Рішення № 118075077, 01.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року Справа № 160/2876/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/2876/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

31.01.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в проведенні перерахунку пенсії від 05.05.2023 року;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 на пенсію по лінії МВС;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки № 33/24/С-9424 від 30.12.2022 про розмір грошового забезпечення, наданої Державною установою «Територіальне Медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» починаючи з 01.12.2019, з урахуванням вже виплачених коштів;

- стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу 9000,00 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 31.01.2024 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 02.02.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 02.02.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- пенсійної справи позивача;

- заяви позивача про перерахунок/переведення на інший вид пенсії;

- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в проведенні перерахунку пенсії від 05.05.2023 року;

- підстави відмови у здійсненні перерахунку пенсії згідно оновленої довідки №33/24/С-9424 від 30.12.2022 про розмір грошового забезпечення, наданої Державною установою «Територіальне Медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» починаючи з 01.12.2019;

- листи/відмови у перерахунку пенсії, згідно оновленої довідки та всі наявні докази щодо суті спору.

06.03.2024 року відповідачем через підсистему Електронний суду подано відзив на позовну заяву. Долучені додаткові докази по справі.

У відзиві Пенсійним органом викладено вимоги щодо залишення позовної заяви позивача, без розгляду, спираючись на пропуск строку звернення до суду із цією позовною заявою.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 01.04.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" по лінії Міноборони.

З 07.07.1995 року по 07.07.2015 року позивач працював у Криворізькому міському управлінні УМ ВС України в Дніпропетровській області, до травня 2023 року проходив військову службу в Збройних Силах України за контрактом, у зв`язку із сімейними обставинами був звільнений у запас.

10.04.2023 року позивач отримав поштове відправлення з листом Міністерства Внутрішніх справ з новою довідкою про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.

Вказує, що 06.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області з заявою про переведення його на пенсію за лінією МВС з 01.05.2023 року та зазначив що згоден на зменшення розміру пенсії.

Відповідь від Головного Управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області позивач не отримав, тому 04.01.2024 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області був надісланий адвокатський запит про надання копії заяви про перерахунок пенсії, копію відмови в проведені перерахунку пенсії, та докази вручення зазначеної відмови ОСОБА_1

19.01.2024 року було отримано відповідь від Головного Управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з наданими копіями документів, до якого, у тому числі було долучено у тому числі копію рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про відмову в перерахунку пенсії.

Не погодившись із таким рішенням Пенсійного органу про відмову в перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Через систему «Електронний суд» надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, відповідач зазначив, що з 08.07.2015 року позивачу була призначена пенсія за вислугу 28 років (по лінії МВС) відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).

Відповідно до статті 2 Закону № 2262 Закону № 2262 передбачено, що пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

На підставі заяви від 22.06.2021 року та наданих документів пенсію позивачу було обчислено за вислугу 35 років (по лінії МО) в розмірі 70% від грошового забезпечення, яке береться для обчислення пенсії.

Повернення до попередніх умов призначення пенсії законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262 перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Умови проведення перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" були передбачені пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).

Частковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18, яке Шостим апеляційним адміністративним судом від 19.11.2019 залишено без змін, вирішено визнати протиправним та нечинним пункт 3 Постанови № 103.

24 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (далі - Постанова № 1088), відповідно до підпункту 2 пункту 1 якої особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 1088 пункт 3 Постанови № 103 виключено.

Враховуючи зазначені норми, для проведення перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, яке визначено станом на листопад 2019 року, у Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровські області немає законних підстав.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

З 08.07.2015 року позивачу була призначена пенсія за вислугу відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пенсія по вислузі років обчислювалась на підставі довідки від 27.03.2018 року №83/35670 та грошового атестату №43 від 14.07.2015 виданих Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області.

На підставі заяви позивача від 22.06.2021 року та наданих нових документів, пенсію за вислугу років, позивачу, обчислено за вислугу років на підставі довідок органів МО в розмірі 70% від грошового забезпечення, яке береться для обчислення пенсії.

01.05.2023 року позивачем подано заяву про перерахунок пенсії.

За результатами поданої позивачем заяви від 01.05.2023 року, відповідачем було прийнято рішення від 05.05.2023 року про відмову позивачу в перерахунку пенсії.

В обґрунтування цього рішення, відповідач зазначає про те, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачено таких видів пенсії як військова пенсія та пенсія МВС України, даним законом передбачено такий вид пенсії як пенсія за вислугу років, яка обчислюється в залежності від розміру грошового забезпечення вказаних в довідках виданих відповідним органом (органами Міністерства оборони України, органами Міністерства внутрішніх справ тощо).

Вказане рішення відповідача від 05.05.2023 року позивач вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та є незаконним та неправомірним, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд врахував ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) є спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058 визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності відповідного страхового стажу.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону № 1058 особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

З позовної заяви вбачається, що з 08.07.2015 року позивачу була призначена пенсія за вислугу відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262).

Пенсія по вислузі років обчислювалась на підставі довідки від 27.03.2018 року №83/35670 та грошового атестату №43 від 14.07.2015 року виданих Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області.

На підставі заяви позивача від 22.06.2021 року та наданих нових документів, пенсію за вислугу років, позивачу, обчислено за вислугу років на підставі довідок органів МО в розмірі 70% від грошового забезпечення, яке береться для обчислення пенсії.

01.05.2023 року позивачем подано заяву про перерахунок пенсії , однак, Пенсійним органом у такому перерахунку було відмовлено.

Суд зазначає, що у цьому випадку, оскільки позивач уже отримував пенсію за вислугу років, йде мова не про первинне звернення за призначенням пенсії, а про перехід з одного виду пенсії на інший вид.

Відповідно до абз. 1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.

01.05.2023 року позивачем подано заяву про призначення пенсії, зокрема призначення пенсії за вислугу відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як вказує у позові позивача - по лінії МВС України. Позивач також зазначив, що згоден на зменшення розміру пенсії.

Згідно з п. 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Отже, за результатами розгляду заяви особи територіальний орган Пенсійного фонду не пізніше 10 днів зобов`язаний прийняти рішення - акт владно-розпорядчого характеру, чого у спірних правовідносинах не встановлено.

Відповідач зазначає, що 01.05.2023 року позивачем подано заяву про переведення з військової пенсії на пенсію МВС України, однак, такого виду пенсії як "військова пенсія" на "пенсія Міністерства внутрішніх справ " Законом №2262 не передбачено.

На думку суду, такі доводи відповідача для відмови у призначенні/переведенні на інший вид пенсії є неналежними та не ґрунтуються на положенням винного законодавства.

Зважаючи, що відповідач належно не з`ясував передбачених Законом № 1058 підстав для такого призначення/переведення, порушення заявленого права позивача, викладеного ним у заяві від 01.05.2023 року, тому права позивача підлягають відновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії від 05.05.2023 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2023 року про перерахунок пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням положень чинного законодавства та висновків суду, вказаних у цьому рішенні.

Для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст. 2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Вимоги щодо здійснення перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки № 33/24/С-9424 від 30.12.2022 про розмір грошового забезпечення, наданої Державною установою «Територіальне Медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» наразі є передчасними, тому задоволенню не підлягають.

Отже, заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання Пенсійного органу про залишення позову без розгляду, спираючись на пропуск строку звернення до суду із цією позовною заявою.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За змістом частини 1, абз.1 частини 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на предмет спору, строк звернення до суду із даним позовом позивачем не пропущено, тому суд не знаходить правових підстав для перегляду висновку про відсутність порушень строків звернення до суду, передбачених статтею 122 КАС України, викладеного в ухвалі від 02.02.2024 року, відтак клопотання відповідача необґрунтоване та задоволенню не підлягає.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Щодо витрат на правничу допомогу, що становлять 9000,00 гривень.

У відповідності до ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги від 12.09.2023 року, акт приймання-передачі надання послуг до вказаного договору, квитанцію №01 від 12.12.2023 року на суму 7000,00, ордер та свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.3 ст. 134 КАС України).

Натомість положеннями п. 2 ч.1 ст. 134 КАС України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію стосовно можливості відшкодування витрат на оплату правничої допомоги за відсутності документу про їх оплату на час розгляду справи, у разі якщо у договорі про надання правничої допомоги міститься умова стосовно оплати витрат протягом певного часу після ухвалення рішення суду, займає Верховний Суд у постановах від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20 та від 26.06.2019 року у справі №813/481/18.

У Практичній рекомендації «Вимоги щодо справедливої сатисфакції», яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 року відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов`язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов`язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, приймаючи до уваги що дана справа є складною (за обсягом доказів), а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, з огляду на те, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між позивачем та адвокатом, і є обов`язковими до виконання, а також те, що угода про надання правничої допомоги є дійсною, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, однак приймаючи до уваги принципи добросовісності, розумності та справедливості, а також задоволення позову суд вважає за необхідне стягнути витрати на правничу допомогу лише у розмірі 1000,00 грн., відповідача.

Відтак, у стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії від 05.05.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2023 року про перерахунок пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням положень чинного законодавства та висновків суду, вказаних у цьому рішенні.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат в частині судового збору не здійснюється.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 гривень. В іншій частині - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 01.04.2024 року.

Суддя В.В. Ільков