Ухвала суду № 118063373, 01.04.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4966/22

Провадження № 6/461/200/24

У Х В А Л А

01.04.2024 року місто Львів Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 461/4966/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Центр Фінансових Рішень», в особі представника адвоката Павленка Сергія Валерійовича до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

Фактичні обставини справи, суть клопотання та дані про особу, яка його заявила, суть питання, яке вирішується судом

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», звернулась до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 461/4966/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Центр Фінансових Рішень», в особі представника адвоката Павленка Сергія Валерійовича до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у якій просить видати дублікат виконавчого листа на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.11.2022 по справі № 461/4966/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Центр Фінансових Рішень» заборгованість за кредитним договором № 7951758727 від 04.04.2017 у сумі 46157 грн 38 коп. та судових витрат.

Заяву обґрунтовує тим, що 24.11.2022 за результатами розгляду цивільної справи № 461/4966/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Центр Фінансових Рішень» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, було ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Центр Фінансових Рішень» заборгованість за кредитним договором № 7951758727 від 04.04.2017 у сумі 46157 грн. 38 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Центр Фінансових Рішень» судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2481 грн. Ухвалою Галицького районного суду від 02.05.2023 замінено стягувача у виконавчому листі, виданому 13 січня 2023 року на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова у справі №461/4966/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Заявник вказує, що при укладенні Договору відступлення прав вимоги 20230127 від 27.01.2023 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» виконавчий лист не передавався до ТОВ «ФК «ЄАПБ», його місцезнаходження заявнику невідоме, а його втрата позбавляє належного стягувача права на звернення судового рішення до виконання.

Учасники справи в судове засідання не з`явились про дату судового засідання повідомлялись належним чином, зокрема шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті «Судова влада України», що підтверджується матеріалами справи.

Представник заявника у поданій заяві просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Мотиви та висновки суду, а також положення закону,

яким керувався суд, постановляючи ухвалу

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку (п. 17.4 Розділу X «Перехідні положення» ЦПК України).

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 25.09.2015р. за № 8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втрата виконавчого листа.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку, виходячи з наведених нижче доводів та мотивів.

Судом встановлено, що у провадженні Галицького районного суду м. Львова перебувала цивільна справа № 461/4966/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Центр Фінансових Рішень», в особі представника адвоката Павленка Сергія Валерійовича, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішенням суду від 24.11.2022 року, заявлені позовні вимоги задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Центр Фінансових Рішень» заборгованість за кредитним договором № 7951758727 від 04.04.2017 у сумі 46157 грн. 38 коп. та судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2481 грн.

На виконання вищевказаного рішення 13 січня 2023 року судом видано виконавчий лист.

Як вбачається з листа Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за вих. №1891 від 15.01.2024, виконавчий лист виданий на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.11.2022, не надходив та на виконанні не перебував.

Наведені обставини свідчать про те, що на даний час існують об`єктивні перешкоди виконанню рішення суду, а хід виконання рішення суду вказує на наявність об`єктивних обставин, що вказують на втрату виконавчого документа.

Дублікатом є документ, що видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного документу.

У своїй постанові від 17.11.2021 року у справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, прийшов до висновку, що з аналізу пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України вбачається, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Розглядаючи подання, суд також враховує наступне.

Пунктом 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

У свою чергу, у рішенні від 26 червня 2013 року Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

За позицією Конституційного Суду України, висловленою у рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок, відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.

Забезпечення державою виконання судового рішення, як невід`ємної складової права кожного на судовий захист, закладено на конституційному рівні, зокрема ст. 129-1 Конституції України, якою передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Також, у рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).

Обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Таким чином, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. ст. 129, 129-1 Конституції України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Враховуючи доведеність заявником факту втрати виконавчого документа, що підтверджується актом № 01-526 від 20.12.2022 наявним у матеріалах справи, зважаючи на те, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 461/4966/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Центр Фінансових Рішень», в особі представника адвоката Павленка Сергія Валерійовича, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Керуючись п. 17.4 Розділу XІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,

постановив:

заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 461/4966/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Центр Фінансових Рішень», в особі представника адвоката Павленка Сергія Валерійовича, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості? задовольнити.

Видати дублікат виконавчого листа Галицького районного суду м. Львова від 24.11.2022 у цивільній справі №461/4966/22 про стягненняз ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Центр Фінансових Рішень» заборгованість за кредитним договором № 7951758727 від 04.04.2017 у сумі 46157 грн. 38 коп. та судових витрат в розмірі 2481 грн.

Ухвала можебути оскарженав апеляційномупорядку доЛьвівського апеляційногосуду протягомп`ятнадцятиднів здня їїскладення.Учасник справи,якому ухваласуду небула врученау деньїї проголошенняабо складення,має правонапоновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 01 квітня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький