Рішення № 11807401, 07.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.10                                                                                 Справа № 5/59

За позовом Приватного підприємства “Лідер Буд-2007», м.Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія», м. Луганськ

про стягнення 12648 грн. 03 коп.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача –Токарев М.В. дов. б/н від 03.08.2010

від відповідача - не прибув.

Суть спору: приватне підприємство "Лідер Буд-2007»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 12550 грн. 26 коп. та трьох відсотків річних у сумі 97 грн. 77 коп.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі

Відповідач у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду справи.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

На підставі видаткових накладних №РН-0000032 від 19.01.2008, №РН-0000045 від 21.01.2008, №РН-0000048 від 22.01.2008р., №РН-0000053 від 23.01.2008р., №РН-0000058 від 24.01.2008р. №РН-0000062 від 25.01.2008р., №РН-0000074 від 28.01.2008р., №РН-0000080 від 29.01.2008р., №РН-0000085 від 30.01.2008р., №РН-0000091 від 31.01.2008р., №РН-0000098 від 04.02.2008р., №РН-0000099 від 05.02.2008р., №РН-0000104 від 05.02.2008р., №РН-0000107 від 06.02.2008р. №РН-0000117 від 08.02.2008р., №РН-0000118 від 11.02.2008р. №РН-0000131 від 12.02.2008р., які містять найменування, кількість, ціну товару та підписані обома сторонами без заперечень, по довіреностях серії ЯОО №887986 від 15.01.2008р., №887993 від 01.02.2008р., №887990 від 28.01.2008р. приватне підприємство «Лідер Буд-2007»передало товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія»товар на загальну суму 12997 грн. 70 коп.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, внаслідок чого винила заборгованість в сумі 12550 грн. 26 коп.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна, або вчинення певної дії.

Отже, поставкою/отриманням товарів та частковою оплатою сторони вчинили фактичні дії, щодо укладення договору купівлі-продажу у спрощений спосіб, а відповідно між сторонами виникли та існують зобов’язальні відносини.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторони строк виконання відповідачем грошового зобов’язання не встановлювали, тому 20.04.2010р. позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України звернувся до відповідача з вимогою про оплату поставленого йому товару, яка залишена відповідачем без задоволення.

П. 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 12550 грн. 26 коп.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, оскільки відповідач направлену на його адресу вимогу у встановлений ст. 530 ЦК України семиденний строк, який вирахуваний від дати отримання вимоги, не задовольнив, тобто допустив прострочення виконання грошового зобов’язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 97 грн. 77 коп.

Розрахунок суми 3% річних здійснений позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства і є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи доказів часткової або повної сплати суми боргу за поставлений позивачем товар відповідачем надано не було.

Заперечень на позов відповідач під час судового розгляду справи не надав, а також не скористався правом участі у судових засіданнях у даній справі.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її фактичними обставинами вони підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням судових витрат у справі на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія», вул.. Лермонтова, 1Г, кім. 410, ідентифікаційний код 31196103 на користь Приватного підприємства «Лідер Буд-2007», вул.. Фабрична, 1, м. Луганськ, ідентифікаційний код 34791821 борг в сумі 12550 грн. 26 коп., 3 % річних у розмірі 97 грн. 77 коп., а також витрати зі сплати державного мита у розмірі 126 грн. 48 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.В.Васильченко