків зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків фізична особа може мати не більше однієї податкової адреси.

Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання до контролюючого органу за новим місцем проживання. Фізичні особи, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, подають зазначені заяви особисто або через представника до будь-якого контролюючого органу.

Для заповнення заяви за формою № 5ДР використовуються дані документа, що посвідчує особу, та інших документів, які підтверджують зміни таких даних (пункти 2, 3 розділу IХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822 (далі - Положення № 822).

Внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб платників податків (далі Державний реєстр) здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання фізичною особою заяви за формою № 5ДР до податкового органу за своєю податковою адресою (місцем проживання).

У разі звернення до будь-якого податкового органу строк внесення змін до Державного реєстру може бути продовжено до п`яти робочих днів (пункт 4 розділу IХ Положення № 822).

Згідно з пунктом 5 розділу IХ Положення № 822 у разі виявлення недостовірних даних або помилок у поданій заяві за формою № 5ДР фізичній особі може бути відмовлено у внесенні змін та/або видачі документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 із заявою про зміну місце проживання до контролюючого органу не звертався, як це передбачено нормами чинного законодавства, що не спростовано позивачем, а тому вказані причини пропуску строку звернення до суду є неповажними.

Крім того, пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Правовими положеннями абзацу 3 пункту 42.4 статті 42 ПК України визначено, що датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац 6 пункту 42.2 статті 42 ПК України).

Отже, суд зазначає, що спірна вимога ще 15.01.2019 була направлена на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 . Проте, як вбачається із наданої відповідачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків із відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання», а тому вважається належним чином врученою платнику податку, відповідно до правових положень статті 42 ПК України, а тому посилання останнього на поважність причин пропуску строку звернення з даним позовом до суду є безпідставними.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах установленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

У розрізі розгляду питання про поновлення процесуальних строків, слід звернути увагу на те, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні статей 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що наведені неї обставини дійсно перешкоджали їй вчасно скористатись наданим їй правом звернення до суду.

Отже, суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи позивача щодо поновлення строку на звернення до суду з даним позовом, а наведені позивачем підстави для поновлення строку для звернення з даним позовом до суду є неповажними, що не може бути поважною причиною для поновлення строку, відповідно до норм адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що право на доступ до правосуддя випливає із принципу міжнародного права, який забороняє відмову у правосудді, та є одним з найважливіших елементів права на судовий захист.

Отже, позивач мав можливість звернутися до суду з даним позовом в межах строку, передбаченого нормами адміністративного судочинства, проте зазначеного не здійснив, належних доказів неможливості звернення з даним позовом не надав до суду.

Таким чином, позивачем не надано належних і беззаперечних доказів на підтвердження поважності пропуску встановленого законом строку для звернення до суду із даними позовними вимогами та доказів неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод, а тому позов у цій справі підлягає поверненню.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №815/4791/17, від 16.05.2018 у справі №815/3814/17.

За приписами частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи відсутність поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Керуючись ст. 122, 123, 171, п. 8 ч. 1 ст. 240, ст.ст. 241-243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).

Роз`яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

СуддяІ.В.Батрак