Рішення № 118075222, 01.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 рокуСправа №160/24420/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Холостенко Олексій Васильович до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Холостенко Олексій Васильович, до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 18.04.2023 № 045750019869 про відмову в переведені на інший вид пенсії;

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача про призначення / перерахунок пенсії, та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи за Списком №1:

на ПРАТ «АКХЗ» з 21.07.1994 по 18.09.1994 у виробництві цеху уловлювання (УЛ №2) у сульфатному відділені за професією апаратника виробництва піридинових основаній, що передбачено Списком №1, розділ-ІУ, п/р-2, кодом 1040200а-шифром-10065, Постановою КМУ від 11.03.1994 № 162;

на ПРАТ «АКХЗ» з 28.08.1996 по 24.07.2001 у виробництві цеху уловлювання (УЛ №2) у сульфатному відділені за професією апаратника отримання сульфату амонію, що передбачено Списком №1, розділ-1У, п/р-2, кодом 1040200а-шифром-10065, Постановою КМУ від 11.03.1994 №162;

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу період навчання за Списком №1 в Донецькому державному технічному університеті з 01.09.1991 по 13.06.1996 за спеціальністю «хімічна технологія палива та вуглецевих матеріалів»;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача 5000,00 грн витрати на правничу допомогу;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь позивача 5000,00 грн витрати на правничу допомогу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку і отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 16.09.2022. 13.03.2023 позивач звернувся до органів пенсійного фонду з заявою про переведення на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 18.04.2023 Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідач-2) прийнято рішення №045750019869 про відмову в переведенні на інший вид пенсії. В рішенні зазначено, що згідно з довідкою про підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній від 09.11.2022 №05-1/20/623, виданою ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» заявник працював у період: з 21.07.1994 по 18.09.1994 за професією апаратник виробництва піридинових основаній, що передбачено позицією 1040200а-10065 підрозділу 2 розділу ІV Списку №1, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 №162; з 28.08.1996 по 24.07.2001 за професією апаратник отримання сульфату амонію, що передбачено позицією 1040200а-10065 підрозділу 2 розділу ІV Списку №1, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 №162. Наказом про результати атестації робочих місць від 06.05.1995 №157 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за період з 21.07.1994 по 18.09.1994 за професією апаратник виробництва піридинових основаній та з 28.08.1996 по 05.05.2000 за професією апаратник отримання сульфату амонію, що передбачено позицією 1040100а-10065 підрозділу 2 розділу ІV Списку №1, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 №162, що не відповідає позиції, вказаній у довідці від 09.11.2022 №05-1/20/623, виданій ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод». Виписка з наказу про результати атестації робочих місць від 29.12.2000 №278, видана ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» оформлена неналежним чином (не вірно зазначено назву документа, не перенесено назву посади керівника, його ініціали та прізвище), тому не може бути врахована для підтвердження пільгового стажу по Списку №1. Оскільки наявна невідповідність інформації, зокрема, в позиції професії, зазначеної у пільговій довідці та наказі про атестацію робочих місць, в переведенні на інший вид пенсії та зарахуванні періодів роботи з 21.07.1994 по 18.09.1994, з 28.08.1996 по 05.05.2000 та з 29.12.2000 по 24.07.2001 до стажу роботи за Списком №1 відмовити. Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду. Також позивач указує, що до стажу його роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 має бути зарахований період навчання в Донецькому державному технічному університеті з 01.09.1991 по 13.06.1996. Проте, листом від 19.09.2023 №0400-010304-8/145692 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було відмовлено у такому зарахуванні.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/24420/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

25.10.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідач-2) на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву.

Суд зазначає, що приписами частини третьої статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 7 статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом

Відповідно до положень частини восьмої статті 44 КАС України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до частини 1 статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідно до частини 4 статті 18 КАС України Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За правилом частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Згідно з абзацом другим частини восьмої статті 18 КАС України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.

Особливості використання електронного підпису або засобу електронної ідентифікації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Отже, процесуальне законодавство передбачає два шляхи подання документів до суду - в паперовій формі або в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС.

Судом установлено, що відзив на позовну заяву подано відповідачем-2 через офіційну електронну адресу суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 дійшла висновку, що звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним документом, підписаним КЕП, є належним та правомірним способом звернення до суду, що ототожнюється зі зверненням через канцелярію або за допомогою традиційних засобів поштового зв`язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що ці висновки не стосуються адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, судових експертів, державних органів та органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Поданий відзив відповідачем-2 не створений у підсистемі «Електронний суд» з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Наведене дає підстави дійти висновку, що відповідач-2 використав спосіб звернення до суду, який не передбачений чинним процесуальним законодавством.

Крім того, у відзиві відповідач-2 не покликався на неможливість звернення з відзивом через підсистему «Електронний Суд», доказів, які б свідчили про технічні проблеми подання відзиву через підсистему «Електронний Суд», відповідачем-2 не надано.

Під час наведення вказаної вище позиції суд враховує ухвалу Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі № 600/548/23-а.

З огляду на недотримання відповідачем-2 вказаних вище вимог КАС України, суд дійшов висновку про неможливість прийняття зазначеного відзиву під час ухвалення рішення у справі.

Копія ухвали та позов у цій справі доставлені до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), про що свідчать відповідні довідки Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.

Станом на час ухвалення рішення у справі відповідач-1 не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву і не повідомив про поважність причин його неподання.

З огляду на викладене, а також ураховуючи ч.6 ст.162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 02.10.2023 витребувано у відповідачів належним чином засвідчену копію пенсії справи позивача.

Витребувані судом документи надані не були.

Відповідно до ч.9 ст.80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З огляду на наведені норми процесуального закону, а також, ураховуючи ненадання відповідачами витребуваних судом документів, суд розглядає справу за наявними в ній доказами.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

13.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до органів пенсійного фонду з заявою про переведення на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

18.04.2023 Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідач-2) прийнято рішення №045750019869 про відмову в переведенні на інший вид пенсії.

У рішенні, з-поміж іншого, зазначено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку і отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок загального захворювання, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 16.09.2022, є працюючою особою.

Обчислення розміру пенсії по інвалідності проведено, виходячи із страхового стажу 42 роки 4 місяці 16 днів та додаткового стажу 11 років 8 місяців 29 днів (періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 закону).

13.03.2023 ОСОБА_1 подав заяву в електронній формі через Веб-портал щодо переведення на інший вид пенсії.

Згідно з довідкою про підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній від 09.11.2022 №05-1/20/623, виданою ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» заявник працював у період: з 21.07.1994 по 18.09.1994 за професією апаратник виробництва піридинових основаній, що передбачено позицією 1040200а-10065 підрозділу 2 розділу ІV Списку №1, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 №162; з 28.08.1996 по 24.07.2001 за професією апаратник отримання сульфату амонію, що передбачено позицією 1040200а-10065 підрозділу 2 розділу ІV Списку №1, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 №162.

Наказом про результати атестації робочих місць від 06.05.1995 №157 підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за період з 21.07.1994 по 18.09.1994 за професією апаратник виробництва піридинових основаній та з 28.08.1996 по 05.05.2000 за професією апаратник отримання сульфату амонію, що передбачено позицією 1040100а-10065 підрозділу 2 розділу ІV Списку №1, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 №162, що не відповідає позиції, вказаній у довідці від 09.11.2022 №05-1/20/623, виданій ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод».

Виписка з наказу про результати атестації робочих місць від 29.12.2000 №278, видана ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» оформлена неналежним чином (не вірно зазначено назву документа, не перенесено назву посади керівника, його ініціали та прізвище), тому не може бути врахована для підтвердження пільгового стажу по Списку №1.

Оскільки наявна невідповідність інформації, зокрема, в позиції професії, зазначеної у пільговій довідці та наказі про атестацію робочих місць, в переведенні на інший вид пенсії та зарахуванні періодів роботи з 21.07.1994 по 18.09.1994, з 28.08.1996 по 05.05.2000 та з 29.12.2000 по 24.07.2001 до стажу роботи за Списком №1 відмовити.

У подальшому адвокат позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з адвокатським запитом від 11.09.2023, в якому просив надати інформацію про зарахування до пільгового стажу за Списком 31 період навчання ОСОБА_1 в Донецькому державному технічному університеті з 01.09.1991 по 13.06.1996; підстави відмови у зарахуванні уточнюючої довідки за №05-1120/623 від 09.11.2022, згідно з якою стаж роботи ОСОБА_1 на пільгових умовах праці за Списком №1 складає 5 років 23 дні, як це зазначено у відповіді на звернення від 09.01.2023 №572-31348/П-01/8-0400/23.

У відповідь на це звернення відповідач-1 листом від 19.09.2023 №0400-010304-8/145692 повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 16.09.2022.

14.03.2023 заявник надав заяву про переведення на пенсію за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058.

Час навчання за спеціальністю в професійно-технічних навчальних закладах зараховується до пільгового стажу за умови, якщо впродовж трьох місяців після закінчення навчання особа працевлаштувалася за набутою (пільговою) професією (стаття 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту»).

З 01.09.1991 по 13.06.1996 ОСОБА_1 навчався в Донецькому державному технічному університеті. Оскільки заявник навчався в університеті, для зарахування до пільгового стажу зазначеного періоду, як навчання за фахом, відсутні підстави. Зазначений період навчання зараховано до страхового стажу на загальних підставах.

Через відсутність необхідного пільгового стажу (10 років) та недосягнення заявником пенсійного віку (50 років), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення від 18.04.2023 №045750019869 про відмову у призначенні пенсії за віком, з детальним роз`ясненням причин відмови, рішення суду має обґрунтований характер в частині обчислення пільгового стажу.

Позивач не погоджується із зазначеним вище рішенням органів пенсійного фонду, а також уважає протиправною відмову у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду навчання з 01.09.1991 по 13.06.1996 у Донецькому державному технічному університеті, тому і звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Отже, пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 призначається, зокрема, чоловікам після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць. Зайнятість на таких роботах має бути повний робочий день.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

При цьому, згідно з ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії, зокрема, на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки.

Так, трудова книжка ОСОБА_1 , Серія НОМЕР_1 , містить, з-поміж інших, такі записи про роботу позивача (мовою трудової книжки):

Відкрите акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод»

1) 21.07.1994 принят аппаратчиком производства пиридиновых оснований 4 разряда цеха улавливания №2;

2) 18.09.1994 уволен в связи с окончанием производственной практики;

Відкрите акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод»

8) 28.08.1996 принят аппаратчиком получения сульфата аммония 5 разряда цеха улавливания №2;

9) 25.07.2001 переведен на должность заместителя начальника цеха улавливания №2.

Отже, трудова книжка позивача свідчить про те, у період з 21.07.1994 по 18.09.1994 позивач працював за професією апаратник виробництва спиридонових основаній, а 28.08.1996 по 25.07.2001 апаратником отримання сульфата амонія.

Суд зазначає, що з метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383).

Відповідно до пункту 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Так, у зазначені вище періоди роботи позивача діяли Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.

Вказані списки містять як позицію 1040200а-10065 Апаратники всіх найменувань, у тому числі зайняті на знесірченні газу, у виробництві продуктів з наявністю у повітрі робочої зони шкідливих речовин 1 або 2 класів небезпеки, а також канцерогенів, так і позицію 1040100а-10065 Апаратники всіх найменувань, крім зайнятих на вуглепідготовці і очищенні газу. Робота за вказаними професіями (за двома позиціями) дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Пільговий стаж роботи позивача за Списком №1 за вказаними професіями у періоди з 21.07.1994 по 18.09.1994 та з 28.08.1996 по 25.07.2001 підтверджується також довідкою від 09.11.2022 №05-1120/623, виданою Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод», про підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній.

Довідка підписана посадовими особами і засвідчена печаткою підприємства, як це і передбачено п.23 Порядку №637. Довідка є чинною, доказів її недійсності не надано.

Щодо доводів оскаржуваного рішення про наявність розбіжностей у довідці від 09.11.2022 №05-1120/623 та наказі про атестацію робочих місць, суд враховує постанову Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, в якій Верховний Суд дійшов висновку про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.

А у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а Верховним Судом сформовано правову позицію, відповідно до якої працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Крім цього, суд указує, що відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі Порядок №442), пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Атестація робочих місць за умовами (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Таким чином, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Водночас, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі №376/1528/17.

Таким чином, періоди роботи позивача з 21.07.1994 по 18.09.1994 та з 28.08.1996 по 24.07.2001 (включно) мають бути зараховані до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Крім того, рішення не відповідає критерію обґрунтованості через те, що в ньому не вказано підстав відмови у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 (недосягнення позивачем пенсійного віку, відсутність необхідного страхового чи пільгового стажу тощо).

Таким чином, оскаржуване у цій справі рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

За приписами статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Суд установив, що позивач у період з 01.09.1991 по 13.06.1996 навчався в Донецькому державному технічному університеті за спеціальністю «хімічна технологія палива та вуглецевих матеріалів», що підтверджується записами трудової книжки позивача та дипломом, Серія ЛЗ НОМЕР_2 , копія якого надана до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про освіту» (редакція, яка діяла в період навчання позивача) професійна освіта забезпечує здобуття громадянами робітничої професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, підвищення їх виробничої кваліфікації, перепідготовку.

Згідно зі ст.32 Закону України «Про освіту» (редакція, яка діяла в період навчання позивача) професійними навчально-виховними закладами є: професійно-технічне училище; професійні училища різних рівнів. Випускникам професійно-технічного училища та інших професійних училищ різних рівнів присвоюється робітнича професія певної кваліфікації відповідно до набутої освіти, кваліфікаційних умінь і навичок.

Отже, професійно-технічна освіта мала на меті підготовку кваліфікованих робітників.

Разом з цим, ст. 34 Закону України «Про освіту» (редакція, яка діяла в період навчання позивача) визначено, що вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Випускникам вищих навчальних закладів присвоюється кваліфікація спеціаліста з вищою освітою певного професійного спрямування або спеціальності, яка відповідно до обсягу державної освіти визначається такими рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші навчальні заклади еквівалентного рівня; бакалавр - забезпечують коледжі, інститути, консерваторії, інші навчальні заклади еквівалентного рівня; спеціаліст - забезпечують інститути, інші навчальні заклади еквівалентного рівня; магістр - забезпечують інститути, академії, університети, інші навчальні заклади, що мають відповідний сертифікат (ст.36 Закону України «Про освіту»).

Отже, оскільки позивач у період з 01.09.1991 по 13.06.1996 навчався у вищому навчальному закладі, а можливість зарахування періоду навчання до стажу роботи, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів відповідно до ст.38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», органи пенсійного фонду правомірно не зарахували до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, період навчання у Донецькому державному технічному університеті з 01.09.1991 по 13.06.1996.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 676/5212/17.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні, ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Отже суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області: зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 періоди його роботи з 21.07.1994 по 18.09.1994 та з 28.08.1996 по 24.07.2001 (включно); повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2023 про переведення на інший вид пенсії, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

За приписами статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Суд установив, що позивач у період з 01.09.1991 по 13.06.1996 навчався в Донецькому державному технічному університеті за спеціальністю «хімічна технологія палива та вуглецевих матеріалів», що підтверджується записами трудової книжки позивача та дипломом, Серія ЛЗ НОМЕР_2 , копія якого надана до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про освіту» (редакція, яка діяла в період навчання позивача) професійна освіта забезпечує здобуття громадянами робітничої професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, підвищення їх виробничої кваліфікації, перепідготовку.

Згідно зі ст.32 Закону України «Про освіту» (редакція, яка діяла в період навчання позивача) професійними навчально-виховними закладами є: професійно-технічне училище; професійні училища різних рівнів. Випускникам професійно-технічного училища та інших професійних училищ різних рівнів присвоюється робітнича професія певної кваліфікації відповідно до набутої освіти, кваліфікаційних умінь і навичок.

Отже, професійно-технічна освіта мала на меті підготовку кваліфікованих робітників.

Разом з цим, ст. 34 Закону України «Про освіту» (редакція, яка діяла в період навчання позивача) визначено, що вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Випускникам вищих навчальних закладів присвоюється кваліфікація спеціаліста з вищою освітою певного професійного спрямування або спеціальності, яка відповідно до обсягу державної освіти визначається такими рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші навчальні заклади еквівалентного рівня; бакалавр - забезпечують коледжі, інститути, консерваторії, інші навчальні заклади еквівалентного рівня; спеціаліст - забезпечують інститути, інші навчальні заклади еквівалентного рівня; магістр - забезпечують інститути, академії, університети, інші навчальні заклади, що мають відповідний сертифікат (ст.36 Закону України «Про освіту»).

Отже, оскільки позивач у період з 01.09.1991 по 13.06.1996 навчався у вищому навчальному закладі, а можливість зарахування періоду навчання до стажу роботи, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів відповідно до ст.38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», органи пенсійного фонду правомірно не зарахували до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, період навчання у Донецькому державному технічному університеті з 01.09.1991 по 13.06.1996.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 676/5212/17.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання у Донецькому державному технічному університеті з 01.09.1991 по 13.06.1996.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

За встановлених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, позовні вимоги у цій справі є такими, що підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат з оплати судового збору.

Поряд з цим, у позовній заяві заявлені вимоги про стягнення:

за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача 5000,00 грн витрат на правничу допомогу;

за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь позивача 5000,00 грн витрати на правничу допомогу.

Отже, загальна сума витрат на правничу допомогу, заявлена до стягнення позивачем, складає 10000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частинами першою та третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі статтею 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Рішенням Конституційного Суду України №23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30 вересня 2009 року передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положеннями частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надані: договір від 11.09.2023 №29 про надання правової допомоги; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат; свідоцтво, Серія ДН №6033, видане 28 квітня 2021 року адвокатові Холостенку Олексію Васильовичу.

Так, договір від 11.09.2023 №29 про надання правової допомоги був укладений між адвокатом Холостенком Олексієм Васильовичем (адвокат) та Пастернаком Олександром Олександровичем (клієнт).

В межах цього договору адвокат надає клієнту повний комплекс правової допомоги, потреба в яких виникає в процесі представництва інтересів перед фізичними та юридичними особами будь-якої форми власності, установах, органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах, органах прокуратури, судах та органах прокуратури, судах та організаціях. Клієнт довіряє, а адвокат приймає на себе обов`язок надання юридичної/правової допомоги в будь-яких: судах України, юридичних особах будь-якої форми власності, установах, органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах, органах прокуратури, з усіма правами позивача, відповідача, 3-ї особи, заявника, з правом вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа згідно з процесуальним законодавством України без обмеження повноважень представника адвоката (пункти 1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до п.4.1. Договору, розмір і порядок оплати гонорару адвокату визначається угодою сторін у фіксованій сумі і визначається у додатковій угоді до даного договору, яка є його невід`ємною частиною.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Незважаючи на зазначені норми, позивачем до матеріалів справи не надано погоджених сторонами детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Також не надано додаткової угоди про розмір і порядок оплати гонорару адвоката. Про витрати на правову допомогу зазначається лише у позовній заяві та у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що витрати за надання правової допомоги у цій справі не доведені належними та допустимими доказами, тому суд відмовляє у їх відшкодуванні за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 18.04.2023 № 045750019869 про відмову в переведені ОСОБА_1 на інший вид пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 періоди його роботи з 21.07.1994 по 18.09.1994 та з 28.08.1996 по 24.07.2001 (включно).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) від 13.03.2023 про переведення на інший вид пенсії, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відмовити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) у відшкодуванні витрат на надання правової допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ 20632802).

Суддя Н.В. Кучугурна